Постановление суда № 122990467, 11.11.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 756/11201/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року суддя Печерського районного суду м. Києва Соколов О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Борейко Максим Валерійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно набутих грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Борейко Максим Валерійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно набутих грошових коштів, передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Соколова О.М. та передано судді 08.11.2024 року.

Перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, судом встановлено наступне.

Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 177 ЦПК України, у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів.

Перевіривши текст позовної заяви, судом у прохальній частині позовної заяви виявлено елементи клопотання про витребування доказів.

Слід звернути увагу позивача, що заяви та клопотання - це важливий засіб встановлення обставин, які мають значення для справи, забезпечення та відстоювання прав та законних інтересів учасників процесу, які згідно аналізу норм цивільного процесуального законодавства оформляються у письмову вигляді окремим документом, а тому з метою усунення вказаного недоліку позивачу слід конкретизувати свої позовні вимоги.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

За таких обставин, позивачу необхідно оформити клопотання про витребування доказів у відповідності до вимог ч. 2 ст. 84 ЦПК України.

До того ж, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Крім того, відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві позивач вказала, що звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», в якій йдеться про те, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Разом з тим, закон України« Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Згідно зі ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Відповідно до ст. 87 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-ХІІ), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відтак, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Враховуючи вищенаведене, на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, норма Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється і тому посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів» є безпідставними.

Крім того, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, як споживачів.

З системного аналізу положень цих законів вбачається, що Закон чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів.

Посилання позивача на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» потребують обґрунтованості, оскільки, вирішити спір позивач просить на підставі відповідних норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про нотаріат», а не Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, позивач не звільнена від сплати судового збору за подання даної позовної заяви до суду.

Так, відповідно до змісту позовних вимог, позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.

Згідно з ч. 2 ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до абзацу 1 ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 3 028,00 грн.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовийзбір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у встановленому законодавством розмірі та додати до позовної заяви документ про сплату судового збору за вимогу немайнового характеру та майнового характеру.

Відтак, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

На виконання ухвали про залишення заяви без руху необхідно надати позовну заяву в новій редакції з усуненням виявлених недоліків, відповідно для суду з доказами направлення позовної заяви в новій редакції іншим учасникам справи, сплатити судовий збір за позовні вимоги, відповідно до змісту позовних вимог та ЗУ «Про судовий збір» та подати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору відповідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення виявлених судом недоліків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 48, 175-177, 185, 258-259, 260-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Борейко Максим Валерійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно набутих грошових коштів - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог, встановлених ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М.Соколов