Решение № 122840665, 04.11.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 листопада 2024 р. Справа № 120/15167/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ( далі - відповідач 1 ), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначила, що досягнувши віку 51 рік вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України " Про пенсійне забезпечення ".

Позивачка послалася на те, що набуття нею права на призначення згаданої пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі - Рішення № 1-р/2020 КСУ ), яким зміни до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом № 213-VІІІ, були визнані неконституційними.

Проте відповідач 1 рішенням від 15.05.2023 № 023830022176 відмовив їй у призначенні пільгової пенсії у зв`язку з відсутністю пільгового стажу, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), яким, зокрема підвищено вік виходу на пенсію на пільгових умовах на 5 років. До пільгового стажу не зараховано періоди пільгової роботи за доданими довідками № 92 від 27.01.2023, № 98, №107 від 01.02.2023, виданими ВАТ "ВПЗ" м. Вінниця, оскільки форма довідки не відповідає додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. за № 637, а саме: зазначена посада не передбачена постановою КМУ №36 від 16.01.2003.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також даною ухвалою витребувано у відповідача додаткові докази та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на позовну заяву, в якому представниця відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII було внесено зміни до багатьох законодавчих актів, в тому числі і до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 1058-ІУ від 09 липня 2003 року, зокрема доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», в якому виділена окрема ст. 114, що включила в себе всі категорії громадян, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі і за Списком № 2.

Отже, починаючи з 11 жовтня 2017 року зниження пенсійного віку громадянам, які працювали за Списком №1 та Списком №2 відбувається виключно на підставі ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 1058-1V від 09 липня 2003 року. Тобто, ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ вже не є визначальною для даних цілей.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за № 1951/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умовами підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до п. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Конституційний Суд України визнав неконституційними положення, які передбачають поетапне підвищення пенсійного віку для окремих категорій громадян. Саме про це йдеться в Рішенні №1-р/2020 від 23 січня 2020 року за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року, яке ухвалила Велика палата Конституційного Суду України.

Зокрема, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення, ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, а отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 97 Закону України Про Конституційний суд України суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідальні державні органи забезпечити контроль за виконанням, додержанням висновку. Суд може вимагати від відповідних органів письмове повідомлення виконання рішення, додержання висновку.

Таким чином, порядок виконання рішення, у тому числі застосування норм внесення змін до яких визнано неконституційними, є дискреційними повноваженнями Конституційного Суду України.

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 зобов`язань на Пенсійний фонд України та його територіальні органи не покладалося.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області також подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представниця просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав відсутності необхідного пільгового стажу для призначення позивачу пільгової пенсії за списком № 2 зі зниженням пенсійного віку.

Суд, з`ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.05.2023 звернулася до органів пенсійного забезпечення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням Головного управління ПФУ в Київській області, прийнятим за принципом екстериторіальності, №023830022176 від 15.05.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до пільгового стажу не зараховано періоди пільгової роботи за доданими довідками № 92 від 27.01.2023, № 98, №107 від 01.02.2023, виданими ВАТ "ВПЗ" м. Вінниця, оскільки форма довідки не відповідає додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. за № 637, а саме: зазначена посада не передбачена постановою КМУ № 36 від 16.01.2003. Періоди пільгової роботи за доданою довідкою потребують підтвердження зустрічною перевіркою.

Зазначено, що вік заявниці 51 рік.

Страховий стаж особи становить 32 роки 04 місяці 05 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди.

Крім того, вказано, що право на пенсійну виплату набуде з 18.06.2034 року.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в законі з урахуванням рішення КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, відтак вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, суд доходить висновку, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії (08.05.2023) досягла 51 року та її страховий стаж становить 32 роки 04 місяці 05 днів.

В свою чергу, надаючи оцінку висновку відповідача щодо відсутності у позивача пільгового стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, яким передбачено наявність пільгового стажу - 10 років відповідно до Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а також щодо неврахування відповідачем до пільгового стажу позивача періоду роботи з 07.03.1990 по 30.08.2001 року згідно з довідками про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.01.2023 № 92, від 01.02.2023 № 98, № 107, суд зауважує таке.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Надаючи оцінку правомірності рішення відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 07.03.1990 по 30.08.2001 року, суд враховує також наступне.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто, уточнююча довідка для підтвердження пільгового стажу подається у разі відсутності записів у трудовій книжці щодо роботи особи у певний період на роботах зі шкідливими умовами праці.

Як свідчать матеріали справи для підтвердження наявного пільгового стажу за період роботи з 07.03.1990 по 30.08.2001 позивачем до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах додано довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.01.2023 № 92, від 01.02.2023 № 98, № 107.

Вказаними довідками підтверджено, що ОСОБА_1 працювала у ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" з 07.03.1990 (наказ № 217 від 07.03.1990) по 30.08.2001 (наказ № 359 від 03.09.2001) за професією лицювальник-плиточник повний робочий день, що передбачена Списком № 2 розділ 33 підрозділ 33, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003р. Підстава для видачі: особова архівна картка Т-2, особові рахунки по заробітній плати за 1990-2001 роки, накази № 2172 від 07.03.1990, № 359 від 03.09.2001 року, наказ про атестацію робочого місця № 470/37 від 07.06.1994.

Разом з тим, в довідці № 92 від 27.01.2023 допущено помилку в даті наказу про звільнення позивача, а саме замість 03.09.2001 вказана дата 03.09.2003. Проте, вказана розбіжність спростовується ( усувається ) відомостями довідок від 01.02.2023 № 98, № 107.

Крім того, згідно з записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 у період з 07.03.1990 (наказ № 217 від 07.03.1990) по 30.08.2001 (наказ про звільнення № 359 від 03.09.2001) ОСОБА_1 працювала лицювальником-плиточником на Вісімнадцятому підшипниковому заводі міста Вінниці.

Згідно з довідкою ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" від 27.01.2023 № 87 "Вісімнадцятий державний підшипниковий завод" (ДПЗ-18) переіменований на "Вінницький підшипниковий завод" (ВПЗ) наказом Мінмашпрому України від 02.06.1993р. № 328. Наказом Мінпмашпрому України від 19.12.1994 р. № 1805 на базі Вінницького підшипникового заводу створено Відкрите акціонерне товариство "Вінницький підшипниковий завод" (а.с. 21).

Таким чином, період роботи ОСОБА_1 з 07.03.1990 по 30.08.2001, за професією лицювальник-плиточник повний робочий день, що передбачена Списком № 2 розділ 33 підрозділ 33, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003р., підтверджується відомостями трудової книжки позивача НОМЕР_1 , а також довідками про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 01.02.2023 № 98, № 107.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не було зараховано до пільгового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2, періоду роботи позивача з 07.03.1990 по 30.08.2001 лицювальником-плиточником на Вісімнадцятому підшипниковому заводі міста Вінниці, оскільки такий період роботи підтверджується належними та відповідними доказами, зокрема записами №5-10 в трудовій книжці позивача ( а.с. 41-43 ), а також довідками про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 01.02.2023 №98, № 107, виданих ОСОБА_1 ( а.с. 37-38 ).

Враховуючи висновок суду про необхідність зарахування до пільгового стажу роботи період роботи позивача з 07.03.1990 по 30.08.2001 на Вісімнадцятому підшипниковому заводі міста Вінниці на посаді лицювальника-плиточника, загальний пільговий стаж роботи позивача становить понад 10 років ( необхідний мінімум ).

При цьому суд зауважує, що інші вимоги для призначення пільгової пенсії позивачем дотримано, оскільки, як зазначалось судом вище, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії (08.05.2023) досягла 51 року та її страховий стаж становить 32 роки 08 місяці 05 днів, що визнається відповідачем.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач - 1 протиправно відмовив позивачу у призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, рішення Головного управління ПФУ у Київській області №023830022176 від 15.05.2023 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, є протиправним та порушує права позивача, оскільки позивач має право на соціальний захист, проте внаслідок відмови відповідача в зарахуванні відповідних періодів роботи до пільгового стажу позивач була позбавлена права на призначення та отримання пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу позивача період навчання у Вінницькому професійно-технічному училищі № 5 за професією облицювальник-плиточник, облицювальник-мозаїчник, облицювальник синтетичних матеріалів з 01.09.1988 по 27.06.1989 (9 місяців 27 днів) та з 10.07.1989 по 02.01.1990 (5 місяців 24 дні) робота на посаді облицювальника-плиточника Львівського будуправління № 158 треста «Югозаптрансбуд», то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки рішенням Головного управління ПФУ у Київській області №023830022176 від 15.05.2023 року не надавалась оцінка вказаним періодам навчання та роботи позивача та не вирішувалось питання щодо їх зарахування або не зарахування до пільгового стажу позивача.

Згідно з частинами 1-2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи та відповідно до заявлених позовних вимог суд вважає за необхідне з метою повного захисту порушених прав позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу роботи позивача період її роботи з 07.03.1990 року по 30.08.2001 року, а також зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах ( по Списку №2 ) з дня звернення за пенсією - з 08.05.2023 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову відповідно до вищенаведених мотивів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір у сумі 1073,60 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №023830022176 від 15.05.2023, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 07.03.1990 року по 30.08.2001 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно пункту п. "б" статті 13 Закону України № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" з 08.05.2023 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Ярославська, 40, м. Фастів, Київська обл., 08500, код ЄДРПОУ 22933548),

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

СуддяЗаброцька Людмила Олександрівна