Решение № 121698982, 03.07.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42718/21-ц

пр. 2-4526/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/42718/21-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії, -

представник відповідача - Яндульський Д. В.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») надати ОСОБА_1 письмову відповідь на його заяву від 18.06.2021 року; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та на його ім`я емітована дебетова картка платіжної системи MasterCard № НОМЕР_1 , грошові кошти на якій є власністю позивача.

Позивач користувався вказаною платіжною карткою, проте банк припинив здійснення видаткових операцій за цією карткою, про що позивач не був обізнаний.

Вказує, що позивач є пенсіонером та має захворювання, тому користування банківським обслуговуванням та використання автоматизованих безготівкових розрахунків, електронних платіжних засобів і технологій банківського самообслуговування є для позивача життєво необхідним.

Тому для з`ясування причин обмеження його банком у користуванні своїми грошовими коштами на картці позивач звернувся до відповідача засобами поштового зв`язку із заявою від 18.06.2021 року, у якій вимагав: повідомити про причини припинення видаткових операцій за емітованою на його ім`я карткою № НОМЕР_1 ; повідомити порядок оскарження рішення про припинення видаткових операцій за емітованою на його ім`я карткою № НОМЕР_1 ; розблокувати видаткові операції за карткою № НОМЕР_1 ; встановити та притягнути до відповідальності осіб, винних у безпідставному та необґрунтованому раптовому припиненні видаткових операцій за емітованою на його ім`я карткою № НОМЕР_1 ; вжити заходів для недопущення в майбутньому безпідставного та необґрунтованого раптового припинення видаткових операцій за емітованою на його ім`я карткою № НОМЕР_1 ; розглядати цю заяву не тільки і не стільки як звернення клієнта до банку, а більше - як звернення у сфері захисту прав споживачів в контексті законодавства про інформацію відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», та відповісти у встановлені нормами відповідних законів строки письмово.

Примірники вказаної заяви позивача, направлені ним за юридичною адресою відповідача та за офіційною адресою для листування, були отримані ним 22.06.2021 року, що підтверджується роздруківкою результатів пошуку направлених листів на сторінці пошуку поштових відправлень Національного оператора поштового зв`язку. Поштове відправлення із заявою від 18.06.2021 року, направлене також на адресу Керівника Філії «Харківське ГРУ АТ КБ «ПриватБанк» було повернуте йому з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Станом на момент складення та надіслання 03.08.2021 року позовної заяви до суду відповіді відповідача на своє звернення позивач не отримав.

Водночас, відповідач продовжує приймати та зараховувати на вищевказану картку значні суми належних йому з боку третіх осіб платежів, що на час подання позову до суду становить приблизно 55 000,00 грн, однак користуватися цими коштами позивач позбавлений можливості, чи відповідач порушує права позивача, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021 року визначено суддю Хайнацького Є. С. (а. с. 37-39).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а. с. 40-41).

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також, вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи (а. с. 42-43).

09.02.2022 року від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, у якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі (а. с. 52).

27.12.2022 року надійшов відзив на позов відповідача, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що платіжна картка № НОМЕР_1 , якою користувався позивач, є додатковим електронним платіжним засобом до картки клієнта ОСОБА_2 , номер картки № НОМЕР_2 , про що відомо позивачу. Під час фінансового моніторингу банком виявлено ряд операцій за картками, емітованими на ім`я позивача, з ознаками ведення підприємницької діяльності, що заборонено Р.1 п. 14 Постанови НБУ від 12.11.2003 року № 492 та Умовами та Правилами надання банківських послуг відповідача, у зв`язку з чим було призупинено обслуговування карткового рахунку та запитано від відповідача інформацію щодо джерел походження коштів. На заяву позивача, що є предметом цього спору, банк надав відповідь листом від 06.07.2021 року про те, що платіжна картка № НОМЕР_1 , якою користувався позивач, є додатковою карткою до основної картки, оформленої на іншу особу. З урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством щодо захисту банківської таємниці, надання інформації відносно рахунку, власником якого є третя особа, буде порушенням банківської таємниці. Крім того, ОСОБА_1 запропоновано надати дозвіл на розкриття банківської таємниці від власника основної картки. Таким чином, відповідь позивачу була надана у передбачені законодавством строки, відтак, позовні вимоги є безпідставними. Про отримання відповіді банку та обізнаність позивача про причини припинення обслуговування картки свідчить також подана ним заява про переказ коштів до іншого банку, у якій зазначено, що заява подається у зв`язку з отриманням повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин. Також, позивач обрав неналежний спосіб захисту, який не призведе до поновлення порушеного права позивача, а зводиться до отримання компенсаційних судових витрат. Крім того, позивачем не надано доказів оплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірах, визначених договором та актом виконаних робіт. Також, до відзиву долучено лист від 06.07.2021 року, яким надано відповідь на заяву від 18.06.2021 року (а. с. 84-101).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2023 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (а. с. 137-140).

Постановою Київського апеляційного суду від 17.10.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до того ж суду (а. с. 188-191).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.04.2024 року касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року залишено без змін (а. с.225-229).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 року визначено суддю Матійчук Г. О. (а. с. 199-200).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а. с. 234-235).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у його відсутність, у якій позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - ОСОБА_3 у судовому засіданні надав пояснення, просиввідмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та на його ім`я емітована дебетова картка платіжної системи MasterCard НОМЕР_1 (а. с. 6).

18.06.2021 року для з`ясування причин обмеження його банком у користуванні своїми грошовими коштами на картці ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв`язку із заявою, у якій вимагав: повідомити про причини припинення видаткових операцій за емітованою на його ім`я карткою № НОМЕР_1 ; повідомити порядок оскарження рішення про припинення видаткових операцій за емітованою на його ім`я карткою № НОМЕР_1 ; розблокувати видаткові операції за карткою № НОМЕР_1 ; встановити та притягнути до відповідальності осіб, винних у безпідставному та необґрунтованому раптовому припиненні видаткових операцій за емітованою на його ім`я карткою № НОМЕР_1 ; вжити заходів для недопущення в майбутньому безпідставного та необґрунтованого раптового припинення видаткових операцій за емітованою на його ім`я карткою № НОМЕР_1 ; розглядати цю заяву не тільки і не стільки як звернення клієнта до банку, а більше - як звернення у сфері захисту прав споживачів в контексті законодавства про інформацію відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», та відповісти у встановлені нормами відповідних законів строки письмово (а. с. 19).

Відповідно до долучених поштових накладних примірники вказаної заяви були направлені за юридичною адресою АТ КБ «ПриватБанк» та за офіційною адресою для листування (а. с. 20, 22), та були отримані - 22.06.2021 року, що підтверджується роздруківкою результатів пошуку направлених листів на сторінці пошуку поштових відправлень Національного оператора поштового зв`язку (а. с. 21, 23).

Поштове відправлення із копією заяви ОСОБА_1 від 18.06.2021 року, направлене також на адресу Керівника Філії «Харківське ГРУ АТ КБ «ПриватБанк» було повернуте йому з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 24-26).

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Стаття 40 Конституції України передбачає, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення) (ч. 6 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян»).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги (п. 6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян»).

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

За змістом ч. 1 ст. 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов`язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:

1) відомості, які підлягають обов`язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;

2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

3) перелік послуг, що надаються банком;

4) ціну банківських послуг;

5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг;

6) щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків;

7) інформацію, обов`язковість надання якої передбачена законом.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, у АТ КБ «ПриватБанк» після отримання заяви позивача від 18.06.2021 року, виник обов`язок розглянути вказане звернення та надати письмово повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про надання інформації стосовно його банківської картки № НОМЕР_1 .

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що 06.07.2021 року листом №20.1.0.0.7-210624/11335 АТ КБ «ПриватБанк» було надано письмову відповідь на звернення ОСОБА_1 , копію якого було надано відповідачем.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів про направлення вказаного листа від 06.07.2021 року №20.1.0.0.7-210624/11335 позивачу, не долучено до матеріалів справи копії поштового відправлення, реєстру відправлень, чи інших доказів направлення та отримання позивачем відповіді на його заяву.

Щодо наданого АТ КБ «ПриватБанк» листа від 06 липня 2021 року, а також заява про переказ коштів до іншого банку, то вказані документи самі по собі не можуть слугувати безспірними доказами отримання позивачем відповіді на свою заяву від 18 червня 2021 року.

Таким чином, відповідачем не доведено відсутність спору між сторонами, а також належного розгляду заяви позивача від 18 червня 2021 року.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» надати ОСОБА_1 письмову відповідь на його заяву від 18.06.2021 року.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, у п.п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов`язаннями.

Судом встановлено, що 02.08.2021 року між позивачем та адвокатом Поліщуком О. Л. укладено договір про надання правової допомоги №01-02/08-21, відповідно до якого розмір визначено вартість однієї години роботи адвоката - 1 280, 00 грн (п. 3.2 договору) (а. с. 29)

Відповідно до калькуляції-рахунку від 02.08.2021 року визначено перелік наданих (виконаних) послуг, обсяг витраченого часу адвоката - 6 годин, а також загальну вартість наданих послуг - 7 680, 00 грн (а. с. 30). Актом приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 03.08.2021 року позивач підтвердив отримання наданих адвокатом Поліщуком О. Л. послуг (а. с. 31).

Згідно із копією квитанції №В269-3583МССК-1СА3 від 03.08.2021 року ОСОБА_1 оплатив вартість послуг адвоката Поліщука О. Л. у розмірі 7 680, 00 грн.

Таким чином, суд вважає, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 680, 00 грн доведеними, а заперечення відповідача щодо недоведеності понесення позивачем вказаних судових витрат, зазначені ним у відзиві, спростованими наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, дослідивши надані позивачем документи на підтвердження оплати професійних послуг адвоката, суд дійшов висновку, про задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 860, 00 грн, такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір у розмірі 908, 00 грн підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 40 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 5, 15, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», ст. 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 137, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» надати ОСОБА_1 письмову відповідь на його заяву від 18.06.2021 року.

Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 680, 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Михайла Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.

Повний текст рішення складено 13.07.2024 року.

Суддя Г.О.Матійчук