Постановление суда № 122027821, 01.10.2024, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1118/19

Номер провадження 1-кп/556/13/2024

У Х В А Л А

Іменем України

01.10.2024 року.

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників обвинувачених - адвоката ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Володимирець матеріали об`єднаного кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. ст.342, ч.2 ст. 343, ч.2 ст.345 КК України,-

Встановив:

В провадженні Володимирецького районного суду Рівненської області перебувають матеріали об`єднаного кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. ст.342, ч.2 ст. 343, ч.2 ст.345 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про звільнення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. ст.342, ч.2 ст. 343, ч.2 ст.345 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження - закрити.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх захисники не заперечили щодо звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. ст.342, ч.2 ст. 343, ч.2 ст.345 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження - закрити. Наслідки закриття кримінального провадження обвинуваченим зрозумілі.

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд дійшов до наступних висновків.

Положеннями ст. 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК УКраїни).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У відповідності до ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Згідно обвинувальних актів у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. ст.342, ч.2 ст.345 КК України, які згідно ч.2 ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів, та передбачених ч.2 ст. 343 КК України, які згідно ч.2 ст. 12 КК України відносяться до кримінального проступку.

Відповідно до ст. 49 КК України, початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений.

Відповідно до численної практики Верховного Суду, останній неодноразово роз`яснював у своїх рішеннях, що ст. 49 КК України визначає матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому застосування кримінально-правових норм здійснюється у межах кримінально-правових процедур. Тобто застосування норм матеріального кримінального права можливе із одночасним застосуванням норм кримінального процесуального закону (постанова від 09.02.2021 у справі №753/5553/18, постанова від 31.05.2018 у справі № 520/6591/15-к, постанова від 11.11.2020 у справі № 455/229/17, постанова від 13.11.2018 у справі № 219/11564/16-к, постанова від 20.03.2018 № 463/5277/16-к).

У відповідності до вимог ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Суд має перевірити, чи дійсно строки давності спливли, чи особа не ухилялася від слідства та суду, чи не зупинявся перебіг строку давності, чи не переривався через вчинення нового злочину, чи правильно обчислені строки давності, чи дійсно настали передбачені ст. 49 КК України підстави, які необхідні для звільнення від кримінальної відповідальності.

Як вбачається із обвинувальних актів, період вчинення інкримінованих правопорушень за ч.2 ст. ст.342, ч.2 ст. 343, ч.2 ст.345 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 значаться - 11.04.2019, тобто минули строки, передбачені ст.49 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст. 284 та ст. 288 КПК України, кримінальне провадження закривається судом, у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного або обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Виходячи з системного аналізу зазначених вище норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Аналогічна думка висловлена в постановах від 12.11.2019 року Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду в справі № 566/554/16-к та у справі №462/2762/14., постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №345/2618/16-к, де зазначено, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є обов`язком, а не правом суду (якщо обвинувачений проти цього не заперечує).

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження. Суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, та за згодою обвинуваченого, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Тому з врахуванням викладеного, позиції сторін, які порушують засадничий принцип презумпції невинуватості (зокрема - висловлення позиції про винуватість особи після спливу строків давності, обґрунтування стороною обвинувачення своїх клопотань та інших процесуальних рішень) можуть трактуватися як передчасне висловлювання думки щодо винуватості особи у скоєному, після настання юридично значущої події спливу строків притягнення особи до кримінальної відповідальності.

За таких обставин, подальший розгляд об"єднаного кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. ст.342, ч.2 ст. 343, ч.2 ст.345 КК України, суд вважає неможливими через існування імперативної, визначеної законом, гарантії: спливу строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, що відповідно до вимог ст. 49 КК України є законодавчою підставою для закриття провадження та звільнення обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч.2ст.ст.342,ч.2ст.343,ч.2ст.345КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Крім того, зі змісту вищезазначених норм КПК України не вбачається, що при вирішенні питання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, необхідно враховувати позицію обвинуваченого щодо визнання чи невизнання ним вини у пред`явленому обвинуваченні, обов`язково в даному випадку з`ясовується лише згода або незгода обвинуваченого на звільнення його від кримінальної відповідальності з такої обставини, яка, до того ж, не є реабілітуючою.

Такий висновок узгоджується з позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 25 травня 2019 року у справі № 51-8555км18 (єдиний унікальний номер 287/359/14-к).

За таких обставин справи суд приходить до висновку про наявність правових підстав для звільнення обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч.2ст.ст.342,ч.2ст.343,ч.2ст.345КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності за наявності його згоди буде порушенням права обвинуваченого, що є недопустимим.

Крім цього, така відмова може призвести до порушенняст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.

Аналогічна позиція висвітлена у Постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 30.11.2022 року, за № 734/3220/17.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинувачених, з огляду на те, що кримінальні правопорушення за ч.2 ст. ст.342, ч.2 ст.345 КК України, за якими вони обвинувачуються є нетяжкими, за ч.2 ст.343 КК України кримінальний проступок та з моменту скоєння кримінальних правопорушень минуло більше 5 років, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак слід задовольнити і звільнити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ч.1ст.49 КК України, а кримінальне провадження закрити.

Згідно ч.1 ст.126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою суду.

Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 12 вересня 2022 року (справа №203/241/17, провадження №51-4251кмо21) сформульовано висновок щодо застосування норм права, відповідно до якого, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі положень ст.49КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Процесуальні витрати в об`єднаному кримінальному провадженні, відсутні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив повернути йому заставу, внесену на підставі ухвали слідчого судді Володимирецького районного суду від 16 квітня 2019 року.

Ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду від 16 квітня 2019 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено розмір застави в розмірі 38420 грн. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 08 травня 2019 року ухвалу слідчого судді Володимирецького районного суду від 16 квітня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави - скасовано. Застововано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Згідно повідомлення начальника Ізолятора тимчасового тримання №5 від 17 квітня 2019 року, на виконання вимог ст. 182, 202 КПК України, 17.04.2019 з ізолятора тимчасового тримання № 5 ГУНП в Рівненській області звільнений з під варти ув`язнений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно якого згідно ухвали судді Володимирецького районного суду ОСОБА_8 від 16.04.2019 року обрано запобіжний захід тримання під вартою, у зв`язку з внесенням застави в сумі 38 420 гривень.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 р. № 15 (у редакції Постанови КМУ від 18.01.2012 р. № 27) передбачений й порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Територіальне управління ДСА або апеляційний суд, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, розглядає зазначені документи та протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження за умови зарахування коштів на депозитний рахунок готує та подає до органу Казначейства платіжне доручення про повернення коштів. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження платіжних доручень територіального управління ДСА або апеляційного суду, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, до органу Казначейства. (пункти 7-8).

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Оскільки ОСОБА_4 під час досудового розслідування було змінено запобіжний захід на домашній арешт (ухвала Рівненського апеляційного суду від 16.04.2019) , запобіжний захід застава до нього не може бути застосована так як припинила свою дію, застава не була звернена в дохід держави, а тому суд дійшов до висновку, що застава підлягає поверненню ОСОБА_4 .

Питання про речові докази вирішити, згідно ст.100 КПП України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст.ст.284,288,369-372 КПК України,ст.49 КК України,суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. ст.342, ч.2 ст. 343, ч.2 ст.345 КК України, задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. ст.342, ч.2 ст. 343, ч.2 ст.345 КК України, на підставіст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. ст.342, ч.2 ст. 343, ч.2 ст.345 КК України, на підставіст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Об`єднане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. ст.342, ч.2 ст. 343, ч.2 ст.345 КК України- закрити.

Речові докази: оптичний диск CD-R 700 MB «Verbatim», на який було скопійовано два відеозаписи від 11.04.2019 зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Повернути заставодавцю ОСОБА_9 заставу в розмірі 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень 00 коп., яка була внесена за підозрюваного ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року, на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Рівненській області № рахунку 37315038010559, Банк отримувача ДЕРЖКАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ, М.КИЇВ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26259988.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області, протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: ОСОБА_1