Решение № 122919657, 28.10.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/1852/24

Провадження №: 2-а/755/88/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Зілінської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни,-

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась позивач ОСОБА_1 , через представника - адвоката Чернілевську К.Г., з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни.

Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 09 січня 2024 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни Ісакової Аміни.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що не зважаючи на звернення позивача із заявою про визнання її біженцем, цю заяву у встановленому законом порядку розглянуто не було, разом із тим, 09 січня 2024 року позивача було затримано працівниками Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області було, складено щодо неї протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 203 КУпАП, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу в п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни повернуто позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2024 року скасовано, справу направлено до Дніпровського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року відкрито провадження в даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року зупинено провадження у справі №755/1852/24 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №120/1738/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2024 року поновлено провадження у справі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чернілевська К.Г. в судове засідання не з`явились, представник подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області в судове засідання не з`явився, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну чи їх примусове видворення за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Судом установлено, що 09 січня 2024 року відносно громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ №014339 за ч.2 ст. 203 КУпАП (а.с.143-144).

Того ж дня винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН КМК №014281 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч.2 ст. 203 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00грн (а.с.145-146).

За змістом вищевказаної постанови, 09 січня 2024 року, о 17 годині 00 хвилин, за адресою: м.Київ, вул. Рональда Рейгана, буд. 9-Б виявлено громадянку російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка порушила законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 .

Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства номер: 8010130100014798 від 09 січня 2024 року, вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянку Російської Федерації ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано її покинути територію України у термін до 19 січня 2024 року. (а.с.148-149)

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для його прийняття слугувало те, що 09 січня 2024 року співробітниками ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області спільно зі співробітниками Деснянського НП ГУНП в м. Києві, виявлено громадянку російської федерації ОСОБА_4 , яка порушив законодавство України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. У ході опитування іноземна громадянка пояснила, що прибув в Україну 25 березня 2016 року, державник кордон України перетнула через ПП «Харків пасажирський». З метою оформлення посвідки на тимчасове проживання не зверталась, дозволу на імміграцію в Україну, продовження строків перебування, набуття статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів не зверталась. Після закінчення законного терміну перебування територію України не покинула, чим порушила Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». За таких обставин громадянка російської федерації ОСОБА_5 порушила вимоги ст. 4, 9, 15 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №120/1738/24 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління державної міграційної служби у Вінницькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зобов`язано Головне управління державної міграційної служби у Вінницькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 31.01.2024 та прийняти рішення, передбачене Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8 липня 2011 року № 3671-VI.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року - без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищезазначеними судовими рішеннями встановлено наступне:

«…20.12.2023 вона звернулась до територіального органу ДМС із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

За наслідками її письмового звернення до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області ОСОБА_1 надано відповідь у формі листа від 08.01.2024, в якому роз`яснено, що прийняття рішення за наслідками розгляду такої заяви можливе за умови дотримання порядку звернення.

Позивач стверджує, що отримавши відповідні роз`яснення, вона 31.01.2024 особисто звернулась до відповідача маючи на меті особисто подати заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, однак отримала її заяву не прийняли та не зареєстрували, її не документували довідкою про звернення за захистом в Україні та не надали письмовий лист-відмову у прийомі заяви.

Також, судом встановлено, що 31.01.2024 позивач вкотре звернулась до відповідача із заявою (вх. №594/1/0501-24 ВІД 31.01.2024) в якій просила: зафіксувати факт її звернення із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; розглянути вказану заяву; задокументувати її довідкою про звернення за захистом в Україні; повідомити про те, коли вона зможе особисто прийти до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області для реєстрації та подальшого розгляду її заяви. До вказаного звернення додала копію заяви-анкети про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У відповідь на звернення позивача від 31.01.2024, відповідач листом від 05.02.2024 №0501.7-719/05.1-24 роз`яснив громадянці ОСОБА_1 , що порядок і процедура розгляду заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту передбачені Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту», затверджених наказом МВС від 07.09.2011 року №649, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884.

Повторно повідомлено листом позивачку, що пунктами 1, 2, 5 статті 5 Закону №3671-VI визначено, що особа, яка має намір бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту повинна звернутись до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у визначені строки.

Також позивачу було наголошено, що у визначений законодавством проміжок часу після прибуття на територію України вона не звернулись за захистом, чим порушила порядок та строки звернення за захистом в Україні.

Зважаючи на протиправний розгляд заяви-анкети в порядку Закону України «Про звернення громадян», а не в порядку Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», позивача звернулась до суду із даним позовом.»

«… Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2024 позивачем надано до Головного управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області супровідний лист та заяву-анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зареєстровані за вх. №594/1/0501-24 від 31.01.2024 (а.с. 56-57).

Листом від 05.02.2024 №0501.7-719/05.1-24 Головним управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області повідомлено позивачу роз`яснено, що порядок і процедура розгляду заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту передбачені Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту», затверджених наказом МВС від 07.09.2011 року №649, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884.

Повторно повідомлено листом позивачку, що пунктами 1, 2, 5 статті 5 Закону №3671-VI визначено, що особа, яка має намір бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту повинна звернутись до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у визначені строки.

Також позивачу було наголошено, що у визначений законодавством проміжок часу після прибуття на територію України вона не звернулись за захистом, чим порушила порядок та строки звернення за захистом в Україні.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що відмову відповідача у спірному питанні прийнято не у спосіб передбачений законодавством.»

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч.2 ст.203 КУпАП перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Основним законодавчим актом, що регулює спірні правовідносини є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

За визначенням ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до вимог ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція).

Пункт 5 Розділу І Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Примусове повернення не застосовується до іноземців, які не досягли 18-річного віку, та іноземців, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». ( п. 8 Розділу І Інструкції)

Відповідно до змісту п. 10 Розділу І Інструкції, рішення органів ДМС, органів охорони державного кордону та органів СБУ про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8 липня 2011 року № 3671-VI (Закон - № 3671-VI).

Згідно з частинами першою і другою статті 5 Закону №3671-VI особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону №3671-VI особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3671-VI оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №120/1738/24, серед іншого встановлено, що 20 грудня 2023 року вона звернулась до територіального органу ДМС із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та за наслідками її письмового звернення до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області ОСОБА_1 надано відповідь у формі листа від 08.01.2024, в якому роз`яснено, що прийняття рішення за наслідками розгляду такої заяви можливе за умови дотримання порядку звернення.

При цьому, вже наступного дня - 09 січня 2024 року відповідачем прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства Ісакової Аміни, яке серед іншого обґрунтовано тим, що остання з метою набуття статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів не зверталась.

Стаття 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та ін.

Отже, при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та подальшого прийняття рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, поза увагою Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області залишилось звернення позивача до територіального органу ДМС із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що призвело до передчасного прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

У відповідності з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи з наведеного вище та враховуючи, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №120/1738/24, яке набрало законної сили від 08 жовтня 2024 року, зобов`язано Головне управління державної міграційної служби у Вінницькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 31.01.2024 та прийняти рішення, передбачене Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8 липня 2011 року № 3671-VI, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, адже неврахування відповідачем звернення позивача до територіального органу ДМС із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту і, як наслідок не дотримання положень п. 8 Розділу І Інструкції, свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150, статтями 5, 19, 20, 72, 77, 78, 90, 241-246, 288 КАС України, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (місцезнаходження: м.Київ, вул. Березняківська, 4-А, ЄДРПОУ 42552598) про скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області номер: 8010130100014798 від 09 січня 2024 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано у десятиденний строк з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: