Решение № 122549656, 23.10.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 року Справа№200/5733/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення відповідача, та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач), в якому просив:

Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.05.2024 № 262240026428 про відмову позивачу, в призначенні пенсії за віком; зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи відповідно до записів у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 20.09.1986 період з 01.09.1986 по 16.08.1997 та період роботи з 11.04.2000 по 16.05.2004.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач звернулась до управління Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Рішенням від 06.05.2024 за №262240026428 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивача не зараховано певні період роботи в колгоспі у зв`язку з відсутністю довідки про кількість вироблених трудоднів та відсутності інформацію про сплату внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу. Позивач вважає відмову протиправною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у вказані періоди. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 23.08.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі.

05.09.2024 відповідач подав витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивачу виповнилось 60 років 28.08.2023, тому для призначення пенсії за віком позивач повинен мати страхового стажу не менше 30 років.

У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Згідно доданих до заяви документів, до загального страхового стажу позивачу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 20.09.1986: колгосп з 01.09.1986 по 16.08.1997, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум та кількість вироблених трудоднів, про перейменування, згідно записів в трудовій книжки відсутні печатки в записах про трудову участь в спільному господарстві, що визиває сумніви в достовірності записів.

Період не зараховано з 11.04.2000 по 16.05.2004, оскільки відсутня інформацію про сплату внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу. Зараховано з 11.04.2000 по 30.06.2000, з 01.07.2001 по 31.08.2001. Згідно Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794, від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 2000 років.

Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (п. 3 постанови №794).

Вважає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Просить в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 ), 29.05.2024 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV та необхідними документами.

У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі - Порядок №22-1) передбачено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Враховуючи наведене, заява позивача від 06.05.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Харківській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №262240026428 від 06.05.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Згідно з вказаним рішенням необхідний страховий стаж згідно зі ст.26 Закону №1058-IV становить не менше 30 років. За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 20.09.1986: колгосп з 01.09.1986 по 16.08.1997, необхідно надати довідку про встановлений мінімум та кількість вироблених трудоднів, про перейменування. Період не зараховано з 11.04.2000 по 16.05.2004, оскільки відсутня інформацію про сплату внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу. Зараховано з 11.04.2000 по 30.06.2000, з 01.07.2001 по 31.08.2001. Згідно Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 (далі - постанова №794), від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (п.3 постанови №794). Вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З наданої форми РС-право вбачається, що позивачу до загального страхового стажу позивачу не зараховано періоди роботи з 01.09.1986 по 16.08.1997 (колгосп); спірний період з 11.04.2000 по 16.05.2004 зараховано частково, а саме з 11.04.2000 по 30.06.2000, з 01.07.2001 по 31.08.2001.

Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

За приписами п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-ІV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Ч.2 ст.24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року.

Ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників визначався постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310).

Згідно п.п. 1, 2 Постанова № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Відповідно до п.п. 5, 6 Постанови № 310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві; на підставі чого внесено запис (дата і номер), відомості про нагородження та заохочення.

Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п. 13 Постанови № 310).

Згідно з пунктом 14 Постанови правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.

Подібні вимоги містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція №162) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі - Інструкції №58) які були чинними в спірний період.

Відповідно до п.1, 2, 3 постанови КМУ «Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

Щодо не зарахованого до страхового стажу періоду роботи позивача в колгоспі з 01.09.1986 по 16.08.1997, суд зазначає таке.

Згідно із записами №1-2 трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 20.09.1986 позивача, містяться такі відомості: з 01.09.1986 по 16.08.1997 робота в колгоспі «шлях до комунізму». Вказані періоди трудової діяльності не зараховані пенсійним органом до страхового стажу позивача з підстав відсутності довідки про кількість вироблених трудоднів.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно із записами, внесеними до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 20.09.1986 (аркуші 18,19), наявна інформація про трудову участь позивача у громадському господарстві, зокрема записи щодо року прийняття колгоспом річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві/виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві та підстави невиконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві за період з 1986-1997 роки.

Отже, позивачем надано трудову книжку колгоспника, в якій містяться відомості про трудову участь в громадському господарстві, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання за період 1986-1997 роки.

Суд звертає увагу на те, що вказані записи в трудовій книжці зроблено у хронологічній послідовності, відсутні ознаки підчисток та підробок, у відповідній графі наведені підставу для внесення відповідних записів.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в цій частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому посилання відповідачів на відсутність інформації про встановлений мінімум трудової участі позивача у громадському господарстві та фактично відпрацьовані вихододні не відповідає фактичним обставинам справи.

При цьому, відсутність довідки про встановлений мінімум та кількість вироблених трудоднів, про перейменування не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означених періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні (обрахунку) пенсії, оскільки інформація про встановлений мінімум трудової участі у громадському господарстві та фактично відпрацьовані вихододні наявна у трудовій книжці колгоспника позивача, а тому додаткового підтвердження уточнюючою довідкою не потребує.

Крім того, слід зазначити, що єдиною підставою для врахування до страхового стажу періоду роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин, що випливає з аналізу положень ч.1 ст.56 Закону № 1788-XII.

Водночас, у відповідному розділі трудової книжки колгоспника позивача відсутні записи про невиконання ним мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи в зарахуванні періоду роботи позивача у колгоспі до страхового стажу позивача, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Щодо відсутності інформації про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

За приписами ст. 21 Закону № 1058 персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (ч. 1).

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства (ч. 5).

З аналізу наведених норм суд робить висновок, що позивач не повинен нести відповідальність у вигляді позбавлення права на призначення пенсії за відсутність відомостей про період її роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу, оскільки такі відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що періоди роботи з 01.07.2000 по 30.06.2001 та з 01.09.2001 по 16.05.2004 підлягають зарахуванню позивачу до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії.

Водночас, щодо періоду роботи позивача з 01.04.2000 по 30.06.2000, з 01.07.2001 по 31.08.2001, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про зарахування зазначеного періоду, оскільки даний період зараховано до страхового стажу позивача, відповідно до витягу форми РС-право.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що оскільки суд дійшов висновку про безпідставність не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі з 01.09.1986 по 16.08.1997 та періоду роботи з 01.07.2000 по 30.06.2001 та з 01.09.2001 по 16.05.2004, наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком як такого, що не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок страхового стажу, а також встановлювати його достатність для призначення позивачу пенсії за віком.

За наведеного вище, суд доходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи в колгоспі в колгоспі з 01.09.1986 по 16.08.1997 та періоду роботи з 01.07.2000 по 30.06.2001 та з 01.09.2001 по 16.05.2004, а також повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 29.04.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, відповідний обов`язок необхідно покласти на відповідача як на суб`єкта владних повноважень, уповноваженого в порядку екстериторіальності на вирішення питання щодо призначення відповідного виду пенсії позивачу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Інші аргументи сторін не є визначальними для правильного вирішення спору та не вимагають окремої оцінки суду.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Приписами ст.90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За приписами ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн., інших судових витрат не заявлено.

Враховуючи висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають стягненню на його користь в розмірі 968,96 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 77, 132, 139, 143, 241 246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 1 пов., к.58, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним рішення відповідача, та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №262240026428 від 06.05.2024, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, період роботи у колгоспі з 01.09.1986 по 16.08.1997 та період роботи з 01.07.2000 по 30.06.2001 та з 01.09.2001 по 16.05.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 29.04.2024, подану ОСОБА_1 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.

Повне судове рішення складено 23.10.2024.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова