Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2024 рокуСправа №160/827/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
08.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року по 30.09.2022 року, включно, із розрахунку 30000,00грн на місяць;
- зобов`язати Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року по 30.09.2022 року, включно, із розрахунку 30000,00грн на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач проходив службу в установі Державної кримінально-виконавчої служби, в тому числі і в спірний період під час дії воєнного стану, при цьому відповідач не дотримується норм закону та не здійснює всі необхідні та можливі дії щодо забезпечення отримання позивачем додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168), згідно з якою особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, передбачено виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 30000,00 грн на період дії воєнного стану. Оскаржувані дії відповідача порушують законні права та інтереси позивача щодо отримання ним щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000грн., передбаченої Постановою №168, а також взяті на себе державою зобов`язання, які не можуть ставитися в залежність від наявності бюджетних асигнувань, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/827/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 15.02.2024 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Також вказаною ухвалою суду від 15.01.2024р. відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів та про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Міністерства юстиції України.
29.01.2024 року до суду надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск позивачем встановленого ч.5 ст.122 КАС України місячного строку звернення до суду з цим позовом.
31.01.2024 року до суду надійшов відзив Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке. Державна установа «Центр пробації» Міністерства юстиції звернулася до Міністерства юстиції України з листом про надання роз`яснень щодо поширення дії постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. на осіб начальницького складу Центру пробації. Міністерством юстиції України надано відповідь, у якій зазначено, що при підготовці проекту постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022р. №350 фінансово-економічні розрахунки здійснено за бюджетною програмою 3601020 «Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України». Водночас, утримання персоналу Державної установи «Центр пробації» здійснюється за бюджетною програмою 3601030 «Забезпечення діяльності органів пробації». Тобто при підготовці змін до Постанови №168, а саме: доповнення переліку особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, кошти для виплати додаткової винагороди особам начальницького складу Центру пробації не передбачались. Фінансування видатків згідно з Постановою №168 для персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України пов`язано з виконанням покладених на них функцій, а саме забезпечення надійної ізоляції засуджених та осіб, узятих під варту, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах. На осіб начальницького складу, які проходять службу в уповноважених органах з питань пробації, не розповсюджується особливий характер несення служби, який містить такі спеціальні умови як несення служби у нічний час, служба у складі наряду чергової частини, блокпосту, оперативно-пошукової групи, групи швидкого реагування, служба позмінно. Наказом Державної установи «Центр пробації» №61/к від 26.06.2018р. позивача направлено для проходження служби з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, з 01.07.2018р. призначено на посаду старшого інспектора Нікопольського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області. Наказом №657/од-21 від 04.08.2021р. змінено назву уповноважених органів з питань пробації по філії Державної установи Центр пробації у Дніпропетровській області, зокрема, Нікопольський міськрайонний відділ на Нікопольський районний відділ №1. При цьому, відповідач зауважив щодо перебування позивача під час спірного періоду у щорічній основній оплачуваній відпустці, за 2022 рік з 03.05.2022 по 14.05.2022, тривалістю 14 діб (наказ Центру пробації від 27.04.2022 № 251/в). Отже, Позивач 12 діб фактично не перебував на робочому місці та не виконував свої посадові обов`язки. Разом з тим, Наказом Державної установи «Центр пробації» від 20.02.2023 №161К майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Нікопольського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області звільнено зі служби відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) 28.02.2023. Крім того, позивачу виплачено всі належні на момент звільнення суми. Позивач не залучалвся до виконання завдань, передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, не несе службу у розумінні Закону України «Про Національну поліцію», а виконував свої службові обов`язки, пов`язані з реалізацією завдань та функцій пробації відповідно до посадової інструкції, Положення про Нікопольський районний відділ №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області та Колективного договору. Враховуючи наведене, відповідач наголошує на відсутності правових підстав для виплати позивачу додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. Крім того, відповідач у відзиві зауважив, що ОСОБА_1 наполягає у позовних вимогах про виплату йому додаткової винагороди з 24.02.2022р. по 30.09.2022 року, однак наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» №75 від 25.04.2022р. (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2022р. за №453/37789 (далі Наказ №75), Нікопольську міську територіальну громаду (Нікопольський районний відділ №1) до зазначеного Переліку було включено з 21.07.2022р. З огляду на викладене, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на отримання додаткової винагороди, у зв`язку із чим у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
01.02.2024р. до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи з викликом (повідомленням) учасників, яке обґрунтоване посиланням на необхідність повного та об`єктивного встановлення усіх обставин справи, а також ефективне та всебічне дослідження наданих сторонами доказів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 року у задоволенні клопотання Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України про розгляд справи з викликом (повідомленням) учасників в адміністративній справі №160/827/24 відмовлено.
Також 01.02.2024 року до суду надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Міністерства юстиції України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 року у задоволенні клопотання відповідача про залучення Міністерства юстиції України у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в адміністративній справі №160/827/24 відмовлено.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 2011 року по 28.02.2023 року проходив службу в органах (установах) Державної кримінально-виконавчої служби, у тому числі в період з 01.07.2018 року по 28.02.2023р. на посаді старшого інспектора Нікопольського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, в званні майора внутрішньої служби.
Центр пробації утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2017р. №655-р «Про утворення державної установи «Центр пробації» та наказу Міністерства юстиції України від 28.12.2017р. №4322/5 «Про утворення Державної установи «Центр пробації».
Наказом Міністерства юстиції України від 08.12.2020р. №4242/5 затверджено Положення про Державну установу «Центр пробації» (далі Положення), відповідно до якого Державна установа «Центр пробації» є неприбутковою державною установою, що створена для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін`юсту.
Наказом Державної установи «Центр пробації» від 26.06.2018р. №61/К позивача направлено для подальшого проходження служби з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та призначено 01.07.2018р. на посаду старшого інспектора Нікопольського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.
Наказом Державної установи «Центр пробації» від 04.08.2021р. № 657/ОД-21 змінено назву уповноважених органів з питань пробації по філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області: Нікопольський міськрайонний відділ на Нікопольський районний відділ №1.
Місцезнаходженням Нікопольського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області є: м. Нікополь, вул. Першотравнева, буд. 9.
Наказом Державної установи «Центр пробації» від 20.02.2023р. №161К майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Нікопольського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області звільнено зі служби відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) 28.02.2023.
Згідно із цим наказом позивачу наказано виплатити:
- одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням у розмір 50% місячного грошового забезпечення за 11 календарних років служби;
- грошову компенсацію за невикористані 06 календарних дні чергової відпустки за 2023 рік;
- премію за січень 2023 року в розмірі 10% та лютий 2023 року в розмірі 10% за фактично відпрацьований час.
Одночасно із цим учасниками справи не заперечується, що за період з 24.02.2022р. по 30.09.2022 року додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. протягом вказаного періоду й на момент звільнення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
06.11.2023р. позивач звернувся до Державної установи «Центр пробації» із заявою про нарахування та виплату йому всіх сум, належних їй при звільненні, а саме додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно за період з 28.02.2022 р. по день звільнення (тобто, по 28.02.2023р.).
У відповідь на вказане звернення Державною установою «Центр пробації» направлено позивачу лист №5977/11/Ян-23 від 15.11.2023р., в якому ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., з огляду на те, що особи начальницького складу уповноважених органів з питань пробації у період воєнного стану виконували службові обов`язки згідно з посадовими інструкціями, Положеннями про відділи (сектори) філій Державної установи «Центр пробації», Колективним договором між Адміністрацією та Профспілковою організацією персоналу Державної установи «Центр пробації» на 2020-2023 роки, і до виконання завдань, передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, не залучалися.
Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року №2713-IV (далі Закон №2713-IV).
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону №2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною першою статті 24 Закону №2713-IV передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року №925/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 року за №377/31829 (далі - Порядок №925/5).
Пунктом 3 розділу І Порядку №925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку №925/5 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які: займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і який неодноразово продовжувався та триває до сих пір.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з пунктом 5 Постанови №168 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350 до пункту 1 постанови Постанови №168 внесено зміни шляхом доповнення абзацу першого після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»».
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 в абзаці першому пункту 1 Постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Як зазначено у постановах Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350 і від 07.07.2022 №793, ці постанови набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», яка набрала чинності 08.07.2022, внесено зміни до абзацу першого Постанови № 168, зокрема: слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022р. №168», яка набрала чинності 18.10.2022, внесено зміни до абзацу першого Постанови № 168, а саме:
- виключено слова «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні),» та «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)»;
- доповнено абзац реченням такого змісту: «Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 року «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №213-р від 11.03.2022 року внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204, доповнивши його після позиції «Волинська область» позицією «Дніпропетровська область».
Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточення (блокуванні)» (в редакції на час виникнення спірних відносин) Нікопольська міська територіальна громада входила до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV) встановлено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону №2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Частиною п`ятою статті 23 Закону №2713-IV обумовлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
У частині першій статті 2 Закону України «Про пробацію» від 05.02.2015р. №160-VIII (далі - Закон №160-VIII) визначено, що пробація - це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого; орган пробації - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації; персонал органу пробації - працівники, які відповідно до повноважень, визначених цим Законом та іншими законами України, виконують завдання пробації.
Частиною першою статті 19 Закону №160-VIII передбачено, що права, обов`язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та цим Законом.
Наказом Міністерства юстиції України від 08.12.2020 №4242/5 затверджено Положення про Державну установу «Центр пробації» (далі - Положення), відповідно до пункту 1 якого Центр пробації є неприбутковою державною установою, створеною для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін`юсту.
Пунктом 6 Положення передбачено, що у структурі Центру пробації функціонують відокремлені структурні підрозділи (далі - Філії), до складу яких входять уповноважені органи з питань пробації. Філії не є юридичними особами та здійснюють частину делегованих функцій Центру пробації відповідно до мети (цілей), завдань та функцій.
Згідно з пунктом 7 Положення до складу Центру пробації входять працівники, які працюють за трудовим договором, та особи начальницького складу, що були переведені з Державної кримінально-виконавчої служби України.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що право на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 мають лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (зокрема і ДУ «Центр пробації»), які саме «несуть службу» в органах та установах зазначеної Служби.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2023р. у справі №160/11851/22, де позивач - підполковник внутрішньої служби, який обіймав посаду начальника Чечелівського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області - оскаржував бездіяльність ДУ «Центр пробації» щодо ненарахування і невиплати йому винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, вже надав оцінку схожим доводам ДУ «Центр пробації» та у пунктах 41-43 цієї постанови зазначив, що у цьому випадку поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови №168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання, проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. При цьому, Суд зауважив, що положення пункту 1 Постанови №168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Тобто, Постанова №168 (у редакції Постанови КМУ від 22.03.2022 №350) не ставить у залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач.
У постанові від 21.03.2024 у справі №160/12980/22 Верховний Суд відхилив аргументи ДУ «Центр пробації» щодо відмінності терміну «несення служби» від «проходження служби», які були обґрунтовані посиланням на пункт 5 глави 13 розділу ІІІ Порядку №925/5, оскільки розділ ІІІ під назвою «Компенсаційні виплати» містить лише 2 глави, в яких відсутнє поняття «несення служби». Верховний Суд зазначив, що таке визначення наведене лише в підпункті 5 пункту 13 «Порядок преміювання осіб рядового і начальницького складу» розділу ІІ «Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу» Порядку №925/5 і стосується саме преміювання. Аналіз змісту указаної норми свідчить про вузьке використання цього поняття лише в аспекті виконання службових обов`язків особами рядового і начальницького складу в нічний час, що жодним чином не стосується предмету спору у справі, що розглядається.
У постанові від 18.01.2024 у справі №200/297/23 Верховний Суд констатував безпідставність доводів ДУ «Центр пробації» про те, що за відсутності відповідних наказів командирів (начальників), на підставі яких здійснюється виплата додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, відсутні і підстави для нарахування та виплати такої винагороди, позаяк, вказане свідчить лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права у позивача на таку винагороду.
Отже, застосовуючи сформований у подібних правовідносинах Верховним Судом підхід щодо застосування положень пункту 1 Постанови №168, суд доходить висновку про те, що з 24 лютого 2022 року позивач набув право на отримання додаткової щомісячної винагороди, у розмірі 30000,00 грн, встановленої Постановою №168:
- у період з 24.02.2022 по 07.07.2022 - у зв`язку з несенням служби в установі, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка» (Дніпропетровська область);
- у період з 08.07.2022 по 30.09.2022 - у зв`язку з несенням служби в установі, що знаходиться в межах територіальної громади, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Таким чином, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року по 30.09.2022 року, включно, із розрахунку 30000 грн на місяць є протиправними.
Разом з цим, за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам закріплено й у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197 за умовами якого розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини другої статті 6 КАС України.
Так, частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Право на виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», передбачене Постановою №168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Відмова відповідача у виплаті позивачеві додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у належному розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення Постанови №168 було чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»).
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у розмірі 30000,00грн. щомісячно за період з 24.02.2022 року по 30.09.2022 року, а також шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві такої додаткової винагороди у розмірі 30000,00грн. щомісячно за період з 24.02.2022 року по 30.09.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом суд зазначає наступне.
Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спір щодо стягнення належного позивачеві грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022р. №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022р. №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Однак приписами частин третьої і п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд звертає увагу на те, що обов`язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов`язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Наведене дає суду підстави для висновку, що до 19 липня 2022 року строк звернення з цим позовом до суду не був обмежений будь-яким строком, а у правовідносинах, що виникли після цієї дати, позивач не пропустив тримісячного строку, позаяк пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, водночас, згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, отже, в силу приписів пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України строк на звернення до суду з позовами щодо нарахування та виплати (стягнення) належної заробітної плати, в тому числі й у відносинах публічної служби, був продовжений до завершення карантину, тобто до 30 червня 2023 року.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу таких судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 41847154, місцезнаходження: вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 41847154, місцезнаходження: вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у розмірі 30000,00грн. щомісячно за період з 24.02.2022 року по 30.09.2022 року.
Зобов`язати Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 41847154, місцезнаходження: вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у розмірі 30000,00грн. щомісячно за період з 24.02.2022 року по 30.09.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова
Судебное решение № 121441313, Дніпропетровський окружний адміністративний суд было принято 08.04.2024. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти ключевые сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить ключевые сведения.
то решение относится к делу № 160/827/24. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: