Решение № 121855428, 13.09.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2931/24

Провадження № 2-а/346/47/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Калинюка О.П.

з участю: секретаря Вербіщук О. Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

провівши судове засідання в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваною постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1105160 від 06.07.2023 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАПта накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400 гривень.Однак, позивач вважає вказану постанову необґрунтованою та протиправною з огляду на наступне.

Поліцейський при винесенні оскаржуваної постанови порушив вимоги закону, оскільки позивач не здійснював завідомо неправдивого виклику поліції (саме таке правопорушення вказано в даній постанові), адже у позивача були реальні підстави для виклику поліції з приводу протиправних дій громадянина ОСОБА_2 , який на протязі тривалого періоду часу і, зокрема, 06.07.2023 року, умисно здійснював дії, спрямовані на пошкодження майна позивача, а саме панелей сонячних батарей, які знаходяться на території господарства позивача. Так, даний громадянин здійснює косіння трави за допомогою мотокоси у безпосередній близькості від сонячних батарей позивача, в результаті чого було пошкоджено одну з дороговартісних панелей уламком каменю, який відскочив від мотокоси ОСОБА_2 . Крім того, останній спеціально випускає худобу, яка безконтрольно підходить безпосередньо до панелей сонячних батарей, у зв`язку із чим потенційно може їх пошкодити і завдати позивачу збитків.

З приводу неправомірних дій ОСОБА_2 позивач звертався до органів поліції та прокуратури. На його звернення були дані відповіді від 21.06.2023р. та 23.11.2023 р. про те, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки злочину передбаченого ст. 194 КК України, однак, дії ОСОБА_2 є малозначні в силу ч.2 ст. 11 КК України. З ОСОБА_2 проведено бесіду профілактичного характеру і попереджено про недопущення протиправних дій в майбутньому.

Щодо події, яка мала місце 06.07.2023 року, то працівник поліції ОСОБА_3 коли прибув на виклик до місця проживання, вів себе зухвало, кричав, погрожував. Крім того, цей поліцейський взагалі не складав протокол про адмінправопорушення до винесення оскаржуваної постанови, позивачу не було роз?яснено процесуальних прав, зокрема, право на захист та право на мовчання, позивач не розумів значення процесуальних дій і їх наслідків, йому не було надано можливість надати письмові пояснення у справі, подати свої доводи і заперечення. Копію оскаржуваної постанови поліцейським не вручено позивачу, хоча останній не відмовлявся від підпису постанови чи від отримання її копії.

Отже, розгляд справи відбувся без відома і без участі позивача, який не вчиняв інкримінованого правопорушення, адже у даній справі відсутній відеозапис події, і наявність відповідного відеозапису події в оскаржуваній постанові не зазначено.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів винуватості позивача у вчиненні вказаного правопорушення, а дійти такого висновку виключно з наявного змісту оскаржуваної постанови неможливо.

Наведене свідчить про те, що працівником Національної поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Наявними доказами неможливо встановити винуватість позивача у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення з доведенням цього факту поза розумним сумнівом.

На неодноразові усні, а згодом і письмові звернення в органи поліції та прокуратури (від 19.09.2023 р. та 05.10.2023 р.) позивачу так і не було надано копії оскаржуваної постанови.

З оскаржуваною постановою позивач ознайомився лише 27.05.2024 року, тобто після направлення йому копії даної постанови поштою (супровідний лист органу поліції від 17.05.2024 р. вих. № 5191/108/55/03-2024).

Тому позивач просить поновити пропущений процесуальний строк на подання позовної заяви та визнати оскаржувану постанову незаконною, скасувати її, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП та стягнути на користь позивача понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав із зазначених підстав, наполягаючи на тому, що в нього були підстави для здійснення викликупрацівників поліції, з огляду на обставини, які викладені в позовній заяві, та вважає винесену постанову незаконною. Під час розгляду справи позивач також пояснив, що після прибуття ОСОБА_3 до місця проживання позивача, останній не був впевнений, що прибув саме працівник поліції, оскільки його форма не відповідала встановленим вимогам. Тому позивач просив надати докази, що до нього прибув саме поліцейський. Однак, останній звинуватив позивача у завідомо неправдивому виклику поліції, після чого з вище вказаними порушеннями вимог закону виніс оскаржувану постанову. Тому позивач просить задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідного бюджету всі, понесені позивачем, витрати, в тому числі на проїзди з його місця проживання до суду та у зворотному напрямку.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, 09.09.2024 року подав відзив на позов, в якому вказує, що сторона відповідача позов не визнає, оскільки позовні вимоги є не обґрунтованими і такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, виходячи з наступного.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що 06.07.2023 року о 17 год. 44 хв. в м.Снятин, по вул.Виноградній, Коломийського району Івано-Франківської області, позивач здійснив завідомо неправдивий виклик спецслужб, а саме поліції. Згідно з даними електронного рапорту дану подію зареєстровано у ЄО за № 1736 від 06.07.2023 року. В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено, що 06.07.2023 р. 0 17:44 год. надійшло повідомлення зі служби «102» від ОСОБА_1 (позивача) про те, що у нього виник конфлікт із сусідом ОСОБА_4 , який випасає корови на території, не призначеній для випасу худоби, та, ймовірно, на земельній ділянцій заявника. Виїздом наряду СРПП на місце події встановлено, що інформація, вказана в повідомленні, не знайшла свого підтвердження. Тому відносно позивача винесено оскаржувану ним постанову.

Таким чином, в ході розгляду звернення ОСОБА_1 на спецлінію «102», на основі зібраних матеріалів, встановлено, що дії ОСОБА_1 були спрямованими на зрив нормальної роботи такої необхідної для суспільства служби, як поліція (більше того в умовах правового режиму воєнного стану). Позивач викликав поліцію через особисту неприязнь до його сусіда, ОСОБА_5 , а не через те, що позивачу потрібна була реальна допомога поліцейських, знаючи заздалегідь про те, що у виклику поліції не було ніякої необхідності. У подальшому позивача було поінформовано про здійснення завідомо неправдивого виклику спецслужби, а саме поліції, встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ст. 183 КУпАП, а також було роз?яснено позивачу його права як громадянина України, передбачені ст. 63 Конституції України, статей 268, 289 КУпАП та відповідно до вимог статей 278, 279 цього Кодексу розглянуто справу про адміністративне правопорушення і винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1105160 від 06.07.2023 року.

Отже, з огляду на вище зазначене, працівник відповідача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами при накладенні на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Одночасно, ГУ НП в Івано-Франківській області не має можливості надати суду відео фіксацію події за участі ОСОБА_1 , яка мала місце 06.07.2023 року у зв?язку із тим, що згідно з абз. 3 Розділу 8 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА, становить 30 діб. Подія за участі ОСОБА_1 мала місце 06.07.2023 року, а тому, враховуючи те, що минуло більше року, то відеозапис з нагрудної камери (відеореєстратора) працівника патрульної поліції неможливо надати у зв?язку зі знищенням цього відеозапису.

Враховуючи вищевказане, представник відповідача вважає, що оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, адже вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, повністю доведена.

Суд, заслухавши позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1105160 від 06.07.2023 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. В зазначеній постанові вказано, що того дня в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 (позивач) здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції (а. с. 12).

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом встановлено, що копію оскаржуваної постанови скеровано позивачу 17.05.2024 року (вих. № 5191/108/55/03-2024), та останній отримав її 27.05.2024 року, а 29.05.2024 року звернувся з даним позовом. При цьому суд бере до уваги, що до отримання вказаної копії позивач подавав неодноразові письмові звернення про надання копії даної постанови (а. с. 13-15, 17).

Враховуючи наведене, позивачем підтверджено поважність причин пропуску строку на оскарження даної постанови. Таким чином, суд вважає за необхідне поновити останньому строк звернення до суду із вказаним позовом.

Згідно з положеннямистатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідност. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження вчинення адміністративного правопорушення відповідач надав суду, зокрема, рапорт помічника чергового відділення поліції №1 Коломийського районного відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , 06.07.2023 року о 17 год. 44 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що у нього виник конфлікт із сусідом гр. ОСОБА_7 , який випасає корови на території непризначеної для випасу худоби та, ймовірно, на земельній ділянці заявника. Виїздом СРПП на місце події було встановлено, що інформація вказана в повідомленні не знайшла свого підтвердження, а відносно ОСОБА_1 складено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1105160.

Суд бере до уваги вище вказані у відзиві на позов твердження представника відповідача про те, що надати відповідний відеозапис події із наявного у поліцейського технічного приладу фіксації неможливо у зв`язку зі спливом законодавчо встановленого терміну зберігання цього відеозапису.

Статтею 183 КУпАП передбачено, що за завідомо неправдивий виклик поліції наступає адміністративна відповідальність.

Тлумачення диспозиції ст. 183 КУпАП свідчить, що об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику служби поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи такої необхідної для суспільства служби як поліція. Особа викликає поліцію нібито для надання допомоги, знаючи наперед, що у цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона такого правопорушення характеризується наявністю прямого умислу: особа, повідомляючи певну інформацію поліції, усвідомлює, що вона є неправдивою і бажає даремного виїзду на місце виклику поліцейських.

За приписами ст.ст. 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію України» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг, зокрема, у сфері охорони прав і свобод людини.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на те, що він неодноразово звертався до поліції та прокуратури із повідомленнями про факти порушення його сусідом ОСОБА_2 тих чи інших норм права щодо охорони об`єкту права власності позивача (а.с.14, 15).

Однак, уповноважені особи правоохоронних органів надавали позивачу відповідь, що у заявах позивача відсутні відомості, які є достатніми для свідчення про вчинення кримінального правопорушення, а з ОСОБА_2 проведено бесіду профілактичного характеру та попереджено його про недопущення протиправних дій у майбутньому, що підтверджується відповіддю заступника начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 23.11.2021 № Л-33-з/108/04/20-2021 (а. с. 16).

Окрім того, позивачу надано відповідь № 5276/108/55/03-2023 від 21.06.2023 року, відповідно до якої в ході розгляду його звернення не було виявлено ознак адміністративного та кримінального правопорушень (а. с. 19).

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності будь- якого судового провадження щодо вирішення спору між вказаними особами.

Таким чином, посилання позивача на тривалу протиправну поведінку ОСОБА_2 , що зі слів позивача, зумовило необхідність здійснити виклик працівників поліції, є безпідставними.

Інша частина мотивування позовної заяви не спростовує викладені в постанові про адміністративне правопорушення обставини та не свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд вважає, що поліцейським було дотримано вимогст. 279 КУпАПщодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, докази на підтвердження винуватості позивача є належними, допустимими, достатніми та достовірними, постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена з дотриманням ст.ст.251,258,268,283 КУпАП, а викладені обставини позивачем в позовній заяві спростовуються наданими стороною відповідача доказами.

Отже, зважаючи на відсутність підстав для скасування постанови, у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.122,283,288 КУпАПст. ст.9,19,20,74,77,90,241-246,250,255,293,295,297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на подання даної позовної заяви.

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕГА № 1105160, винесеної інспектором відділення поліції №1 (м.Снятин) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Хапіцьким Сергієм Васильовичем 06.07.2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідльності за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) гривень, відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23.09.2024 року.

Суддя: Калинюк О. П.