Постановление суда № 121555017, 09.09.2024, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/8155/24

1-кс/296/3120/24

УХВАЛА

Іменем України

09 вересня 2024 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

слідчого ОСОБА_3

власника майна ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 , поданого в межах кримінального провадження № 12024060000000445 від 28.05.2024 про арешт майна

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду із вказаним клопотанням в обґрунтування якого зазначив, що з початку 2024 року, службові особи ТОВ «Комплекс екологічних споруд» (далі ТОВ «КЕС») код ЄДРПОУ 31434346, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з іншими особами, в умовах діючого воєнного стану, на виконання укладеного договору № 4 від 29.12.2023, здійснюють привласнення грошових коштів належних територіальній громаді в особі Бердичівської міської ради, за роботи по повній біологічній очистці стічних вод, які фактично виконанні не були, в результаті чого заподіяли збитку на суму яка встановлюється.

Відповідно до матеріалів провадження та проведених оперативно-технічних заходів, встановлено що директор ТОВ «КЕС» в умовах діючого воєнного стану, за попередньою змовою з начальником лабораторії та бухгалтером ТОВ «КЕС», знаючи про реальний склад хімічних показників стічних вод (які оброблялися ТОВ «КЕС») та їх об`єму, які скидаються до річки Гнилоп`ять та проходять не повну біологічну очистку, умисно вносять недостовірні відомості до актів виконаних робіт, по договору № 4 від 29.12.2023, а також у звітні документи, які подають до Басейнового управління водних ресурсів річки Прип`ять, з метою приховування реального стану забруднення річки, а також свідомого привласнення грошових коштів, за фактично не виконану роботу працівниками ТОВ «КЕС».

В подальшому здобуті незаконним шляхом грошові кошти, службові особи ТОВ «КЕС», за попередньою змовою з невстановленими на даний час особами, легалізують через проведення та укладання фіктивних правочинів з суб`єктами господарювання, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, які знали, що такі кошти прямо, повністю одержані злочинним шляхом, розмір яких встановлюється.

В ході проведення обшуку 29.08.2024 за місцем проживання екс-директора МКП «Бердичівводоконал» ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено, мобільний телефон марки «Айфон 13», серійний номер НОМЕР_1 .

30.08.2024 слідчим у даному кримінальному провадженні вилучені в ході обшук речі визнано речовим доказом.

Слідчим зазначено, що метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав викладених в ньому.

Власник майна та представник власника майна в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання, зазначили, що ОСОБА_4 сам надав телефон та паролі до нього слідчим, тому вважає, що у слідства була можливість ознайомитись з інформацією наявною на телефоні. Крім цього зазначено, що 08 липня слідчим суддею Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_7 винесено ухвалу про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді від 03.06.2024, а саме мобільного телефону марки «Айфон 13», серійний номер НОМЕР_1 . Тому, вважає, що відсутні підстави для накладення арешту на телефон.

Суд заслухавши слідчого, власника майна, представника власника майна, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вважає за необхідне зазначити наступне.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98. КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ст. 173. КПК України слідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Приписами ч.10 ст.170 КПК України визначено, зокрема, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст.170 КПК України).

Так, судом встановлено, що у ході проведення обшуку 29.08.2024 за місцем проживання екс-директора МКП «Бердичівводоконал» ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено, мобільний телефон марки «Айфон 13», серійний номер НОМЕР_1 .

30.08.2024 слідчим ОСОБА_8 вилучені в ході обшук речі визнано речовим доказом.

Вирішуючи питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого за погодженням з прокурором, який звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Слід заначити, що стороною обвинувачення не надано доказів, що вилучені речі були предметом вчинення злочину або зберегли на собі сліди його вчинення.

Визнання вилученого майна речовими доказами також не може бути безумовною підставою для його арешту.

Крім цього, слідчим не надано доказів, що у кримінальному провадженні призначено експертизу та вилучений телефон є об`єктом її дослідження.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження в частині, що стосується прав і свобод особи, повинно відповідати не тільки загальним вимогам, зазначеним у відповідних статях Кримінального процесуального кодексу України, а і нормам викладеним у Конституції України та рішеннях Європейського суду з прав людини.

За таких обставин стороною обвинувачення не доведена виправданість у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно, а тому слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частин тимчасово вилученого майна.

Керуючись статтями 98, 170-172, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 , поданого в межах кримінального провадження № 12024060000000445 від 28.05.2024 про арешт майна.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1