Постановление суда № 121820199, 24.09.2024, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/940/24

провадження № 1-кп/631/108/24

У Х В А Л А

про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

24 вересня 2024 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засіданні ОСОБА_2 ,

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_3 ,

з боку сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань №1приміщення судув селищеНова Водолагаклопотання прокурорапро продовженняобраного відносногообвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжного заходуу виглядітримання підвартою врамках кримінальногопровадження, внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідувань02грудня 2023року під№ 62023170020003071за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого частиною5статті 407Кримінального кодексуУкраїни,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Нововодолазького районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 грудня 2023 року під № 62023170020003071 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.

У зв`язку із спливом строку, на який було продовжено запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, прокурор Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 звернулась із дотриманням вимог частини 2 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України із письмовим клопотанням, зареєстрованим за вхідним № 6893/24-вх від 24 вересня 2024 року, щодо продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, яке надійшло у повній відповідності до строків та порядку, визначених Кримінальним процесуальним кодифікованим законом України.

На обґрунтування клопотання прокурор вказала на наявність у провадженні обставин, визначених пунктами 1, 3 та 4 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, прокурор вважала за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , зважаючи на вагомість наявних доказів у вчиненні останнім кримінального правопорушення, та існування на даний час ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: можливої спроби переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, зумовленої його обізнаністю із суворістю покарання у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, а також ризику незаконного впливу на свідків, які на даний час ще не допитані судом та можливістю перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме розуміючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, маючи як військовослужбовець певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Ймовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному правопорушенню будь-яким чином. Також перебуваючи на волі, обвинувачений з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до прийняття судового рішення. Підстави для зміни міри запобіжного заходу, на думку прокурора, відсутні, а характеризуючи особистість ОСОБА_4 дані не змінилися. А тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги неможливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, прокурор просила продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого на строк, що не може перевищувати двох місяців з огляду на наявність передумов, передбачених статтями 177, 178, пунктами 1 3 частини 1 статті 194, статтею 199 Кримінального процесуального кодексу України. При вирішенні питання розміру застави, вважала, що вона має складати не менше двохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 вважала, що клопотання слід задовольнити, посилаючись на його обґрунтованість та неможливість іншим шляхом запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, надавши пояснення, зміст яких відповідає поданому клопотанню.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що ознайомився з клопотанням прокурора, яке було йому вручене у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» напередодні судового засідання. Проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачений заперечує, оскільки вважає наведені у клопотання прокурора обставини, не відповідають дійсності. Також обвинувачений наголосив, що через свій психологічний та моральний стан не може знаходитись у слідчому ізоляторі. Також ОСОБА_4 вважав, що матеріали кримінального провадження не містять доказів його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні.

Заслухавши позиції сторін з приводу заявленого клопотання, дослідивши клопотання прокурора, а також матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішенні питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, суд приходить до наступного.

Положеннями частини 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може біти заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 1статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких наданаВерховною Радою України, цього Кодексута інших законів України (частина 2статті 1 Кримінального процесуального кодексу України).

Відповідно до положень статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому суд враховує положення частини 1 статті 131 вищевказаного нормативного акту України, які обумовлюють, що заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).

Перелік запобіжних заходів, які підлягають застосуванню наведений у статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, при цьому як вказано у частині 3 наведеної норми, найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, поміж іншого, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (пункт 4 частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України)

Згідно з частиною 2 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Приписами статті 178 Кримінального процесуального кодексу України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені пунктами 1 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого та визначені у пунктах 1 12 частини 1 вказаної статті.

З приписів статті 199 Кримінального процесуального кодексу України випливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у тому числі ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В даному випадку, за обставин, викладених у сформульованому обвинуваченні, у вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Вказане кримінальнеправопорушення відповідно до приписів статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжкого злочину.

Судом з`ясовано, що ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 03 травня 2024 року в межах розгляду справи з єдиним унікальним № 642/2419/24 задоволено клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» строком на 60 діб, а саме до 01 липня 2024 року, із визначенням застави у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень 00 копійок.

Ухвалами Нововодолазькогорайонного судуХарківської областівід 18червня 2024року тавід 08серпня 2024року обвинуваченому ОСОБА_4 продовженозапобіжний західу виглядітримання підвартою вДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ«ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙІЗОЛЯТОР» на60днів,тобто до16серпня 2024року тадо 06жовтня 2024року включно, із правом внесення застави у розмірі 50 (п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок.

У даному випадку кримінальне провадження знаходиться на початковій стадії судового розгляду та завершити його до закінчення обраного та згодом продовженого запобіжного заходу не можливо.

В свою чергу, метою судового розгляду відповідно до глави 28 розділу ІV Кримінального процесуального кодексу України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри у розумінні пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04 та інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86.

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановленні при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу та продовження строку його дії, продовжують існувати досі, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Крім того, суд наголошує, що під час розгляду порушеного прокурором питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обвинувачений не навів інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» продовження обраного запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку при розгляді клопотання щодо запобіжного заходу суд вирішуючи питання, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених статтею 178 наведеного кодифікованого закону України.

Так, характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення злочину свідчить про його підвищену суспільну небезпеку. Дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, враховуючи той факт, що на території України введений режим воєнного стану, коли інші військовослужбовці виконують свій військовий обов`язок безпосередньо у регіонах ведення бойових дій, ризикуючи своїм життям, захищаючи суверенітет України.

В ході обговорення питання доцільності продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого, відповідно до клопотання, наявних у матеріалах справи доказів, що стосується порушеного питання, а також змісту обвинувального акту, встановлено такі відомості: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: АДРЕСА_1 , громадянин України, має повну загальну середню освіту, неодружений, неповнолітніх дітей не має, зі слів мешкає разом із матір`ю ОСОБА_6 , але доказів того, що остання перебуває на утриманні та матеріальному забезпеченні обвинуваченого, суду не надано. ОСОБА_4 проходить військову службу за мобілізацією на посаді водія 3 піхотного відділення 1 піхотного взводу 2 піхотної роти Військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат». За місцем служби характеризується посередньо; має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Доказів віднесення обвинуваченого до осіб з інвалідністю або наявності хронічних захворювань, суду не надано; на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває. До кримінальної відповідальності ОСОБА_4 притягується вперше, має прийнятну репутацію, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення злочину проти встановлення порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення). Відомостей щодо застосування раніше до ОСОБА_4 запобіжних заходів чи наявності повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні. З огляду на що, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості обвинувачення шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, що здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань на даній стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_4 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення тяжкого злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України самовільне залишення військової частини або місця служби.

Разом із цим, суд бере до уваги те, що відносно ОСОБА_4 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, норми Кримінального процесуального законодавства України не вимагають доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, у даному кримінальному провадженні.

Так, суд відмічає, що в ухвалах Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 червня 2024 року та від 08 серпня 2024 року про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою було визнано дійсними ризики переховування, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

В цей час останні є дійсними та не зменшились, адже указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі: 1) обставин даного кримінального провадження та 2) особистості обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Строк триманняпід вартоюобвинуваченого ОСОБА_4 відповідно доухвали Нововодолазькогорайонного судуХарківської областівід 08серпня 2024року, закінчується 06 жовтня 2024 року.

На цей час в даному кримінальному провадженні обвинуваченого та свідків не допитано, докази передбачені статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України з боку сторони обвинувачення та захисту, не досліджені, у зв`язку з чим, враховуючи наведені дані суд вважає, що обставини регламентовані статтею 177, пунктами 1, 2 частини 1 статті 194 вказаного Кодексу є дійсними, беручи до уваги наявні дані, які підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений має певне відношення до подій відображених в обвинувальному акті (суд не удається на цій стадії до оцінки його дій та ролі з точки зору нормКримінального кодексу України, а лише констатує факт, того, що вони пов`язані з цими подіями).

Таким чином, під час розгляду заявленого клопотання, суд вважає, що в даному конкретному випадку продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 4 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, ОСОБА_4 можепереховуватися відсуду зметою уникненнякримінальної відповідальності,оскільки обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, яке відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Те, що сама по собі суворість передбаченого покарання не є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак в цій ситуації слід урахувати, у тому числі те, що як слушно зауважує прокурор у клопотанні з цього питання, обвинувачений обізнаний, що санкція інкримінованої статті передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що свідчать про обставини, які можуть бути підставою та мотивом для навмисно переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 липня 2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96) зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 20 червня 2019 року у справі № 166/313/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 674/1202/19, від 27 лютого 2019 року у справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Отже, ризик переховування є реальним, адже наявність певного ризику/ризиків, зокремаризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований прокурором та підтверджується наявними матеріалами.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому,Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснитиу конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандартдоказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.

Та з його урахуваннямсуд погоджується з аргументами прокурора про наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню.

Слушним є і ризик впливу на свідків, які особисто відомі обвинуваченому, оскільки вони є колишніми співслужбовцями, які проходили військову службу в одній і тій же військовій частині разом з обвинуваченим і перебуваючи на волі обвинувачений буде мати можливість здійснювати на них незаконний вплив з метою переконання або змушення останніх надати покази в вигідному для нього аспекті.

Так,оцінюючи наявність цього ризику у кримінальному провадженні, суд виходить з встановленогоКримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань цих осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмеженим у спілкуванні із цими особами, яким відомі обставини вчинення злочину у якому останній обвинувачується, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Тим самим, наявність ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого як особу, його соціальні зв`язки та репутацію у сукупності з обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що вказані обставини об`єктивно вказують на наявність продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, як то: переховування від суду, незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадження та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, то суд уважно вислухавши та ретельно проаналізувавши доводи сторони захисту, з урахуванням даних, які характеризують обвинуваченого, тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , стану здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження про неможливість перебування вказаної особи під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

З огляду на викладене, суд у ракурсі установлених фактичних обставин вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та зможе запобігти ризикам, передбаченим положеннями статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, та які були встановлені судом.

Також суд бере до уваги, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Відповідно до відомостей матеріалів судового провадження, ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді водія 3 піхотного відділення 1 піхотного взводу 2 піхотної роти військової часини НОМЕР_1 та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

У частині 8 статті 176 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402 405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначенийпунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Отже, вище наведені обставини вказують на неможливість в даному конкретному випадку застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого менш суворого запобіжного заходу.

Крім того, особисте зобов`язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , враховуючи його суспільну небезпеку та встановлені ризики; заяв про взяття на поруки обвинуваченого до суду не надходило; умови домашнього арешту, який по суті є «несуворою» формою ізоляції обвинуваченого, хоча і полягають у забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, проте в обставинах цього кримінального провадження не буде досить дієвим, оскільки лише обмежує пересування особи та не зможе належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Тому у випадку його застосування, з огляду на встановлені судом ризики, відсутні будь-які стримуючі стимули від неналежного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Посилання обвинуваченого на відсутність на даний час спроб тиску на свідків, відсутність спроб ухилення від суду, а також не можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є безпідставними, оскільки належна процесуальна поведінка обвинуваченого наразі обумовлена не його правосвідомістю, а наявністю запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого, здійснення впливу на свідків та перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином у разі не продовження йому запобіжного заходу.

Відповідно судсприймає критичноз даногопитання доводиобвинуваченого щодовідсутності обставинвизначених пунктом3частини 1статті 194Кримінального процесуальногокодексу України,тим пачев ключітого, що відповідно до статті 199 Кримінального процесуального кодексу України суд насамперед зобов`язаний перевірити обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик, передбачений статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, не зменшився, або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

В даному випадку, обставини визначеністаттею 199 Кримінального процесуального кодексу Україниє дійсними, так як завершити розгляд справи до закінчення строку дії даного заходу забезпечення кримінального провадження не є можливим.

Також слід зазначити, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії російської федерації, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах як то ухилення від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обвинуваченим ОСОБА_4 , значно збільшується, а застосування більш м`якого запобіжного заходу, не переконання суду, не зможе перешкодити останньому вчинити спроби ухилитися від суду, адже у держави наразі, як вже зазначалося вище, з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого та його місцезнаходження, а також Державний кордон України у місцях активних бойових дій, до яких належить й Харківська область.

Окрім іншого, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.

Як вже зазначалося, доказів того, що стан здоров`я ОСОБА_4 перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, суду не надано.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухиленню від суду.

Застосований запобіжний захід кореспондується визначеним Кримінальним процесуальним законодавством Україниконкретним підставам і меті запобіжного заходу.

Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як продовження строку тримання під вартою.

Таке судове рішення, на переконання суду, не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Частиною 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України покладено на суд обов`язок, при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї ж статті.

Прокурор у поданому клопотанні, просила визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі не менше двохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проте, суд зауважує, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 03 травня 2024 року в межах розгляду справи з єдиним унікальним № 642/2419/24 був визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень 00 копійок, який був залишений без змін ухвалами Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 червня 2024 року та від 08 серпня 2024 року, а тому підстав для його зміни на даний час, суд не вбачає.

Розмір застави обумовлюється судом тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Постановляючи ухвалу, суд також бере до уваги приписи частини 1 статті 197 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких строк дії ухвали про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Керуючись статтею 27, частинами 1 та 11 статті 31, статтями 32 та 33, частиною 2 статті 110, статтями 134 138, 176 178, 182 184, 186, 193 194, 196, 199, 291, 331 369, 372, частиною 2 статті 392, частиною 5 статті 532, статтею 533 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» на 60 днів, тобто до 22 листопада 2024 року включно, із правом внесення застави у розмірі 50 (п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (номер рахунку UA208201720355299002000006674, МФО банку одержувача 820172, код отримувача за ЄДРПОУ 26281249, отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, банк отримувача Державна казначейська служба України у місті Київ, призначення платежу застава, справа № 631/940/24, номер провадження № 1-кп/631/108/24, з обов`язковою вказівкою П.І.Б. обвинуваченого.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в даній ухвалі протягом дії цієї ухвали.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 грудня 2023 року під № 62023170020003071;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти, та повідомити усно і письмово Нововодолазький районний суд Харківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі, ОСОБА_4 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що з моменту звільнення його з-під варти у зв`язку з внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави до 22 листопада 2024 року включно.

Попередити ОСОБА_4 або заставодавця, що у разі невиконання обов`язків покладених судом, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати прокурора негайно повідомити близьких родичів ОСОБА_4 про продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» строком на шістдесят днів, а саме до 22 листопада 2024 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 , прокуророві та направити уповноваженій службовій особі ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» для відома та виконання.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме Харківського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, алене зупиняє її виконання, як і не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Суддя: ОСОБА_1