Решение № 121677878, 11.09.2024, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3824/24 Провадження № 2-а/450/49/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-суддіКукси Д.А.

секретаря судового засідання Качмар М.З.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Мазура М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мазур Максим Васильович до Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

в с т а н о в и в:

представник позивачазвернувся досуду вінтересах позивача ОСОБА_1 з адміністративнимпозовом,в якомупросить поновитистрок наоскарження постановипро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїББА №300106від 17.07.2024,визнати незаконноюта скасуватипостанову,винесену інспекторомполіції СРППвідділення поліції№1ЛРУП №1ГУНП старшимлейтенантом поліції ОСОБА_2 проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіяББА №300106від 17.07.2024про накладенняна ОСОБА_1 адміністративного стягненняза вчиненняадміністративного правопорушення,передбаченого ст.126,126,122,121КУпАП тазакрити провадженняу справіпро адміністративнеправопорушення,відповідно доп.1ст.247КУпАП завідсутністю удіях ОСОБА_1 складу адміністративногоправопорушення.В обґрунтуваннявимог покликаєтьсяна те,що ОСОБА_1 дізнався прооскаржувану постанову02.08.2024,копію такоїйому врученоне було,справа розглядаласябез йогоприсутності,за місцемйого фактичногопроживання,він небув обізнанийпро існуваннятакої постанови.У зазначенійпостанові вказано,що нібитопішохід ОСОБА_1 ,будучи позбавленийправа керування,згідно рішеннясуду від30.05.2024не пред`явивдля перевіркиреєстраційні документи,під часзупинки працівникамиполіції неввімкнув аварійнесвітло,на лобовомусклі нібитонанесено тонування.І всеце нібитовідбувалось о14годині 50хвилин 17.07.2024.Жодних доказівфакту керуванняданим транспортнимзасобом громадянином ОСОБА_1 матеріали справине містять.До ПостановиББА №300106від 17.07.2024не доданожодного належногота допустимогодоказу,про щосвідчить відсутністьбудь якихзаписів/інформації/даниху пункті7даної постанови.Крім того,не наданожодного знаступних можливихдоказів винигромадянина ОСОБА_1 :-на фото,відео доказахне зафіксованочітке зображеннятранспортного засобу(йогомарку,колір,номерний знак);в постановіпро адміністративнеправопорушення невказані марка,серійний номеркамери,за допомогоюякої відбуласяфіксація порушення,чим порушеност.283КУпАП України,адже де,коли іким самефактично вонабула винесенаневідомо;водієві небули роз`ясненіправа,не даноможливості ознайомитисяз матеріаламисправи,не буломожливості надатиписьмові пояснення;не поданодоказів того,що самеособа,щодо якоївинесено постанову,порушила ПДР,що вонавзагалі моглаїх порушити,про якійде мовав фабулісправи;не буломожливості заявлятиклопотання,не буломожливості скористатисяюридичною допомогоюадвоката;в постановінемає посиланняна частинустатті КУпАПвимоги якоїбуло порушено.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги адміністративного позову підтримали та просили такий задоволити.

Заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ББА №300106 від 17.07.2024 позивача притягнено до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126, ч.1 ст. 126, ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови позивач 17.07.2024 о 14год. 50 хв. в с.Муроване, вул.Січових Стрільців, 60, керував автомобілем AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування рішенням суду від 30.05.2024, п.п.2.1 А, не пред`явив для перевірки реєстраційний документ п.п. 2.1.Б., під час зупинки працівниками поліції не увімкнув «аварійне світло» п.п. 9.9. Б., на лобовому склі нанесено тонування п.п.31.4.7.В.

Згідно ст.14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Згідно ч.4 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність запорушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Диспозицією ч.1 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Частина 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Тобто, відповідач зобов`язаний довести правомірність винесення постанови шляхом доведення порушення належними та допустимими доказами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Проте, всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема, вищезазначених правових положень та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року, в оскаржуваній постанові не наведено жодного доказу вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126, ч.1 ст. 126, ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 121 КУпАП, що підтверджується текстом самої постанови, що оскаржується - графа 7 постанови, така не заповнена, записи у ній відсутні, що свідчить про те, що інспектор СРПП відділення поліції №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 власним підписом засвідчив той факт, що до постанови не додано доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та фактичних обставин справи.

Позивач заперечує сам факт керування транспортним засобом, зазначає, що відсутні докази, що він як водій керував транспортним засобом і був зупинений в процесі руху.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» міститься у пункті 27Постанови Пленуму ВСУ №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року, а саме, це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктораводія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїх ходом чи за допомогою буксирування.

Також визначення терміну згадано в рішенні Верховного суду у справі №404/4467/16-а від 20 лютого 2019, а саме, само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Стороною позивача заперечується факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень, за які його притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому відповідачем доказів вини позивача у вчиненні адміністративних правопорушень у постанові про притягнення позивача до відповідальності не зазначено та відеозапису вчиненого адміністративного правопорушення суду не представлено.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі Дактарас проти Литви від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Салабіаку проти Франції від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки будь які докази вини позивача в матеріалах справи відсутні

Крім того, згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення (постанова) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийняте без повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мазур М.В. є обґрунтованим, а тому постанову, винесену інспектором поліції СРПП відділення поліції №1 ПРУП №1 ГУНП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ББА №300106 від 17.07.2024 якою ОСОБА_1 притягнутодо адміністративної відповідальності слід визнати незаконною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити .

Згідно вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Окрім цього, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 543/775/17, яка є обов`язковою для застосування суду.

Відтак, з відповідача Головного управління національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн. судових витрат на відшкодування судового збору.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, з оскаржуваною постановою позивач ознайомився 02.08.2024 та отримав копію такої, а адміністративний позов сформовано в системі «Електронний суд» 11.08.2024, а тому, суд приходить до висновку, що строк на оскарження постанови підлягає поновленню, оскільки такий був пропущений позивачем з поважних причин.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 КАСУ, ст. 251, 288, 289, 293 КУпАП, суд -

у х в а л и в:

поновити строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №300106 від 17.07.2024.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати Постанову винесену інспектором поліції СРПП відділення поліції №1 ПРУП №1 ГУНП старшим лейтенантом поліції Шередько Юрієм Романовичем про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА №300106 від 17.07.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126, ч.1 ст. 126, ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 121 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА №300106 від 17.07.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126, ч.1 ст. 126, ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 , - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління національної поліції у Львівській області.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3.

Повний текст рішення виготовлено 16.09.2024.

Суддя Д.А. Кукса