Постановление суда № 122010308, 01.10.2024, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 219/14992/18

Провадження № 1-кп/229/1016/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дружківка в режимі відеоконференції кримінальне провадження відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бахмут Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, неодруженого, малолітніх дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.4 ст.296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дружківського міського суду Донецької області перебуває зазначене кримінальне провадження.

Прокурором подане клопотання про продовження строку тримання під вартою відносного обвинуваченого в якому прокурор посилається на те, що застосований стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Окрім наявного обґрунтованого обвинувачення, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені судом ризики, а саме: можливість переховування від суду, можливість впливати на свідків та потерпілого, а також можливість вчинення іншого злочину (пункти 1, 3, 5 ст. 177 КПК України) на даний час не відпали. На теперішній час ці ризики є дійсними та триваючими і вони виключають, на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який. Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що перебування обвинуваченого навіть під цілодобовим домашнім арештом, не виключає його можливості щодо незаконного здійснення впливу на свідків у кримінальному провадженні чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу вимогу. Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов`язання пов`язана із тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що обвинувачений зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання обвинуваченим його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_4 отримає можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Також просить врахувати, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави має бути не менший ніж 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Менший розмір застави буде неефективним та не зможе забезпечити виконання ОСОБА_7 передбачених КПК України обов`язків, з огляду на викладені вище обставини та наявність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Враховуючи обставини, що санкція статті за інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, а також ті обставини, що ОСОБА_7 не одружений, не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за іншою адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога з 16.03.1995, за місцем реєстрації характеризується з негативної сторони, вважає не можливим застосувати більш м`який запобіжний. У зв`язку із динамічністю та непередбачуваністю проведення бойових дій, зокрема на території проживання та реєстрації обвинуваченого, забезпечення контролю за поведінкою обвинуваченого з боку правоохоронних органів, які задіяні у відсічі збройній агресії російської федерації, може бути ускладненим, що дасть останньому можливість переховуватись від суду.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою із зазначених в ньому підстав.

Обвинувачений не заперечував проти клопотання прокурора.

Захисник підтримала думку обвинуваченого.

Встановлено, що ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 13.08.2024 р. відносно обвинуваченого продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11.10.2024 року включно.

Згідно вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 3 ст.199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ по справі «Ілійков проти Болгарії»).

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу, суд враховує стадію судового провадження, воєнний стан, а також те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, неодружений, малолітніх дітей не має, перебуває на обліку у лікаря нарколога, а також те, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307 КК України за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у видіпозбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, ч. 4 ст. 296 КК України за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у видіпозбавлення волі на строк від 3 до 7 років, а також існування ризиків, а саме переховування від суду, свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Доходячи до висновку про наявність ризику, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що обвинувачений може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого, оскільки особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків у цьому кримінальному провадженні, питання особистої поруки вирішується лише за наявності поручителя, чого на час розгляду клопотання не було та відповідних заяв не заявлено. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зважаючи на воєнний стан, а також на те, ще власник житла та повнолітні особи, які в ньому проживають висловили на це згоду, не надано документів, які підтверджують право власності нерухомим майном, також неможливо застосувати.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обмеження обвинуваченого права на свободу в даному випадку є виправданим, наявність ризиків, передбачених ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, у такому їх ступені, який є підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії судового провадження та неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід та альтернативний запобіжний захід, суд вважає доцільним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.307 ч.2, ст.296 ч.4 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят днів) до 29 листопада 2024 року включно.

Копію ухвали направити в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12) для виконання в частині продовження строків тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошений о 10-00 годині 02 жовтня 2024 року.

Суддя: