Постановление суда № 12159102, 28.10.2010, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Драгомерецького М.М.,

при секретарі: Плавич Н.В.,

за участю: представника відповідача, Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія", ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія", третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", про стягнення страхового відшкодування, збитків та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

06 лютого 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 13 серпня 2008 року між нею та третьою особою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі ТОВ "Укрпромбанк") було укладено кредитний договір з метою придбання автомобілю NISSAN TIIDA, 2008 року випуску, реєстраційний номерний знак, НОМЕР_1. На виконання умов цього договору 13 серпня 2008 року вона уклала з Відкритим акціонерним товариством "Страхове товариство "Гарантія" (далі ВАТ СТ "Гарантія") договір добровільного страхування № 5-324009/08 вказаного автомобіля на строк один рік, у тому числі внаслідок настання страхового випадку - ДТП (п. 2.1 Договору). 03 вересня 2008 року стався страховий випадок ДТП, внаслідок якого її автомобіль отримав механічні пошкодження: деформацію переднього капоту, переднього лівого крила, переднього бамперу, декоративної решітки, зміщення передніх фар. Відразу вона подала до страховика заяву про страхову виплату. 12 вересня 2008 року був складений страховий акт № 09-149 з/п, яким встановлена сума страхового відшкодування 17 681, 40 грн. При цьому в акті було зазначено, що в ньому відсутні затрати з вартості відновлюваних робіт, яка буде донарахована при складанні кошторису. В подальшому відповідачем було виконано обовязки за договором страхування частково в сумі 3 000 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 10, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", позивачка ОСОБА_3 просила суд зобовязати відповідача виконати обовязок з відшкодування страхової шкоди, завданої її майну автомобілю.

Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_3 остаточно уточнила вимоги і просила суд стягнути з відповідача на її користь вартість ремонтних робіт в розмірі 19 500 грн., вартість відновлюваного ремонту в розмірі 17 788, 82 грн., витрати на евакуатора в сумі 800 грн., на виготовлення дублікату державного номерного знаку в сумі 250 грн., сплату вартості стоянки автомобіля в сумі 1 632 грн., а також моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., завдану неправомірними діями посадових осіб відповідача (а.с. 127-130).

Представник відповідача, ВАТ СТ "Гарантія" проти позову заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що страхова компанія з 07 жовтня 2008 року по 04 грудня 2008 року перерахувало 17 681, 40 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_5 в рахунок вартості автозапчастин, та 3 000 грн. на рахунок СПД ОСОБА_6 в рахунок ремонту автомобіля, а всього 20 681, 40 грн., що свідчить про виконання компанією зобов'язань за договором страхування в повному обсязі.

Представник третьої особи, ТОВ "Укрпромбанк", в судове засідання не з'явився.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_3 задоволено частково. Суд стягнув з відповідача, ВАТ СТ "Гарантія", на користь позивачки 15 055, 65 грн. в рахунок страхового відшкодування, 30 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, та в дохід держави судові витрати в сумі 150, 56 грн. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_3 ОСОБА_4, просить рішення суду першої інстанції змінити й ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині відшкодування на користь позивачки витрат по сплаті за автостоянку в сумі 1 632 грн. та моральної шкоди в розмірі 500 000 грн., мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованим і незаконним.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідач, ВАТ СТ "Гарантія", просить апеляційну скаргу відхилити у звязку з безпідставністю її доводів.

Позивачка, ОСОБА_3, її представник ОСОБА_7, та представник третьої особи, ТОВ "Укрпромбанк", в судове засідання не з'явилися, але про розгляд справи сповіщені належним чином.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

У відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника позивачки ОСОБА_3 ОСОБА_4, пояснення на апеляцію представника відповідача, ВАТ СТ "Гарантія", - ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивачки задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

За положеннями статей 979, 988 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, установлений договором.

Згідно зі ст. 990 цього Кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Суд першої інстанції встановив, що 13 серпня 2008 року позивачка ОСОБА_3 уклала з відповідачем ВАТ СТ "Гарантія" договір добровільного страхування № 5-324009/08 придбаного в кредит автомобіля NISSAN TIIDA, 2008 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, на строк один рік, у тому числі внаслідок настання страхового випадку - ДТП (п. 2.1 Договору) а.с. 3-7.

03 вересня 2008 року стався страховий випадок ДТП, внаслідок якого автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження: деформацію переднього капоту, переднього лівого крила, бамперу, декоративної решітки, зміщення передніх фар.

Після звернення позивачки до страховика з заявою про страховий випадок, 12 вересня 2008 року був складений страховий акт № 09-149 з/п, яким визначена сума страхового відшкодування 17 681, 40 грн. (а.с. 8).

Страховик з 07 жовтня по 4 грудня 2008 року перерахував 17 681, 40 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_5 в рахунок вартості автозапчастин, та 3 000 грн. на рахунок СПД ОСОБА_6 в рахунок ремонту автомобіля, а всього 20 681, 40 грн. (а.с. 35-42, 121 - 124).

Згідно із Звітом про оцінку вартості майнової шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, належного позивачці, № 1203 від 08 грудня 2008 року розмір майнової шкоди становить 35 470, 22 грн. (а.с. 31-33).

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір майнової шкоди, завданої страхувальнику ОСОБА_3 страховим випадком - ДТП, становить 35 470, 22 грн. Різниця між розміром завданої майнової шкоди за вирахуванням франшизи в сумі 532, 95 грн. та суми фактично перерахованих відповідачем 20 681, 40 грн., становить 14 255, 65 грн. (35 470, 22 грн. 20 681, 40 грн. 532, 95 грн.).

Погоджується колегія суддів із стягненням з страховика на користь позивачки підтверджених документально витрат на послуги евакуатора в сумі 800 грн. (а.с. 131).

Всього сума відшкодування становить 15 055, 65 (14 255, 65 грн. + 800 грн.).

Твердження представника позивачки ОСОБА_3 ОСОБА_4, в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні витрат по сплаті за автостоянку автомобіля в сумі 1 632 грн., не можуть бути прийняті на увагу за таких підстав.

За змістом ст. 1192 ЦК України, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Разом із тим вартість усунення інших негативних наслідків має розумно відповідати межам порушеного права, за захистом якого спрямоване звернення позивача до суду.

Відповідно до п. 6.13 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 15 грудня 2006 року, затвердженими президентом ВАТ "СТ "Гарантія", не відшкодовуються непрямі збитки та інші видатки, що можуть бути викликані страховим випадком (штраф, використання орендованого ТЗ, проживання у готелі під час ремонту, видатки на відрядження, упущена вигода, втрати прибутку, простій, майнові збитки, повязані з закінченням гарантійного терміну, моральна шкода тощо).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що витрати по сплаті послуг автостоянки в сумі 1 632 грн. є непрямими, не відповідають розумним межам порушеного права, за захистом якого спрямоване звернення позивачки до суду, і відшкодуванню не підлягають.

Доводи представника позивачки ОСОБА_3 ОСОБА_4, в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не врахував, що позивачці завдана моральна шкода в розмір 500 000 грн. внаслідок неправомірних дій посадових осіб відповідача, не приймаються до уваги за таких підстав.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі відшкодування збитків та моральної шкоди.

Договором страхування від 13 серпня 2008 року відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення зобовязання не передбачено.

Законом України "Про страхування" та главою 68 Підрозділу 1 Розділу ІІІ ЦК України також не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення зобовязань з договору страхування.

Тому суд першої інстанції правильно виходив, що законних підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди немає.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і законних підстав для його зміни немає.

Посилання позивачки ОСОБА_3 на положення Закону України "Про захист прав споживачів", є помилковими, оскільки між сторонам у справі виникли договірні правовідносини, які регулюються спеціальним законодавством в системі страхування, а не вказаним законом.

Тому при подачі апеляційної скаргу позивачка зобов'язана була сплатити судовий збір в сумі 29, 75 грн. (25, 50 грн. + 4, 25 грн.), але не сплатила. Тому вказана сума судового збору підлягає стягненню з неї на корить держави за ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 29, 75 грн. на розрахунковий рахунок 31413537700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в м. Одеса, Код ЄДРПОУ 23862106, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22090100, держмито.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький