Решение № 121699082, 17.09.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48700/23-ц

пр. 2-4392/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/48700/23-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: ОСОБА_2

відповідач 2: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

представник позивача - адвокат Свіденко П. К.

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 53 246,76 грн матеріальної шкоди та 20 000 грн моральної шкоди; з відповідача ПАТ «СК «УСГ» 50 677 грн матеріальної шкоди та 3 850 грн витрат на лікування.

В обґрунтування позову зазначає, що 18.06.2023 року на 20 км.+400 м траси Київ-Чоп сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобілів «Porsche-924» номерний знак НОМЕР_1 , під його керуванням та «Mazda CX-5» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.07.2023 р. ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПАТ «СК «УСГ».

21-22.06.2023 року він повідомив страховика відповідачки про ДТП.

05.09.2023 року він отримав від страховика протокол-узгодження про розмір страхового відшкодування, відповідно до якого страхова сума становить 109 323 грн.

14.09.2023 року від страховика також отримано звіт про оцінку вартості колісного транспортного засобу №41С/06/23Р та звіт про оцінку матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 41С/06/23.

Не погодившись із запропонованою сумою страхового відшкодування, з метою визначення вартості матеріального збитку, він звернувся до ТОВ «Експертно-дослідної служби України» про проведення транспортно-товарознавчої експертизи, висновком №1042/10/2023 від 11.10.2023 року якої визначена вартість пошкоджень автомобіля становить 213 246,76 грн.

Крім того, ним понесено витрати на лікування, в розмірі 3 850 грн, які він поніс безпосередньо після пригоди.

27.09.2023 року йому страховиком було виплачено 109 323 грн.

Отже враховуючи висновок №1042/10/2023 від 11.10.2023 року, суму виплаченого страхового відшкодування в сумі 109 323 грн, різниця становить 103 923,76 грн, яку просить стягнути з відповідачів:

- зокрема зі страховика 50 677,20 грн, як різницю між виплаченою сумою та лімітом відповідальності (160 000 грн - 109 323 грн);

- з ОСОБА_2 53 246,76 грн, як різницю між фактично завданою шкодою та страховою виплатою (213 246,76 грн - 160 000 грн).

Щодо відшкодування вартості лікування, в сумі 3 850 грн, зазначив, що одразу після ДТП йому стало зле, в зв`язку з чим на місце пригоди поліцейськими, що прибули на виклик в зв`язку з ДТП, викликано екстрену швидку допомогу, працівники якої запідозрили у нього струс головного мозку.

Наступного дня, він звернувся до медичних установ, з метою обстеження. Отримавши консультацію та здійснивши магнітно-резонансну томографію (МРТ) він загалом сплатив 3 850 грн. Просить стягнути цю суму зі страховика.

Щодо моральної шкоди, в розмірі 20 000 грн, то її просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 , як винуватиці аварії, посилаючись на порушення його життєвих зв`язків, нормального ритму життя, необхідності ремонтувати автомобіль, тощо.

Посилаючись на наведені обставини просить позов задовольнити.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачам направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи.

Відповідно до довідки на електронну пошту представника позивача та до електронного кабінету учасника справи ухвалу доставлено - 22.11.2023 року.

Відповідно до довідки електронну пошту та до електронного кабінету відповідача 1 ухвалу доставлено - 22.11.2023 року.

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача 2, остання отримала копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 07.12.2023 року.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

03.01.2024 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про призначення судової автомобільно-товарознавчої експертизи.

03.01.2024 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому остання заперечила позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема остання вказує, що її страховиком було виплачено позивачу страхове відшкодування, в сумі 109 323 грн на підставі висновку про оцінку пошкодження №41С/06/23, що складений 25.07.2023 р. Посилання позивача на висновок експерта від 11.10.2023 р. №1042/10/2023 вважає безпідставним, оскільки дослідження проведено через два місяці після пригоди та у відсутність її та страховика. Заперечувала також проти вимоги про стягнення з неї моральної шкоди, як такої що не доведена та необґрунтована належним чином.

03.01.2024 року від відповідача ПАТ «СК «УСГ» надійшов відзив на позов, в якому повністю заперечуються позовні вимоги. Як зазначає ПАТ «СК «УСГ» отримавши повідомлення про ДТП, що сталась 18.06.2023 р., у передбачений законом строк - 28.06.2023 р. направило свого представника на місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, який в свою чергу за результатами виїзду склав протокол (акт) №41С/06/23 огляду колісного транспортного засобу. Отже у позивача не було підстав для самостійного обрання аварійного комісара (експерта) для визначення розміру збитків. 29.06.2023 р. від позивача надійшла заява про виплату страхового відшкодування з банківськими реквізитами позивача. 25.07.2023 р. був складений звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу (КТЗ) №41С/06/23, згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становить 154 630,89 грн, в той час як ринкова вартість цього автомобіля, до ДТП складала 113 564 грн, отже вартість ремонту перевищує ринкову вартість авто. 13.09.2023 р. складено звіт про оцінку вартості КТЗ №41С/06/23Р, відповідно до якого вартість авто після ДТП становить 4 241 грн. Тобто автомобіль, відповідно до ст. 30 Закону України вважається фізично знищеним. За таких обставин, страховик розрахував суми страхового відшкодування таким чином: 113 564 грн - 4 241 грн = 109 323 грн, саме цю страхову суму, як різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП і було виплачено потерпілому. Щодо проведеного позивачем експертного дослідження №1042/10/2023 від 11.10.2023 р., то останнє є неправильним, необґрунтованим та необ`єктивним, оскільки експерт неправильно розрахував ринкову вартість транспортного засобу: так останнім всупереч порівняльного підходу викладеного в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №1335/5/1159 від 24.07.2009 року, здійснено порівняння аналогічних пошкодженому транспортних засобів з країн ЄС, а не з України, а ціни на авто на які експерт опирався, значно різняться від цін в Україні, що і вплинуло на висновок в частині вартості пошкодженого транспортного засобу. Крім того, зазначає, що експерт всупереч вимог тієї ж Методики, визначив вартість запчастин/деталей не від офіційного виробника КТЗ, а з невідомих джерел, отже висновок №1042/10/2023 складено із порушеннями. Щодо вимог на відшкодування вартості лікування, зазначає, що позивачем не доведено належними доказами необхідність такого, а також відсутні докази про саме лікування, із медичних закладів, тому відсутні підстави для такого відшкодування. Також просить відмовити позивачу у відшкодуванні йому витрат на правничу допомогу, як таку, що не доведена.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2024 року відмолено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про призначення судової автомобільно-товарознавчої експертизи.

07.02.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 , в якому зокрема вказується, що її позиція про нібито його погодження із результатами огляду пошкодженого транспортного засобу і відсутність зауважень до звітів є помилковою, оскільки огляд пошкодженого транспортного засобу проводився 28.06.2023 оцінювачем ПАТ «СК «УСТ», а результати даного огляду він отримав у вересні 2023 року, при цьому 05.09.2023 та 22.09.2023 направляв страховику свою незгоду із сумою страхового відшкодування, вважаючи її заниженою і не відповідаючою реальному розміру матеріального збитку. В зв`язку з чим було укладено договір з ТОВ «Експертно-дослідною службою України» про проведення транспортно-товарознавчої експертизи з метою встановлення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу. Виходячи зі змісту висновку експерта № 1042/10/2023 від 11.10.2023 за результатами проведення експертизи вартість матеріального збитку, завданого йому, станом на 23.09.2023 р. становить: 213 246,76 грн.

07.02.2024 р. від відповідача ПАТ «СК «УСГ» надійшли пояснення на відповідь позивача на відзив відповідача ОСОБА_2 , які зводяться до незгоди із позовною вимогою про стягнення моральної шкоди, вважаючи цю вимогу заявленою до страховика.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 18.06.2023 року на 20 км.+400 м траси Київ-Чоп сталась ДТП, за участю автомобілів «Porsche-924» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та «Mazda CX-5» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.07.2023 р. у справі №369/9658/23 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 14).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент пригоди була застрахована в ПАТ «СК «УСГ», ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становив - 160 000 грн (а.с. 67).

21.06.2023 р. ОСОБА_1 повідомив страховика відповідачки про ДТП (а.с. 90-91).

28.06.2023 р. оцінювачем дорожніх транспортних засобів ОСОБА_3 складено протокол (акт) №41С/06/23 огляду КТЗ (а.с. 92).

На підставі протоколу (акта) №41С/06/23, 13.09.2023 р. складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, де визначено що матеріальний збиток в результаті ДТП складає 113 564 грн, з урахуванням вартості ТЗ після ДТП (а.с. 98-140).

25.09.2023 року страховик направив ОСОБА_1 повідомлення про суму страхового відшкодування в розмірі 109 323 грн (без урахування вартості ТЗ після ДТП), а 27.09.2023 р. перерахував вказану суму на рахунок позивача (а.с. 141-142).

Як видно з матеріалів справи, звіт про розмір матеріального збитку, завданого позивачу був виготовлений 25.07.2023 р. (а.с.98), а звіт про оцінку вартості КТЗ виготовлено 13.09.2023 р. (а.с.120).

Суд доходить висновку, що отримавши від страховика повідомлення про розмір страхового відшкодування і не погодившись із ним, позивач замовив проведення транспортно-товарознавчої експертизи №1042/10/2023, висновком якої визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику ТЗ «Porsche-924» номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження в ДТП 18.06.2023 р., станом на 23.09.2023 р. становить 213 246,76 грн (а.с. 31-40).

В той же час, суд критично оцінює цей висновок, оскільки останній складено з порушенням застосування Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24 липня 2009 року. Зокрема експертом при визначенні ринкової вартості ТЗ, порівняно ідентичні транспортні засоби, які знаходяться в країнах ЄС, а не в Україні.

Так, відповідно до пункту 3.1. розділу III Методики, основним підходом до визначення ринкової вартості КТЗ є порівняльний підхід, який ґрунтується на аналізі цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках КТЗ, з відповідним коригуванням, що враховує відмінності між об`єктом порівняння та об`єктом оцінки. Під первинним слід розуміти ринок нових КТЗ, під вторинним - ринок КТЗ, які були в користуванні. Для визначення вартості за порівняльним підходом використовуються статистично усереднені цінові дані КТЗ, які були відчужені в Україні, за умов, що вони відповідають змісту поняття «ринкова вартість», зокрема ґрунтуються на даних ринку КТЗ і зведені в довідниках, до яких висуваються вимоги щодо науковості, об`єктивності, об`ємності інформації.

Згідно пункту 7.2. розділу VII Методики, основним підходом, який використовується для оцінки КТЗ, є порівняльний підхід. Згідно з ним визначення вартості КТЗ на території України проводиться на підставі їх цін продажу та поточних цін пропозиції до продажу, які зазначені у вітчизняних довідниках. Зазначені ціни є статистично усередненими ціновими даними КТЗ, які були відчужені в Україні згідно з умовами, що відповідають змісту і поняттю «ринкова вартість».

В той же час, експертом при складанні висновку 1042/10/2023 для порівняння вартості КТЗ взято ціни на ідентичні транспортні засоби не з довідників на території України, а з країн Європи.

З бюлетеня Автотоварознавця № 129 за червень 2023 року, на яку послався оцінювач у звіті №41С/06/23 від 25.07.2023 р., і який додав до свого звіту і експерт ОСОБА_4 , у висновку 1042/10/2023, ціна продажу аналогічного пошкодженому ТЗ «Porsche-924» становить 125 070 грн, на противагу визначеній у висновку 1042/10/2023 ринковій вартості в 445 186,16 грн, де експерт взяв за основу ціни на автомобілі з європейських автомайданчиків (а.с. 37). В результаті чого, ринкова вартість ТЗ позивача безпідставно завищена.

Також згідно п. 8.5.10 Методики, дані про вартість складових частин КТЗ, які підлягають заміні, беруть відповідно до додатка 6, інформаційного забезпечення від виробника КТЗ, а також інших джерел, які містять у собі необхідну інформацію щодо оригінальних складників.

За п. 8.5.11. до оригінальних складових частин належать: складові, які поставляє виробник КТЗ до своєї сервісної мережі пунктів технічного обслуговування та гарантійного ремонту або уповноважених ним суб`єктів підприємницької діяльності; складові, які поставляє виробник складових частин виробнику КТЗ, який їх продає, зокрема своїм дистриб`юторам; складові, які не поставляють відповідному виробнику КТЗ, проте виготовляють згідно з технічними умовами і виробничими стандартами виробника КТЗ.

Пріоритетними є дані про вартість складових частин, які поставляє виробник КТЗ у мережу своїх офіційних дилерів у регіоні.

Проте експерт при складанні висновку №1042/10/2023 взяв за основу ціни на запчастини/деталі, не від представленого в Україні офіційного виробника, а зі звичайних інтернет-сайтів (а.с. 53-54), що суперечить вимогам Методики.

На останок, транспортно-товарознавчу експертизу, на замовлення позивача, проведено без повідомлення зацікавлених осіб: ОСОБА_2 та ПАТ «СК «УСГ».

Отже висновок експерта №1042/10/2023, як доказ у справі суд не приймає, як такий, що складений із порушенням порядку його складання.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на лікування.

Так за ст. 23.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є - шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого.

За ст. 24.1. цього ж закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Як видно з матеріалів справи, 18.06.2023 р. на місце ДТП прибув екіпаж поліції, для фіксації події, про що інспектором взводу №1 роти №1 БПП в с. Чайки УПП Київської області ДПП лейтенантом поліції Гришкіною Ю. складено відповідний рапорт, яким також зафіксовано факт погіршення стану здоров`я ОСОБА_5 , з в`язку з чим на місце пригоди викликано бригаду швидкої допомоги (а.с. 26).

Наступного дня, 19.06.2023 р. ОСОБА_5 отримав консультацію невролога, з приводу болей голови та шиї, що пов`язані з ДТП. Крім того йому зроблено магнітно-резонансну томографію 3-х відділів хребта (а.с.27-29).

Всі перелічені медичні маніпуляції безумовно свідчать про причинно-наслідковий зв`язок між аварією та погіршенням здоров`я потерпілого.

Як слідує із ст. 24.1. наведеного закону, потерпілому відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані (з-поміж іншого) з діагностикою у відповідному закладі охорони здоров`я.

Позивачем надані докази проведення такої діагностики та докази її оплати (а.с. 27, 29).

Отже ця вимога є обґрунтованою та підлягає стягненню зі страховика.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди з винуватиці аварії, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Як видно з матеріалів справи, позивач постраждав в результаті ДТП, як фізично так і морально, з вини ОСОБА_2 , вина якої встановлена судовим рішенням. Враховуючи такі факти, як то пошкодження транспортного засобу, отримання легкого розладу здоров`я та необхідності в зв`язку з цим звернення до лікувальних закладів, порушення життєвого ритму та перенесені позивачем переживання, необхідності відновлення становища, що існувало до пригоди, в т.ч. звернення до суду, суд вважає достатньою підставою, для відшкодування позивачу моральної шкоди, в розмірі 5 000 грн.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За п. 24.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

За ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як видно із матеріалів справи, страхове відшкодування позивачу було виплачено ПАТ «СК «УСГ» 27.09.2023 р., і це визнається позивачем (а.с. 5, 142).

Розмір страхової виплати грунтувався на звіті про оцінку вартості КТЗ №41С/06/23Р від 13.09.2023 р. і становить 109 323 грн.

Суд не бере до уваги наданий позивачем висновок експерта №1042/10/2023 від 11.10.2023 р., як такий, що складений із порушеннями.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування задоволенню не підлягає.

Отже резюмуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди на корить позивача в сумі 5 000 грн, а також стягнення з ПАТ «СК «УСГ» витрат на діагностику, понесених позивачем в зв`язку з пригодою. В решті позову слід відмовити.

У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналогічний принцип закріплено й у національному законодавстві, а саме ст. 2 ЦПК України, згідно з якою завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною другою вказаної статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати, якими є сплачений судовий збір, розподіляються пропорційно задоволеним вимогам, наступним чином: з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути 671, 00 грн (25 % від задоволених вимог), з ПАТ «СК «УСГ» 75, 80 грн (7,06 % від задоволених вимог).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 316, 317, 526, 979, 993, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_1 витрати понесені в зв`язку з лікуванням (діагностикою) у розмірі 3 850, 00 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 75,80 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 671, 00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП не зазначено.

Відповідач 2: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», адреса: вул. І. Федорова, 32-А, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 30859524.

Суддя Г.О.Матійчук