Решение № 123192099, 01.11.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.11.2024 Справа №607/14907/24 Провадження №2/607/3122/2024

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Байковецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Байковецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що власниками житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до виписки з погосподарської книги та інформаційної довідки Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації були ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/3 частки кожен, як члени колгоспного двору, які станом на 15 квітня 1991 року були зареєстровані та проживали у спірному домогосподарстві.

Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. Тернопільською районною державною нотаріальною конторою за заявою матері ОСОБА_2 заводилася спадкова справа 533/1997, яка знаходиться на зберіганні в Державному нотаріальному apxiвi Тернопільської області.

За життя ОСОБА_3 заповіту не складав. Спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 була ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки проживали з померлим разом на день його смерті і прийняли спадщину в рівних частках шляхом управління та володіння спадковим майном. Відповідно, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , успадкували після смерті ОСОБА_3 по 1/6 частки спірного будинковолодіння.

Брат позивачки ОСОБА_5 та сестра ОСОБА_6 відмовилися від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , подавши відповідну заяву нотаріусу.

Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті матері ОСОБА_2 спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину є ОСОБА_1 , оскільки проживала разом з нею на день смерті і прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, Таким чином, ОСОБА_1 належить 2/6 частки як члену колгоспного двору, успадкувала 1/6 частку після смерті батька ОСОБА_3 та після смерті матері ОСОБА_2 успадкувала 3/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Інших спадкоємців за законом чи за заповітом, які б прийняли спадщину або мали право на обов`язкову частку крім позивачки немає.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_1 звернулася в нотаріальну контору.

Однак, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спірне спадкове майно, свідоцтво про право на спадщину вона отримати не може. Нотаріусом видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1309/02-31 від 02 липня 2024 року.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 10 липня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі № 607/14907/24; постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 06 серпня 2024 року, витребувано від Державного нотаріального архіву Тернопільської області належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи № 533/1997, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27 серпня 2024 року судом зареєстровано лист Державного нотаріального архіву Тернопільської області, на виконання ухвали суду від 06 серпня 2024 року надано копію матеріалів спадкової справи № 533/1997, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 06 вересня 2024 року, витребувано від Байковецької сільської ради належним чином засвідчені витяги з погосподарської книги, станом на 15 квітня 1991 року, стосовно будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а також відомості про зареєстрованих мешканців.

25 вересня 2024 року на електронну пошту суду надійшов лист Байковецької сільської ради, на виконання ухвали суду від 06 вересня 2024 року, з повідомленням запитуваної інформації.

Протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 01 листопада 2024 року, суд закрив підготовче провадження та перейшов до судового розгляду справи по суті.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокатка Карпа М. М. в судове засідання не з`явилися, проте остання подала заяву, у якій просила суд проводити розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Байковецької сільської ради у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання, в якому просив суд проводити розгляд справи за його відсутності, при вирішенні питання покладається на думку суду.

За вказаних обставин, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

17 червня 1965 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 , що вбачається із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 17 червня 1965 року Лозівською сільською Радою Збаразького району Тернопільської області.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21 серпня 1974 року Лозівською сільською Радою Збаразького району Тернопільської області, ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

За змістом інформаційної довідки № 768, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 25 серпня 2023 року, за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 31 липня 1989 року на підставі рішення виконкому № 175 від 25 липня 1989 року та записано 31 липня 1989 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 5.

Згідно із довідкою № 129 від 09 жовтня 2023 року (виписка з погосподарської книги), яка видана Байковецькою сільської ради, станом на 01 липня 1990 року в АДРЕСА_1 були: голова Двору ОСОБА_2 , чоловік ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 51 рік помер ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 13 квітня 1993 року Стегниківською сільською радою Тернопільського району.

Згідно із довідкою від 04 липня 2023 року за № 173, яка видана адміністратором ЦНАП Байковецької сільської ради, станом на 11 квітня 1993 року, ОСОБА_3 був зареєстрований в АДРЕСА_1 , де разом з ним були зареєстровані та проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

13 травня 1994 року ОСОБА_8 зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 . Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_9 , що вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 13 травня 1994 року Стегниківською сільською радою Тернопільського району.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 54 роки померла ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 01 лютого 1998 року Стегниківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 листопада 2023 року у справі №607/20281/23 позов задоволено. Ухвалено визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 112,5 кв. м., житловою площею 66,4 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не оформила своїх спадкових прав.

02 липня 2024 року державний нотаріус Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В. Ю., розглянула подані ОСОБА_1 документи для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 21 серпня 2021 року за № 66515922 та інформаційної довідки, виданої Державним нотаріальним архівом Тернопільської області від 10 серпня 2023 року за № 539/01-21, Тернопільською районною державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа за № 533/1997 року, після смерті ОСОБА_3 , за заявою дружини померлого ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла ОСОБА_1 на підставі довіреності, на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом - за № 711 від 16 грудня 1997 року, також цього числа була подана заява ОСОБА_1 на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом - за № 712. Факт прийняття спадщини встановлено по спільному проживанню зі спадкодавцем, про що свідчить довідка, видана Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області № 193 від 14 серпня 2023 року. 28 листопада 1997 року були подані заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про те що вони спадщину не прийняли та спадкувати не бажають. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися. Згідно виписки із по господарської книги Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30 червня 2023 року за № 66, житловий будинок АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, який складався з трьох членів, головою якого була ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та інші члени: ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_10 . Згідно інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 25 серпня 2023 року за № 169 вищевказаний житловий будинок належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Також згідно інформаційної довідки, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 25 серпня 2023 року за № 768 станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 31 липня 1989 року на підставі рішення виконкому № 175 від 25 липня 1989 року та записано 31 липня 1989 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 5. Вказаний правовстановлюючий документ втрачено, що і стало причиною відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на це нерухоме майно.

25 серпня 2023 року на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

27 серпня 2024 року на запит суду від Державного нотаріального архіву Тернопільської області надійшли матеріали спадкової справи № 533/1997, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із матеріалів цієї спадкової справи встановлено, що 16 грудня 1997 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого ОСОБА_3 , на грошові вклади зі всіма нарахованими процентами і компенсаціями, що зберігаються в філії Ощадного банку №6350/01/м. Тернопіль на рахунку № НОМЕР_6 та філії Ощадного банку №6350/019/м. Тернопіль на рахунках №№ НОМЕР_7 , НОМЕР_8.

16 грудня 1997 року завідуючою Тернопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_11 було видано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий вклад зі всіма нарахованими процентами і компенсаціями, що зберігаються в філії Ощадного банку №6350/019/м. Тернопіль на рахунках №№ НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , що належало померлому ОСОБА_3 . Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №3717.

25 вересня 2024 року на запит суду від Байковецької сільської ради надійшов лист за № 2598 від 24 вересня 2024 року, зі змісту якого вбачається, що станом на 15 квітня 1991 року будинковолодіння АДРЕСА_1 належало до суспільної групи господарства «господарство колгоспника», членами якого були: голова - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), чоловік - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), дочка - ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд доходить до наступного висновку.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно із ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При вирішення спорів щодо спадкування майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі, яке було набуто до 15 квітня 1991 року мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року мав статус колгоспного двору, головою двору була ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), та його членами: чоловік ОСОБА_3 , (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ); дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Таким чином, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 мали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в рівних частках, тобто по 1/3.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Абзацами 2-3 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що: «Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року».

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» встановлює, що норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Таким чином, до відносин щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно змінено заповітом.

За змістом статті 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Частина 1 статті 548 ЦК УРСР встановлює, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Пункт 1 частини 1 статті 549 ЦК УРСР встановлює, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14 червня 1994 року «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», у редакції чинній на момент виникнення відносин спадкування після ОСОБА_3 , у пункті 113 встановлюється, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, серед іншого, довідка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця.

Відповідно до частини 2 статті 548 ЦК УРСР, прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Враховуючи наведене, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його дочка ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_2 , оскільки вони вступили в управління спадковим майном до спливу шести місяців з дня смерті спадкодавця. Спадкоємці успадкували частку у розмірі 1/3 - по 1/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 кожна, що належала ОСОБА_3 у майні колгоспного двору.

Факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3 є батьком позивачки ОСОБА_4 , було встановлено шляхом дослідження письмових доказів, які суд описав вище.

Отож, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/6 житлового будинку АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом прийняла його дочка ОСОБА_4 , оскільки вступила в управління спадковим майном.

Водночас, позивачка не може оформити свої спадкові права, оскільки нотаріус відмовила їй у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, в тому числі на житлові будинки, які відносились до колгоспного двору, не залежить від державної реєстрації цього права.

Щодо правовстановлюючого документу на вищевказане спадкове майно, то суд виходить з наступного. Пунктом 18 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 р оку, погодженої заступником Голови Верховного суду Української РСР 15 січня 1966 року, яка була чинною на час набуття сторонами по справі та спадкодавцем у власність майна колгоспного двору, передбачено процедуру отримання правовстановлюючого свідоцтва на право власності. Зокрема, у разі будівництва будинку на колгоспній землі, розташованій у смузі міста або селища міського типу, виконком місцевої Ради депутатів трудящих, на підставі витягу з рішення загальних зборів колгоспників або довідки правління колгоспу про надання земельної ділянки для будівництва, дозволу виконкому на будівництво та акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію будинку, разом з затвердженням цього акту вирішує питання про оформлення права власності і видачу свідоцтва про це. В свідоцтві на право власності, яке видано колгоспному двору, вказується, що будинок належить колгоспному двору і зазначається голова цього двору.

За змістом інформаційної довідки № 768, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 25 серпня 2023 року, за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 31 липня 1989 року на підставі рішення виконкому № 175 від 25 липня 1989 року та записано 31 липня 1989 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 5.

Водночас, цей правовстановлюючий документ суду не надавався, що не може бути перешкодою в оформленні спадкоємцем своїх прав на успадковане майно, а тому є підстави для застосування ст. 392 ЦК України до виниклих між сторонами правовідносин.

Врахувавши вищенаведені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення шляхом визнання за нею права власності: на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з тим, що позивачка не заявляє вимог про розподіл судових витрат, дане питання судом не вирішується.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 83, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Байковецька сільська рада, код ЄДРПОУ: 04394846, адреса місцезнаходження: вул. С. Стрільців, буд. 43, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, 47711.

Головуючий суддя Герчаківська О. Я.