Постановление суда № 121477063, 09.09.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23141/24

У Х В А Л А

09 вересня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 11, код ЄДРПОУ 38296363) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 23.07.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , заробітної плати (всіх її складових та одноразових виплат, компенсацій) за період з 15.03.2021 по 24.06.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу прокурора, у розмірі 1600 грн;

2. Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , заробітної плати (всіх її складових, одноразових виплат та компенсації, в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної премії прокурора) за період з 15.03.2021 по 31.12.2021 включно, виходячи з базового розміру посадового окладу прокурора, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня 2021 року в розмірі 2 270,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум і з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

3. Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , заробітної плати (всіх її складових, одноразових виплат та компенсації, в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної премії прокурора) за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно, виходячи з базового розміру посадового окладу прокурора, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня 2022 року в розмірі 2 481,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум і з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

4. Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , заробітної плати (всіх її складових, одноразових виплат та компенсації, в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної премії прокурора) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно, виходячи з базового розміру посадового окладу прокурора, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня 2023 року в розмірі 2 684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум і з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

5. Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , заробітної плати (всіх її складових, одноразових виплат та компенсації, в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпустки) за період з 01.01.2024 по 24.06.2024 включно, виходячи з базового розміру посадового окладу прокурора, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня 2024 року в розмірі 3 028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум і з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що З листопада 2011 року безперервно проходить публічну службу працює (проходив військову службу) на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури. Наказом виконувача обов`язків керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону № 230 к від 15.03.2021, відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 призначено з 15.03.2021 на посаду керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону. Так, статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня в розмірі 2270 грн. Статтею 7 Закону України від 02 грудня 2021 року №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня в розмірі 2 481 грн. Статтею 7 Закону України від 03 листопада 2022 року №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня в розмірі 2684 грн. Статтею 7 Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня в розмірі 3028 грн. Проте, відповідно до листів розрахунку заробітної плати в період з 15.03.2021 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону здійснювалося нарахування та виплата ОСОБА_1 заробітної плати (всіх її складових та одноразових виплат), не з розрахунку визначених Законами України прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року, а з розрахунку сталої величини в розмірі 1600 грн. 17.06.2024 ОСОБА_1 письмово звернувся до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, щодо перерахунку та виплатити йому заробітної плати за період 2021-2024 років виходячи з базового розміру посадового окладу прокурора, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарних років (копії звернення ОСОБА_1 до СП ОС ПР від 17.06.2024. Однак, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листом № 21-4777ВИХ-24 від 24.06.2024 відмовила ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті, заробітної плати. Позивач вважає дії відповідача протиправними та звернувся до суду за хистом своїх прав та інтересів.

29.07.2024 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

15.07.2024 до суду надійшов відзив представника відповідача (вхід.№ЕС/34446/24), в якому заявник просить суд про залишення позову без розгляду через пропуск позивачем строку на звернення до суду, а також заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін). На думку відповідача, визначений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду для ОСОБА_1 розпочався 01.07.2023 (наступний день після закінчення дії (відміни) карантину) і сплинув 02.10.2023 (останній день строку 01.10.2023 припадав на неділю неробочий день). Отже, з указаного часу з 01.07.2023 позивач повинен був знати (не міг не знати), що СП СО ПР частину сум, на які розраховував позивач, не виплатила. При цьому, позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не заявлялося. З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 123 КАС України позовна заява ОСОБА_1 від 23.07.2024 у справі № 420/23141/24, підлягає залишенню без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду та відсутність поважних підстав для його поновлення. Також представник відповідача зазначає, що рішення суду щодо розгляду справи № 420/23141/24 за правилами спрощеного позовного провадження позбавляє СП СО ПР мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи за правилами, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду.

20.08.2024 до суду надійшов надійшла відповідь на відзив представника позивача (вхід.№ЕС/35754/24) в якій зазначено, що в поданому ОСОБА_1 позові зазначено вимоги про визнання протиправними дій СП СО ПР та зобов`язання здійснити нарахування (перерахунок) заробітної плати за період з 15.03.2021 по 24.06.2024, тобто наявні між позивачем та відповідачем спірні відносини виникли задовго до внесення, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, змін до ст. 233 КЗпП України, а саме з 15.03.2021 та тривали до фактичного звільнення ОСОБА_1 . Як вже зазначалось в позові, про перерахунок заробітної плати за спірний період 2021-2024 років ОСОБА_1 письмово звернувся до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ще 17.06.2024, тобто до моменту його звільнення. Однак, при звільненні ОСОБА_1 24.06.2024 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону відповідного перерахунку та виплати належних ОСОБА_1 сум заробітної плати (в оспорюваному розмірі) здійснено не було. У зв`язку із чим саме з 24.06.2024 розпочався визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк для звернення до суду. Водночас, з вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 23.07.2024, тобто в межах місячного строку з дня звільнення та одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Враховуючи зазначене, твердження відповідача про пропуск ОСОБА_1 строку для звернення до суду є безпідставними. Представник позивача просить продовжити розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ознайомившись з доводами відповідача в контексті обставин справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинні на момент звільнення позивача з військової служби) було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Зважаючи на викладене, на спірні правовідносини розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

На момент звільнення позивача зі служби 24.06.2024, частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою встановлено тримісячний строк звернення до суду із позовною заявою, а з позовом позивач звернувся 23.07.2024, тобто в межах встановленого строку.

Враховуючи викладене, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки позивач звернувся до суду із позовною заявою в межах встановленого строку.

Стосовно розгляду справи №420/23141/24 за правилами загального позовного провадження, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає наступне.

Одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч.5 ст.12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1-3, 6 ст. 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до 1-3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

За загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

Суд зазначає, що спір у даній справі не відноситься до справ, які згідно ч. 4 ст. 12 КАС України розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі №9901/279/19, згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany» («Аксен проти Німеччини»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Varela Assalino v. Portugal» («Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд зазначає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які можуть бути висловлені нею у відзиві на позов чи запереченнях на відповідь на відзив (за умови його подання), не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Ця справа не належить до категорії тих, які мають розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження у значенні згаданих статей, а отже, вона може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, враховуючи предмет розгляду, характер спірних правовідносин та правові позиції сторін, суд приходить до висновку про відсутність необхідності розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.3 ст.44 КАС України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Тобто, у разі необхідності, учасники справи мають право викласти свої пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб у письмовому вигляді, які будуть враховані судом при прийнятті рішення.

Згідно частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін, відповідач не зазначає встановлення яких саме обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та у зв`язку з чим необхідно проводити судове засідання.

Суд зазначає, що дана справа є справою незначної складності, і характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З урахуванням зазначених обставин, у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240- 243, 248, 256, 262, 294 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання відповідача (вхід.№ЕС/34446/24 від 15.08.2024) Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про залишення позовної заяви без розгляду по справі №420/23141/24 - відмовити.

У задоволенні клопотання відповідача (вхід.№ЕС/34446/24 від 15.08.2024) Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та клопотання представника позивача ОСОБА_1 (вхід.ЕС/35754/24 від 20.08.2024) про розгляд справи №420/23141/24 за правилами загального провадження - відмовити.

У задоволенні клопотання відповідача (вхід.№ЕС/34446/24 від 15.08.2024) Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про розгляд справи №420/23141/24 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Олена СКУПІНСЬКА