Приговор № 121446313, 06.09.2024, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/11297/24

н/п 1-кп/766/3216/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2024

Херсонський міський суд Херсонської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

?прокурора ОСОБА_3 ;

?обвинуваченої ОСОБА_4 ;

?захисника, адвоката ОСОБА_5 ;

?захисника, адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023230000000412 від 04.09.2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Херсон, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої

у вченні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі КК),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті ухвалив вирок про таке:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним

1. ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що вона, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09.08.2022, реалізуючи прямий умисел прийняла пропозицію та добровільно обійняла посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, а саме: в окупаційній адміністрації держави-агресора, так званого «начальника відділу соціальної політики Департаменту соціальної політики Військово-цивільної адміністрації Херсонської міської територіальної громади Херсонського району Херсонської області», мовою оригіналу (російською) «отдела социальной политики Департамента социальной политики Военно-гражданской администрации Херсонской городской территориальной громади Херсонского района Херсонской области»), яке здійснювало свою діяльність на території м. Херсон.

2. Стороною обвинувачення дії ОСОБА_7 кваліфіковані за частиною п`ятою ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави агресора.

ІІ. Докази на підтвердження встановлених Судом обставин

3. Визначаючи обсяг доказів, які мають досліджуватись під час судового розгляду цього кримінального провадження, Суд, з`ясувавши позицію сторін кримінального провадження, яка полягала у застосуванні спрощеного порядку дослідження доказів, передбаченого частиною третьою ст. 349 КПК, із зазначених підстав ухвалив:

визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються,

допитати обвинуваченого,

дослідити матеріали, що характеризують обвинуваченого.

4. При цьому Суд зважає на висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 349 КПК, який полягає в тому, що повне визнання обвинуваченим вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду доказів за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК. (постанова ВС 02.02.2021року у справі №640/4713/19, провадження № 51-2155 км 20)

5. Суд, дотримуючись вищезазначених висновків Верховного Суду, у судовому засідання роз`яснив у доступній, чіткій та конкретизованій формі обвинуваченій суть даної норми з метою однакового, правильного і точного розуміння ним її змісту та переконався у добровільності її позиції.

6. Підчас допитуобвинуваченої,остання своювину визнала.Показала,що воназ 2004 року працювала у Фонді соціального страхування України, майже 20 років, з березня 2022 року по 23 травня 2022 року вона, за вказівкою свого керівництва Фонду соціального страхування України, єдина працювала в відділенні, яке знаходилось за адресою: АДРЕСА_2 . Займалась обробкою електронних заяв по фінансуванню допомог по лікарняним листам, а також приймала заяви від бухгалтерії підприємств, фізичних осіб-підприємців на паперових носіях, які також приходили у це приміщення.

24 травня її керівник, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , повідомила їй по телефону, що функції відділення передані до Кіровоградського відділення Фонду, на роботу виходити не потрібно, також доручила обвинуваченій та ще трьом співробітникам забрати на тимчасове зберігання комп`ютерну техніку і приблизно через три тижні ОСОБА_8 повідомила, що техніку необхідно повернути так як їй повідомили, що співробітників у яких техніка зберігалась вирахували, прийдуть російські спецслужби, виб`ють двері та заберуть техніку. Обвинувачена зазначила, що повернула вказану техніку до приміщення, яке вже займала російська структура "Управление труда и социальной политики". Охоронець, який на той час працював, дозволив обвинуваченій забрати речі та повідомив, що йому доручено передати саме їй, що її чекають для працевлаштування у нову структуру пенсійного фонду. Обвинувачена сказала, що вона туди не пішла. Потім, липні 2022 року, їй подзвонила ОСОБА_9 , представник військової цивільної адміністрації міста Херсона, окупаційного органу, і повідомила, що обвинуваченій треба підійти в Херсонський міськвиконком, де їй була запропонована посада головного спеціаліста відділу соціальної політики. Вона не одразу погодилась на таку пропозицію, та зважаючи на те, що ми забирали техніку на зберігання та те, що до нашого голови ОСББ, колишнього учасника АТО, приїжджали російські військові на техніці зі зброєю багато разів, а також через острах та високі ціни на ліки для батька, прийняла пропозицію. Вплив був непрямий, але я дуже боялась і було психологічно важко.

У відділі кадрів, з огляду на побоювання, обвинуваченій запропонували псевдонім " ОСОБА_10 ". Основа робота її була друк листів для видачі гуманітарної допомоги у вигляді харчування.

В кінці серпня 2022 руку наказали переписати заяву про прийняття на роботу під справжнім ім`ям. В перших числах вересня 2022 року ОСОБА_9 сказала, що на роботу виходити не потрібно, бути на телефоні.

В кінці жовтня 2022 року, ще раз подзвонила ОСОБА_9 та повідомила, що вони вже на лівому березі і спитала чи планує обвинувачена переїхати. Повідомила, що не планую і вона більше не дзвонила.

ОСОБА_9 це начальник департаменту соціальної політики, російської окупаційної структури. Я її до працевлаштування не знала.

7. На переконання Суду, обвинувачена повністю розуміє суть обвинувачення, позиція обвинуваченої щодо визнання вини є добровільною.

8. Суд дослідив і приєднав до матеріалів справи такі докази, що характеризують обвинувачену:

-довідка №2-22052024/65210 про відсутність відомостей щодо обвинуваченій в ІАС «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості»;

-копія листа від 29.07.2024 №1223 КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Херсонської обласної ради про те, що обвинувачена на диспансерному обліку у лікаря-нарколога не перебуває;

-копії нагородних матеріалів щодо обвинуваченої отриманих від органів влади України;

-копія виписка із медичної картки стаціонарного хворого з 11.07.2019 до 26.07.2019 та інші документи медичного характеру, що підтверджують хворобу обвинуваченої;

-копії документів щодо батька обвинуваченої ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходиться під доглядом обвинуваченої;

Також судом досліджені такі документи, що мають значення для ухвалення вироку:

-довідка про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні №22023230000000412 в сумі 7572,80 грн;

-копія постанови про визнання речовими доказами від 22.05.2024 , відповідно до якої визнано речовими доказами: стартовий пакет з сім-картою, який відповідає номеру мобільного телефону НОМЕР_1 ; стартовий пакет без сім-карти, який відповідає номеру мобільного телефону НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Model: V2006C3LG», SN: НОМЕР_3 ; 21 (двадцять одну) купюру номіналом п`ятдесят рублів;

-Копія ухвали слідчого судду Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.05.2024 у справі №490/11265/23 про накладення арешту на майно, а саме: стартовий пакет з сім-картою, який відповідає номеру мобільного телефону НОМЕР_1 ; стартовий пакет без сім-карти, який відповідає номеру мобільного телефону НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Model: V2006C3LG», SN: НОМЕР_3 ; 21 (двадцять одну) купюру номіналом п`ятдесят рублів.

ІІІ. Мотиви Суду

9. Кримінальна відповідальність за частиною п`ятою ст. 111-1 КК України настає за добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території

10. Відповідно до статі 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, що є додатком до IVГаазької Конвенціївід 18.10.1907(Датанабрання чинностідля України:24.08.1991)територія визнаєтьсяокупованою,якщо вонафактично перебуваєпід владоюармії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.

11. Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

12. Приписами ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

13. Отже. відповідно до визначень наведених в ст. 1-1 названого Закону тимчасово окупованаРосійською Федерацієютериторія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації (пункт 7); окупаційна адміністраціяРосійської Федерації це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (пункт 6).

14. Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Агресія проти України" A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року, визнано, що Росія вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН, і якою від Російської Федерації вимагається припинити збройну агресію проти України, включаючи також деокупацію Криму та Донбасу, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.

15. Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року збройні формування російської федерації вторглися на територію Херсонської області та встановили контроль над нею, у тому числі через створені окупаційні адміністрації.

16. Суд під час судового розгляду і допиту обвинуваченої встановив, що обвинувачена, будучи громадянкою України, фактично проживаючи на території міста Херсон, розуміючи факт захоплення міста Херсон та Херсонської області збройними формуваннями російської федерації добровільно прийняла пропозицію щодо прийому на зайняття посади, пов`язаної з виконання організаційно-розпорядчих функцій, в незаконних органах влади, створених на території Херсонської області, а саме в окупаційній адміністрації держави-агресора обійняла посаду так званого«начальника відділусоціальної політикиДепартаменту соціальноїполітики Військово-цивільноїадміністрації Херсонськоїміської територіальноїгромади Херсонськогорайону Херсонськоїобласті».

17. Обвинувачена під час допиту показала, що через необхідність утримувати себе та похилого батька вона була змушена прийняти пропозицію щодо працевлаштування до органів влади окупаційної адміністрацій. Також вона зазначили, що подала заяву про призначення її на посаду спочатку головного спеціаліста, а потім подала заяву на переведення її на посаду начальника відділу, потім їй було присвоєно псевдонім « ОСОБА_12 », потім вона переписала заяву на справжнє ім`я. Тобто, як встановив Суд, обвинувачена чотири рази подавала заяви, пов`язані з її працевлаштуванням. Відповідаючи на питання прокурора щодо реальних погроз в її бік та бік її родини з боку представників окупаційної влади, обвинувачена зазначила, що їй реально ніхто не погрожував, хоча бронетехніка збройних російської федерації, яка в`їжджала у місто, її дуже налякала. Також обвинувачена зазначила, що отримала від окупаційної влади винагороду в сумі 70 тис. рублів за серпень 2022 року. На початку вересня 2022 року її діяльність припинилася. Заяви про звільнення обвинувачена не подавала.

18. За таких обставин Суд погоджується з висновками сторони обвинувачення в тому, що обвинувачена добровільно погодилася на зайняття посади, що пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах влади окупаційної адміністрації, оскільки перелічені і встановлені Судом обставини дозволяють дійти висновку про наявність у обвинуваченої умислу на отримання винагороди від органів влади окупаційної адміністрації через працевлаштування.

Суд вважає, що наявність чи відсутність підтвердження офіційного працевлаштування, тобто наказу про прийом на роботу чи переведення на іншу посаду тощо для кваліфікації за ч. 5 ст. 111-1 КК України не має значення, у зв`язку з тим, що умислом обвинуваченої було охоплено її дії щодо працевлаштування в органах окупаційної влади.

Мета, з якою вчинені ці дії (отримання винагороди для утримання батька або зі страху перед окупаційної владою тощо), також для кваліфікації діяння за вказаною статтею значення не має.

19. Суд вважає, що винуватість обвинуваченого у скоєному кримінальному правопорушенні доведена у повному обсязі і стороною обвинувачення дотримано стандарт доказування «поза розумним сумнівом», діяння кваліфіковано за частиною п`ятою ст. 111-1 КК України - правильно.

ІV. Призначення покарання

20. Санкцією частини п`ятої ст. 111-1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

21. Під час судового розгляду обвинувачена вину визнала і щиро покаялася, а тому Суд вважає, відповідно до пункту 1 частин першої ст. 66 КК України, цю обставину такою, що пом`якшує покарання обвинуваченого.

22. Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК це вчинення правопорушення з використанням умов воєнного стану.

23. Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також бере до уваги, та враховує:

- ступень тяжкості правопорушення - згідно із статтею 12 КК інкриміноване діяння відноситься до тяжкого злочину;

- особу обвинуваченої її вік, те, що він не перебуває на диспансерному обліку у нарколога та психіатра, не судима, відсутність скарг за місцем проживання щодо неї, наявність на утриманні батька похилого віку, якому понад 80 років, який хворіє.

24. Також Суд бере до уваги загальну мету покарання, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, яка полягає в тому, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК).

25. В цій ситуації відіграє значення і позиція сторони обвинувачення, яка підтримує публічне обвинувачення і реалізує відповідну функцію держави в кримінальному провадженні, яка в даному випадку зводиться до можливості застосування статті 69 КК в правовідносинах, що розглядаються.

26. Отже, керуючись частиною другою ст. 66 КК України, враховуючи позицію сторони обвинувачення, висловлену під час судових дебатів, згоду на це сторони захисту, Суд вважає за можливе визнати обставинами, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, щире каяття, наявність позитивної характеристики за місцем мешкання та за місцем роботи, стан здоров`я обвинуваченої і наявність на утриманні батька похилого віку, раніше не судимої, стійкі соціальні зв`язки, внаслідок чого на підставі частини першої ст. 69 КК України призначити покарання у вигляді позбавлення волі нижче від нижчої межі, передбаченої санкцією частини п`ятої ст. 111-1 КК України.

27. Суд вважає, що наведені аргументи в своїй сукупності є підставою для призначення обвинуваченій покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування строком 10 років без конфіскації майна, що буде відповідати справедливому співвідношенню між вчиненим діянням та заходами, які застосовуються до винного і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними.

V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку

28. Цивільний позов по справі не заявлявся.

29. Рішення про речові докази необхідно прийняти відповідно до статті 100 КПК.

30. Процесуальнівитрати посправі запроведення експертизипокладаються наобвинуваченого відповіднодо статті124КПК

31. Запобіжний захід обраний обвинуваченій залишити в силі до моменту набрання вироком законної сили.

З цих підстав,

керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376, 381, 382392, 395 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання у виді позбавлення волістроком на3(три)роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування строком 10 (десять) років без конфіскації майна.

2. Відповідно до частини п`ятої ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув`язнення у строк покарання у виді позбавлення волі день за день і обчислювати строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 22 травня 2024 року.

3. Відповідно до частини четвертої ст. 72 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування виконувати окремо і строк його відбування обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

4. Стягнути з ОСОБА_7 процесуальні витрати за проведення експертизи в кримінальному провадженні №22023230000000412 в сумі 7572, 80 грн (сім тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні 80 коп.)

5. Скасувати арешт і повернути ОСОБА_7 речові докази: стартовий пакет з сім-картою, який відповідає номеру мобільного телефону НОМЕР_1 ; стартовий пакет без сім-карти, який відповідає номеру мобільного телефону НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Model: V2006C3LG», SN: НОМЕР_3 ; 21 (двадцять одну) купюру номіналом п`ятдесят рублів.

6. Застосований щодо обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

7. Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

8. Прокурор, обвинувачена, захисники мають право на апеляційне оскарження цього вироку шляхом подання апеляційних скарг до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

9. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору

10. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

СуддяОСОБА_1