Решение № 122404321, 18.10.2024, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1781/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померлайого мати ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно, зокрема на належну їй частку житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано не було, оскільки він відносився до складу колгоспного двору до якого входили: ОСОБА_5 , 1949 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , голова колгоспного двору, та члени колгоспного двору: дружина ОСОБА_6 , 1955 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , онука ОСОБА_3 , 1991 року народження, зять ОСОБА_4 , 1974 року народження. Правовстановлюючі документи на будинок відсутні.

Просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , який складається з літ.А1 - житловий будинок, житловою площею 68,6 кв.м., загальною площею 99,7 кв.м., господарських будівель: літ.Б баня, літ.В1 літня кухня, літ.Г1 сарай, літ.Д1 гараж, літ.Е убиральня, 1-7; І надвірні споруди, у тому числі на 1/3 частину в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на 2/3 частини як за колишнім членом колгоспного двору.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, надали заяву про проведення розгляду справи без участі представника.

Треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надали заяви про розгляд справи без їх участі та у яких зазначили, що позовні вимоги позивача визнають та на належні їм частки нерухомого майна у складі колгоспного двору не претендують та в подальшому претендувати не будуть.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_5 , 1949 року народження, який на день смерті проживав та був зареєстрований АДРЕСА_2 .

Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 2,9000 гектарів, яка розташована на території Шевченківської сільської ради Ізмаїльського (Кілійського) району Одеської області, та яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122385900:01:002:0685, та частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадщину, яка залишилося після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 прийняла в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, дружина спадкодавця ОСОБА_6 , 1955 року народження.

На підставі заяв про відмову від спадщини від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було заведено спадкову справу за №390/2005 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка на день смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_6 залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 2,9000 гектарів, яка розташована на території Шевченківської сільської ради Ізмаїльського (Кілійського) району Одеської області, та яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122385900:01:002:0685, та частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належних ОСОБА_5 , яку прийняла ОСОБА_6 , але не оформила свої спадкових прав.

Позивач ОСОБА_1 спадщину, яка залишилося після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв, відповідно до ст.1269 ЦК України, тобто на підставі заяви про прийняття спадщини за №308 від 12.09.2023, поданої до нотаріальної контори. Від імені дочки спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла заява про відмову від спадщини за №309 від 12.09.2023, що підтверджується матеріалами спадкової справи за 120/2023 після померлої ОСОБА_6 .

Позивачу 21.06.2024 як спадкоємцю за законом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за реєстровим №1150, на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 2,9000 гектарів, яка розташована на території Шевченківської сільської ради Ізмаїльського (Кілійського) району Одеської області, та яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122385900:01:002:0685.

Отже, позивач ОСОБА_1 , відповідно до ст.1261 ЦК України, є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , який спадщину прийняв.

Відповідно до довідки №1144 від 21.05.2024, виданої старостою Шевченківського старостинського округу №1 виконавчого комітету Кілійської міської ради, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належав до складу колгоспних дворів, згідно записів погосподарської книги №9, особовий рахунок № НОМЕР_1 (1991-1996). Станом на 16.04.1991 до складу колгоспного двору входили: ОСОБА_5 , 1949 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 голова колгоспного двору, та члени колгоспного двору: дружина ОСОБА_6 , 1955 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , онука ОСОБА_3 , 1991 року народження, зять ОСОБА_4 , 1974 року народження.

1/6 частка у майні колгоспного двору, а саме зазначеного житлового будинку належна голові двору ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , перейшла в порядку спадкування за законом дружині ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка також мала свою 1/6 частку у майні колгоспного двору, таким чином була власником 2/6 часток, на яку має право спадкоємець позивач ОСОБА_1 ..

Встановлено, що інші члени колгоспного двору ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , 1991 року народження, ОСОБА_4 , 1974 року народження, на належні їм частки члена колгоспного двору не претендували та не претендують, отже відмовляються від своїх часток у складі колгоспного двору.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту, виготовленим комунальним підприємством Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» згідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ.А1 - житловий будинок, житловою площею 68,6 кв.м., загальною площею 99,7 кв.м., господарських будівель: літ.Б баня, літ.В1 літня кухня, літ.Г1 сарай, літ.Д1 гараж, літ.Е убиральня, 1-7; І надвірні споруди.

Також КП КМР «БТІ» надала довідку за №420 від 08.05.2024 відносно того, що право власності на житловий будинок не зареєстровано.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомого майна від 05.08.2023 року складає 91369,87 грн..

Під час звернення до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Богачової Н.М. позивачу було надано роз`яснення за №160/02-14 від 21.06.2024 щодо того, що з доданих документів до нотаріальної контори відсутній правовстановлюючий документ, що підтверджують право власності на житловий будинок, що не можливо видати свідоцтва про право власності на спадщину, тому радили звернуться до суду.

Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу спадкування, що врегульовано нижченаведеними нормами цивільного законодавства станом на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно ч.1ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1298 ЦК Українисвідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

У відповідності достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.

Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7від 30травня 2008року «Просудову практикуу справахпро спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п.3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12, постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 р. не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебування у складі двору або незначної участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.»

Таким чином, у судовому засіданні повністю знайшов своє підтвердження факт, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті матері, якій належала частка у спірному майні, яке є колгоспним двором, спадщину прийняв, позивачу та третім особам також належать частки у спірному майні, проте останні від цих часток відмовляються, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Обраний позивачами спосіб захисту невизнаного права відповідає вимогам закону та змісту правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,19,76-81,259,263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт № НОМЕР_2 , УНЗР №19750414-06997, виданий 12.12.2018 та дійсний до 12.12.2028, орган, що видав 5133, право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , який складається з літ.А1 - житловий будинок, житловою площею 68,6 кв.м., загальною площею 99,7 кв.м., господарських будівель: літ.Б баня, літ.В1 літня кухня, літ.Г1 сарай, літ.Д1 гараж, літ.Е убиральня, 1-7; І надвірні споруди, у тому числі на 1/3 частину в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на 2/3 частини як за колишнім членом колгоспного двору.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Березніков