Постановление суда № 121774697, 20.09.2024, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4857/24

Провадження № 2-з/0203/81/2024

УХВАЛА

20.09.2024 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Єдаменко С.В., ознайомившись із заявою представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Акціонерного товариства «КОМІНБАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Одночасно з позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позовних вимог шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в межах суми 401060,38 грн. Заява мотивована тим, що Акціонерне товариство «КОМІНБАНК» звернулось до суду із позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 401060,38 грн., у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 110/21 від 04 серпня 2021 року, та який забезпечено порукою ОСОБА_3 згідно договору поруки № 110/21-П від 04 серпня 2021 року. Станом на час звернення до суду з даною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не повернуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 401060,38 грн. Невжиття заходів забезпечення позову або їх вжиття у непоновному обсязі може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалено на користь позивача.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову, подана до суду одночасно з пред`явленням позову подається до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1)накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2)забороною вчиняти певні дії; 3)встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5)зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.ч.6, 7, 8 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Положеннями ч.1 ст.151 ЦПК України передбачено, що в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши заяву про забезпечення позову встановлено, що представник позивача обґрунтовує свою заяву про забезпечення позову тим, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 401060,38 грн. і накладення арешту необхідне з метою забезпечення майбутнього стягнення вказаної суми.

Разом з тим, заявником не конкретизовано вимоги заяви про забезпечення позову, не зазначено на яке саме майно та кошти необхідно накласти арешт, не вказано вартість такого майна для перевірки співмірності заявленим вимогам, а також взагалі не надано жодних доказів на підтвердження наявності у власності відповідачів будь-якого майна та коштів.

Також, оскільки відповідачі мають зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованій території України, у зв`язку з чим можуть бути внутрішньо переміщеними особами, а тому накладання арешту на їх грошові кошти може призвести до скрутного матеріального становища та відсутності засобів для існування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, відсутності доказів, які можуть підтвердити обґрунтованість вжиття заходу забезпечення позову, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.81, 149-153, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя

ухвалив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набуває законної сили в порядку, визначеному ст.261 ЦПК України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя С.В. Єдаменко