Решение № 123219969, 19.11.2024, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8904/24

Провадження № 2/185/4592/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. з участю секретаря судового засідання Преображенської К.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В

22 серпня 2024 року представник позивача звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві, суму грошових коштів у розмірі 600000,00 грн.

Позиція позивача

Позивач посилається на те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою яка була видана ОСОБА_3 Павлоградський міським управлінням юстиції про те, що 22 травня 1971 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєстроване одруження громадянина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 актовий запис №298, який з 11.03.1970р. по 01.10.1990р. працював у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля». Відповідно до акту № 108 форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві, який стався 26 вересня 1990 року встановлено обставини настання нещасного випадку: 26.09.90 року в 4 зміну старшим гірничим майстром дільниці підготовчих робіт №2 ОСОБА_6 був проведений інструктаж на тему: «Дотримання вимог правил безпеки при проходці та кріплення штреку та дотримання паспорту» видано наряд гірничому майстру ОСОБА_7 та ланці робітників у кількості 5 осіб на виконання наступних робіт у 530 «бис» бортовому штреку: прохідка та кріплення 530 «бис» бортового штрека; обслуговування канатної дороги ДКН-3 на магістральному відкаточному штреку №1; транспортування гірничої маси; обслуговування вентилятору місцевого провітрювання; замір газу метану (СН4); Прибувши на робоче місце, прохідники ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , машиніст гірничо виїмкових машин ОСОБА_9 , розпочали підготовку робочих місць і механізмів для виконання наряду. Прохідник ОСОБА_10 , маючий посвідчення, залишився керувати канатною дорогою ДКН-3 на магістрально відкаточному штреку №1. Машиніст електровозу ОСОБА_11 , взяв електровоз №27, який стояв на магістральному відкаточному штреку №1 та поїхав в гараж зарядний гор.235 для заміни батареї на електровозі. Замінив батарею, приблизно о 2 годині 30 хвилин, він взяв один вагон з затяжкою та поїхав у забій 530 «бис» бортового штреку. Прохідники розвантажили дерев`яну затяжку з вагону УВД-3,3 та завантажили його гірничою масою. Машиніст електровозу ОСОБА_11 повіз загружений гірничою масою вагон УВД-3,3 на західний дренажний штрек, де стояли чотири вагони ВДК -2,5, завантажені гірничою масою. Щоб звільнити проїзд з 530 «бис» бортовий штрек, необхідно було виконати маневри. У зв`язку з відсутністю другого електровозу з машиністом ланкового бригадиру ОСОБА_4 пішов допомогти ОСОБА_11 виконати ці маневри. ОСОБА_11 , перед початком маневрених робіт, не виконав огляду технічного стану вагонів та приступив до роботи по скріпленню составу з ОСОБА_4 . Виїхав на західний дренажний штрек з вагонами гірничої маси, який треба було причепити до чотирьох вагонів ВДК-2,5 та відпустити потім нижче, щоб був проїзд на 530 «бис» бортовий штрек. ОСОБА_4 перевів стрілковий переклад на рух по західному дренажному штреку і дав команду «дай трохи на мене». Машиніст електровозу ОСОБА_11 підсунув вгонетку УВГ-3,3 ближче до ОСОБА_4 по західному дренажному штреку. На першій вагонетці УВГ-3,3 не було автозчеплення. Не надав команду «Стоп» машиністу електровозу ОСОБА_11 , не використовуючи пристосування для зчеплення вагонів, ОСОБА_4 виробляв зчеплення в момент руху електровозу з вагоном. При цьому голова була затиснута між вагонами. Машиніст електровозу ОСОБА_11 , побачив, що щось трапилось, зупинив електровоз і підійшов до ОСОБА_4 . Побачив його сидячим біля вагонів із закривавленою головою, переніс його у безпечне місце до стійки вироблення і побіг до забою за поміччю. З забою він подзвонив гірничому диспетчеру та викликав медпрацівника для допомоги потерпілому. Прохідник ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 прийшовши до місця події, уклали ОСОБА_4 на кришку електровозу, доставили до стволу та видали на поверхню. У медпункті після надання йому першої допомоги, його відправили до травматологічного відділення 4-ї міськлікарні. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер у лікарні. У нещасному випадку згідно Акту №108 про нещасний випадок на виробництві відсутня вина ОСОБА_4 . Тобто, ОСОБА_4 помер, перебуваючи з відповідачем у трудових відносинах, у робочий час, не порушуючи жодну норму охорони праці, внаслідок недбалості, протиправної поведінки встановлених Актом осіб. Вина відповідача у смерті ОСОБА_4 і відповідно завдання моральної шкоди членам його сім`ї та рідним полягає у тому, що відповідач не забезпечив безпечних умов праці, у яких би ОСОБА_4 був забезпечений всім необхідним для унеможливлення отримання травм, які стали наслідком його смерті. Положення вищезазначених нормативно-правових актів вказують на наявність у позивача правових підстав пред`явити вимоги до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення на її користь моральної шкоди, завданою смертю чоловіка ОСОБА_4 .

Відповідно до відповіді до відзиву представник позивача підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Позивач просить суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, у розмірі 600 000,00 грн. без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Заяви та клопотання відповідача

Представник відповідача звернувся з письмовим відзивом, у якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що звертаючись до суду з позовом, позивачка просила відшкодувати моральну шкоду, завдану смертю чоловіка, що настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок нещасного випадку на виробництві. Смерть чоловіка позивачки, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР 1963 року.

Фактичні обставини, встановлені судом

Між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 22 травня 1971 року зареєстровано шлюб.

ОСОБА_4 з 11.03.1970 року по 01.10.1990 року працював у Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля».

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Відповідно до акту № 108 форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві, який стався 26 вересня 1990 року встановлено обставини настання нещасного випадку: 26.09.90 року в 4 зміну старшим гірничим майстром дільниці підготовчих робіт №2 ОСОБА_6 був проведений інструктаж на тему: «Дотримання вимог правил безпеки при проходці та кріплення штреку та дотримання паспорту» видано наряд гірничому майстру ОСОБА_7 та ланці робітників у кількості 5 осіб на виконання наступних робіт у 530 «бис» бортовому штреку: прохідка та кріплення 530 «бис» бортового штрека; обслуговування канатної дороги ДКН-3 на магістральному відкаточному штреку №1; транспортування гірничої маси; обслуговування вентилятору місцевого провітрювання; замір газу метану (СН4); Прибувши на робоче місце, прохідники ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , машиніст гірничо виїмкових машин ОСОБА_9 , розпочали підготовку робочих місць і механізмів для виконання наряду. Прохідник ОСОБА_10 , маючий посвідчення, залишився керувати канатною дорогою ДКН-3 на магістрально відкаточному штреку №1. Машиніст електровозу ОСОБА_11 , взяв електровоз №27, який стояв на магістральному відкаточному штреку №1 та поїхав в гараж зарядний гор.235 для заміни батареї на електровозі. Замінив батарею, приблизно о 2 годині 30 хвилин, він взяв один вагон з затяжкою та поїхав у забій 530 «бис» бортового штреку. Прохідники розвантажили дерев`яну затяжку з вагону УВД-3,3 та завантажили його гірничою масою. Машиніст електровозу ОСОБА_11 повіз загружений гірничою масою вагон УВД-3,3 на західний дренажний штрек, де стояли чотири вагони ВДК -2,5, завантажені гірничою масою. Щоб звільнити проїзд з 530 «бис» бортовий штрек, необхідно було виконати маневри. У зв`язку з відсутністю другого електровозу з машиністом ланкового бригадиру ОСОБА_4 пішов допомогти ОСОБА_11 виконати ці маневри. ОСОБА_11 , перед початком маневрених робіт, не виконав огляду технічного стану вагонів та приступив до роботи по скріпленню составу з ОСОБА_4 . Виїхав на західний дренажний штрек з вагонами гірничої маси, який треба було причепити до чотирьох вагонів ВДК-2,5 та відпустити потім нижче, щоб був проїзд на 530 «бис» бортовий штрек. ОСОБА_4 перевів стрілковий переклад на рух по західному дренажному штреку і дав команду «дай трохи на мене». Машиніст електровозу ОСОБА_11 підсунув вгонетку УВГ-3,3 ближче до ОСОБА_4 по західному дренажному штреку. На першій вагонетці УВГ-3,3 не було автозчеплення. Не надав команду «Стоп» машиністу електровозу ОСОБА_11 , не використовуючи пристосування для зчеплення вагонів, ОСОБА_4 виробляв зчеплення в момент руху електровозу з вагоном. При цьому голова була затиснута між вагонами. Машиніст електровозу ОСОБА_11 , побачив, що щось трапилось, зупинив електровоз і підійшов до ОСОБА_4 . Побачив його сидячим біля вагонів із закривавленою головою, переніс його у безпечне місце до стійки вироблення і побіг до забою за поміччю. З забою він подзвонив гірничому диспетчеру та викликав медпрацівника для допомоги потерпілому. Прохідник ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 прийшовши до місця події, уклали ОСОБА_4 на кришку електровозу, доставили до стволу та видали на поверхню. У медпункті після надання йому першої допомоги, його відправили до травматологічного відділення 4-ї міськлікарні. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер у лікарні.

Відповідно до частини восьмої статті 36 цього Закону відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Проте акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту, застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Частиною третьою статті 5 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Тлумачення статті 5 та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом дія актів цивільного законодавства в часі має футуроспективний характер, тобто спрямована на майбутнє - акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Діючим на час виникнення між сторонами правовідносин законодавством ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не було передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім`ї потерпілого, оскільки ст.440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, була внесена до ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, на підставі Закону України "Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян та організації» N 3188-XII 06 травня 1993 року.

Аналогічні висновки містяться у постанові Дніпровського апеляційного суду від 27.07.2021 року по справі №212/2194/21 та постановах Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 210/4481/22 (№ 61-8541св23), від 31 березня 2022 року у справі №210/2283/20 (провадження № 61-19508св20) та від 25 січня 2018 року у справі №219/10961/15-ц (провадження № 61- 553св18).

Крім того, до набрання чинності зазначеної норми, правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди було врегульовано Законом України «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету міністрів України №472 від 23 червня 1993 року (зі змінами та доповненнями, затв. постановами КМУ від 18.07.1994 року № 492, 13.06.1995року №410, 2.10.1995 року №777, 10.01.1996 року №34)., тобто також після виникнення між сторонами правовідносин.

Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків введено в дію з 1 липня 1993 року.

Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року, який набрав чинності 01.01.1993 року.

Таким чином, нормативно-правові акти, які набрали чинності після періоду, в який склалися правовідносини між сторонами, в тому числі ЗУ «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП України, статті 1167 та 1168 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року, не можуть бути застосовані до спірних відносин, а відтак не можуть бути і задоволені на їх підставі позовні вимоги (зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 15.05.2023 року по справі № 210/4481/22).

Отже, за загальним правилом про дію нормативно-правового акту у часі до кожної події факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказана подія факт чи відносини мали місце, а не на момент пред`явлення позову та розгляду його в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовую цивільну відповідальність особи.

Спірні правовідносини з позивачем виникли 30.09.1990 року, тобто до 01 січня 2004 року дня набрання чинності Цивільним Кодексом України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР в редакції від 18.07.1963 року, яка не передбачала права на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, законодавство, що було чинним на час смерті, внаслідок нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_4 , чоловіка позивача, а саме 30 вересня 1990 року, не містило положень про відшкодування моральної шкоди роботодавцем членам сім`ї загиблого.

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 22 листопада 2024 року.

Суддя В. О. Головін