Решение № 122015474, 02.10.2024, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2014/24

Провадження № 2/366/612/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02.10.2024 смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Слободян Н.П., за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю., розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Бучанська міська рада, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернулась суду з позовом до відповідача про позбавлення його батьківських прав, обґрунтовуючи свій позов тим, що вона з відповідачем перебувала з відповідачем у справі. Згідно з рішенням Іванківського районного суду Київської області шлюб розірвано 25.12.2015. Від шлюбу вони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина проживає позивачкою, перебуваючи на її повному утриманні. За рішенням суду від 28.01.2016 відповідач має сплачувати на утримання сина до його повноліття 700 грн. щомісяця. За період з 01.01.2020 до 14.06.2024 заборгованість за сплати аліментів становить 21 000 грн. Відповідач не підтримує жодних стосунків з сином, нехтує своїми батьківськими обов`язками, не спілкується з дитиною взагалі, не цікавиться його навчанням, станом здоров`я, матеріально не допомагає. А тому, позивач звернулась до суду та просить позбавити відповідача батьківських прав щодо його сина, ОСОБА_4 , 2014 р.н.

ІІ. Рух справи

03.07.2024 позов надійшов до суду та переданий на розгляд судді.

05.07.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 30.07.2024.

30.07.2024 підготовче судове засідання закрите, судовий розгляд призначено на 11.09.2024, яке, в свою чергу, у зв`язку з неявкою сторін, відкладене на 02.10.2024.

ІIІ. Позиції сторін

Позивач у судове засідання не з`явилась, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце та час проведення повідомлено належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції на зареєстровану адресу місця проживання, направлена кореспонденція повернулась з відміткою про відсутність адресата за зазначеною адресою, а також за закінчення терміну зберігання.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про місце та час проведення повідомлено належним чином, подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують. Крім того, надали до суду висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, суд, керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наданих доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

ІV. Встановлені судом обставини та визначені відповідно до них правовідносини

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.5).

Шлюб між позивачем і відповідачем, зареєстрований 17.07.2014, розірваний рішенням Іванківського районного суду від 25.12.2015 ( справа № 366/3316/15-ц) ( а.с.6)

Рішенням цього ж суду від 28.01.2016 у справі № 366/3395/15-ц з відповідача стягнуто на утримання сина 700 грн. щомісяця з дня подання заяви, 22.12.2015 до досягнення дитиною повноліття (а.с.7-8). На підставі виданого судом виконавчого листа виконавчою службою 02.03.2016 відкрите виконавче провадження ( а.с.9). У зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів за цим виконавчим листом у розмірі 21000 грн. станом на 14.06.2024, ОСОБА_2 внесений до Єдиного реєстру боржників ( а.с.10)

05.11.2021 позивачка уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_1 » ( а.с.11)

Як вбачається з характеристики від 05.06.2024 на малолітнього ОСОБА_3 , підписаної класним керівником та директором школи, де навчається дитина, вихованням хлопчика займається мама, яка приділяє достатню увагу вихованню сина. Систематично відвідує батьківські збори ( а.с.16).

З акту депутата Бучанської міської ради про встановлення факту проживання слідує, що малолітній син позивачки проживає з матір`ю, братом та сестрою, а також чоловіком матері в АДРЕСА_1 ( а.с.17)

06.06.2024 ОСОБА_2 підписав нотаріально посвідчену заяву, у якій зазначив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав у судовому порядку (а.с.18).

З дослідженого судом висновку органу опіки і піклування Бучанської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконкому Бучанської міської ради № 4657 від 16.08.2024, вбачається, що дитина, після розірвання шлюбу між батьками, проживає разом з матір`ю, яка самостійно займається його вихованням та утриманням. Батько дитини, ОСОБА_2 , фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків: не цікавиться життям та здоров`ям дитини, його матеріальним становищем, не бере участі у його вихованні та навчанні, фінансово не підтримує, має заборгованість по сплаті аліментів на дитину. Не заперечує проти позбавлення його батьківських прав, про що підписав нотаріально посвідчену заяву. А тому, орган опіки і піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення його батьківських прав ( а.с. 44-47).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У Постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року у справ № 459/3411/18, зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 зазначеного закону, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року).

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідач не виконує покладені на нього законом обов`язки щодо виховання своєї дитини, а саме: безвідповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків, не піклується та не цікавиться життям дитини, з дитиною не проживає ( син проживає з матір`ю та її сім`єю в іншому населеному пункті). Зазначене свідчить про дійсне ухилення (свідоме самоусунення) відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вирішуючи даний спір, суд враховує висновок органу опіки і піклування Бучанської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітнього сина та приходить до висновку, що позов слід задовольнити: судом достовірно встановлений той факт, що дитини позбавлена належного батьківського піклування зі сторони батька протягом більш як п`яти років, що підтверджує, що така поведінка з його боку є свідомою.

Судові витрати слід, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача ( 1211,20 грн.). Проте, позивачка звернулась з заявою про залишення судових витрат за нею ( а.с.49).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту (02.10.2024).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування сторін

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_2 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Третя особа: Бучанська міська рада (08292, Київська область, м. Буча, вул. Енергетиків, 12. Код ЄДРПОУ: 04360586)

Суддя Н.П. Слободян