Решение № 123200561, 21.11.2024, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5652/24

пр.№ 2/464/1778/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Шашуріної Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 464/5652/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок,

у с т а н о в и в:

Адвокат Науменко І.В., від імені та в інтересах позивача, через систему «Електронний суд» звернулася до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить: визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування витрат на утримання будинку по квартирі АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача скасувати незаконні нарахування за період 2021 року вересень 2024 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 серпня 2024 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 30 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали подати до суду у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано письмові пояснення, в яких зазначають, що система опалення, як інженерна система будинку, яка призначена для задоволення потреб усіх співвласників (мешканців будинку), належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам, які зобов`язані забезпечувати належне її утримання, що також включає і витрати на оплату комунальних послуг щодо цього спільного майна. Саме тому кожен мешканець будинку зобов`язаний брати участь в управлінні та функціонуванні інженерних систем багатоповерхового будинку. Зазначає, що чинними нормативно-правовими актами не передбачено звільнення споживачів від обов`язку оплати за теплову енергію, витрачену на опалення місць загального користування, у разі відсутності у них окремих опалювальних приладів. Наявність індивідуальної системи опалення не звільняє споживачів від обов`язку оплати за послуги з опалення місць загального користування, інших приміщень будинку, обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання. Розподіл загального обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових витрат на опалення здійснюється у всіх багатоквартирних житлових будинках м. Львова на всіх споживачів без винятку.

Представником позивача подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що відповідач залишає поза увагою той факт, що квартиру АДРЕСА_1 не було переобладнано шляхом встановлення індивідуального опалення та відключення від централізованої системи опалення. Автономне опалення було передбачено при будівництві будинку. Будь-які ототожнення позивача з власниками власників квартирних приміщень, які відключені від системи центрального теплопостачання за власним рішенням виключається.

Інших заяв/клопотань сторонами не заявлено

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2ст.247ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12,81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4ст.263 ЦПК України).

У ході розгляду справи установлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 листопада 2024 року, сформованими засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

Відповідачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» до будинку позивача надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема 10 лютого 2023 року складено акт за № 1376 про прийняття вузла комерційного обліку опалення + ГВП на абонентський облік за адресою: АДРЕСА_2 .

Наведені обставини визнаються сторонами.

Водночас позивачем заявлено вимоги щодо неправомірного нарахування відповідачем: витрат теплової енергії та функціонування системи центрального опалення, опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, плати за абонентське обслуговування у зв`язку із непостачанням відповідачем теплової енергії до під`їзду 1-2 будинку (проживає у 1-ому під`їзді), розглядаючи які суд установив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством (ст.ст.1, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Виходячи із приписів ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 639/10591/14-ц).

Як регламентовано ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

За приписами п.п.14, 38 Правил надання послуг постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за № 830, в редакції від 08 вересня 2021 року за № 1022, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно доМетодики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Плата заабонентське обслуговуваннянараховується увідповідності дост.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Наведеними законодавчими приписами спростовуються твердження позивача щодо відсутності правових підстав щодо нарахування відповідачем плати з централізованого опалення та постачання гарячої води до його будинку.

Надаючи оцінку аргументам позивача щодо відсутності обов`язку зі сплати відповідачу за комунальні послуги через ненадання таких саме щодо під`їзду № 1 будинку, де знаходиться квартира, позивача, з покликанням на відомості про обсяги постачання теплової енергії, суд зважає на наступне.

Актом ЛКП «Під Зуброю» від 21 лютого 2022 року встановлено, що у квартирах АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , 15А/1-2 під`їзд користуються індивідуальним опаленням, центральне опалення та гаряче водопостачання не подається.

Відповідно до ст.ст.319,322,382ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Як регламентовано ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначенні для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Наведене у своїй сукупності свідчить, що позивач як власник квартири у багатоквартирному будинку безвідносно до під`їзду зобов`язаний брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку, законодавство не містить виключення із такого правила.

Заявляючи вимоги про визнання дій відповідача щодо нарахування позивачу послуг з централізованого опалення та скасування таких нарахувань позивачем не доведено та не підтверджено об`єктивними доказами. Сам факт звернення позивача до суду не свідчить про порушення його права, таке підлягає доказуванню у встановленому законом порядку.Суд погоджується з переконливими доводами відповідача.

Підсумовуючи наведене, при розгляді даної справи судом не встановлено порушення, невизнання чи оспорення відповідачем прав позивача.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18).

Оскільки, позивач при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати судового збору, то за приписамист.141ЦПК України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_22

відповідач Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1

Повне рішення суду складено 21 листопада 2024 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5ст.268 ЦПК України.

Суддя Галина ШАШУРІНА