Постановление суда № 122016264, 02.10.2024, Новосанжарський районний суд Полтавської області

УХВАЛА

Іменем України

02 жовтня 2024 року справа № 542/1793/24

провадження 1-кс/542/266/24

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Новосанжарського районного суду Полтавської області клопотання начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури в Полтавській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2024 за № 42024172070000049 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України про арешт майна, -

в с т а н о в и в:

30 вересня 2024 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшло клопотання начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури в Полтавській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2024 за № 42024172070000049 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України про арешт майна, а саме: -

- трактор колісний марки «NEW HOLLAND Т8.410», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, до якого приєднана дискова борона;

- ключ від дверцята трактора колісного;

-свідоцтво про реєстрацію машини, з позбавленням права на відчуження, розпорядження, користування.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що сектором дізнання відділення поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП України в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024172070000049 від 08.07.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Вказав, що комісією виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради було проведено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 5323455100:00:008:0035 площею 6,1839 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та яка запроектована під розміщення селищного кладовища, у ході якого встановлено факт самовільного використання невстановленими особами вищевказаної -земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля).

Також вказав, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, громадянам та юридичним особам Новосанжарською селищною радою не приймалися.

Зазначив, що 18 вересня 2024 року проведено огляд цієї земельної ділянки. У ході проведення огляду встановлено, що урожай соняшника зібрано одним масивом, виявлено протектор транспортного засобу, з якого було виготовлено гіпсовий зліпок, який в подальшому було вилучено.

Вказав, що дізнавачем сектору дізнання відділення поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітаном поліції ОСОБА_5 25.09.2024 поряд із самовільно зайнятою земельною ділянкою виявлено транспортний засіб, який здійснював обробіток землі. В ході огляду вказаного транспортного засобу було виявлено та вилучено:

- трактор колісний марки «NEW HOLLAND Т8.410», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, до якого приєднана дискова борона, власником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРЕДОБАНК» та яким фактично користується ТОВ «АГРОСТАНДАРТ НАТУРАЛЬНИЙ ПРОДУКТ».

- ключ від дверцяти трактора колісного;

- свідоцтво про реєстрацію машини.

Зазначив, що під час проведення досудового розслідування 26.09.2024 було допитано тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва на підприємстві ТОВ «АГРОСТАНДАРТ НАТУРАЛЬНИЙ ПРОДУКТ» ОСОБА_6 , який вказав, що йому відомо про те, що на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 5323455100:00:008:0035, площею 6,1839 га, яка розташована поряд з земельними ділянками, які перебувають в оренді ТОВ «АГРОСТАНДАРТ НАТУРАЛЬНИЙ ПРОДУКТ» були посіви соняшнику та скоріше за все урожай на цій земельній ділянці був зібраний підприємством ТОВ «АГРОСТАНДАРТ НАТУРАЛЬНИЙ ПРОДУКТ». Трактор колісний марки «NEW HOLLAND Т8.410» належить ТОВ «АГРОСТАНДАРТ НАТУРАЛЬНИЙ ПРОДУКТ». На виконання виробничого завдання здійснював дискування земельних ділянок відповідно до плану, наданого керівництвом. Також на вилученому тракторі міститься система навігації, яка постійно фіксує переміщення транспортного засобу.

Вказав, що 25.09.2024 дізнавачем СД відділення поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 винесено постанову про визнання вилученого у ході проведення огляду майна - речовими доказами.

Зауважив,що зметою доказувикористання трактораколісного,до якогоприєднана дисковаборона навказаній земельнійділянці необхіднопровести трасологічнуекспертизу по сліду, вилученого із земельної ділянки зі слідами шин трактора колісного, провести зняття інформації з системи навігації з метою підтвердження факту використання вказаного транспортного засобу на самозахопленій земельній ділянці.

Прокурорв судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Представник ТОВ «АГРОСТАНДАРТ НАТУРАЛЬНИЙ ПРОДУКТ» - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання. Важала його необгунтованим та не підтвердженим жодним доказом. Пояснила, що у органу досудового розслідування є визначена процесуальним законом можливість отримати інформацію з JPS навігатора без тимчасового вилучення сільськогосподарської техніки та її арешту, однак дізнавач не вжив будь- яких заходів з метою отримання цієї інформації. Вилучення трактора вважає незаконним, здійсненим у порушення вимог КПК України. Вказала, що дії працівників поліції спрямовані на перешкоджання законній господарській діяльності.

Вирішуючи клопотання прокурора про арешт майна, слідча суддя дійшла до таких висновків.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також за умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні дізнавача чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинно здійснюватися згідно із законом, воно повинно мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Отже, за змістом ч. 3 ст. 170 КПК у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення "достатні підстави". Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

При цьому у ході оцінки відповідності майна, арешт на яке просить накласти автор клопотання, ознакам речових доказів, слідчою суддею враховуються зміст поняття "речові докази".

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно зі ст. 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.

Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень слідчої судді.

Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування слідча суддя уповноважена оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.

В клопотанні прокурор просить накласти арешт з метою збереження речового доказу на вищевказане майно, яким на відповідному правовому титулі володіє ТОВ «АГРОСТАНДАРТ НАТУРАЛЬНИЙ ПРОДУКТ», обґрунтовуючи тим, що воно є речовими доказами, які тимчасово вилучені під час огляду та які можуть бути використані як доказ у кримінальному проваджені, а також у ході досудового розслідування необхідно провести ряд експертних досліджень та необхідних слідчих дій.

Статтею 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Відповідно до частини 2 статті 237 Кримінальний процесуальний Кодекс України передбачає, що проведення огляду житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Згідно із ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише: у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (ч. 3 ст. 233КПК України); за добровільною згодою особи, яка ними володіє (ч. 1 ст. 233КПК України).

Разом із тим зі змісту ст. 237 КПК України вбачається, що огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК України, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КПК України під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Відповідно до правового висновку ВС, наведеного у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 279/1021/16-к так як проведений органами досудового розслідування огляд місця події фактично є обшуком, який згідно приписів ч. 2 ст. 234 КПК України здійснюється лише на підставі ухвали слідчого судді.

Згідно із статтею 87 КПК України докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.

Як встановлено у судовому засіданні, із зазначеним клопотанням до слідчого судді прокурор, слідчий не звертались, тому згідно з ч. 3 ст. 233 КПК України встановлені внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими й не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень.

Отже згідно із вказаними нормами зазначені порушення безумовно свідчать про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 25.09.2024, під час якого і вилучено трактор колісний, до якого приєднана дискова борона, ключ від дверцяти трактора, свідоцтво про реєстрацію машини .

Зі змісту клопотання вбачається, що як підставу для накладення арешту на майно, вилучене під час його огляду 25.09.2024, прокурор визначив те, що воно є речовим доказом у кримінальному провадженні і відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Слідча суддя, розглядаючи клопотання, не може погодитись із вказаними доводами прокурора з таких підстав.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідча суддя повинна з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Разом з тим, перевіривши клопотання прокурора слідча суддя вважає, що клопотання прокурора містить лише загальні формулювання підстав і мети арешту майна згідно з процесуальним законом, прокурор обмежився лише перерахуванням майна, що є речовими доказами та зазначенням того, що воно необхідне дляподальших слідчих дій.

Водночас, прокурор у визначений законом процесуальній спосіб не довів, що вилучене майно могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, може містити на собі його сліди, чи відповідає іншим критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Так, у клопотанні прокурора зазначено, що органом досудового розслідування встановлено, що вилучений колісний трактор разом із бороною використовувалися для обробітку самовільно зайнятої земельної ділянки.

Слідчим суддею було надано оцінку всім без винятку доказам, наданим до матеріалів клопотання.

Однак, будь-яких доказів на підтвердження вказаної обставини матеріали клопотання не містять.

Водночас не вдалось можливим встановити в судовому засіданні, в результаті яких саме слідчих дій, проведених у порядку, визначеному КПК України, органом досудового розслідування було встановлено, що вказаний у клопотанні колісний трактор був задіяний у обробітку самовільно зайнятої земельної ділянки.

Зі змісту самого клопотання та поданих до нього доказів вбачається, що під час опитування свідок ОСОБА_6 пояснив, що не обробляв земельну ділянку комунальної форми власності з кадастровим номером 5323455100:00:008:0035 площею 6,1839 га, він займався обробітком земельної ділянки, яка є суміжною із вищевказаною ділянкою на тракторі, належному ТОВ «АГРОСТАНДАРТ НАТУРАЛЬНИЙ ПРОДУКТ».

В ході розгляду клопотання прокурор повідомив суду про те, що допитані під час досудового розслідування свідки у своїх показах не повідомляли про те, що вони здійснювали обробіток самовільно зайнятої земельної ділянки. Натомість, пояснив, що на момент зупинки трактора та початку його огляду він здійснював обробіток суміжної земельної ділянки, якою на відповідних правових підставах користується ТОВ «АГРОСТАНДАРТ НАТУРАЛЬНИЙ ПРОДУКТ».

Крім того, прокурор також зазначив, що матеріали, додані до клопотання не містять доказів, які б підтверджували те, що до виконання робіт на самовільно зайнятій земельній ділянці був задіяний саме колісний трактор, щодо якого подано клопотання про його арешт.

Слідчим суддею встановлено, що огляд та вилучення майна, на яке прокурор просить накласти арешт було проведено дізнавачем СД ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 .

В цей же час, згідно з відомостями витягу з ЄРДР, вказана особа не здійснює досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Одним із визначених у ст.2 КПК України завдань кримінального провадження є дотримання умови, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Дефініція «належна правова процедура» визначає таку форму та порядок здійснення кримінального провадження, за якої дотримано сукупність гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження, здатних забезпечити досягнення процесуальної справедливості правосуддя. Вужчим поняттям є кримінально-процесуальна форма.

Огляд та вилучення сільськогосподарської техніки особою, яка не здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні є порушенням кримінально-процесуальної форми, оскільки вони вчинені у кримінальному провадженні неуповноваженим субєктом.

Наведені обставини слугують підставою для висновку про те, що під час огляду та вилучення майна органом досудового розслідування не було забезпечено належної правової процедури, що є істотним порушенням права мирно володіти своїм майном та порушенням ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слідча суддя звертає увагу, що згідно з практикою ЄСПЛ втручання у власність (користування) юридичних осіб це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату.

Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).

Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Так, і у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

Крім того,слідча суддятакож враховує,що арештмайна,відповідно доч.4ст.173КПК України,не можеперешкоджати здійсненнюнормальної господарськоїдіяльності юридичноїособи,майно якоїарештовано,а арештсільськогоподарської техніки призведе до обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, змусить вживати додаткових заходів щодо створення умов для належного збереження речових доказів з метою недопущення їх псування та врати якісних характеристик.

На переконання слідчої судді, стороною обвинувачення не дотримано вимог закону щодо врахування загальних засад вжиття заходів забезпечення кримінального провадження. Так, прокурором у клопотанні не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.

Слідча суддя вважає слушними доводи представника власника майна щодо невжиття органом досудового розслідування заходів щодо отримання інформації з JPS у визначений КПК України спосіб, не пов`язаний з перешкоджанням законній господарській діяльності.

Крім того, у контекті врахування співмірності та пропорційності застосування захоів забезпечення кримінального провадження слід також враховувати, що у випадках, передбачених законом, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Однак прокурором такі вимоги закону не були враховані.

З огляду на викладене, слідча суддя дійшла висновку про відсутність правових підстав, визначенихст.170КПК України для арешту майна.

Таким чином клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями98,170,172,173, 309, 369-372 КПК України, слідча суддя -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури в Полтавській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2024 за № 42024172070000049 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Новосанжарського

районного суду Полтавської області ОСОБА_1