Решение № 122222908, 30.09.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/768/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Бахарєва П.А.

прокурора Мироненко О.В.

представника відповідача Лисанець А.Ф.

представників третіх осіб - Дудецька С.М., Голубицький В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави до Полтавської міської ради, треті особи на стороні відповідача: Шевченківська районна у місті Полтаві рада, Подільська районна у місті Полтаві рада, Київська районна у місті Полтаві рада; про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та нечинним рішення третьої сесії восьмого скликання Полтавської міської ради від 19.03.2021 "Про визначення обсягу окремих повноважень із земельних відносин районних у місті Полтаві рад".

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської міської ради, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 позовну заяву залишено без руху /том І, а.с. 30-31/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Шевченківську районну у місті Полтаві раду, Подільську районну у м. Полтаві раду та Київську районну у місті Полтаві раду; призначене підготовче судове засідання, витребувано докази від відповідача; зобов`язано Полтавську міську раду опублікувати оголошення про відкриття судом провадження в даній адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта (рішення від 19.03.2021 "Про визначення обсягу окремих повноважень із земельних відносин районних у місті Полтаві рад") у виданні, в якому оскаржений акт був або мав бути офіційно оприлюднений /том І, а.с. 38-40/.

Ухвалою від 01.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Шевченківської районної у місті Полтаві ради про залишення позовної заяви без розгляду /том І, а.с. 42-43/.

Ухвалою від 26.02.2024 зобов`язано Полтавську міську раду надати до суду докази: відомості щодо публікації оголошення про відкриття судом провадження в даній адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта (рішення від 19.03.2021 "Про визначення обсягу окремих повноважень із земельних відносин районних у місті Полтаві рад") у виданні, в якому оскаржений акт був або мав бути офіційно оприлюднений /том І, а.с. 196-197/.

Протокольною ухвалою суду від 20.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті /том ІІ, а.с. 4-6/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовної заяви прокурор зазначив, що розпорядження землями комунальної власності громади міста Полтави відноситься до виключних повноважень саме Полтавської міської ради. Спірне рішення звужує права інших громадян територіальної громади м. Полтави з огляду на позбавлення останніх права участі в процесі прийняття рішень про розпорядження землями, що належать усій громаді міста. Поряд з цим, визначені Полтавською міською радою повноваження районних у місті Полтаві рад не можуть збільшуватися за рахунок делегування останнім повноважень, що відносяться до виключної компетенції самої міської ради. Як наслідок, спірні рішення породжують негативну практику, згідно якої громадяни змушені звертатися до суду з метою оскарження дій органів влади та місцевого самоврядування у зв`язку із неможливістю реалізації наданого законом права на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель комунальної власності, закріпленого в положеннях статей 116, 122 Земельного кодексу України.

12.02.2024 до суду надійшов відзив Полтавської міської ради. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на їх безпідставність. Зазначав, що земля входить до складу нерухомого майна територіальної громади, а у містах з поділом на райони, до повноважень районних у містах рад можуть делегуватись відповідною міською радою повноваження щодо вирішення земельних питань, що і було вчинено оскаржуваним у цій справі рішенням /том І, а.с. 106-114/.

14.02.2024 від Подільської районної у м. Полтаві ради надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначила, що втручання органів державної та судової влади у вирішення питання визначення обсягу і меж повноважень районною у місті радою, якщо вони надані відповідно до закону, є неприпустимим.

Окрім того, положення Основного Закону містять норми про гарантування місцевого самоврядування в Україні, самостійність вирішення питань місцевого значення тощо (ст.ст. 7, 140, 142 і т.д.).

Конституцією України та спеціальним законодавством (Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні") чітко визначено статус районної у місті ради та її виконавчих органів (входять до системи місцевого самоврядування), окреслено спосіб отримання обсягу і меж повноважень (від міської ради), а також вказано про пряму заборону втручання у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Розпорядження землями комунальної власності громади міста, у даному випадку міста Полтави за рішенням районних у містах рад, в межах делегованих повноважень, в інтересах усієї територіальної громади, є законним з огляду на механізми, визначені вищезгаданими нормативно-правовими актами.

Питання розпорядження землями цілої громади не становить інтерес окремого району міста, а становить суспільний інтерес усієї Полтавської об`єднаної територіальної громади, адже Полтавська міська рада як одноособовий орган місцевого самоврядування в межах громади самостійно на пленарному засіданні сесії ради делегувала дані повноваження районним у місті радам, проявивши власне волевиявлення. Наразі дане волевиявлення ставиться під сумнів, внаслідок втручання в діяльність органу місцевого самоврядування.

Так, законодавець в статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прямо не визначив районну у місті раду поруч із сільською, селищною, міською радами, оскільки внаслідок такого перебування в списку презюмувалось би, що перша мала власні виключні повноваження, а отже відсутня потреба в окремому рішенні про делегування повноважень. В той же час, така законодавча конструкція б допустила задвоєння органів, що здійснюють однакові повноваження /том І, а.с. 149-153/.

14.02.2024 до суду надійшли пояснення Київської районної в м. Полтаві ради, в яких ця третя особа зазначила, що скасування рішення Полтавської міської ради щодо делегування повноважень по земельним правовідносинам в частині приватної садибної забудови фізичних осіб матиме негативні наслідки для мешканців, як Київського району м. Полтави, так у всього міста в цілому, оскільки потягне за собою значне навантаження Полтавської міської ради, ускладнить роботу сесій міської ради, що викличе за собою значну соціальну напругу серед населення.

Також пояснення містили клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом /том І, а.с. 159-162/.

19.02.2024 до суду надійшла відповідь прокурора на відзив Полтавської міської ради. У відповіді на відзив прокурор наполягав на тому, що рішення прийнято з порушенням вимог частини другої статті 19 Конституції України, статті 122 Земельного кодексу України та пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140,частина перша статті 144 Основного Закону України).

Відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Водночас статті 26 цього Закону визначає перелік питань виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, зокрема пунктом 34, якої передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Прокурор не заперечує наявності у Полтавської міської ради компетенції на ухвалення рішення про утворення та визначення обсягу і меж повноважень районних у місті Полтаві рад. Однак, відповідні повноваження мають узгоджуватись з приписами статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою визначено перелік питань, вирішення яких віднесено до виключної компетенції міської ради.

Прокурор наполягав на тому, що питання розпорядження землями цілої громади не може становити інтерес окремого району міста, а становить суспільний інтерес усієї Полтавської міської територіальної громади /том І, а.с. 163-165/.

22.02.2024 до суду надійшли пояснення Шевченківської районної у м. Полтаві ради, в яких третя особа наполягала на відсутності порушення інтересів держави та законодавства при делегуванні встановлених повноважень міської ради у сфері земельних відносин в частині передачі земельних ділянок у власність або у користування, порядку безоплатної приватизації земельних ділянок районним у місті радам. Крім того, третя особа повторно наполягала на пропуску прокурором строку звернення до суду з позовом /том І, а.с. 174-177/.

04.09.2024 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких представник Полтавської міської ради наголошував на незастосовності правової позиції Верховного Суду у подібній справі, що на неї посилався прокурор. У справі №440/3640/18 Верховний Суд залишив в силі рішення апеляційного суду, яким задоволено позов про скасування такого ж за змістом рішення Полтавської міської ради від 25.02.2016 року. Представник відповідача наполягав на нетотожності суб`єктного складу учасників відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин), що мають місце у цій справі, порівняно з тими, що мали місце в адміністративній справі №№440/3640/18. В обставинах останньої предметом оскарження було рішення представницького органу розформованої територіальної громади м. Полтави, межі якої територіально обмежувались межами територіально-адміністративними межами м. Полтави. У цій же справі йдеться про рішення сесії Полтавської міської ради "Про визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у місті Полтаві ради" після об`єднання громади м.Полтава з територіальними громадами за межами міста. /том ІІ, а.с. 55-60/.

У судовому засіданні прокурор підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні представники третіх осіб на стороні відповідача: Шевченківської районної у місті Полтаві рада, Київської районної у місті Полтаві ради проти задоволення позовних вимог заперечували.

Подільська районна в м.Полтаві рада у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.

Частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом першим частини третьої цієї статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що Подільська районна в м.Полтаві рада явку уповноваженого представника до суду не забезпечила та про причини неявки не повідомила, суд визнав за можливе проводити судове засідання за відсутності представника третьої особи Подільської районної у місті Полтаві ради.

Суд, заслухавши прокурора, представника відповідача та представників третіх осіб, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Рішенням Полтавської міської ради від 19.03.2021 "Про визначення обсягу окремих повноважень із земельних відносин районних у місті Полтаві рад" визначено, що до повноважень Шевченківської, Подільської та Київської районної у місті Полтаві рад належить вирішення питань надання, передачі у власність або користування, припинення права користування або права власності та вилучення земельних ділянок для: будівництва та обслуговування окремих індивідуальних жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); ведення індивідуального садівництва; індивідуального гаражного будівництва; ведення особистого селянського господарства; городництва; сінокосіння та випадання худоби.

Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що у випадку надання зазначених у п. 1 цього рішення земельних ділянок в оренду, відповідні договори оренди землі готуються та укладаються Шевченківською, Подільською та Київською районними у місті Полтаві радами /том І, а.с. 17/.

Прокурор, вважаючи, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог частини другої статті 19 Конституції України, статті 122 Земельного кодексу України та пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з такого.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Основного Закону України).

Відповідно до статті 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Водночас стаття 26 цього Закону визначає перелік питань виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, зокрема пунктом 34, якої передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з положеннями статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Положеннями статті 11 Земельного кодексу України визначено, що повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

Відповідно до положень частини другої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються такі питання, зокрема, визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах.

Згідно з положеннями частин третьої-п`ятої статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Рішення про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад. У разі якщо територіальна громада району в місті внаслідок референдуму не прийме рішення про передачу права управління майном та фінансами відповідній міській раді, а територіальна громада міста або міська рада не прийняла рішення про створення органів місцевого самоврядування районів у місті, міська рада здійснює управління майном та фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, та несе відповідальність перед громадою відповідного району у місті.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Положеннями статті 41 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад.

Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об`єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.

Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.

Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного скликання.

Порядок формування, структура, форми діяльності районних у містах рад та їх органів визначаються відповідно до цього та інших законів.

Водночас повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України, відповідно до частини першої якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Висновки щодо правозастосування

У цій справі предметом спору є правомірність рішення відповідача від 19.03.2021 "Про визначення обсягу окремих повноважень із земельних відносин районних у місті Полтаві рад" яким визначено, що до повноважень Шевченківської, Подільської та Київської районної у місті Полтаві рад належить вирішення питань надання, передачі у власність або користування, припинення права користування або права власності та вилучення земельних ділянок для: будівництва та обслуговування окремих індивідуальних жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); ведення індивідуального садівництва; індивідуального гаражного будівництва; ведення особистого селянського господарства; городництва; сінокосіння та випадання худоби.

Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що у випадку надання зазначених у п. 1 цього рішення земельних ділянок в оренду, відповідні договори оренди землі готуються та укладаються Шевченківською, Подільською та Київською районними у місті Полтаві радами /том І, а.с. 17/.

Вирішуючи цю справу, суд, попри заперечення представників відповідача та третіх осіб, все ж виходить з обов`язковості врахування правового висновку Верховного Суду у аналогічній справі: адміністративній справі №440/3640/18.

У останній предметом судового розгляду було рішення позачергової другої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради "Про визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у місті Полтаві ради" від 25.02.2016, яке за змістом є ідентичним рішенню Полтавської міської ради, що є предметом розгляду у цій адміністративній справі.

У справі №440/3640/18 Верховний Суд в постанові від 22.09.2022 року виклав висновок наступного змісту.

"Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Основного Закону України).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Водночас ст. 26 цього Закону визначає перелік питань виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, зокрема пунктом 34, якої передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з положеннями ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Положеннями ст. 11 Земельного кодексу України визначено, що повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються такі питання, зокрема, визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах.

Згідно з положеннями ч.ч. 3, 4, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Рішення про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад. У разі якщо територіальна громада району в місті внаслідок референдуму не прийме рішення про передачу права управління майном та фінансами відповідній міській раді, а територіальна громада міста або міська рада не прийняла рішення про створення органів місцевого самоврядування районів у місті, міська рада здійснює управління майном та фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, та несе відповідальність перед громадою відповідного району у місті.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Положеннями ст. 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад.

Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об`єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.

Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.

Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного скликання.

Порядок формування, структура, форми діяльності районних у містах рад та їх органів визначаються відповідно до цього та інших законів....".

"Водночас повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України, відповідно до частини першої якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених вище положень пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у взаємозв`язку з приписами статей 118, 122 Земельного кодексу України дає підставу для висновку, що розпорядження землями комунальної власності громади міста, у даному випадку міста Полтави, відноситься до виключних повноважень саме Полтавської міської ради."

Суд наголошує на релевантності цього правового висновку, оскільки нормативне регулювання щодо предмету спору на час розгляду цієї справи не змінилось.

Суд відхиляє аргументи відповідача та третіх осіб щодо незастосовності викладеного правового висновку Верховного Суду з огляду на зміну обставин, у яких оскаржуване рішення приймалося. Зміна територіального устрою міста Полтави, включення до складу територіальної громади Полтави громад ряду приміських сіл і селищ, включення до складу новостворених старостатів колишнього Полтавського району не змінюють суті правових норм щодо повноважень міської ради та районних у місті рад; не змінюють суті та підстав висновків щодо правозастосування, викладених Верховним Судом у згаданій вище постанові.

Надаючи правову оцінку аргументу відповідача та окремих третіх осіб про те, що за період дії спірного рішення районними у місті радами прийнято велику кількість рішень у сфері земельних відносин, легітимність яких поставиться під сумнів у зв`язку зі скасуванням рішення про делегування повноважень, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип слід розуміти так, що дія акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001 та від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з висновками Верховного Суду, наведеними, зокрема, у постанові від 30.11.2020 у справі №826/4922/16, визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним - означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Тому навіть після набрання цим судовим рішенням законної сили рішення третьої сесії восьмого скликання Полтавської міської ради від 19.03.2021 року "Про визначення обсягу окремих повноважень із земельних відносин районних у місті Полтаві рад" вважатиметься чинним в часі за період з моменту прийняття й до моменту набрання цим судовим рішенням законної сили.

Відтак, позовна заява Першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 241-245, 265 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області (вул.Антона Грицая 1 м.Полтава ЄДРПОУ 02910060) в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави до Полтавської міської ради (вул.Соборності 36 м.Полтава ЄДРПОУ 24388285); треті особи на стороні відповідача: Шевченківська районна у місті Полтаві рада (вул. Івана Мазепи. 30, м. Полтава, 36040, код ЄДРПОУ 34742397), Подільська районна у місті Полтаві рада (вул. Гайового, 3. м. Полтава, 36005, код ЄДРПОУ 34742486), Київська районна у місті Полтаві рада (вул. Маршала Бірюзова, 1/2, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 34204415) - задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення третьої сесії восьмого скликання Полтавської міської ради від 19.03.2021 року "Про визначення обсягу окремих повноважень із земельних відносин районних у місті Полтаві рад".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков