Решение № 122826413, 25.10.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8072/24

Провадження № 2/201/3315/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25жовтня 2024 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді - Батманової В.В.

за участю секретаря Турбаївської М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 04.07.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 21695,87 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4900 грн.

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 04.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6987149, згідно якого останньому надано кредит зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. 19.01.2022 між первісним кредитором ТОВ «ФК «АРАГОН» та ТОВ «ВВСФАКТОРИНГ» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 19.01.2022, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Позивач зазначає, що ТОВ «ФК «АРАГОН» свої зобов`язання перед відповідачем за договором виконав повністю та надав грошові кошти в обумовленому договором розмірі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Оскільки, відповідач порушив умови договору, станом на дату укладення договору факторингу 19.01.2022 відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 6 112 грн., з яких: 2 000 грн. сума заборгованості за основним боргом, 570 грн. сума простроченої заборгованості, 3542 грн. відсотки за користування кредитом. Крім того, станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором не погашена. Загальна сума заборгованості станом на 15.04.2024 за кредитним договором становить 21635 грн., яка складається з наступного: 6112 грн. розмір заборгованості на дату відступлення права вимоги; 15 523,00 грн. сума нарахованих відсотків станом на 15.04.2024, до того ж позивачем нараховані інфляційні збитки у розмірі 42,78 грн. та 3% річних у розмірі 18.09 грн., які позивач разом із судовими витратами просить сягнути з відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 04 липня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Батмановій В.В.

Ухвалою судді від 09 липня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідач скористався правом на подання відзиву в якому заперечував проти позову, посилаючись на на ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за якою за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Отже, для стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі відступлення права вимоги позивач повинен надати належні та допустимі докази факту наявності в нього права вимоги до відповідача, крім того фактом переходу права вимоги до фактору за договором факторингу є здійснення повної оплати фактором клієнту права вимоги, що переходить. Відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволені заяви про стягнення заборгованості. Вважає, що відсутні докази переходу права вимоги від ТОВ «ФК «АРАГОН» до ТОВ «ВВС-Факторинг», навів аналогічну позицію у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 № 909/968/16, відтак просив відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача по тексту позову просив про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач надав заяву в якій просив розглядати справу без його участі з урахуванням заперечень викладених у відзиві.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно ізст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 04.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6987149, згідно якого останньому надано кредит зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

Позивач зазначає, що ТОВ «ФК «АРАГОН» свої зобов`язання перед відповідачем за Договором виконав повністю та надав грошові кошти в обумовленому договором розмірі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

19.01.2022 між первісним кредитором ТОВ «ФК «АРАГОН» та ТОВ «ВВСФАКТОРИНГ» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 19.01.2022, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників права вимоги до яких відступаються, сума та підстава заборгованості від 19.01.2022 до позивача перейшло право вимоги за зобов`язаннями Відповідача за кредитним договором в сумі 6112 грн., з яких 2000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 570,00 грн. сума простроченої заборгованості, 3 542,00 грн. сума простроченої заборгованості по підвищеним відсоткам.

Порядок укладаннядоговорів велектронній формірегламентується ЗакономУкраїни «Проспоживче кредитування»та ЗакономУкраїни «Проелектронну комерцію».Зокрема,в ст.13Закону України«Про споживчекредитування» зазначено,що договірпро споживчийкредит,договори пронадання додатковихта супутнихпослуг кредитодавцемiтретіми особамита змінидо нихукладаються уписьмовій формі(упаперовому абоелектронному виглядіз накладеннямелектронних підписів,електронних цифровихпідписів,інших аналогіввласноручних підписів(печаток)сторін упорядку,визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».

Також, приписами ст.1,2 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.7 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Положеннями статей 1077, 1078ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.1081ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Разом з цим товариство, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просило у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на заборгованість за користування кредитними коштами.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

При цьому слід зазначити, що статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Звертаючись із вказаним позовом до суду позивач просить стягнути з відповідача заборгованість станом на 15.04.2024 за кредитним договором, яка становить 21635 грн., та складається з наступного: 6112 грн. розмір заборгованості на дату відступлення права вимоги; 15 523,00 грн. сума нарахованих відсотків станом на 15.04.2024, проте суд критично оцінює вимоги позивача в частині стягнення з відповідача нарахованих відсотків станом на 15.04.2024 у розмірі 15 523,00 грн., оскільки строк кредитування, строк користування кредитними коштами визначений пунктом 3.1. Договору позики та складає 30 днів по 03 серпня 2021 року включно. Відповідно до пункту 11.2.1. Договору позики дія Договору позики припиняється після закінчення строку, визначеного в пункті 3.2. цього Договору. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця враховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак вимоги позивача додо стягнення з відповідача процентів за договором позики за період з 20.01.2022 по 15.04.2024 у сумі 15523 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних витрат та 3% річних від вказаної суми необхідно зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК Українивстановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другоїстатті 625 ЦК Українищодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача також 3% річних у розмірі 18,09 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 42,78 грн. за період з 01.02.2022 по 24.02.2022 (відповідно до розрахунку наданому позивачем та перевіреному у судовому засіданні).

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 4 900 грн., суд приходить до наступного.

Згідно зіст.137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаютьсязгідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на те, що стороною позивача було надано до суду договір про надання правової допомоги та докази виконання вказаної у договорі роботи, а також приймаючи до у ваги часткове задоволення позовних вимог, враховуючи, що фактичних судових засідань у яких би адвокат приймав участь не було, виходячи з принципів розумності та справедливості суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 грн. При прийнятті такого рішення судом також враховані вимоги ч.ч. 4,5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та з метою уникнення можливості неправомірного збагачення позивача за рахунок відповідача.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, а також беручи до уваги вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Оцінюючі всі докази, досліджені судом у їх сукупності під час розгляду справи у судовому засіданні, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на дату відступлення права вимоги у розмірі 6112 грн., 3% річних у розмірі 18,09 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 42,78 грн. за період з 01.02.2022 по 24.02.2022. Решта вимог задоволенню не підлягає з підстав зазначених вище.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставіст. 141 ЦПК Українита приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати у вигляді справи судового збору покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 689,22 грн. (6 172,87 *2422,40/21695,87).

На підставі викладеного, керуючись ст.12,13,76,78,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства зобмеженою відповідальністю«ВВС-Факторинг»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» (кодЄДРПОУ 37686875) заборгованість за кредитним договором №6987149 від 04.07.2021 в розмірі 6 172 (шість тисяч сто сімдесят дві) грн. 87 коп., з яких з яких: 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. заборгованість за основним боргом, 570 (п`ятсот сімдесят) грн. 00 коп. сума простроченої заборгованості, 3542 (три тисячі п`ятсот сорок дві) грн. 00 коп. - відсотки за користування кредитом, 18 (вісімнадцять) грн. 09 коп. - 3% річних, 42 (сорок дві) грн. 78 коп. - інфляційні втрати.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» (код ЄДРПОУ 37686875) в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» (код ЄДРПОУ 37686875) витрати зі сплати судового збору в розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 22 копійок.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.В. Батманова