Решение № 121979526, 27.09.2024, Носовский районный суд Черниговской области

Провадження номер 2/741/439/24

Єдиний унікальний номер 741/1299/24

РІШЕННЯ

іменем України

27 вересня 2024 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Багмута О.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської міської ради Чернігівської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування,

УСТАНОВИВ:

У червні 2024 року представник позивача ОСОБА_2 від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з позовною заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування. Позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті залишилася спадщина, яка складається із права на земельну частку (пай) 4,07 умовних кадастрових гектарів із земель, які перебували в колективній власності колишнього КСП «Мічурінець», які розташовані на території Носівської міської ради (раніше Держанівської сільської ради Носівського району) Чернігівської області, що належало померлому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0221011, виданого на підставі рішення Носівської РДА Чернігівської області від 01 липня 1996 року № 155, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 11. Спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняла його мати ОСОБА_4 , але не оформила своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Після її смерті залишилася спадщина, яка складається із права на земельну частку (пай) площею 4,07 умовних кадастрових гектарів із земель, які перебували в колективній власності колишнього КСП «Мічурінець», які розташовані на території Носівської міської ради (раніше Держанівської сільської ради Носівського району) Чернігівської області, що належало її померлому сину ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0221011, виданого на підставі рішення Носівської РДА Чернігівської області від 01 липня 1996 року № 155 Носівською РДА Чернігівської області 20 серпня 1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 11, яке вона фактично успадкувала після смерті ОСОБА_3 .

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла спадкоємець за заповітом - онука ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 зверталася до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав після померлої ОСОБА_4 , але нотаріус роз`яснив про неможливість видачі свідоцтва про право на вищевказане спадкове майно у зв`язку з тим, що сертифікат на земельну частку (пай) серія ЧН № 0221011 не відповідає вимогам ст. 47 Закону України «Про нотаріат», а саме: в по батькові спадкодавця є виправлення, не застережені в установленому порядку, а також у свідоцтві про смерть прізвище спадкодавця вказано як ОСОБА_3 , а у сертифікаті на право на земельну частку (пай) - ОСОБА_5 .

У зв`язку з тим, що в сертифікаті на право на земельну частку (пай) прізвище власника сертифіката зазначене ОСОБА_5 , а дійсне прізвище спадкодавця, зазначене у свідоцтві про смерть, - ОСОБА_6 , позивач не може реалізувати своє право на спадщину на вищевказане право на земельну частку (пай), тому представник позивача просив судовим рішенням встановити, що даний сертифікат на право на земельну частку (пай) належить ОСОБА_3 та визнати за позивачем право на вищевказану земельну частку (пай) у порядку спадкування після ОСОБА_4 .

Ухвалою судді від 26 червня 2024 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12 вересня 2024 року.

У підготовче судове засідання позивач та представник позивача ОСОБА_2 не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву, у якій указав, що він підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу без його участі та без участі позивача.

Представник відповідача Носівської міської ради Чернігівської області в судове засідання не з`явилася, але до початку судового розгляду справи по суті направила до суду заяву, у якій указала, що відповідач визнає позовні вимоги, проти задоволення позову не заперечує та просить справу розглянути за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд проводить підготовче судове засідання за відсутності учасників справи та відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки відповідачем визнано позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст. 12 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. ст. 77-78 ЦПК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, у силу вимог ст. ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 за життя набув право на земельну частку (пай) площею 4,07 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель колишнього КСП «Мічурінець» на території Держанівської сільської ради Носівського району (нині територія Носівської міської ради Чернігівської області). На його ім`я було виписано та видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0221011, який зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 11 від 20 серпня 1996 року. Державний акт на право власності на земельну ділянку взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) по КСП «Мічурінець» Ноівського району Чернігівської області ОСОБА_3 не отримував. Вартість земельної ділянки згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) станом на 01 січня 2023 року становить 57379,63 грн. Ці обставини підтверджуються копією повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 29-25-0.5-2685/2-23 від 31 травня 2023 року (а. с. 7) та копією сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0221011 (а. с. 12).

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Адамівка Носівського району Чернігівської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 10).

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно з довідкою № 88, виданою виконавчим комітетом Носівської міської ради Чернігівської області 24 січня 2023 року, ОСОБА_4 фактично прийняла управління і володіння спадковим майном після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті проживали разом та вели спільне господарство (а. с. 72).

Судом установлено, що за життя ОСОБА_3 заповіту не складав, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 49). Отже, спадкоємство після його смерті здійснюється за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), той з подружжя, який його пережив, і батьки (усиновителі) померлого.

ОСОБА_4 була матір`ю померлого ОСОБА_3 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а. с. 8). Отже, ОСОБА_4 була спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до експертного висновку Інституту української мови № 307/354 від 27 жовтня 2021 року записані в офіційних документах форми прізвища ОСОБА_6 та ОСОБА_5 функціонально ідентичні - ідентифікують ту саму особу - ОСОБА_3 (народжений ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (а. с. 27).

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом установлено, що до майна померлої ОСОБА_3 спадкова справа не заводилася, що підтверджується повідомленням Державного нотаріального архіву (а. с. 47) та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 51).

Отже, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла мати ОСОБА_4 у силу ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (а. с. 51).

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Отже, після смерті ОСОБА_3 його мати ОСОБА_4 успадкувала фактично право на земельну частку (пай) площею 4,07 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель колишнього КСП «Мічурінець» на території Держанівської сільської ради Носівського району (нині територія Носівської міської ради Чернігівської області), однак не оформила своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 13).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 07 липня 2000 року секретарем виконкому Держанівської сільської ради, зареєстрований в реєстрі за № 96, яким свій будинок з надвірними будівлями і все майно, що буде належати на день її смерті і на що за законом вона матиме право, заповідала своїй онучці ОСОБА_7 , що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 59) та копією заповіту (а. с. 20). Отже, спадкування після її смерті здійснюється за заповітом.

Згідно з експертним висновком Інституту української мови № 056102-m-2 від 21 лютого 2011 року прізвища ОСОБА_8 та ОСОБА_9 попри розбіжності в орфографічній фіксації в документах, наданих для експертизи, є ідентичними. Розбіжності між зазначеними прізвищами можуть бути наслідком локальних говіркових особливостей, фонетичного впливу російської мови та неусталеності правил міжмовного перетворення (а. с. 21).

Судом установлено, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_4 (а. с. 18, 19, 22).

Судом установлено, що до майна померлої ОСОБА_4 . Носівської державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за № 17/2011 (а. с. 56-57), що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 58).

Із копії спадкової справи встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла ОСОБА_1 , подавши у визначений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

У судовому засіданні встановлено, що позивач зверталася до Носівської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав на право на земельну частку (пай) по КСП «Мічурінець» після померлої бабусі ОСОБА_4 . Нотаріус відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Мічурінець», підтверджене сертифікатом серії ЧН № 0221011, у зв`язку з тим, що у свідоцтві про смерть прізвище спадкодавця зазначається як ОСОБА_3 , а в сертифікаті на право на земельну частку (пай) прізвище - ОСОБА_5 . Крім того, сертифікат не відповідає вимогам ст. 47 Закону України «Про нотаріат», а саме: у по батькові спадкодавця є виправлення, не застережені в установленому порядку. Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину підтверджується копією постанови державного нотаріуса Носівської державної нотаріальної контори Киреєвої Л.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 835/02-31 від 6 жовтня 2023 року (а. с. 23).

Так, позивач звернулася до суду із цим позовом та просить суд встановити факт належності ОСОБА_3 сертифіката на земельну частку (пай) та визнати на нею право на спадкову частку (пай).

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Судом установлено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0221011, який зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 11 від 20 серпня 1996 року, виписаний на прізвище ОСОБА_3 , дійсно належав ОСОБА_3 . Крім того, сертифікат має не застережені в установленому порядку виправлення у написанні по батькові його власника.

Проаналізувавши перевірені і оцінені судом докази та законодавство, суд переконався, що позивачем надані належні, достовірні, допустимі докази на підтвердження заявленої вимоги про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, які не викликають сумніву і є достатніми для встановлення юридичного факту належності ОСОБА_3 вищевказаного сертифіката на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Мічурінець», розташовану на території с. Адамівка (нині - територія Носівської міської ради Чернігівської області). У позасудовому порядку виправити допущені у вказаному вище правовстановлюючому документі розбіжності в написанні прізвища власника неможливо. Установлення цього факту має для позивача юридичне значення, адже дозволить позивачеві реалізувати спадкові права, а тому позовна вимога про встановлення факту належності правовстановлюючого документа підлягає задоволенню.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 2 ст. 318 ЦК України усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема, шляхом визнання права.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до ч. 6 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» одним із документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю.

Згідно з п. п. 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам-власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Видача дубліката чи повторного сертифіката на право на земельну частку (пай) законодавством не передбачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ураховуючи встановлені обставини та вищенаведені правові норми, суд робить висновок, що позовна вимога про визнання за позивачем права на земельну частку (пай) також підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 328, 392, 1216, 1218, 1262, 1265, 1268, 1269, 1273 ЦК України, ст. 211, 259, 263, 264, 265, 273, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Носівської міської ради Чернігівської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування задовольнити.

Установити факт, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0221011, виданий на підставі рішення Носівської РДА Чернігівської області від 01 липня 1996 року № 155, зареєстрований 20 серпня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 11, на ім`я ОСОБА_3 , належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай) розміром 4,07 умовних кадастрових гектарів із земель, які перебували в колективній власності колишнього КСП «Мічурінець» на території Носівської міської ради (раніше Держанівської сільської ради Носівського району) Чернігівської області, яке на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0221011, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 11 від 20 серпня 1996 року, належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Носівська міська рада Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061984, місцезнаходження: м. Носівка Чернігівської області, вул. Центральна, буд. 20.

Повний текст судового рішення складено 27 вересня 2024 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА