Решение № 121365716, 03.09.2024, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/640/24

Провадження № 2/168/266/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Сухоручко Ю.О.,

секретар судового засідання Таксюк О.С.,

розглянувши в смт. Стара Вижівка в залі суду у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Романіка Олександра Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до Сереховичівської сільської ради Ковельського району Волинської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Сереховичівської сільської ради Ковельського району Волинської області, в якому просить визначити додатковий строк для прийняття спадщини.

Свої вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . За життя спадкодавець склав два заповіти, згідно з якими заповів належне йому майно: позивачці за першим заповітом на житловий будинок, ОСОБА_3 - грошові заощадження та сертифікат на право власності на земельну частку( пай), за другим. Позивачка зазначила, що вона, як єдиний спадкоємець за заповітом на житловий будинок, у березні 2024 року звернувся до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав, однак нотаріусом було відмовлено у прийнятті спадщини у зв`язку з тим, що позивачкою пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини та роз`яснено право звернення до суду із відповідним позовом.

Також зазначає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки тривалий час хворіє цукровим діабетом, має ІІІ групу інвалідності, не знала про наявність заповіту.

Рух справи в суді.

Позовна заява надійшла до суду 01.07.2024 року.

03.07.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та витребувано спадкову справу.

Позиція учасників провадження.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явилася, представник позивача - адвокат Романік О.О. подав заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача Сереховичівської сільської ради І.Журавлюк в підготовче судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій вказує, що сільська рада просить провести судове засідання за її відсутності, проти задоволення позову не заперечують.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглядає справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з вимогами частин 3, 4 статті 200 ЦПК України, враховуючи визнання відповідачем позову, за результатами підготовчого провадження суд, відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини по даній цивільній справі регулюються Цивільним Кодексом України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 23).

Відповідно до копії заповіту, посвідченого 09.03.1999 року секретарем Синівської сільської ради Старовижівського району Волинської області Р№4, вбачається, що спадкодавець заповів позивачці ОСОБА_4 , 1995 року народження, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (а.с. 21).

На підставі копії свідоцтва про шлюб стверджується, що ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 8).

Згідно з копією заповіту, посвідченого 09.10.2002 року секретарем Синівської сільської ради Старовижівського району Волинської області Р№ 106, вбачається, що спадкодавець заповів сертифікат на право на земельну частку (пай), грошові заощадження ОСОБА_3 (а.с. 22).

Згідно з довідкою Сереховичівської ради Ковельського району Волинської області № 31 від 17.05.2024 року та витягу з погосподарської книги №3 по с. Синове, за ОСОБА_2 рахується житловий будинок по АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_2 постійно проживав та був зареєстрований. Заповіти від імені ОСОБА_2 , посвідчені 09.03.1999 року секретарем Синівської сільської ради Старовижівського району Волинської області Р№4, 09.10.2002 року секретарем Синівської сільської ради Старовижівського району Волинської області Р№ 106, не змінені і не відмінені (а.с. 25, 26).

Згідно з повідомленням завідувачки державної нотаріальної контори Хвещук А.В. від 30.07.2024 року спадкова справа до майна померлого ОСОБА_2 станом на 26.07.2024 року відсутня (а.с. 38).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) заповіти за Р№4 від 13.06.2001 року є чинними (а.с. 40).

Відповідно до вимог статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою.

На підставі вимог статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. ст. 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Згідно із ст.ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Натомість судом встановлено, що позивач вищенаведених вимог закону не дотримався та після відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

В той же час, відповідно до ст.ст. 1273-1275 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Відповідно до ст.ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи з вищевикладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

У зв`язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.

При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06.02.2013 року в справі № 6-167цс12.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 року № 6-1320цс17.

Тобто, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, звернулася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , однак останній було відмовлено у зв`язку із пропуском шестимісячного терміну для прийняття спадщини (а.с. 45).

Позивачка у позовній заяві вказує, що шестимісячний строк для прийняття спадщини пропустила з поважних причин, оскільки про існування заповіту їй раніше відомо не було, ОСОБА_7 в шлюбі не перебував, дітей не мав. Про наявність даного заповіту її не повідомили, що стверджується відповідною довідкою Сереховичівської сільської ради (а.с. 47).

Судом встановлено, що позивачка не проживала спільно зі спадкодавицем, не мала спільного побуту, не знала про заповіт на своє ім`я і дізналася про нього лише у 2024 році, вже після спливу передбаченого законом строку для прийняття спадщини, що свідчить про поважність причини пропуску такого строку.

Такі висновки узгоджуються з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22.12.2021 по справі № 703/4978/19, провадження № 61-13783св21; від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298 св 18; справа N 405/7058/19, провадження N 61-18000св20.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права (правова позиція в постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року по справі № 6-496цс17 та в постанові Верховного Суду по справі № 405/7058/19 від 26.07.2021 року).

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року по справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року по справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року по справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Позивачка просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 вказуючи на те, що вона не була обізнаною про наявність заповіту, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, з метою захисту її прав як єдиного спадкоємця на спадщину, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги.

На переконання суду дані обставини свідчать про поважність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, у суду є підстави для задоволення позовних вимог позивачки та визначення їй додаткового, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, строку протягом одного місяця.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1261, 1270, 1296, 1298 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника позивача - адвоката Романіка Олександра Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до Сереховичівської сільської ради Ковельського району Волинської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , додатковий строк тривалістю 1 (один) місяць, починаючи з дати набрання рішення законної сили для подачі нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Сереховичівська сільська рада Ковельського району Волинської області, адреса місця знаходження: вул. Центральна, 26 с. Сереховичі Ковельського району Волинської області.

Суддя Старовижівського районного суду

Волинської області Ю.О. Сухоручко