Решение № 122085948, 04.10.2024, Тернопольский горрайонный суд Тернопольской области

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2024 Справа №607/15458/24 Провадження №2-а/607/329/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.,

з участю секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Матвіяс Андрій Богданович до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Матвіяс А.Б. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовною заявою до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 217267 від 06.06.2024, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 217267 від 06.06.2024 його притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Зокрема йому ставить у провину, що він 16.04.2024 о 23 год. 51 хв. на перехресті Злуки та 15 квітня в м. Тернополі керував транспортним засобом Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 ,у котрого не горіла права фара у режимі ближнього світла, чим порушив вимоги п. 31.4.3. а ПДР України.

З винесеною постановою позивач не погоджується, оскільки всі зовнішні світлові прилади керованого ним автомобіля перебували у справному стані, у чому на місці зупинки транспортного засобу переконалась поліцейська. Більше того, керований ним автомобіль обладнаний протитуманними фарами.

Окрім цього, позивач звертає увагу, що йому інкримінується правопорушення, відповідальність за яке не передбачене КУпАП чи іншим нормативним актом. Так, ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється. Водночас, п. 31.4.3. ПДР України, не передбачає заборону експлуатації автомобіля, у якого не горить лампа правої фари в режимі ближнього світла, а лише п.п. «в» забороняє експлуатацію автомобіля у якого не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Також, позивач вказує, що він не повідомлявся про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що позбавило його можливості реалізувати свої права, у тому числі заявити відвід поліцейській, ознайомитись з правами та обов`язками, надати пояснення, подати докази, тощо.

З огляду на викладене, позивач вважає постанову серії БАВ № 217267 від 06.06.2024 протиправною, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку, визначеному для розгляду окремої категорії термінових адміністративних справ, з урахуванням вимог параграфу 2 глави 11 КАС України.

23.08.2024 судом зареєстрований відзив на позов поданий представником відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області із змісту якого вбачається, що відповідач позов не визнає та заперечує проти нього. Так, представник відповідача вказує, що твердження позивача викладені у позовній заяві щодо невірної кваліфікації пункту ПДР України працівником поліції не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п. п 31.4.3 зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу. Оскільки конструкцією транспортного засобу передбачено наявність 2 передніх фар, з яких в темну пору доби горіла тільки ліва, поліцейським була здійснена вірна кваліфікація пункту Правил дорожнього руху України. Окрім цього, з приводу того, що експлуатація заборонена транспортного засобу, у якого не горить ліва фара в режимі ближнього світла в темну пору доби, а за те, що не горить права фара відповідальності не встановлено, то представник зауважує, що виходячи з п.п. 31.4.3 а) ПДР України права фара підпадає під кількість і режим роботи зовнішніх світлових приладів, оскільки в конструкції керованого позивачем Т3 наявні права і ліва передні фари, та їх режим роботи передбачає те, що горіти повинні обидві фари. На переконання представника, жодних порушень при оформлені матеріалів справи та кваліфікації пункту ПДР України поліцейським допущено не було, а відтак твердження позивача, котрі викладені в позовній заяві не відповідають дійсності, а мають на меті лише уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. З огляду на викладене представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову. Окрім цього, просить поновити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, оскільки з 01.08.2024 по 10.08.2024 вона перебувала у основній щорічній відпустці, а з 15.08.2024 по 21.08.2024 перебувала на лікарняному.

Протокольною ухвалою суду від 24.09.2024 занесеною до протоколу судового засідання, судом визнано причини не подання відзиву у встановлений законом строк поважними та з метою повного і всебічного з`ясування обставин справи постановлено поновити відповідачу строк на подання відзиву, відзив долучено до матеріалів справи разом з доданими до нього доказами.

У судовому засіданні 24.09.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Матвіяс А.Б. подав письмове вступне слово в порядку ст. 209 КАС України, у якому окрім обставин викладених у позовній заяві вказує, що Правилами дорожнього руху забороняється лише подальша експлуатація транспортного засобу у випадку коли у темну пору доби не горять лампи усіх фар, що передбачено п. 31.6 ПДР України, проте не забороняється експлуатація транспортного засобу, у якому не горить лампа правої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, а тому експлуатація такого транспортного засобу не утворює в діяннях водія складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП. Окрім цього, на переконання представника позивача на відеозаписі долученому відповідачем до матеріалів справи, всі зовнішні світлові прилади такого автомобіля у справному стані. Більше того у автомобілі Hyundai Sonata увімкненні протитуманні фари, які розміщенні у нижній частині бампера під фарами. При цьому ч. 4 ст. 32 Конвенції про дорожній рух, вказує, що протитуманні фари можуть використовуватися замість ближнього світла фар. Також представник звертає увагу, що на 07 год. 50 хв. відеозапису зафіксовано, як ОСОБА_1 доводить стравність світлових приладів та на вимогу поліцейської вимикає світло передніх фар, після чого поліцейська, порівнюючи вимкнені фари з тими, які зафіксовані відеозаписом, заявляє: «Ну може і так!», що свідчить про те, що ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу довів незаконність дій поліцейських.

У судове засідання 03.10.2024 позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Матвіяс А.Б. не з`явились, проте адвокат Матвіяс А.Б. подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, у якій зазначив, що відповідачем не лише не надано жодного доказу вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, але й відсутня сама подія протиправного діяння., про що викладено як у позовній заяві, так і у вступному слові. Окрім цього вказав, що з відповідач надав суду докази лише направлення позивачу якогось листа засобами поштового зв`язку, проте не надав доказів того, що позивачу направлялось саме повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. З наданої Відповідачем інформації про рух поштового відправлення з трек-номером 0600923509302 зрозуміло, що лист з невідомим вмістом повернувся відправнику. Причини повернення невідомі. Відтак на переконання сторони позивача відповідачем не доведено, що позивач був проінформований про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Лобач М.В. в ході розгляду справи щодо позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволені з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, розглянувши справу, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав:

Судом встановлено, що 17.04.2024 поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області Сотніковою В.В. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1928572, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 16.04.2024 о 23 год. 51 хв. в м. Тернопіль, вул. Злуки 15-го квітня, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI SONATA, д.н.з. НОМЕР_1 у котрого не горіло дві фари ближнього світла, а саме, права, чим порушив п. 31.4.3 ПДР України.

Рішенням начальника УПП в Тернопільській області ДПП Шевчука Б. щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та надсилання справи на новий розгляд від 23.05.2024, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1928572 від 17.0.2024 за ч.1 ст.121 КУпАП винесену поліцейським взводу № 1 роти 2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП сержантом поліції ОСОБА_2 , стосовно громадянина ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУПАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень - скасувано, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП направлено на новий розгляд.

23.05.2024 Управлінням патрульної поліції в Тернопільській області на поштову адресу ОСОБА_1 було направлено лист за № 4754/41/33/01-2024, у якому останньому повідомлено про необхідність з`явитись 06.06.2024 на 09 год. 30 хв. до відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції за адресою: м.Тернопіль вул. Котляревського, 24 на розгляд адміністративної справ згідно КУПАП. При цьому зауважено, що у разі його неприбуття та відсутності клопотання про відкладення розгляду справи, справа про адміністративне правопорушення розглядатиметься відповідно до вимог статті 268 КУпАП, що підтверджується копією листа № 4754/41/33/01-2024 від 23.05.2024 та списком АТ УКРПОШТА від 23.05.2024, з якого слідує, що ОСОБА_3 направлено лист в тому числі під № 4754.

06.06.2024 поліцейським взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Тернопільській області ОСОБА_2 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №217267, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 16.04.2024 о 23 год. 51 хв. в м. Тернопіль на перехресті вул. Злуки 15-го квітня, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI SONATA, д.н.з. НОМЕР_1 у котрого не горіла права фара у режимі ближнього світла, чим порушив п.31.4.3 а ПДР України.

Як вбачається із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 категорично заперечив обставини викладені у вищевказаній постанові.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому ч. 2 ст. 286 КАС України передбачає, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Така правова позиція щодо поважності причин пропуску строку неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 320/3307/21, від 19.10.2021 у справі № 380/2968/20, від 21.12.2020 у справі № 580/1020/19.

Так, як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 217267, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, остання винесена 06.06.2024 та цього дня була надіслана рекомендованим листом вих. № 72/3 на адресу ОСОБА_1 .

У позовній заяві представник позивача ОСОБА_1 адвокат Матвіяс А.Б. зазначає, що копію постанови БАВ № 217267 від 06.06.2024, яка була надіслана поштовим зв`язком позивач на пошті не отримував, проте він як представник отримав її копію 26.06.2024 разом з відповіддю УПП в Тернопільській області № 126аз/41/33/01-2024 від 24.06.2024 на адвокатський запит.

Відтак строк на оскарження постанови серії БАВ № 217267 від 06.06.2024, почав обраховуватись з 26.06.2024 та сплив 08.07.2024 (з урахуванням того, що 06.07.2024 та 07.07.2024 були вихідними днями).

Обґрунтовуючи клопотання про визнання причини пропуску процесуального строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі поважною та поновлення такого строку представник позивача вказує, що з 03.07.2024 до 10.07.2024 він перебував на лікуванні у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» ТМР. Крім того, у період лікування 07.07.2024 помер його батько ОСОБА_4 , у зв`язку із чим, він перебував у відпустці без збереження заробітної плати у період з 07.07.2024 по 17.07.2024.

Вказані обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи доказами.

З огляду на вищевикладене, суд вважає причини пропуску строку на оскарження постанови поважними, а тому такий строк підлягає поновленню, відтак клопотання представника позивача про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 217267 від 06.06.2024, слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно доп.3ч.1ст.23Закону України«Про національнуполіцію» від 02.07.2015 №580-УІП, поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 цього ж закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично дорожній мережі.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, Іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, і за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 2.3 рішення Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 "у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (в даному випадку відповідач) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Частина 2 ст. 33 КУпАП встановлює, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і є тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об`єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.

При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КУпАП.

У відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

За змістом ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з п п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Так, у п. 7 спірної постанови серії БАВ № 217267 від 06.06.2024 вказано, що до постанови додається відео з нагрудної камери 475413, 473038, відео з авто реєстратора службового т.з. Toyota 113338.

Відповідачем до відзиву долучено диск із відеозаписами із нагрудної камери працівників поліції та реєстратора службового автомобіля.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306 ( із змінами і доповненнями).

Згідно з вимогами п. 1.1 ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих правил.

Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови позивачу ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 16.04.2024 о 23 год. 51 хв. в м. Тернопіль на перехресті вул. Злуки 15-го квітня, керував транспортним засобом HYUNDAI SONATA, д.н.з. НОМЕР_1 у котрого не горіла права фара у режимі ближнього світла, чим порушив п.31.4.3а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Частина 1 ст. 121 КУпАП, передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).

Відповідно до п. 31.4.3 а ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: Зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Оглядом відеозапису із реєстратора службового автомобіля під назвою «IMG_3656» долученого представником відповідача до матеріалів справи встановлено, що 16.04.2024 о 23 год. 51 хв. позивач керував транспортним засобом HYUNDAI SONATA, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому у транспортного засобу не горіла права фара.

Зазначене підтверджує обставини зазначені в постанові серії БАВ № 217267 від 06.06.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Водночас доводи сторони позивача з приводу того, що усіх зовнішні світлові прилади транспортного засобу HYUNDAI SONATA НОМЕР_1 були справними суд до уваги не бере, так як такі повністю спростовуються відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, з якого чітко вбачається, що після зупинки транспортного засобу HYUNDAI SONATA, д.н.з. НОМЕР_1 , у останнього горить лише ліва фара, водночас з правої сторони горять лише денні ходові вогні (09 хв. 15 сек. відеозапису, що відповідає фактичному часу 00 год. 01 хв. 18 сек.).

Твердження представника позивача щодо невірної кваліфікації дій позивача ОСОБА_1 суд відхиляє та зауважує, що п. 19.1 а ПДР України, передбачено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах фари ближнього (дальнього) світла.

За змістом п. 31.4.3 а ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Частина 1 ст. 121 КУпАП, передбачає відповідальність в тому числі за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

Таким чином суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки останній керував у темну пору пори транспортним засобом HYUNDAI SONATA, д.н.з. НОМЕР_1 , що має несправності зовнішніх світлових приладів, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, а саме не працююча права фара.

З приводу посилань представника позивача на ч. 4 ст. 32 Конвенції про дорожній рух, то суд звертає увагу, що вказана норма дійсно дозволяє використання протитуманних фар замість ближнього світла фар, проте лише в умовах недостатньої видимості. Що також вбачається із Примітки до п. 19.1 ПДР України, відповідно до якого в умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари.

Разом з тим, згідно п. 19.5 ПДР України, протитуманні фари можна використовувати в умовах недостатньої видимості як окремо, так і з ближнім або дальнім світлом фар, а в темну пору доби на неосвітлених ділянках доріг лише разом з ближнім або дальнім світлом фар.

Таким чином, у темну пору доби навіть за умови ввімкнення на транспортному засобі протитуманних фар, ввімкнення фар ближнього (дальнього) світла є обов`язковим.

Також не заслуговують на увагу доводи захисника з приводу неналежного повідомлення позивач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки як вбачається із листа № 4754/41/33/01-2024 надісланого на поштову адресу ОСОБА_1 останньому повідомлено про необхідність з`явитись 06.06.2024 на 09 год. 30 хв. до відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції за адресою: м.Тернопіль вул. Котляревського, 24 на розгляд адміністративної справ згідно КУПАП та роз`яснено, що у разі його неприбуття та відсутності клопотання про відкладення розгляду справи, справа про адміністративне правопорушення розглядатиметься відповідно до вимог статті 268 КУпАП.

При цьому, факт надіслання цього листа позивачу ОСОБА_1 підтверджується списком АТ УКРПОШТА від 23.05.2024, з якого слідує, що ОСОБА_3 за адресою: вул. Величковського, 8, 52, м. Львів, 79002 направлено лист в тому числі під №4754. Вказана адреса, вказана позивачем у своїй позовній заяві, як його місце проживання.

Таким чином судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, факт порушення, позивачем ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

Позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт наявності в його діях складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Згідно з частиною першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні, а притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн відповідає вимогами чинного законодавства.

Відповідно до вимог пункту 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 не має, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 217267 від 06.06.2024 винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки з задоволенні позову відмовлено, то судові витрати стягненню з відповідача на корись позивача за рахунок бюджетних асигнувань не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 217267 від 06.06.2024, як такий, що пропущений з поважних причин.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Матвіяс Андрій Богданович до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі БАВ № 217267 від 06.06.2024, відмовити.

Судові витрати покласти на позивача в межах ним понесених.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду складене та підписане 04.10.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса місця знаходження: вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль.

Головуючий суддяН. Р. Кунець