Решение № 121658248, 16.09.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/12343/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант"

про стягнення 15763,91 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 11731,50 грн. відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, а також нарахованих на цю суму 880,98 грн. інфляційних втрат, 178,38 грн. трьох процентів річних та 2973,05 грн. пені. Також позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 задоволено клопотання Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант" про поновлення процесуального строку на подання відзиву. Прийнято до розгляду відзив Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант".

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги на суму страхового відшкодування в розмірі 11731,50 грн. Водночас, проти задоволення нарахованих інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені заперечив, оскільки строк для виплати страхового відшкодування настав лише з 20.03.2023 - дати отримання відповідачем документів від позивача. Крім того, із 24.02.2022 тривають форс-мажорні обставини, що свідчить про безпідставність нарахування штрафних санкцій. Також відповідач звернув увагу на анулювання ліцензії позивача.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що документи по страховій справі направлені відповідачу 24.05.2022 та додатково надсилались 28.03.2023 року. У той же час, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин не підтверджені належними доказами. Одночасно позивач вказав, що анулювання ліцензії не забороняє здійснення видаткових операцій за рахунками позивача.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.04.2021 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6772156/1046/21, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Renault Sandero, державний номер НОМЕР_1 .

23.03.2022 у м. Хмельницький, по вул. Кам`янській, 13, відбулася дорожньо-транспортна пригода між транспортним засобом Renault Sandero, д.н. НОМЕР_1 , та транспортним засобом Nissan Leaf, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Вищезазначена ДТП за взаємним погодженням водіїв оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом), у пункті 14 якого водій транспортного засобу Nissan Leaf, д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні ДТП повністю.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Renault Sandero, д.н. НОМЕР_1 , визначена на підставі рахунку на оплату ремонту автомобіля №Сч-ГИ-0004 від 04.04.2022 у сумі 11731,50 грн.

На підставі вищевказаного рахунку позивачем складено страховий акт № 2300380444 від 07.04.2022 на суму 11731,50 грн., виплату якої здійснено на користь СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 011510 від 08.04.2022 року.

Цивільно-правова відповідальність винного у скоєнні ДТП водія ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП застрахована у відповідача за полісом № 206329132, що станом на дату ДТП був діючим.

За змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 ЦК України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Станом на час настання страхового випадку (ДТП) цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, застраховано відповідачем на підставі полісу № 206329132 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону в разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

На виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", МТСБУ встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11 серпня 2011 року № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1 вказаної вище Інструкції повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Повідомлення) - це письмове повідомлення встановленого МТСБУ зразка, яке надається страховику чи МТСБУ водієм транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з пунктом 2 Інструкції Повідомлення заповнюється та підписується водіями транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди. Повідомлення може оформлятися одним із водіїв транспортних засобів виключно у разі, якщо оформлення ДТП здійснювалося уповноваженими на те працівниками міліції.

Пунктом 4 Інструкції визначено, що Повідомлення заповнюється чітко, розбірливо, від руки кульковою ручкою, бажано друкованими літерами, при цьому обов`язково зазначаються всі відомості про кожного учасника ДТП. Вибір учасником колонки (жовта чи блакитна) не має значення.

Відповідно до пункту 5 Інструкції у разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти Повідомлення. У такому разі водії транспортних засобів після складення Повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов`язку інформувати працівників державних правоохоронних органів про її настання.

Порядок заповнення Повідомлення чітко регламентований пунктом 7 Інструкції.

Як встановлено судом, спірна дорожньо-транспортна пригода оформлена водіями шляхом складання спрощеного повідомлення без виклику працівників Національної поліції України, зауважень щодо оформлення повідомлення відповідачем не надавалося.

У графі 14 європротоколу водій транспортного засобу марки Nissan Leaf, д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнав вину в скоєнні ДТП.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 та від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18.

Приймаючи до уваги визначену вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки Renault Sandero, д.н. НОМЕР_1 , на підставі виставленого рахунку-фактури №Сч-ГИ-0004 від 04.04.2022 позивачем обґрунтовано визначено розмір заподіяної шкоди в сумі 11731,50 грн.

Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в статті 9 Закону України «Про страхування».

Відомостей щодо розміру франшизи за полісом № 206329132 сторонами до матеріалів справи не надано.

У той же час, відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано позовні вимоги на суму страхового відшкодування в розмірі 11731,50 грн.

Суд на виконання частини 2 статті 191 ГПК України роз`яснює, що в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За встановленими судом обставинами позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в розмірі 11731,50 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просив стягнути нараховані на суму страхового відшкодування в розмірі 11731,50 грн. за період з 23.08.2022 до 23.02.2023 трьох процентів річних у сумі 178,38 грн. та 2973,05 грн. пені, а також 880,98 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період вересень 2022 року - лютий 2023 року.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Положеннями п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За приписами п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

У пункті 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов`язанням.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у частині нарахування інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені, відповідач зазначив, що отримав заяву про страхове відшкодування від позивача 08.02.2023, а запитувані для розгляду заяви документи - 20.03.2023 року. У зв`язку з цим, строк для виплати страхового відшкодування розпочався лише з 20.03.2023 року.

Разом із цим, із матеріалів справи слідує, що 24.05.2022 позивач направив на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2.ua заяву № 2300380444 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу (суброгації).

Надалі, 09.02.2023 на електронну пошту відповідача надіслано запит щодо розгляду заяви № 2300380444 від 24.05.2022 та прийнятого рішення по ній.

У відповідь на заяву № 2300380444 від 24.05.2022 відповідач направив на електронну адресу позивача лист від 20.03.2023 (справа № 22/2170) щодо надання додаткових матеріалів для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування у зв`язку з пошкодженням внаслідок ДТП автомобіля Renault Sandero, д.н. НОМЕР_1 .

Відтак, 28.03.2023 позивачем направлено на електронну адресу відповідача фото та документи по запиту відповідачу.

Таким чином, отримання відповідачем заяви № 2300380444 від 24.05.2022 позивача підтверджується відповідачем у листі від 20.03.2023 року. При цьому, відповідачем жодних доказів щодо не отримання такого листа від позивача 24.05.2022 не надано.

Отже, суд дійшов висновку про те, що відлік установленого п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строку розпочався з 25.05.2022 та тривав до 23.08.2022 включно, тобто прострочення виконання зобов`язання мало місце з 24.08.2022 року.

Натомість, позивачем при розрахунку періоду прострочення не враховано вимоги статті 253 ЦК України, за якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У зв`язку з цим, здійснивши арифметичний перерахунок за період із 24.08.2022 до 23.02.2023, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 177,42 грн., пені в сумі 2956,98 грн. та інфляційних втрат у розмірі 880,98 грн.

Судом ураховані посилання відповідача на форс-мажорні обставини та введення на території України із 24.02.2022 воєнного стану, як на підставу для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Судом також ураховано, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

У той же час, відповідачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідні обставини були форс-мажорними саме в межах виконання відповідачем своїх господарських зобов`язань із відшкодування шкоди в порядку суброгації за заявою позивача від 24.05.2022 № 2300380444. Саме лише посилання на наявність таких форс-мажорних обставин не може бути єдиною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань.

Щодо зауважень відповідача із приводу анулювання позивачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, суд зауважує наступне.

Відповідно до інформації, розміщеної на веб-сайті Національного банку України за посиланням: https://bank.gov.ua/ua/news/all/dvom-strahovikam-anulovano-litsenziyi-16156, рішенням від 23.03.2023, яке набрало чинності 24.03.2023, Національний банк України анулював ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), зокрема, Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Провідна».

У повідомленні зазначено, що невідповідність структури власності небанківської фінансової установи вимогам законодавства України та невиконання рішення Національного банку про усунення виявлених порушень ліцензійних умов є підставами для анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг відповідно до статті 38-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Згідно з останньою поданою Товариством звітністю за 2022 рік станом на 31.12.2022 обсяг страхових премій компанії становив 891 226 тис. грн, вартість активів - 971 690 тис. грн, страхові резерви - 462 136 тис. грн. Частка ринку компанії за страховими преміями становила 2,7% (зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за внутрішніми договорами) - 1,4% ринку).

У той же час, після відкликання ліцензій фінансова установа позбавляється права провадити діяльність за видами відкликаних ліцензій, однак не звільняє фінансову установу від виконання своїх зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг.

Інших відомостей у повідомленні не зазначено, та офіційний текст рішення до матеріалів справи сторонами не долучено.

У свою чергу, позивачем наголошено, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача свідчать про відсутність в останнього кінцевих бенефіціарних власників, які є резидентами Російської Федерації чи Республіки Білорусь.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про наявність права не здійснювати виплату страхового відшкодування на користь клієнта (кредитора), в зв`язку з наявністю високого ступеня ризику підозрілої фінансової операції згідно Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення закріплені в частині 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на визнання відповідачем позову в частині позовних вимог на суму 11731,50 грн. до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору від суми 1997,43 грн. у розмірі 998,71 грн., та в іншій частині 998,72 грн. - покласти на відповідача.

Проте, визначений статтею 7 Закону України "Про судовий збір" порядок повернення сплаченого судового збору передбачає подання відповідного клопотання, яке Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" наразі не заявлялося.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в іншій частині відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача в розмірі 683,67 грн., тобто в загальній сумі 1682,39 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, б-р Л. Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 23510137) 11731 (одинадцять тисяч сімсот тридцять одну) грн. 50 коп. страхового відшкодування, 177 (сто сімдесят сім) грн. 42 коп. трьох процентів річних, 2956 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 98 коп. пені, 880 (вісімсот вісімдесят) грн. 98 коп. інфляційних втрат, а також 1682 (одну тисячу шістсот вісімдесят дві) грн. 39 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова