Решение № 121717440, 29.08.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3189/24

Категорія 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Петер А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату страхового відшкодування (регламентної виплати),

В С Т А Н О В И В:

18 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», в якому просить стягнути з відповідача пеню в сумі 28294 грн 52 коп., 3 % річних в сумі 12898 грн 84 коп. та інфляційні втрати в сумі 64419 грн 96 коп. у зв`язку з несвоєчасною виплатою страхового відшкодування (регламентної виплати).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 13 серпня 2020 року у місті Житомирі сталася дорожньо - транспортна пригода за участі транспортного засобу «Opel», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок отриманих тілесних ушкодження, завданих дорожньо-транспортною пригодою, ОСОБА_3 помер. Станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у АТ «СК «Країна» за Договором обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР4706681. 11 грудня 2020 року позивачка звернулась до відповідача з повідомленням про вчинення дорожньо-транспортної пригоди та заявою на виплату страхового відшкодування, заподіяної моральної шкоди та втрати годувальника. Вказані документи отримані відповідачем 17 грудня 2020 року. 18 лютого 2021 року відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування заподіяної позивачці моральної шкоди в сумі 18892 грн. Натомість не сплачено страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника, в сумі 170028 грн., після спливу 90 днів, 17 березня 2021 року, у відповідності до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Рішенням Корольського районного суду міста Житомира від 23 травня 2023 року задоволено позовні вимоги позивачки та стягнуто з відповідача страхове відшкодування в сумі 170028 грн, яке постановою Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року залишено без змін. 26 вересня 2023 року на виконання рішення суду відповідачем сплачено на користь позивачки страхове відшкодування. Позивачка посилається на те, що відповідачем допущено значне прострочення виплати страхового відшкодування (грошового зобов`язання) у зв`язку з чим, позивачка також зазнала майнових втрат від знецінення коштів і має право на отримання компенсації від боржника за неправомірне користування утриманими ним грошовими коштами. Вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату страхового відшкодування (регламентної виплати) позивачем мотивовано посиланнями на ст. 625 та ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2024 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.

22 березня 2024 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату страхового відшкодування (регламентної виплати). Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

08 квітня 2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнав у повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що 22 травня 2020 року між АТ «СК «Країна» та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу № АР/4562117, за яким забезпечено транспортний засіб «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_2 . 13 серпня 2020 року в Житомирській області сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та велосипедиста ОСОБА_3 , внаслідок отриманих травм останній помер. 17 грудня 2020 року відповідач отримав повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та дві заяви на виплату страхового відшкодування від ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 із вимогою щодо виплати страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника, в сумі 170029 грн, та страхового відшкодування моральної шкоди, в сумі 18892 грн. 18 грудня 2020 року відповідач направив запит ОСОБА_4 із проханням надати документи, які необхідні для прийняття рішення по справі. 03 лютого 2021 року ОСОБА_4 надав страховику копію обвинувального акту щодо водія забезпеченого транспортного засобу «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_2 . 02 квітня 2021 року та 15 квітня 2021 року ОСОБА_4 надав страховику довідки про доходи потерпілої. 16 квітня 2021 року відповідач повторно звернувся до ОСОБА_4 , як представника ОСОБА_1 , із проханням надати документи для підтвердження факту перебування позивача на утриманні загиблого. 23 квітня 2021 року відповідачем отримано від ОСОБА_4 копію вироку Корольовського районного суду м. Житомир від 26 лютого 2021 року по справі № 296/8443/20, за яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 23 травня 2023 року Корольовським районним судом м. Житомир по цивільній справі № 296/6958/21 ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до АТ «СК «Країна» про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки задоволено. Стягнуто з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 170028 грн мінімально гарантованого загального розміру страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, належного дочці загиблого. 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу АТ «СК «Країна» залишено без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 травня 2023 року по цивільній справі № 296/8443/20 залишено без змін. 26 вересня 2023 року на виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 травня 2023 року по цивільній справі № 296/8443/20 АТ «СК «Країна» здійснило перерахунок страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 170028 грн. Вважає, що дія ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди. Вважає, оскільки відповідач не має перед позивачем грошових зобов`язань, а лише повинен виплатити страхове відшкодування, за шкоду, яка завдана іншою особою, - це відповідальність, а не зобов`язання, тому ст. 625 ЦК України до цих правовідносин не застосовується. Крім того, вказує, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні зобов`язання, а грошові зобов`язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК, передбачають насамперед договірні правовідносини. Відповідачем на виконання рішення суду добровільно було сплачено страхове відшкодування, тобто виконано зобов`язання перед позивачкою, а тому підстави для стягнення виплати у відповідності ст. 625 ЦК України відсутні. Зауважив, що 17 грудня 2020 року відповідач отримав повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та дві заяви на виплату страхового відшкодування від ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 із вимогою щодо виплати страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника, в сумі 170029 грн, та страхового відшкодування моральної шкоди, в сумі 18892 грн; строк, визначений пунктом 36.2. статті 36 Закону, для прийняття рішення за заявою про страхове відшкодування, припинено до дати коли страховику стане відомо про набрання рішенням в кримінальній справі законної сили; відповідачем вчинено дії для врегулювання події, що містить ознаки страхової; 23 квітня 2021 року відповідачем отримано від ОСОБА_4 копію вироку Корольовського районного суду м. Житомир від 26 лютого 2021 року по справі № 296/8443/20. Тобто, в цей день стало відомо про набрання рішенням в кримінальній справі законної сили, а отже, і строк визначений пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було розпочато; отже, вважає, що від 23 квітня 2021 року має обчислюватись строк для прийняття страховиком рішення. 23 квітня 2023 року + 90 днів (кількість днів для врегулювання події, що містить ознаки страхового випадку, як визначено статтею 36 Закону) = 22 липня 2021 року - граничний строк для прийняття рішення страховиком щодо виплати страхового відшкодування та його виплати або прийняття вмотивованого рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Таким чином, відповідач стверджує, що у зв`язку з простроченням виплати страхового відшкодування строк за який у страховика має сплачуватися пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду заборгованості, тобто за період з 23 липня 2021 року по 25 вересня 2023 року (останній день перед виконанням грошового зобов`язання за рішенням Суду) і становить 795 днів. Крім того, вказує, що наведений у позовні заяві розрахунок пені у розмірі 28 294 грн 52 коп. починаючи з 18 березня 2021 року по 18 березня 2022 року здійснено поза межами встановленої позовної давності, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки звернення до суду із даною позовною заявою мало місце 18 березня 2023 року, у зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні позову у вказаній частині.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. У задоволенні позовних вимог просить відмовити та застосувати до позовних вимог строк позовної давності у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23 травня 2023 року у справі № 296/6958/21, яке постановою Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року залишено без змін, позов ОСОБА_1 до АТ «СК «Країна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, задоволено, стягнуто з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 170028 гривень мінімально гарантованого загального розміру страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, належного дочці загиблого.

У зазначеному рішенні Корольовського районного суду м. Житомира від 23 травня 2023 року та постанові Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року встановлені наступні факти та відповідні їм обставини:

- 13 серпня 2020 року близько 15 години 30 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем «Opel Vivaro», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у правій смузі руху проїзної частини вулиці Жуйка, поблизу буд. 14 у м. Житомирі, у напрямку до вулиці Великої Бердичівської, у порушення вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України не дотримався безпечної дистанції та, як наслідок, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , який здійснював рух попереду у правій смузі руху вул. Жуйка у попутному напрямку відносно руху автомобіля «Opel Vivaro», номерний знак номерний знак НОМЕР_1 . Після наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 останнього відкинуло до правого тротуару вул. Жуйка у м. Житомирі, де він впав на пішохода, який рухався по вказаному тротуарі у зустрічному по відношенню до автомобіля напрямку руху. У результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, і знаходяться у прямому причинному зв`язку із його смертю. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік;

- з полісу № АР 4706681 вбачається, що відповідальність власника транспортного засобу «Opel Vivaro», номерний знак НОМЕР_1 , застрахована АТ «СК «Країна» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

- 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 , відповідно до ст. 33, ст. 33-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повідомила ПАТ «СК «Країна» про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 13 серпня 2020 року;

- 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 , відповідно до ст. 35 та п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернулася до ПАТ «СК «Країна» з заявою на виплату страхового відшкодування та просила виплатити страхове відшкодування, пов`язане із моральною шкодою у розмірі 18892 грн;

- 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 , відповідно до ст.35 та п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернулася до ПАТ «СК «Країна» з заявою на виплату страхового відшкодування та просила виплатити страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника у розмірі 170029 грн;

- АТ «СК «Країна» листами від 14.04.2021 № 8786/21 та від 16.04.2021 № 8987/21 повідомило ОСОБА_1 про необхідність надати додаткові документи для отримання страхового відшкодування по утриманцям.

26 вересня 2023 року на виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 травня 2023 року у справі № 296/6958/21, яке постановою Житомирського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року залишено без змін, відповідачем сплачено на користь позивачки страхове відшкодування в сумі 170028 грн, що не заперечувалось сторонами по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що відповідачем допущено значне прострочення виплати страхового відшкодування (грошового зобов`язання) у зв`язку з чим, остання зазнала майнових втрат від знецінення коштів і має право на отримання компенсації від боржника за неправомірне користування утриманими ним грошовими коштами на підставі ст. 625 та ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить правовідносини між позивачем та відповідачем, які базуються на положеннях Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 4 Закону № 1961-IV передбачено, що суб`єктами обов`язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Згідно з пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Положеннями статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Згідно із статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За правилами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Тобто відповідальність страховика (МТСБУ), передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21 (провадження № 12-44гс22) зазначено, що «Положення Закону № 1961-IV не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними / невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України. МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів / майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми».

Дослідивши матеріали справи суд встановив наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені, проте суд не погоджується з періодом, за який позивачка просить стягнути вказані грошові кошти.

Так, суд звертає увагу, що згідно пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Вказані положення закону свідчать про те, що перебіг строку виплати для страховика припиняється у випадку розгляду дорожньо-транспортної пригоди в цивільній справі зокрема.

Таким чином, суд доходить висновку, що період, під час якого розглядалась цивільна справа № 296/6958/21 щодо стягнення з ПАТ «СК «Країна» на користь позивачки по справі розміру страхового відшкодування, не входить до періоду, за який підлягають до стягнення три відсотки річних та інфляційні втрати, пеня в даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка має право на стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 13 вересня 2023 року (наступний день після ухвалення постанови Житомирського апеляційного суду 12.09.2023) по 25 вересня 2023 року (день виплати відповідачем на користь позивачки суми шкоди у розмірі 170028 грн на виконання рішення суду), а також за період з 17 березня 2021 року (через 90 днів з моменту виникнення обов`язку щодо виплати страхового відшкодування) по 04 серпня 2021 року (дата звернення ОСОБА_1 з позовом до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ПАТ «СК «Країна» про стягнення страхового відшкодування), а також пені за період з 13 вересня 2023 року (наступний день після ухвалення постанови Житомирського апеляційного суду 12.09.2023) по 25 вересня 2023 року (день виплати відповідачем на користь позивачки суми шкоди у розмірі 170028 грн на виконання рішення суду).

На підставі викладеного, суд проводить власний розрахунок суми інфляційних втрат, 3 % річних та пені, у відповідності до положень діючого законодавства.

Сума боргу відповідача перед позивачкою становить 170028 грн.

Розмір інфляційних збитків складає:

за період з 13 вересня 2023 року по 25 вересня 2023 року = 850 грн 14 коп.;

за період з 17 березня 2021 року по 04 серпня 2021 року = 3936 грн 71 грн.

Розмір 3 % річних складає:

за період з 13 вересня 2023 року по 25 вересня 2023 року = 168 грн;

за період з 17 березня 2021 року по 04 серпня 2021 року = 1956 грн.

Щодо розрахунку пені, яка підлягає до стягнення за період з 13 вересня 2023 року по 25 вересня 2023 року, то остання сплачується з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

В період часу з 13 вересня 2023 року - 25 вересня 2023 року пеня складає 2273 грн 25 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року по справі № 346/3069/23, у відкритті касаційного провадження на яку було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року.

Щодо посилань сторони відповідача на пропущення позивачкою спеціального строку позовної давності суд вважає такі твердження безпідставними, оскільки, по-перше, строк позовної даності починається не від часу ДТП, а від часу, коли відповідач зі спливом 90 днів з дня звернення позивача з приводу отримання регламентної виплати її не здійснив, а, по-друге, згідно з п.п. 12, 19 «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦК України: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину; у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тому, суд вважає, що позивачкою не пропущений строк позовної давності при звернення до суду із позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату регламентної виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід зауважити, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що, відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову даної категорії позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1339 грн 07 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 734 від 13 березня 2024 року.

Враховуючи те, що задоволено 9 % позовних вимог (9183 грн 96 коп. від 105613 грн 32 коп.), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 120 грн 52 коп. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (1339 грн 07 коп. х 9 % / 100%).

Щодо вирішення питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення вимог позивачки про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 7000 грн., що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату страхового відшкодування (регламентної виплати) задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 пеню за період з 13 вересня 2023 року по 25 вересня 2023 року в сумі 2273 (дві тисячі двісті сімдесят три) грн 25 коп., інфляційні втрати за період з 13 вересня 2023 року по 25 вересня 2023 року в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн, 3 % річних за період з 13 вересня 2023 року по 25 вересня 2023 року в сумі 168 (сто шістдесят вісім) грн, інфляційні втрати за період з 17 березня 2021 року по 04 серпня 2021 року в сумі 3936 (три тисячі дев`ятсот тридцять шість) грн 71 коп., 3 % річних за період з 17 березня 2021 року по 04 серпня 2021 року в сумі 1956 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят шість) грн,

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 120 (сто двадцять) грн 52 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 03 вересня 2024 року.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач - акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», код ЄДРПОУ 20842474, юридична адреса: вул. Електриків, буд. 29-а, м. Київ;

Суддя Леся БУДЗАН