Решение № 122760412, 15.10.2024, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Справа № 910/7154/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника позивача: Ягодзинської Ю.В. (в залі суду),

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

в особі: Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "УКРПРАВО",

про: стягнення 137252,25 грн, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичної компанії "УКРПРАВО" 137252,25 грн заборгованості за Договором №РОФ-1633 від 25.06.2018 оренди державного нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе за спірним договором грошові зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування державним нерухомим майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2024 дану справу передано за виключною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2024 автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю у даній справі - Мавродієву М.В.

Ухвалою суду від 24.07.2024 прийнято справу №910/7154/24 до свого провадження. Розгляд справи визначено почати спочатку. Визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.09.2024.

Ухвалою суду від 10.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2024.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: м.Київ, вул.Василя Липківського Митрополита, буд.14.

Ухвали суду від 24.07.2024 та 10.09.2024 по даній справі були надіслані судом за адресою місцезнаходження відповідача згідно ЄДР, але повернулись до суду з відмітками АТ "Укрпошта", а саме: ухвала суду від 24.07.2024 - "повернути згідно нормативних термінів" та ухвала суду від 10.09.2024 - "відсутність адресата за вказаною адресою".

Згідно ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин враховуючі приписи п.5) ч.6 ст.242 ГПК України суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач не скористалися наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.

Відповідач у судове засідання 15.10.2024 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 15.10.2024 судом було оголошено про вихід до нарадчої кімнати.

Після виходу з нарадчої кімнати судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

25.06.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України Миколаївської області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "УКРПРАВО" (надалі - орендар, відповідач у справі) був укладений Договір №РОФ-1633 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул.Заводська, 23/14, що перебуває на балансі Державного підприємства "Миколаївським морський торговельний порт" (далі - Договір), відповідно до п.1.1, якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлових приміщень - мансарду площею 254,6 кв.м в будівлі загально-портовій адміністративній з такелажним складом (в літ.А-4, інв.№395, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ080) (далі-майно), згідно з планом розміщення орендованого майна (додаток 1 до договору оренди), розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.Заводська, 23/14, що перебуває на балансі Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (далі-балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.03.2018, зробленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська оціночна компанія", і становить за незалежною оцінкою 1256170,0 грн.

Відповідно до п.1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення офісу. Стан майна на момент укладення договору оренди визначається в акті приймання-передавання (п.1.3 Договору).

На підставі п.1 наказу Міністерства інфраструктури України №548 від 17.07.2019 "Про безоплатну передачу майна Державного підприємства "Миколаївський морський торгівельний порт" (надалі - Наказ) та відповідно до Акту приймання-передачі майна з балансу Державного підприємства "Миколаївський морський торгівельний порт" на окремий баланс Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 05.11.2019, Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" передало безоплатно з балансу, а Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" прийняло будівлі загально-портову адміністративну з такелажним складом (інвентарний №395, 1950р.п.) разом з майном згідно з Додатком 1, яка розташована за адресою: м.Миколаїв, вул.Заводська, 23/14.

Згідно пп.1.1 вищевказаного Наказу, закріплено майно на праві господарського відання за Державним підприємством "Адміністрація морських портів України".

22.02.2022 проведено державну реєстрацію та отримано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Так, з урахуванням зазначеного Наказу Міністерства інфраструктури України та на підставі Договору оренди державного нерухомого майна №РОФ-1633 від 25.06.2018, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на адресу ТОВ "Юридична компанія "УКРПРАВО" направлено лист №04/56 від 22.01.2020, яким, зокрема, було проінформовано, що в відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 17.07.2019 №548 "Про безоплатну передачу майна Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" та відповідно до Акту приймання-передачі майна з балансу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на окремий баланс Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 05.11.2019, майно за Договором №РОФ-1633 від 25.06.2018, а саме: частина нежитлових приміщень - мансарда площею 254,6 кв.м в загальнопортовій адміністративній будівлі з такелажним складом, за адресою: м.Миколаїв, вул.Заводська, 23/14 передано на баланс Миколаївській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту). Зміна балансоутримувача потребує внесення відповідних змін до договору оренди, але у зв`язку з утворенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, що є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області, Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області, такі зміни тимчасово внести до нотаріально посвідченого договору оренди неможливо.

Також даним листом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях поінформувало, що згідно з п.3.6 Договору оренди від 25.06.2018 №РОФ-1633, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним та зобов`язало ТОВ "ЮК "УКРПРАВО" 30% орендної плати балансоутримувача спрямовувати на рахунок Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Миколаївського морського порту).

За умовами наведеного Договору:

- орендна плата визначена за результатом проведеного 12.06.2018 року конкурсу на право укладання договору оренди (протокол №3 засідання конкурсної комісії по передачі в оренду державного нерухомого майна, затвердженого заступником начальника Регіонального відділення Дідовець О.М. 12.06.2018), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2018 року) 21019,0 грн (п.3.1);

- орендна палата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п.3.3);

- орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендар самостійно розподіляє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до державного бюджету (на рахунки, визначені фінансовими органами) та балансоутримувачу (п.3.6);

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п.3.7);

- у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п.3.8);

- у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, включаючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.11);

- орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформляє орендар, вказується "Призначення платежу", за зразком, який надає орендодавець листом при укладання договору оренди) (п.5.3);

- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.9.1);

- спори, які виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку (п.9.3);

- цей Договір укладено строком на 12 років 6 місяців 7 днів, що діє з 25.06.2018 до 31.12.2030 року включно (п.10.1);

- чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи (п.10.6).

Договір скріплено підписами та печатками обох сторін.

Позивач у позові зазначає, що згідно рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 по справі №910/5978/21 згаданий Договір розірвано.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 у справі №910/5978/21, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 24.09.2021, позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Укрправо" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях заборгованість з орендної плати в сумі 247339,62 грн, пеню в сумі 12082,88 грн, штраф в сумі 7420,19 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 5027,70 грн позивачу відмовлено. Судом також вирішено розірвати Договір № РОФ-1633 від 25.06.2018 оренди державного нерухомого майна (мансарда площею 254,6 кв.м. в будівлі загально-портовій адміністрації з такелажним складом (в літ. А-4, інв. № 395, реєстровий № 01125608.1.БАОПВЛ080)), розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул.Заводська, 23/14, що перебуває на балансі державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ "Юридична компанія "Укрправо", а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Укрправо" на користь Миколаївської обласної прокуратури 6272,64 грн судового збору.

Пунктом 3.11 Договору визначено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу.

Суду не надано сторонами доказів повернення майна позивачу за актом приймання-передавання.

Керуючись п.3.11 Договору, позивачем були нараховані відповідачу послуги з оренди приміщень, оформлені Актами наданих послуг (виконаних робіт): від 31.12.2022 за №45022899 на суму 8410,23 грн, від 31.01.2023 за №01932899 на суму 8477,52 грн, від 28.02.2023 за №04122899 на суму 8536,87 грн, від 31.03.2023 за №06562899 на суму 8664,92 грн, від 30.04.2023 за №08702899 на суму 8682,25 грн, від 31.05.2023 за №10862899 на суму 8725,67 грн, від 30.06.2023 за №13112899 на суму 8795,47 грн, від 31.07.2023 за №15482899 на суму 8742,70 грн, від 31.08.2023 за №17672899 на суму 8620,30 грн, від 30.09.2023 за №19432899 на суму 8663,40 грн, від 31.10.2023 за №21332899 на суму 8732,70 грн, від 30.11.2023 за №23372899 на суму 8776,37 грн, від 31.12.2023 за №25552899 на суму 5986,90 грн, та виставлені відповідні рахунки на їх оплату.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості з орендної плати за період з грудня 2022 року по грудень 2023 року, орендар не здійснював оплати щомісячних платежів за користування орендованим майном у спірний період, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 109815,30 грн.

10.01.2024 позивач направив відповідачу претензію №7/18-04-10/Вих від 03.01.2024, яка залишилась без відповіді та без задоволення.

Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковий для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до змісту ч.ч.1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ст.291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, в силу приписів п.3.11 Договору, у період з грудня 2022 року по грудень 2023 року, позивачем правомірно нараховані відповідачу грошові кошти за послуги з оренди приміщень, що підтверджується Актами наданих послуг (виконаних робіт): від 31.12.2022 за №45022899 на суму 8410,23 грн, від 31.01.2023 за №01932899 на суму 8477,52 грн, від 28.02.2023 за №04122899 на суму 8536,87 грн, від 31.03.2023 за №06562899 на суму 8664,92 грн, від 30.04.2023 за №08702899 на суму 8682,25 грн, від 31.05.2023 за №10862899 на суму 8725,67 грн, від 30.06.2023 за №13112899 на суму 8795,47 грн, від 31.07.2023 за №15482899 на суму 8742,70 грн, від 31.08.2023 за №17672899 на суму 8620,30 грн, від 30.09.2023 за №19432899 на суму 8663,40 грн, від 31.10.2023 за №21332899 на суму 8732,70 грн, від 30.11.2023 за №23372899 на суму 8776,37 грн, від 31.12.2023 за №25552899 на суму 5986,90 грн та виставлені відповідні рахунки на їх оплату, які були направлені відповідачу на електронну адресу lubovgrenkova@ukr.net, що підтверджується витягом з Журналу реєстрації рахунків за 2022 рік, витягом з Журналу реєстрації рахунків 2023 рік та витягом кореспонденції, яка направляється поштою/кур`єром.

Відповідно до норм ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Статтями 230 та 231 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплати у разі порушення ним правил здійснення господарських діяльності, невиконання або неналежного виконання господарських зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки на суму 109815,30 грн за надані послуги по Договору у період з грудня 2022 року по грудень 2023 року (по 21.12.2023 включно).

За твердженням позивача вказані рахунки відповідачем оплачені не були, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної сплати заборгованості за договором покладається на замовника.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати заборгованості, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями, відповідно доводи позивача не спростував.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 109815,30 грн визначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення 21182,31 грн пені, нарахованої за період з 16.01.2023 по 31.05.2024, 3336,86 грн збитків від інфляції, нарахованих за період з лютого 2023 року по травень 2024 року та 2917,78 - 3% річних, нарахованих за період з 16.01.2023 по 31.05.2024, суд зазначає наступне.

За приписами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За змістом п.3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Таким чином на підставі ст.549 ЦК України, ст.230 ГК України та положень Договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

За приписами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст.625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст.625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції та 3% річних.

Судом перевірені розрахунки нарахування збитків від інфляції та 3% річних позивачем проведено вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь-яких доказів того, що відповідач своєчасно і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, останній, у порушення приписів ст.ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність підстав для стягнення основної суми заборгованості та нарахування пені, збитків від інфляції та 3% річних, тобто обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "УКРПРАВО" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) 109815,30 основного боргу, 21182,31 грн пені, 3336,86 грн збитків від інфляції, 2917,78 - 3% річних та 2422,40 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 25.10.2024 року.

Суддя М.В. Мавродієва