Решение № 122549547, 23.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 рокуСправа №160/8365/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хомич Іван Олександрович, до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хомич Іван Олександрович, до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.03.2024 № 047150001145 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 04.03.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 04.03.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 21.03.2018 отримує пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач 04.03.2024 звернувся до органів пенсійного фонду з заявою про переведення його з пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 11.03.2024, яке було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії. Позивач вважає, що має право на переведення на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. Таке право заперечується відповідачами, тому позивач і звернувся до суду за захистом своїх прав.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/8365/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

29.04.2024 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач-2 заперечує проти позовних вимог і вказує, що ним було прийнято законне та обгрунтоване рішення про відмову позивачу у перерахунку його пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.

У відзиві відповідач просив суд поновити процесуальний строк для подання відзиву у справі. Ухвалою від 15.05.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву у справі №160/8365/24; продовжив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області строк на подачу відзиву на позовну заяву.

03.05.2024 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 указує, що, враховуючи той факт, що позивач, починаючи з 2018 року є учасником правовідносин у сфері пенсійного страхування шляхом отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, яка є різновидом пенсії за віком в розумінні Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підстави для здійснення перерахунку пенсії у 2024 році за нормами частини другої статті 40 вказаного Закону відсутні, тому відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

08.08.2024 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 08.04.2024 витребувано у відповідачів належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.

Витребувані судом документи відповідачами були надані.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 21.03.2018.

04.03.2024 позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ід 09.07.2003 №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.03.2024 №047150001145 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.

У рішенні, з-поміж іншого, зазначено таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком (робота за Списком 2) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 9 Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, тому відсутні підстави для проведення перерахунку згідно поданої заяви.

Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, вважає його протиправним, тому й звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років та 6 місяців на зазначених роботах.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами Закону України від 09.07.2003 №1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 №1788-XII.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону №1058-IV.

Статтею 27 Закону №1058-IV встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами ст.ст.24, 40 Закону №1058-IV.

Відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Тобто, особи, які працювали повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2, в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка полягає у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм встановлюється це пенсія за віком, яка згідно з наведеними положеннями законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з Законом №1058-IV.

Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 336/372/16-а.

Також слід зауважити, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.05.2021 у справі № 185/1473/17, яка за предметом свого правового регулювання є тотожною досліджуваному публічно-правовому спору, виснував про те, що у випадку задоволення заяви особи про переведення (призначення) його на пенсію за віком на загальних підставах буде відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена їй відповідно до ст. 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII, є різновидом пенсії за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення такій особі пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв`язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058-IV.

Подібний правозастосовний підхід є усталеним на рівні судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та міститься, зокрема у постанові від 15.05.2020 у справі № 334/13/16-а.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд установив, що позивачу як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботі із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, з 21.03.2018 була призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-IV.

04.03.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки.

Проте, органи пенсійного фонду прийняли рішення про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки.

Суд зазначає, що оскільки заява позивача від 04.03.2024 стосується призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, тобто того ж виду пенсії, який він отримує з 2018 року, суд дійшов висновку, що у відповідачів були відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії.

Як наслідок, суд зазначає, що у спірних правовідносинах рішення органів пенсійного фонду є правомірним.

Стосовно посилання позивача на практику Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у відповідній сфері правовідносин, зокрема, на постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а, від 23.10.2020 у справі №528/196/17, суд вважає за необхідне зазначити, що характер спірних правовідносин у таких справах є відмінним від цього публічно-правового спору.

Так, зі змісту постанов Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а, від 23.10.2020 у справі №528/196/17 видно, що законодавчою підставою для первинного призначення позивачам пенсії за віком на пільгових умовах слугував Закон України від 05.11.1991 №1788-XII. Натомість, у цій справі позивач від самого початку (з 2018 року) отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV.

Отже, твердження позивача про те, що із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV у березні 2024 року він звернувся вперше, не знайшло свого нормативного та документального підтвердження.

Таким чином, рішення органів пенсійного фонду про відмову позивачу у перерахунку та виплаті пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки є таким, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, підстави для його скасування відсутні.

Як наслідок, відсутні і підстави для зобов`язання відповідача здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 04.03.2024.

Отже, у цій частині позовних вимог суд також відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовні вимоги у цій справі є такими, що задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341).

Суддя Н.В. Кучугурна