Решение № 121534721, 10.09.2024, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2019/24

Провадження № 2/366/616/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10.09.2024 смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Слободян Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду смт. Іванків в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна; приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінський Олег Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - Позивач), через свого представника, адвоката Зачепіло З.Я., звернувся в суд з позовом до ТОВ «Укр крудит фінанс» (далі - Відповідач), у якому просив визнати виконавчий напис № 349, вчинений 09.09.2020 (далі - спірний виконавчий напис) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. (далі - Нотаріус) таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивує тим, що 09.09.2020 Нотаріусом вчинено спірний виконавчий напис, про звернення стягнення з Позивача на користь Відповідача заборгованості по кредитному договору від 09.09.2019 у розмірі 16 906, 452 грн.

На підставі спірного виконавчого напису, 10.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. (далі - приватний виконавець) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.

Позивач вважає вчинений Нотаріусом спірний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки Нотаріус не перевірив безспірність вимог стягувача і останній не подав нотаріусу документів, які б свідчили про безспірність суми коштів, які підлягають стягненню. Позивач же заперечує, зо зазначена у виконавчому написі сума заборгованості є безспірною.

Рух справи

03.07.2024 позовна заява надійшла до суду.

05.07.2024 відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Перше судове засідання в порядку письмового провадження, призначене на 30.07.2024, відкладене на 10.09.2024. Задоволено клопотання Позивача про витребування доказів: витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи, а саме документів, що підтверджують безспірність вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» та на підставі яких 09.09.2020 вчинено виконавчий напис № 349 про звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, укладеним з ТОВ «Укр кредит фінанс» у розмірі 16906, 42 грн., а також належним чином завірену копію виконавчого напису № 349, вчиненого 09.09.2020.

Позиції сторін

Представник Відповідача у встановлений судом строк відзив на позов до суду не подав, як і не подав жодних доказів у справі.

Нотаріус у встановлений судом строк пояснень щодо предмета спору не подав. Ухвалу про витребування доказів не виконав: не надав суду витребувані докази та не пояснив причин їх неподання.

Приватний виконавець у встановлений судом строк пояснень щодо предмета спору не подав.

Встановлені судом обставини справи та застосовані норми права

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадженні і Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, не подав клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін чи в порядку загального позовного провадження, не подав відзиву на позовну заяву та Позивач не висловив заперечень проти ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку про ухвалення у справі заочного рішення.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наданих сторонами суду доказів та за наслідками їх дослідження, судом встановлено такі фактичні обставини справи.

01.10.2019 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису № 349, вчиненого 09.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., яким вирішено стягнути з Позивача на користь Відповідача заборгованість в сумі 16 906, 42 грн., згідно кредитного договору від 09.09.2019, укладеного з Відповідачем (а.с. 10)

Спірний виконавчий напис нотаріуса на виконання ухвали про витребування доказів суду сторонами не надано. Позивач не надав такий виконавчий напис з причини його відсутності у Позивача, проте, у відповідності до положень ч. 6 ст. 177 ЦПК України та в порядку ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України заявив клопотання про його витребування. Виконавчий напис витребовувався у Нотаріуса, який перебуває у його розпорядженні.

Відповідач та приватний виконавець також не надали копію спірного виконавчого напису.

Відповідно до ч. 6 ст. 177 ЦПК України до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених положення ЦПК України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про визнання судом акта чи договору недійсним, такі документи мають бути наданні суду для їх оцінки для ухвалення у справі законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення.

Відсутність таких документів позбавляє можливості суд надати їм оцінку безпосередньо та вирішити питання про визнання їх недійсними.

Водночас, цивільним процесуальним законодавство закріплено обов`язок учасників справи подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України)

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Закріплені у ч. 10 ст. 84 ЦПК України положення виступають процесуальною можливістю можливість таких наслідків неподання доказів, витребуваних судом, як застосування визнання обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмова у її визнанні, розгляд справи за наявними доказами або залишення позовної заяви без розгляду у випадку неподання доказів позивачем.

Такі наслідки встановлені законодавцем з метою унеможливлення одними учасниками справи шляхом невиконання своїх процесуальних обов`язків порушувати права інших її учасників.

Суд враховує, що Позивач у позовній заяві зазначив про відсутність у нього спірного виконавчого напису та вжив всіх заходів щодо його витребування судом.

У свою чергу суд, сприяючи реалізації Позивача у праві подати клопотання про витребування доказів, витребував від Нотаріуса спірний виконавчий напис, який є необхідним об`єктом дослідження у справах про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.

Однак, Нотаріус вимоги ухвали суду не виконав, не надав спірний виконавчий напис для дослідження суду та не повідомив причини його ненадання.

Тому, з огляду на положення ч. 10 ст. 84 ЦПК України та враховуючи, що наявність оспорюваного виконавчого напису ніким не оспорюється і відомості про його вчинення відображені в інших матеріалах справи (у постанові приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження як підставу для відкриття виконавчого провадження), суд приходить до висновку про визнання обставини вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. виконавчого напису № 349, виконаного 09.09.2020 про стягнення з Позивача на користь Відповідача заборгованості в сумі 16 906, 42 грн., згідно кредитного договору від 09.09.2019, укладеного з Відповідачем.

З огляду на встановлені обставини справи, застосовуючи їм відповідні правовідносини, суд приходить до такого.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, в редакції від 29.11.2001 року, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року з наступними змінами.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993 року, зі змінами, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Частиною 1 статті 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно приписів ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.

Згідно приписів ч. 2 ст. 265 КАС України у разі визнання рішенням суду нормативно-правового акта протиправним та нечинним,такий нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року, справа № 910/13233/17.

Пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29.11.2001 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/8269/15-ц від 16 травня 2018 року, в якій Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Ні Відповідачем, на Нотаріусом не надано суду жодних документів та відомостей про вжиття заходів щодо встановлення того, чи є сума заборгованості за Кредитним договором безспірною, а тому, стверджувати, що сума заборгованості є безспірною суд не може. Позивач же у свою чергу стверджує, що сума заборгованості не є безспірною.

Таким чином, враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності на думку суду, у цьому випадку нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 цієї статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За подання позовної вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, Позивач мав сплатити судовий збір у розмірі у розмірі 1211, 20 грн., однак був звільнений від сплати судового збору, з огляду на таке.

У постанові від 26.02.2020 року у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19), Верховний Суд дійшов таких висновків.

Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому, вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Оскільки вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним з видів позасудового захисту прав кредитора, а безпосередньо виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», кредитор після вчинення нотаріусом виконавчого напису має право звернутися до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою примусового стягнення заборгованості за кредитом.

При цьому, нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Це суперечить правовому статусу нотаріуса, визначеному у статтях 1, 9 Закону № 3425-ХІІ.

При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Такий висновок також наведено у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 743/1481/21(касаційне провадження № 61-7362св22)

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Тому, Позивач за подання в суд позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню звільняється від сплати судового збору, відповідно, сума судового збору підлягає стягненню з Відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 2, 10, 12, 49, 76,77-81, 82, 89, 141, 247, 265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Виконавчий напис, вчинений 09.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрований в реєстрі за № 349, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» заборгованості в сумі 16 906, 42 грн. згідно кредитного договору № від 09.09.2019, визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.09.2024.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 )

Представник позивача: адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 71, офіс 6. Ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 )

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (01133, м. Київ, б-р. Л. Українки, 26, офіс 407. Код ЄДРПОУ: 42642578).

Треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 24);

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінський Олег Володимирович (02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1-у, офіс 3)

Суддя Н.П. Слободян