Решение № 122001998, 24.09.2024, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2024 року м. Ужгород№ 260/3757/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Романець Е.М.

та осіб, які беруть участь у справі:

позивач - не з`явився;

представник позивача - не явився;

представник відповідача - Білова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, а саме: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу ПШ №009163 від 14.03.2024 року щодо ФОП ОСОБА_1 , винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті;

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушення справи. Вказує на те, що працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті поверхнево та не повно здійснено перевірку позивача щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Зазначає, що акт від 06.02.2024 року не відповідає вимогам правильності фіксування правопорушення та вимогам заповнення, яке регламентовано та визначено у Додатку до Порядку, так як кожна графа даного акту містить недостовірні значення, процесуальні порушення та / або орфографічні помилки, що в сукупності дає підстави вважати такий акт незаконним, а тому такий не міг слугувати підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на позов, з якого вбачається, що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Зокрема вказує на те, що доводи позивача є безпідставними, оскільки водій відмовився надавати інспектору документи для перевірки. Вказує на те, що перевіривши транспортний засіб посадова особа відповідача не отримала роздруківки з даних цифрового тахографу про режим роботи водія, оскільки водій не допустив інспекторів до тахографу, що було зафіксовано в акті та зазначено про не надання документів для перевірки.

Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду даної справи, представник позивача у судове засідання не з`явився, однак 24.09.2024 року представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та участі позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову, зокрема вказала на те, що позивач не з`явився на розгляд справи та не надав разом із скаргою будь яких документів, що спростовували факти зафіксовані в акті перевірки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

06.02.2024 року, на підставі направлення на рейдову перевірку від 05.02.2024 року № 033215, на автодорозі Київ-Чоп інспекторами Укртрансбезпеки був зупинений транспортний засіб марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , за кермом якого перебував водій "не пред`явлено документ, що посвідчує особу", на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За наслідками вказаної перевірки виявлено порушення, а саме: перевезення вантажу згідно CMR б/н П7А ст. 1 ЄУТР, ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", при здійсненні міжнародних перевезень водій відмовився пред`явити документи, на підставі яких виконуються перевезення, про що складено акт перевірки від 06.02.2024 року №014269.

Повідомлення про розгляд справи по суті Відділом Державного нагляду (контролю) у Закарпатській області надіслано позивачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та отримано ним особисто 27.02.2024 року, що не заперечено позивачем.

Представник позивача подав на ім`я начальника Відділу Державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті 08.03.2024 року лист-скаргу, яка зареєстрована 08.03.2024 року (а.с. 41-45).

Із вказаного листа вбачається, що представник позивача вважає акт №014369 від 06.02.2024 року складений із істотними порушеннями норм чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився,а також не подав документи, які спростовують порушення, які зафіксовані в акті перевірки, начальником Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області винесено постанову від 14.03.2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 009163 у розмірі по 34000,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою позивач через представника звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи правомірність оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103).

Відповідно до підпункту 15, 27 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, передбачена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Статтею 2 Закону №2344-III, визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України «Про транспорт» №232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Згідно з статті 5 Закону України №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до ст.18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до статті 34 Закону №2344, автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

В порушення вказаної норми, позивач відмовився надавати уповноваженим посадовим особам Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області документи для перевірки транспортного засобу та встановлення особи, доказів зворотнього позивачем суду не надано.

Разом з тим, у судовому засіданні, з пояснень представника відповідача встановлено, що позивач повідомив уповноважених осіб Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про те, що здійснює вантажні перевезення на підставі CMR, однак не надав інших документів, які передбачені ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до вимог ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.

Разом з тим, при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв (ч. 8 ст. 53 вказаного Закону).

Суд зауважує, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 6 ч. 1 ст.60 Закону №2344-ІІІ).

Отже, відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Наведені позивачем обставини, а саме процесуальні та орфографічні помилки при складанні акту від 06.02.2024 року, не є підставою для скасування правильної за змістом постанови про накладення штрафу.

Враховуючи наведене, а також те, що позивачем не спростовується сам факт правопорушення встановленого в акті (будь яких документів на спростування факту, зафіксованого в акті перевірки позивачем не надано), суд приходить висновку, що відповідач правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства виніс оскаржену постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача про те, що уповноваженими працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області поверхнево та неякісно здійснено перевірку, оскільки водій транспортного засобу сам не допустив уповноважених працівників до тахографу, що зафіксовано в акті перевірки.

Крім того, суд вказує на те, що позивач мав можливість подати пояснення та представляти докази при розгляді справи 14 березня 2024 року, однак на розгляд вказаної справи не з`явився, а також не забезпечив участь свого представника у вказаному розгляді.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача про те, що позивач здійснював внутрішні перевезення, а саме м/г Загонь-Чоп (Україна) - м. Канів (Україна), про які зазначено у листі - скарзі, яка зареєстрована відповідачем 08.03.2024 року (а.с. 41-45), оскільки позивач не надав документи, які підтверджують внутрішні перевезення як відповідачу при розгляді справи 14.03.2024 року, так не надав такі в суд до позовної заяви.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства виніс оскаржену постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, а тому відсутні підстави для її скасування.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області ( вул. Карпатської України, 38 «В», м. Ужгород, Закарпатська область, 88006, ЄДРПОУ: 39816845) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 жовтня 2024 року.

СуддяС.А. Гебеш