Решение № 12292544, 10.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.10 р.                     Справа № 43/194                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури „Лідер Електрик”, м. Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський дослідно-експериментальний завод”, м. Маріуполь

про стягнення основного боргу в сумі 96457,60грн., індексу інфляції в сумі 8932,03грн., 25% річних в сумі 20753,13грн., неустойки (штрафу) в сумі 32291,52грн.

В судовому засіданні приймав участь:

від позивача: Живодьоров В.Л. за довіреністю №1281 від 16.10.2009р.

від відповідача: представник не з’явився

Суд перебував у нарадчій кімнаті 10.11.2010р. з 10:10 год. до 10:25 год.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури „Лідер Електрик”, м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський дослідно-експериментальний завод”, м. Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 96457,60грн., індексу інфляції в сумі 8932,03грн., 25% річних в сумі 20753,13грн., неустойки (штрафу) в сумі 32291,52грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір підряду №15/10/09 від 15.10.2009р., акти виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-2в) за грудень 2009р. (від 14.12.2009р.) №2 у сумі 453565,20грн., №4 у сумі 7892,40грн., довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-3) за грудень 2009р. (від 14.12.2009р.) у сумі 453565,20грн., у сумі 7892,40грн., рахунки-фактури №ЛЕ-0000218 від 28.08.2009р., №ЛЕ-0000228 від 31.08.2009р., податкові накладні №240 від 16.10.2009р., №257 від 19.10.2009р., №339 від 14.12.2009р., №340 від 14.12.2009р., банківські виписки за 16.10.2009р., 19.10.2009р., 18.02.2010р., 23.03.2010р., 27.04.2010р., 28.05.2010р., 12.05.2010р. та на невиконання відповідачем договірних зобов’язань в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою суду від 19.08.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/194.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду Донецької області від 16.09.2010р. справу передано судді Гассій О.В. у зв’язку із знаходженням судді Зубченко І.В. на лікарняному.

Розпорядженням Голови господарського суду Донецької області від 20.09.2010р. передано справу судді Зубченко І.В. у зв’язку з її виходом з лікарняного.

Через канцелярію суду відповідач надав відзив №09/12 від 16.09.2010р., в якому проти позову заперечив, посилаючись на брак в роботі здійсненої позивачем, який був виявлений в процесі експлуатації крану та усувався позивачем з 2009р. по теперішній час.

Відповідач звернувся до суду із заявою №09/289 від 01.11.2010р. щодо розгляду справи судовою колегією.

Судом у задоволенні заяви відмовлено, оскільки, на думку суду, для повного, всебічного і обєктивного розгляду всіх обставин справи достатній теперішній склад суду.

Позивач надав суду пояснення №223 від 10.11.2010р., в яких зазначив, що заперечення відповідача не відповідають дійсності.

Позивач в останньому судовому засіданні підтримав позовні вимоги, відповідач у судове засідання не з’явився з невідомих причин.

Під час судового розгляду представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Крім цього, сторонам у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2009р. між ВАТ „Маріупольський дослідно-експериментальний завод” (замовник) та ТОВ Завод низьковольтної апаратури „Лідер Електрик” (підрядник) був укладений договір підряду №15/10/09.

За умовами договору підрядник приймає на себе виконання робіт з комплектації, монтажу та наладці електрообладнання крану мостового електричного КМЕ25/5-22,0 Q4-УК №2 (пункт 1.1. договору).

Об`єми робіт, строки їх виконання та вартість визначені договором (пункт 1.2. договору).

Пунктом 2.5. договору визначено, що підрядник гарантує якісне виконання робіт у відповідності з технічною документацією по об`єкту робіт. Робота за претензіями здійснюється комісією, яка складається із представників замовника та підрядника, з оформленням відповідного акту та усуненням претензій за рахунок винної сторони.

Згідно пункту 2.7. договору за фактом виконання робіт, сторони підписують акт виконання робіт, який свідчить про об`єми та вартість виконаних підрядником робіт. Вказаний акт готується підрядником та передається на підпис замовнику. Замовник зобов`язується протягом двох робочих днів з моменту отримання акту його підписати та повернути підряднику. У разі наявності у замовника достатніх підстав для відмови від підписання акту виконаних робіт він в той же строк повертає підряднику неоформлений акт з додатком письмових заперечень по суті акту.

Сума договору складає 542202,47грн. з урахуванням ПДВ (пункт 3.1. договору).

Оплата за договором здійснюється в наступні етапи: 150000грн. замовник сплачує на р/р підрядника до 16.10.2009р. (перший етап); 150000грн. замовник сплачує на р/р підрядника до 20.10.2009р. (другий етап); 242202,47грн. замовник сплачує на р/р підрядника протягом 3-х банківських днів за фактом підписання акітв виконаних робіт (пункти 3.2., 3.2.1., 3.2.2., 3.2.3. договору).

Відповідно до пункту 5.1. у разі порушення договірних зобов`язань сторона, чиї права порушені, направляє контрагенту відповідну претензію з додатком всіх необхідних документів, розрахунків та т.і.

Пунктом 5.2. договору визначено, що при порушенні зобов`язання з оплати виконаних підрядником робіт, замовник сплачує штраф в розмірі 20% від суми належної до сплати у відповідності з умовами пунктів 3.2.1.-3.2.3. договору.

У разі прострочки замовником оплати вартості продукції, підрядник має право вимагати, а замовник зобовязується оплатити відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 25% річних, які нараховуються на суму заборгованості замовника за весь період користування грошовими коштами, які повинні бути сплачені підряднику (пункт 5.5. договору).

Згідно пункту 6.1. договору, він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2009р.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплати виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови договору та на момент здійснення зобов’язань сторони перебували у договірних відносинах. Договір не визнаний у встановленому порядку недійсним. Докази стосовно визнання його недійсним не надавались господарському суду.

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Під час дії договору позивачем виконувались прийняті зобов’язання, що підтверджується актами виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-2в) за грудень 2009р. (від 14.12.2009р.) №2 у сумі 453565,20грн., №4 у сумі 7892,40грн. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-3) за грудень 2009р. (від 14.12.2009р.) у сумі 453565,20грн., у сумі 7892,40грн.

Вказані довідки та акти підписані представниками сторін з прикладанням печаток юридичних осіб, що є доказом належного виконання позивачем умов договору №15/10/09 від 15.10.2009р. із здійснення підрядних робіт та прийняття робіт відповідачем без претензій щодо їх якості, об‘ємів та вартості у сумі 461457,60грн.

Частиною 3 ст.853 ЦК України встановлено, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником він зобов’язаний негайно повідомити про це підрядника.

В ході судового розгляду відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на, що монтаж електрообладнання позивач здійснював на підставі розробленої ним схеми, яка в подальшому виявилась з браком. Саме брак електросхеми спричинив брак в роботі, здійсненій позивачем, який був виявлений в процесі експлуатації крану.

В підтвердження своїх доводів відповідач надав копії: листів №02-26/1297 від 25.12.2009р., №224-02-пр від 19.02.2010р., №441-04-пр від 14.04.2010р., №475-04-пр від 21.04.2010р., №3104-ГИ від 31.04.2010р., №7219-6995/4015 від 03.09.2010р., №3450-6995/4015 від 20.05.2010р., №5585-6995/4015 від 16.07.2010р., №965-08-пр від 02.08.2010р., акту від 01.02.2010р. перевірки технічного стану обладнання МНВП „Елекран” м. Одеса, акту №1 від 01.03.2010р. про скриті недоліки продукції виробничо-технічного призначення за якістю, протоколу від 22.06.2010р. технічної наради з питання виходу з ладу приборів безпеки ПЗК-10 на мостових кранів КМЕ-25/5-22.0-Q4-УК (зав.№4 та №5).

Як встановлено судом, перелічені вище документи, зокрема, протокол від 22.06.2010р. технічної наради з питання виходу з ладу приборів безпеки ПЗК-10 на мостових кранів КМЕ-25/5-22.0-Q4-УК (зав.№4 та №5), який складений при участі представника позивача, свідчать про те, що схема управління кранами №№ 27, 28 недопрацьована та усунення цього недоліку покладено на обох сторін договору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 ГПК України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.33 ГПК України доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Відповідачем до матеріалів справи не подано двостороннього акту, передбаченого пунктом 2.5. договору, в якому би сторони визначили особу з вини, якої виникли недоліки, перелік недоліків та дій з їх усунення, вартість робіт з усунення недоліків.

Отже, наразі, в матеріалах справи відсутні належні докази невідповідності робіт, виконаних позивачем умовам, укладеного між сторонами договору та технічній документації за об’єктом робіт.

Відомостей щодо позбавлення відповідача можливості подати будь-які докази, що спростовують висновок суду матеріали справи не містять.

Між тим, слід зауважити, що відповідач не обмежений у праві звернутися до суду з позовом про відшкодування позивачем збитків, спричинених недоліками, виявленими відповідачем при експлуатації укомплектованого, змонтованого та налагодженого позивачем обладнання.

Відповідно до вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зі змісту ч.1 ст.854 ЦК України вбачається, що обов’язок замовника здійснити повний розрахунок за виконані підрядні роботи покладений у залежність від належності виконання робіт підрядником та остаточної здачі роботи. Строки виконання зобов’язань з оплати виконаних робіт сторони погодили у пункті 3.2. договору, згідно з якими строк здійснення повного розрахунку пов’язаний з моментом підписання акту виконаних робіт.

Враховуючи викладене, відповідач зобов‘язаний був повністю розрахуватися за виконані роботи до 17.12.2009р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525,526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Як стверджує позивач та, що підтверджує банківськими виписками за 16.10.2009р. у сумі 150000грн., за 19.10.2009р. у сумі 150000грн., за 18.02.2010р. у сумі 5000грн., за 23.03.2010р. у сумі 30000грн., за 27.04.2010р. у сумі 10000грн., за 28.05.2010р. у сумі 10000грн., за 11.06.2010р. у сумі 10000грн., на загальну суму 365000грн., відповідач свої зобов’язання, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК та ГК України, належним чином не виконав, на день винесення рішення виконані роботи у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого за ним перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 96457,60грн.

Доказів у розумінні ст.ст.33, 36 ГПК України щодо оплати заборгованості у вказаній сумі відповідач до матеріалів справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 96457,60грн. є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань – порушення строків оплати виконаних робіт, позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення: штраф у сумі 32291,52грн., згідно пункту 5.2. договору, в розмірі 20% від суми заборгованості у розмірі 161457,60грн.; 25% річних у сумі 20753,13грн., згідно пункту 5.5. договору, за 18.12.2009р. по 18.02.2010р. (борг 161457,60грн.), 19.02.2010р. по 22.03.2010р. (борг 156457,60грн.), з 23.03.2010р. по 27.04.2010р. (борг 126457,60грн.), з 28.04.2010р. по 28.05.2010р. (борг 116457,60грн.), з 29.05.2010р. по 11.06.2010р. (борг 106457,60грн.), з 11.06.2010р. по 09.08.2010р. (96457,60грн.); інфляційні втрати у сумі 7523,92грн., згідно ч.2 ст.625 ЦК України, за грудень 2009р. по лютий 2010р. (борг 161457,60грн.), за березень 2010р. (борг 156457,60грн.).

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 та статті 625 ЦК та статей 229-234 ГК України.

З огляду на зміст статей 534, 549 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, штрафу.

Частина 2 ст.549 ЦК України особливістю штрафу визнає те, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Судом перевірено розрахунок штрафу здійснений позивачем та встановлено, що зазначений порядок нарахування заявленого штрафу відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку його розрахунку та відповідає порядку, встановленого у пункті 5.2. договору.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення штрафу у сумі 32291,52грн. є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Ч.2 ст.625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

В пункті 5.5. договору, на який посилається позивач обґрунтовуючи нарахування 25% річних, пред’явлених до стягнення у сумі 20753,13грн., визначено, що у разі прострочки замовником оплати вартості продукції підрядник має право вимагати від замовник оплати 25% річних від суми заборгованості за весь час прострочення.

Як вбачається з позовної заяви позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за виконані ним роботи, а не поставлену продукцію. З наданих до матеріалів справи документів не вбачається, що до договору, зокрема, до пункту 5.5., були внесені погоджені сторонами доповнення або зміни, форма яких повинна відповідати формі, укладеного договору.

Отже, сторонами не досягнуто домовленості щодо нарахування 25% річних від простроченої замовником оплати виконаних робіт за весь час прострочення та договором №15/10/09 від 15.10.2009р. такий розмір відсотків не встановлений.

З вимогою про стягнення з відповідача 3% річних, розмір відсотків, який встановлено законом, від прострочено суми за весь час прострочки позивач в межах справи №43/194 до суду не звертався.

За наявності даних обставин, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Судом перевірено вимоги позивача стосовно стягнення інфляційний втрат та встановлено, що зазначений порядок нарахування заявленої суми не відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку її розрахунку, оскільки позивачем не враховано, що заборгованість виникла з 18.12.2009р., тому, приймаючи до уваги рекомендації Верховного Суду України від 03.04.97р. N62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при розрахунку інфляційного збільшення враховуються індекси інфляції вже за січень та лютий 2010р.

За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат, який є арифметично вірним, складає 7437,26грн. Таким чином інфляційні втрати підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Згідно до приписів ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 534, 549, 611, 612, 625, 837, 853, 854, 882 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 36, 43, 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури „Лідер Електрик”, м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський дослідно-експериментальний завод”, м. Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 96457,60грн., індексу інфляції в сумі 8932,03грн., 25% річних в сумі 20753,13грн., неустойки (штрафу) в сумі 32291,52грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський дослідно-експериментальний завод” (87528, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Карла-Лібнехта, 105; ідентифікаційний код 00645211; р/р 26003188579011 в Маріупольській філії КБ „Приватбанк”, МФО 335429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури „Лідер Електрик” (69041, м. Запоріжжя, вул. Вавілова, 19/15; ідентифікаційний код 35036863; р/р 26008318448931 в ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Донецьк) основний борг в сумі 96457,60грн., індекс інфляції в сумі 7437,26грн., штраф в сумі 32291,52грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1362,53грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 202,96грн.

В позовних вимогах про стягнення індексу інфляції в сумі 1494,77грн., 25% річних в сумі 20753,13грн. - відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури „Лідер Електрик” (69041, м. Запоріжжя, вул. Вавілова, 19/15; ідентифікаційний код 35036863) надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 2,66грн.

Довідку на повернення надмірно сплаченого державного мита та наказ на примусове виконання рішення видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя