Решение № 121367136, 04.09.2024, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8784/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Баланович М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради в інтересах ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Обґрунтовано позов тим, що в Службі у справах дітей ВК РМР на обліку дітей, які перебуваютьу складних життєвих обставинах, у зв`язку з проживанням в сім`ї, в якій батьки або особи, що їх замінюють, ухиляються від виконання батьківських обов`язків, перебувають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Мати дітей зареєстрована та проживає разом з дітьми, разом також проживає бабуся дітей ОСОБА_5 . Дані про батька дітей вказані відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

До служби у справах дітей з письмовою заявою звернулася неповнолітня ОСОБА_6 , у заяві зазначила, що мати не утримує її, не забезпечує продуктами харчування, не купує одяг та взуття, не цікавиться навчання її та меншого брата ОСОБА_7 , не турбується про стан здоров`я, соціальну допомогу витрачає на особисті потреби. Дар`ю та брата тривалий час доглядає бабуся. У зв`язку із чим, неповнолітня просила провести профілактичну роз`яснювальну роботу з її матір`ю, щодо неналежного виконання батьківських прав. ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та розвитку дітей.

Ухвалою суду від 22.05.2024 відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою суду від 26.06.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено до розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явивився. До суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала. Проти заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав, пояснень чи заперечень на позов не подав, таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів.

Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи у їх сукупності та взаємозв`язку і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження наявними у матеріалах справи.

Відомості про батька в актовому записі про народження дитини вказані відповідно до частини першої стаття 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до наказу від 24.01.2024 №15-осн, виданого службою у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взято на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв`язку з проживанням в сім`ї, де батьки або особи, що їх замінюють ухиляються від виконання батьківських обов`язків.

Неповнолітня ОСОБА_1 звернулася до Служби у справах дітей з заявою про проведення профілактичної роз`яснювальної роботи з її мамою. У заяві зазначила, що мама не дає грошей на її утримання, не годує та не купує їй одягу. Пенсію по інвалідності брата ОСОБА_7 витрачає не за призначенням. До лікарів з дітьми матір не ходить, ходить тільки бабуся. На батьківські збори не ходить, не цікавиться навчанням. Матір почала ще більше зловживати алкогольними напоями, поводиться агресивно. (а.с.11)

Судом досліджено характеристику неповнолітньої ОСОБА_4 від 22.02.2024 №61, надану директором навчального закладу де навчається дитина (а.с.12).

Також, судом досліджено лист-відповідь на запит служби у справах дітей Рівненської міської ради від 09.01.2024 №01-18/5, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надану навчальним закладом (а.с.13).

Окрім того, матеріали справи містять інформацію надану КНП «ЦПМСД «Північний`РМР, де спостерігаються неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з приводу стану їх здоров`я (а.с.14)

Головним спеціалістом ССД фахівцем із соціальної роботи РМЦСС складено акт обстеження умов проживання неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . З даного акту вбачається, що неповнолітні проживають з мамою та бабусею в АДРЕСА_1 , та спеціалістом досліджено умови проживання дітей та стосунки у сім`ї.

Згідно листа-відповіді від 24.01.2024 №66/01-16/24 Рівненського міського центру соціальних потреб, за результатами оцінювання потреб з`ясовано, що складні життєві обставини наявні, а саме: ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями, неналежно виконує обов`язки матері, конфліктує з дочкою ОСОБА_8 та бабусею дітей.

Згідно листа-відповіді від 21.02.2024 №122/01-16/24 Рівненського міського центру соціальних служб, фахівцем із соціальної роботи було здійснено візит в сім`ю, з ОСОБА_3 проводилася робота, надавалися соціальні послуги з інформування, консультування, «Соціальна профілактика».

Згідно висновку органу опіки та піклування від 10.05.2024 №08-01-649/24, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , доцільно позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України Суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Матеріалами справи знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач участі у вихованні дітей не бере, дітьми не цікавиться, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не виявляє до них материнської турботи, використовує соціальну допомогу на дітей витрачає на особисті потреби.

З огляду на вищевикладені обставини, які підтверджуються належними та допустимими доказами, суд дійшов до переконливого висновку, що своєю поведінкою відповідач порушує вимоги ст. 150 СК України та не виконує обов`язки, які покладаються на батьків по вихованню та утриманню дитини, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Також слід звернути увагу відповідача, що відповідно ст.169 СК України, особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.

Розглядаючи такі справи, суди зобов`язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.

За змістом ч.4 ст.169 СК України поновлення в батьківських правах можливе лише за умови, що батьки істотно змінили в кращий бік поведінку, спосіб життя і (або) ставлення до виховання дитини. Зміни в способі життя батьків, їхнє ставлення до дитини не можуть відбутися швидко, для цього необхідний значний період часу. При цьому, недостатньо одних намірів батьків змінити свою поведінку, необхідно, щоб їх спосіб життя дійсно змінився настільки, що ніяких небезпек і загроз життю і здоров`ю дитини більше не буде, а батьки в змозі належним чином виховувати дитину і захищати її права і інтереси. Поновлення батьківських прав і повернення дитини батькам допускається тільки в тому випадку, якщо це відповідає інтересам дитини. Якщо поновлення в батьківських правах суперечить інтересам дитини, то суд має право з урахуванням думки дитини відмовити в задоволенні позову батьків про поновлення в батьківських правах. Суд зобов`язаний з`ясувати думку дитини з приводу можливості поновлення батьківських прав і повернення її батькам. Причому мотиви незгоди дитини на поновлення в батьківських правах значення не мають. Але при цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст.171 СК України).

Отже, за наявності підстав у майбутньому, відповідач має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати в розмірі слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 206, 256, 264, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських правзадовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, 33028, м.Рівне вул.Поштова 2, код ЄДРПОУ 25675397.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя І.О.Гордійчук