Решение № 121567439, 11.09.2024, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1699/24

Провадження № 2/459/448/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі:

головуючого судді Дем`яновської Ю.Д. ,

з участю секретаря судового засідання Гук Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

18.06.2024 року позивач, в інтересах якого діє адвокат Брух А.О., звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович,яким просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 21.01.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №1641, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 25104,94 грн;стягнути звідповідача уйого користьпонесені витратина правовудопомогу урозмірі 6000грн.та сплатусудового збору 1211,20грн.Позовні вимоги мотивує тим, що 21.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1641 про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 25 104,94 грн, про який йому стало відомо лише 18.03.2024 року. Зазначає, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. При вчиненні зазначеної нотаріальної дії приватний нотаріус керувався п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 в редакції від 26.11.2014 року, однак вказаний пункт виключений. Окрім цього, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався у безспірності суми, що підлягає стягненню. Також звертає увагу на вчинення виконавчого напису в межах строків давності. Враховуючи наведене, вважає, що вчинений виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 21.06.2024 року у справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження з викликом сторін 17.07.2024 року, роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву, пояснень та доказів у справі.

15.07.2024 року до суду найшла заява представника відповідача про визнання позову та розгляд справи у його відсутності. Одночасно, представником відповідача скеровано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000 грн.

Через канцелярію суду надійшла письмова заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності, просить позов задовольнити.

Третя особа про причини неявки не повідомила, будь-яких заяв, клопотань не подала.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.01.2020 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, за реєстровим № 1641 вчинено виконавчий про стягнення з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія управлінняактивами»,якому Товариствомз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів»відступлено правовимоги напідставі договоруфакторингу №20/01/20-1/2від 20.01.2020,якому,в своючергу,Товариством зобмеженою відповідальністю«Дата МайнінгГруп» відступленоправо вимогина підставідоговору факторингу№2016-1ДМГ/ЄАПБвід 10.10.2016року,якому,в своючергу,Публічним акціонернимтовариством «АльфаБанк» напідставі договоруфакторингу відступленоправо вимогиза кредитнимдоговором №500262634від 22.03.2012року,укладеного між Публічним акціонернимтовариством «АльфаБанк» та ОСОБА_1 , 25104,94грн,із яких: 6456,49заборгованість затілом кредиту;4055,78грн.заборгованість занарахованими танесплаченими процентамита комісією;14442,67грн. заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150,00 грн. плата за вчинення виконавчого напису (а.с.14).

Встановлено, що на виконанні у державного виконавця Червоноградського відділу ДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебуває виконавче провадження ВП №68442943 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість ст.39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

З урахуванням приписів ст.15,16,18 ЦК України, ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат» , захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Заперечуючи проти виконавчого напису нотаріуса та звертаючись до суду з вимогами про визнання його таким, що не підлягає виконанню, позивач посилався на те, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, виконавчий напис вчинено поза строками давності, вчинення виконавчого напису відбулось з грубим порушенням чинного законодавства.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року частково визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".

Встановлені судом обставини свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 21.01.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання .

У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що кредитний договір посвідчений нотаріально.

За наведених обставин, доводи позивача про порушення приватним нотаріусом вимог ЗУ «Про нотаріат» та "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", зокрема вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису на підставі нечинної редакції п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, відтак, враховуючи наведене, а також визнання позову представником відповідача, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Встановлено, що 14.05.2024 року між адвокатом Брухом А.О. та позивачем укладено договір про надання юридичних послуг, на підставі якого видано ордер про на надання правничої (правової) допомоги позивачу.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Так, від відповідача в порядку ч.5ст.137 ЦПК Українинадійшла заява про зменшення витрат на правову допомогу.

Разом із тим, як вбачається із п.4.1 договору про надання юридичних послуг від 14.05.2024 року, сторони погодили, що за послуги клієнт сплачує виконавцю винагороду згідно домовленості, викладеної в додатках на підставі поданої калькуляції.

Згідно додатку №1 до договору про надання юридичних послуг від 14.05.2024 року, на виконання умов договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) клієнт сплачує виконавцеві кошти в сумі 6000 грн.

На підтвердження факту виконання умов надання правової допомоги представником позивача надано калькуляцію оплати послуг з надання правової допомоги згідно договору про надання юридичних послуг від 14.05.2024 року, відповідно до якої виконано наступні роботи та надано наступні послуги: консультація, ознайомлення зі справою 2 години; збір документів, підготовка адвокатських запитів, заяв та скарг, ознайомлення із нормативно правовою базою 4 години; підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів 4 години.

Вирішуючи питання про стягнення додаткових витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, позицію сторони відповідача про визнання позову, витрачений представником позивача час на виконання ним відповідних робіт, а також результат розгляду справи, конкретні обставини справи, та вважає що визначений розмір оплати є завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг. Відтак, враховуючи викладене суд приходить до висновку, що справедливим та виваженим буде стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн,

Питання розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до ст. ст. 141, 142 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 141, 263-265, 352, 364 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 21.01.2020 poку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, за реєстровим № 1641 про стягнення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 25 104,94 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. понесених витрат на сплату судового збору.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. відповідно до квитанції № 3257-2610-7377-8799 від 18.06.2024 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ 35017877, 08200 Київська область м.Ірпінь вул.Стельмаха, 9А офіс 203);

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (01001, м.Київ вул.Михайлівська, 5/6, нежилі приміщення 2 в літері «В», ІІ поверх).

Повний текст рішення складено 11.09.2024 року.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська