Приговор № 122368032, 17.10.2024, Ямпільський районний суд Вінницької області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2024 р. Справа153/1208/24

Провадження1-кп/153/72/24-к

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5

потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Ямпіль Вінницької області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024020170000096 від 30.05.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - АДРЕСА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, одруженого, непрацюючого, раніше несудимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України,

В С Т А Н О В И В :

30 травня 2024 року близько 21 години 45 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «BMW», моделі «318і», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Свободи в м.Ямпіль Вінницької області, навпроти ДПРЧ-35, не переконавшись в безпечності руху, по напрямку свого руху, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався проїжджою частиною дороги у попутному з ним напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до відділення анестезії та інтенсивної терапії КНП «Ямпільська ТЛ» по АДРЕСА_1 , а водій ОСОБА_4 покинув місце пригоди.

В результаті отриманих травм, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 у відділенні анестезії та інтенсивної терапії КНП «Ямпільська ТЛ» помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №25 від 14.06.2024 у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження: сполучна травма тіла, відкрита черепно-мозкова травма, перелом основи черепа, субарахноїдальний крововилив в лівій півкулі головного мозку, набряк головного мозку, крововилив в м`які тканини голови справа, синці та садна в правій половині обличчя, перелом 6 ребра справа, закритий перелом нижньої третини правої гомілки, садна по передній поверхні правого колінного суглобу, по передній поверхні обох ступнів, по задній поверхні ліктьових суглобів, синець по передньо-боковій поверхні правого плечового суглобу, травматичний шок (коефіцієнт шоку 0,8), які могли виникнути від дії тупого/их/, твердого/их/ предмета/ів/, можливо 30.05.2024 і по ступеню тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя на момент їх виникнення. Смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 від набряку та набухання речовини головного мозку та травматичного шоку, які виникли внаслідок сполучної травми тіла, відкритої черепно-морзкової травми; перелому основи черепа, субарахноїдального крововиливу в ліву півкулю головного мозку, крововиливу в м`які тканини голови справ, синців та саден в правій половині обличчя; перелому 6-го ребра справа; закритого перелому нижньої третини правої гомілки; саден по передній поверхні правого колінного суглобу, по задній поверхні обох ліктьових суглобів, по передній поверхні обох ступнів, синця по передньо-боковій поверхні правого плечового суглобу. Між вищевказаними тілесними ушкодженнями і настанням смерті ОСОБА_8 є причинний зв`язок.

Згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи від 05.06.2024 №СЕ-19/102-24/10755-ІТ в даній дорожній ситуації водій автомобіля «BMW», моделі «318і», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху та мав технічну можливість попередити зіткнення з велосипедистом ОСОБА_8 , який, в свою чергу, повинен був діяти відповідно до вимог п.11.14 Правил дорожнього руху. В даній дорожній ситуації невідповідність дій водія автомобіля «BMW», моделі «318і», реєстраційний номер НОМЕР_1 . ОСОБА_4 технічним вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху перебуває в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_4 , за вищевикладених обставин порушив вимоги п.п. 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (зі змінами та доповненнями), згідно з якими:

1) п. 12.2 - «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги».

2) п. 12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

3) п. 12.4 - «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год».

Порушення ОСОБА_4 , вимог п.п. 12.2., 12.3, 12,4 Правил дорожнього руху знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із настанням смерті велосипедиста ОСОБА_8 .

Крім того, 30.05.2024 близько 21 години 45 хвилини водій ОСОБА_4 , порушуючи п.п. 12.2., 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, по АДРЕСА_1 , навпроти ДПРЧ-35, здійснив наїзд автомобілем марки «BMW», моделі «318і», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на велосипедиста ОСОБА_8 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя на момент їх виникнення, після чого ОСОБА_4 місце події покинув, залишивши ОСОБА_8 без допомоги в безпорадному стані.

Внаслідок вказаного наїзду ОСОБА_8 згідно висновку експерта №25 від 14.06.2024 отримав наступні тілесні ушкодження: сполучна травма тіла, відкрита черепно-мозкова травма, перелом основи черепа, субарахноїдальний крововилив в лівій півкулі головного мозку, набряк головного мозку, крововилив в м`які тканини голови справа, синці та садна в праві половині обличчя, перелом 6 ребра справа, закритий перелом нижньої третини правої гомілки, садна по передній поверхні правого колінного суглобу, по передній поверхні обох ступнів, по задній поверхні ліктьових суглобів, синець по передньо-боковій поверхні правого плечового суглобу, травматичний шок (коефіцієнт шоку 0,8), які могли виникнути від дії тупого(их), твердого(их) предмета(ів), можливо 30.05.2024 і по ступеню тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя на момент їх виникнення.

В результаті отриманих травм, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 у відділенні анестезії та інтенсивної терапії КНП «Ямиільська ТЛ» помер.

Смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 від набряку та набухання речовини головного мозку та травматичного шоку, які виникли внаслідок сполучної травми тіла, відкритої черепно-мозкової травми; перелому основи черепа, субарахноїдального крововиливу в ліву півкулю головного мозку, крововиливу в м`які тканини голови справа, синців та саден в правій половині обличчя; перелому 6-го ребра справа; закритого перелому нижньої третини правої гомілки; саден по передній поверхні правого колінного суглобу, по задній поверхні обох ліктьових суглобів, по передній поверхні обох ступнів, синця по передньо-боковій поверхні правого плечового суглобу. Між вищевказаними тілесними ушкодженнями і настанням смерті ОСОБА_8 є причинний зв`язок.

Таким чином, ОСОБА_4 , поставивши потерпілого у небезпечний для життя стан, усвідомлюючи, що останній отримав тілесні ушкодження, які можуть бути небезпечними для його життя і здоров`я, діючи умисно, маючи і реальну можливість надати допомогу ОСОБА_8 , який перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, таку допомогу і потерпілому не надав, у порушення вимог п. 2.10 (а, б, г, ґ, д, е) Правил дорожнього руху, а також вимог, які наведені у абзаці 5 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», після вчинення дорожньо-транспортної пригоди: негайно не зупинив транспортний засіб і не залишився на місці пригоди; не увімкнув аварійну сигналізацію і не встановив знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 ПДР; не вжив можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілому, не викликав бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, не звернувся по допомогу до присутніх на місці події осіб, не відправив потерпілого до закладу охорони здоров`я; не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції; не вжив всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організації об`їзду місця пригоди, хоча повинен був і мав об`єктивну можливість це зробити, натомість місце дорожньо-транспортної пригоди залишив.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, визнав повністю, своїми показаннями підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, підтвердив місце, час та обставини вчинення кримінального правопорушення. Вказав, що 30.05.2024, близько 21 години 45 хвилин, він рухався власним автомобілем BMW по вул.Свободи від круга до центру міста. Вуличного освітлення не було і він не бачив велосипедиста, а лише відчув удар. Злякавшись, що збив людину, він залишив місце пригоди. Він не думав, що можуть бути такі тяжкі наслідки. Велосипедиста він не бачив, але по удару зрозумів, що це була людина. Злякавшись, він втік з місця події, автомобіль залишив біля військкомату, а сам пішов пішки додому. Він надав потерпілим матеріальну допомогу на лікування потерпілого та на його похорон. У вчиненому щиро розкаюється, просить вибачення у потерпілих та шкодує про вчинене, оскільки не хотів, щоб так сталося. Заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог визнає повністю.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні. Наслідки розгляду судом провадження із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України учасникам процесу роз`яснено.

Таким чином, суд поза розумним сумнівом приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в обсязі пред`явленого обвинувачення є доведеною і його дії кваліфікує за: ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого; за ч.1 ст.135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий, надмірний тягар для особи» (п.38 рішення від 16.10.2008).

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що останній раніше не судимий, що підтверджено вимогою, вих.№5565/227/2024 від 31.05.2024, виданою ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області; зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом №13-04/01/2885 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб; задовільно характеризується за місцем проживання, що підтверджено довідкою-характеристикою, вих.№02-12/407 від 31.05.2024, виданою Ямпільською міською радою Могилів-Подільського району Вінницької області; за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався, що підтверджено довідкою №01-4-329 від 31.05.2024, виданою КНП «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 , виданого повторно Ямпільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та копією акта обстеження від 19.06.2024.

Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , є щире каяття, що виразилося у критичній оцінці обвинуваченим своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини та добровільне часткове відшкодування шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.67 КК України обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за правилами ст.ст.50, 65 КК України, суд обирає покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_4 , так і особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, думку сторони обвинувачення та потерпілих, а тому вважає за необхідне застосувати відносно нього міру покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкцій ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, визначивши йому за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з тим, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, ступінь їх тяжкості, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який повністю визнав свою провину та щиро розкаюється, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на утриманні має малолітню дитину, частково добровільно відшкодував шкоду, думку потерпілих, які не наполягали на реальному позбавленні волі ОСОБА_4 , тому суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та його слід звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України, встановивши йому відповідний іспитовий термін та покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вказані вид та міра покарання є достатніми для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , його перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст. 50 КК України, цілей покарання.

Потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, а саме: позивач ОСОБА_7 просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь моральну шкоду у розмірі 1500000 гривень. Свої вимоги мотивує тим, що 30 травня 2024 року близько 21 години 45 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «BMW», моделі «318і», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Свободи в м.Ямпіль Вінницької області, навпроти ДПРЧ-35, не переконавшись в безпечності руху, по напрямку свого руху, допустив наїзд на велосипедиста - її батька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався проїжджою частиною дороги у попутному з ним напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до відділення анестезії та інтенсивної терапії КНП «Ямпільська ТЛ» по АДРЕСА_1 , а водій ОСОБА_4 покинув місце пригоди. В результаті отриманих травм, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 у відділенні анестезії та інтенсивної терапії КНП «Ямпільська ТЛ» помер. ОСОБА_7 зазначила, що в результаті кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_4 , вона втратила батька, а її діти - дідуся. Визначену суму моральної шкоди у розмірі 1500000 вважає мінімальною компенсацією за перенесені душевні страждання, які мають тривалу, продовжуючи дію.

В ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_7 подала письмову заяву про зменшення позовних вимог, вх.№6190 від 26.09.2024, в якій просила стягнути із ОСОБА_4 на її користь 210000 (двісті десять тисяч) гривень моральної (немайнової) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Потерпіла ОСОБА_7 змінені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_4 змінений цивільний позов визнав повністю та не заперечував проти його задоволення.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, суд вважає його обґрунтованим, виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 56, 61, 128, 129 КПК України - фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, вправі пред`явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ст.23 ЦК України моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п.9 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_7 , суд враховує характер та обсяг моральних страждань потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, у зв`язку із вчиненим кримінальним правопорушення, час та зусилля, які необхідні для відновлення її попереднього стану, а також визнання змінених позовних вимог обвинуваченим.

Виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, суд вважає необхідним відшкодувати моральну шкоду потерпілій ОСОБА_7 у розмірі 210000 (двісті десять тисяч) гривень, які є обґрунтованою компенсацією за заподіяну моральну шкоду внаслідок кримінального правопорушення, що на переконання суду є співмірним тим душевним та психологічним стражданням, які перенесла потерпіла ОСОБА_7 внаслідок вчинення ОСОБА_4 злочину.

Потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, а саме: позивач ОСОБА_6 просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь моральну шкоду у розмірі 1500000 гривень. Свої вимоги мотивує тим, що 30 травня 2024 року близько 21 години 45 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «BMW», моделі «318і», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Свободи в м.Ямпіль Вінницької області, навпроти ДПРЧ-35, не переконавшись в безпечності руху, по напрямку свого руху, допустив наїзд на велосипедиста - її батька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався проїжджою частиною дороги у попутному з ним напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до відділення анестезії та інтенсивної терапії КНП «Ямпільська ТЛ» по АДРЕСА_1 , а водій ОСОБА_4 покинув місце пригоди. В результаті отриманих травм, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 у відділенні анестезії та інтенсивної терапії КНП «Ямпільська ТЛ» помер. ОСОБА_6 зазначила, що в результаті кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_4 , вона втратила батька, а її діти - дідуся. Визначену суму моральної шкоди у розмірі 1500000 вважає мінімальною компенсацією за перенесені душевні страждання, які мають тривалу, продовжуючи дію.

В ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_6 подала письмову заяву про зменшення позовних вимог, вх.№6189 від 26.09.2024, в якій просила стягнути із ОСОБА_4 на її користь 210000 (двісті десять тисяч) гривень моральної (немайнової) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Потерпіла ОСОБА_6 змінені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_4 змінений цивільний позов визнав повністю та не заперечував проти його задоволення.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, суд вважає його обґрунтованим, виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 56, 61, 128, 129 КПК України - фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, вправі пред`явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ст.23 ЦК України моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п.9 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_6 , суд враховує характер та обсяг моральних страждань потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, у зв`язку із вчиненим кримінальним правопорушення, час та зусилля, які необхідні для відновлення її попереднього стану, а також визнання змінених позовних вимог обвинуваченим.

Виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, суд вважає необхідним відшкодувати моральну шкоду потерпілій ОСОБА_6 у розмірі 210000 (двісті десять тисяч) гривень, які є обґрунтованою компенсацією за заподіяну моральну шкоду внаслідок кримінального правопорушення, що на переконання суду є співмірним тим душевним та психологічним стражданням, які перенесла потерпіла ОСОБА_6 внаслідок вчинення ОСОБА_4 злочину.

Під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, дія якого закінчилася 19.08.2024. Підстави для застосування запобіжного заходу відсутні.

При вирішенні питання щодо процесуальних витрат у розмірі 12592 (дванадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) гривні 58 (п`ятдесят вісім) копійок, пов`язаних із залученням експерта для проведення експертиз (висновок експерта №СЕ-19/102-24/10799-БД від 14.06.2024, висновок експерта №СЕ-19/102-24/10785-ІТ від 17.06.2024, висновок експерта №СЕ-19/102-24/10755-ІТ від 05.06.2024, висновок експерта №СЕ-19/102-24/10803-ІТ від 03.07.2024), суд керується положеннями ст.124 КПК України, і має підстави стягнути їх із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Згідно ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України суд дійшов висновку про необхідність застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави речові докази: автомобіль марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 у корпусі синього кольору; ключ від автомобіля із кнопкою відкривання/закривання у корпусі чорного кольору із металевим ланцюжком; реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна, застосований на підставі ухвал слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 03.06.2024 у справі №153/840/24, суд відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, вважає за необхідне скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу потреба відпала.

Керуючись ст.ст.349, 368-374, 376, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст. 135 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави 12592 (дванадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) гривні 58 (п`ятдесят вісім) копійок, пов`язаних із залученням експерта для проведення експертиз (висновок експерта №СЕ-19/102-24/10799-БД від 14.06.2024, висновок експерта №СЕ-19/102-24/10785-ІТ від 17.06.2024, висновок експерта №СЕ-19/102-24/10755-ІТ від 05.06.2024, висновок експерта №СЕ-19/102-24/10803-ІТ від 03.07.2024).

Захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна, застосований на підставі ухвал слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 03.06.2024 у справі №153/840/24 - скасувати.

На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави речові докази: автомобіль марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 у корпусі синього кольору; ключ від автомобіля із кнопкою відкривання/закривання у корпусі чорного кольору із металевим ланцюжком; реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Речові докази, а саме: футболку білого кольору із комірцем з маркуванням «Ceonidas» made in Tyrkey, розмір «М»; чоловіче взуття типу шльопанці чорного кольору «Gipanis», 39 розміру; спортивні штани чорного кольору «Adidas» із полосами білого кольору по боках; коробку від мобільного телефону «Motorola g54», ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 ; картонну упаковку від сім-карти мобільного оператора «Київстар», № НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «Motorola», моделі «ХТ23436» із пошкодженим екраном; рюкзак чорного кольору із вмістом в ньому: вологих серветок «Antibacterial»; одну пару взуття чорного кольору «NIKE»розмір 42,5; одну пару носків оранжевого кольору; гаманець чорного кольору; годинник «Watch 6S», 44 mm. із пошкодженим екраном; чотири пластмасові виделки білого кольору; маску чорного кольору; гігієнічну помаду «Weleda», шнур зарядний білого кольору; страховий поліс АР6887482 від 31.07.2023; договір купівлі-продажу транспортного засобу №5748 від 11.07.2020 - повернути власнику ОСОБА_4 .

Речові докази: велосипед у корпусі чорного кольору; одну пару взуття білого кольору типу шльопанці; чохол від телефону чорного кольору; мобільний телефон у корпусі синього кольору марки «Samsung Galaxy» SM-A127F/DS, ІМЕІ: НОМЕР_6 , ІМЕІ: НОМЕР_7 ; прозорі окуляри; ліхтарик чорного кольору; кашкет червоного кольору - повернути потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Речові докази, а саме: змив з керма автомобіля; змив з ричагу коробки передач; слід одорологічного походження з водійського сидіння; слід одорологічного походження з лівої сторони керма; слід одорологічного походження з правої сторони керма; слід одорологічного походження з ричала коробки передач; слід одорологічного походження з переднього пасажирського сидіння; залишки волосся темного та світлого кольорів з лобового скла в центральній частині; пластикову деталь чорного кольору від бампера із найменуванням «BMW» №1; частинки скла (осипу); пластикову деталь чорного кольору від бампера із найменуванням «BMW» №2 - знищити.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 210000 (двісті десять тисяч) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 210000 (двісті десять тисяч) гривень.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ямпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1