Решение № 123086497, 19.11.2024, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/8984/24

Провадження №2-о/442/794/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої - судді Гарасимків Л.І.

при секретарі Петрів В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи : Дрогобицької міської ради Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

в с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_1 звернувся досуду іззаявою заучастю заінтересованоїособи : Дрогобицької міської ради Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення посилаючись нате,що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 60 років померла її мати ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.01.2013 року.

Після смерті матері відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,0500га для ведення садівництва, за кадастровим номером 4610670500:01:028:0120, яка розташована в м.Стебнику (дачний кооператив «Озерне») та належала їй на праві власності на підставі державного акту серії ЯГ №512139, виданого 15 червня 2010 року.

До дня смерті її мати була зареєстрована та проживала в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 18.11.1996 р. та на підставі договору дарування частини квартири від 05.11.2012 року. Зважаючи на те, що кількома роками раніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3 , мати відчувала себе дуже самотньою, почала часто хворіти і потребувала сторонньої допомоги. З огляду на ці обставини, вона змушена була переїхати у квартиру до своєї матері та постійно проживати з нею, оскільки інших близьких родичів, які б могли здійснювати догляд, не було.

Усвідомлюючи те, що на час відкриття спадщини вона постійно проживала разом з матір`ю в одній квартирі, то вважала себе такою, що прийняла спадщину фактично, тому до нотаріуса вона звернулася лише у серпні 2024 року, оскільки вважала, що оформлення спадкових прав (отримання свідоцтва про право на спадщину за законом) це формальність, яку можна здійснити в будь-який час.

Покликаючись на вимоги ст.ст.1269, 1270 ЦК України приватний нотаріус Кобак О.В. відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, як це вбачається з листа-відмови за №115/01-16 від 27.08.2024 року, оскільки нею не було надано доказів постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та своєчасного прийняття спадщини, а також не подано заяву про прийняття спадщини до закінчення шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця. Також нотаріус роз`яснила, що за таких обставин спадкова справа не заводиться і свідоцтво про право на спадщину не видається, у зв`язку з цим їй рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем до дня смерті. Просить заяву задоволити.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, однак від неї поступила заява, в якій просить проводити розгляд справи у її відсутності, заяву підтримує, а тому суд розглянув справу у відсутності заявника на підставі наявних доказів по справі.

Заінтересована особа представник Дрогобицької міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду поступило клопотання про розгляд справи у відсутності їхнього представника, відносно задоволення заявлених вимог покладаються на думку суду, а тому суд розглянув справу у відсутності заінтересованої особи на підставі наявних доказів по справі.

Відповідно до ст.247 ЦПК судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява є підставною та підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається із копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02 квітня 1976р., ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками в свідоцтві про народження зазначені : ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Як вбачається із копії Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 17.09.1999р., ОСОБА_5 та ОСОБА_4 17 вересня 1999 року уклали шлюб, який був зареєстрований Стебницькою міською радою Львівської області, актовий запис за №92.

Як вбачається із Акту обстеження матеріально-побутових умов та фактичного проживання за №359 від 27.09.2024р., ОСОБА_1 зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 , а фактично проживає за адресою : АДРЕСА_3 , разом із матір`ю ОСОБА_2 , до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , вели спільне господарство, ОСОБА_1 займалася її похованням.

Як вбачається із копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14 січня 2013р., виданого Стебницькою міською радою, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 60 років, про що складено відповідний актовий запис за №14.

Як вбачається із копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 12 червня 2008р., виданого Стебницькою міською радою, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 56 років, про що складено відповідний актовий запис за №127.

Як вбачається із Державного Акту серії ЯГ №512139 від 15 червня 2020р., ОСОБА_2 на підставі рішення 2 сесії 5 скликання від 11.08.2006р., є власником земельної ділянки площею 0,0500га, яка розташована за адресою: м.Стебник, сгм «Озерне», цільове призначення : ведення садівництва.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухомо майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.08.2016р., ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності ( 2/3) належить квартира загальною площею 49,9 кв.м., яка розташована за адресою : АДРЕСА_3 .

За приписами статей 12, 81, 89 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини третя, четверта статті 4 ЦПК України).

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо), а оскільки заявником представлено письмові докази спільного проживання, тощо, у суду не виникає сумніву для задоволення заявлених вимог та їх підставності.

Відповідно до абз.2 п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають відповідні органи, а є лише підставою для їх одержання.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїнивід 30травня 2008 року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку підлягають розгляду заяви про встановлення постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленніспадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1268ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу,він не заявив про відмову від неї.

З Постанови Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18), в якій викладена правова позиція з даного приводу, вбачається, що місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1ст. 29 ЦК Україниє житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Ст.2,3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибірмісця проживання в Україні»передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією,законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Також в даній Постанові ВС зазначено, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зіст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч.3 ст.1268 ЦК України,підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у Постанові від 07.11.2018р. у справі № 336/709/18 (провадження № 61-39374св18), а також у Постанові від 04.07.2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).

Ч.1 ст.1297ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст.1296 ЦК України), а отже спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Викладені доводи узгоджуються з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі № 336/709/18.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Викладені доводи узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі № 336/709/18.

У відповідності до ч.2 ст.315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зі змісту ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Стаття 293 ЦПК України зазначає: «окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року №15) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення відповідно до Цивільного процесуального Кодексу України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

-згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

-чинним законодавством не передбачено іншого порядку для встановлення;

-заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення:

-встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Частиною 1 ст. вказаного кодексу визначене перелік фактів, які встановлюються судом.

Аналіз ч.2 цієї статті дає можливість зробити висновок, що цей перелік не є вичерпним. Цією нормою Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналізуючи всі зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд прийшов до переконання, що оскільки на час відкриття спадщини заявник ОСОБА_1 постійно проживала разом з своєю матір`ю ОСОБА_2 в одній квартирі, відтак є встановленим факт постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому є всі підстави для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214-215, 256, 259 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Заяву задоволити.

Встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) разом з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 в квартирі АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони посправі :

Заявник : ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особи : Дрогобицька міська рада Львівської області, юридична адреса : м.Дрогобич, пл.Ринок,1, ЄДРПОУ : 04055972.

Суддя