Решение № 121296789, 30.08.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2024 року Справа№200/3999/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Аляб`єва І.Г.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

18.06.2024 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) щомісячних страхових виплат з 01.07.2016 по 31.01.2022 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по страховим виплатам за період з 01.07.2016 по 31.01.2022; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач страхових виплат. Проте, за період з 01.07.2016 по 31.01.2022 не нараховувались та не виплачувались страхові виплати з невідомих підстав. Вважаючи свої соціальні права порушеними, звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Відповідач позов не визнав та 04.07.2024 надав відзив на позовну заяву, зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа у Костянтинівському міському відділенні УВД ФСС України в Донецькій області (далі відділення) та отримувала щомісячні страхові виплати по 30.06.2016.

Постановою відділення від 01.07.2016 № 0534/73604/14032/23 «Про припинення щомісячної страхової виплати» виплати були припинені з 01.07.2016 через відсутність діючого рахунку в Ощадбанку. В подальшому постановами від 16.01.2017 № 0534/73604/24 «Про зняття з обліку потерпілого» та № 0534/73604/14032/25 «Про зняття з обліку страхового випадку» ОСОБА_1 було знято з обліку з 01.07.2016 в зв`язку з припиненням виплат (ВПО) згідно з рішенням комісії.

Потерпіла повторно звернулася до відділення з заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати 15.02.2022. Постановою від 21.03.2022 № 14026/239892/14032/26 «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати» страхові виплати були поновлені з 01.02.2022 безстроково.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014 №1085-р (із змінами), затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно з даним розпорядженням Уряду місто Горлівка віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З грудня 2018 року набула чинності постанова Правління Фонду соціального страхування України № 27 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб» (далі Порядок №27).

Порядком №27 передбачено, що внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (п.1.2 Розділ І Порядку №27).

Починаючи з 1 липни 2016 року виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

У зв`язку з тим, що позивачко не надано банківського рахунку відкритого у ПАТ "Державний ощадний банк України" та не повідомлено про зміну місця проживання Костянтинівським міським відділенням УВД ФСС України в Донецькій області обгрунтовано та законно припинено наразування страхових виплат та в подальшому знято з обліку позивачку.

Ухвалою суду від 24.06.2024 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження. Клопотання представника позивача про витребування у відповідача додаткових доказів по справі задоволено частково: зобов`язано відповідача надати суду протягом п`ятнадцяти днів після отримання даної ухвали копії документів зі страхової справи позивача, а саме: копію постанови відділення від 01.07.2016 №0534/73604/14032/23 «Про припинення щомісячної страхової виплати»; копію постанови від 16.01.2017 №0534/73604/24 «Про зняття з обліку потерпілого»; копію постанови від 16.01.2017 №0534/73604/14032/25 «Про зняття з обліку страхового випадку; копію листа органу соціального захисту населення від 16.01.2017 №01-20-356/21-06а; відомості про нараховані та сплачені позивачеві страхові виплати з період з червня 2014 року по дату складання довідки, копії особової справи позивача; доказ направлення відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа у Костянтинівському міському відділенні УВД ФСС України в Донецькій області (далі відділення) та отримувала щомісячні страхові виплати по 30.06.2016.

Постановою відділення від 01.07.2016 № 0534/73604/14032/23 «Про припинення щомісячної страхової виплати» виплати були припинені з 01.07.2016 через відсутність діючого рахунку в Ощадбанку. В подальшому постановами від 16.01.2017 № 0534/73604/24 «Про зняття з обліку потерпілого» та № 0534/73604/14032/25 «Про зняття з обліку страхового випадку» ОСОБА_1 було знято з обліку з 01.07.2016 в зв`язку з припиненням виплат (ВПО) згідно з рішенням комісії.

Потерпіла повторно звернулася до відділення з заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати 15.02.2022. Постановою від 21.03.2022 №14026/239892/14032/26 «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати» страхові виплати були поновлені з 01.02.2022 безстроково.

Представник позивача звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплати заборгованості по страховим виплатам за період з 01.07.2016 по 31.01.2022.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.04.2024 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті заборгованісті по страховим виплатам за період з 01.07.2016 по 31.01.2022.

Дослідивши матеріали страхової справи ОСОБА_1 (реєстраційний номер 0525114032) судом встановлено наступне.

Заявою від 12.12.2014 ОСОБА_1 просила Костянтинівське міське відділення УВД ФСС України в Донецькій області продовжити раніше призначену страхову виплату та здійснити виплату належних їй страхових виплат на рахунок НОМЕР_2 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Горлівка, Донецької обл.), а фактичне місце проживання/перебування на підконтрольній українській владі території ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується довідкою від 12.12.2014 №22203 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Позивач має зареєстрований страховий випадок професійне захворювання, і їй встановлено втрату професійної працездатності безстроково, що підтверджено довідкою серії 10ААА №138051.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Костянтинівка від 19.12.2014 №0534/73604/14032/16 продовжено нарахування та виплату ОСОБА_1 страхові виплати з 01.12.2014.

Постановами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Костянтинівка від 30.01.2015 здійснено відкореговану виплату за період з 01.03.2014 по 30.06.2014, з 01.07.2014 по 30.11.2014, з 01.12.2014 по 11.06.2015.

19.02.2015 позивачка звернулася до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Костянтинівка з заявою про нарахування щомісчних страхових виплат за період в якому не проведено платежі відділенням виконавчої дирекції ФСС в Калінінському районі м.Горлівки.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Костянтинівка від 27.03.2015 №0534/73604/14032/20 виплачено ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за червень-листопад 2014 року.

Відповідно до постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Костянтинівка від 06.06.2016 №0534/73604/14032/22 позивачці виплачено страхові випати за період з 12.12.2015 по 30.06.2016.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Костянтинівка від 01.07.2016 №0534/73604/14032/23 припинено ОСОБА_1 страхові виплати з 01.07.2016 у зв`язку з відсутністю діючого рахунку Ощадбанку.

Відповідно до протоколу №3/3 від 13.01.2017 ОСОБА_1 відмовлено у призначенній щомісячних страхових виплатах на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 20.12.2016 (заявник не мешкає за даною адресою).

Відповідно до постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Костянтинівка від 16.01.2017 №0534/73604/24 та №0534/73604/14032/25 знято з обліку ОСОБА_1 з 30.06.2016 згідно рішенн комісії. Припинено страхові виплати з 01.07.2016.

Згідно з листом Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 16.01.2017 №01-20-356/21-06 довідку ОСОБА_1 скасовано на підставі ст.12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

15.02.2022 позивачка повторно звернулася до Костянтинівського міського відділення УВД ФСС України в Донецькій області з заявою про взяття на облік на продовження раніше призначених щомісячних страхових виплат.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Горлівка, Донецької обл.), а фактичне місце проживання/перебування на підконтрольній українській владі території ( АДРЕСА_2 ), що підтверджується довідкою від 16.05.2018 №1425-71652 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до протоколі Комісії з питань призначеня (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 15.03.2022 №19/2 вирішено призначити (відновити) ОСОБА_1 виплату страхових виплат.

Відповідно до постанови Костянтинівського міського відділення УВД ФСС України в Донецькій області від 21.03.2022 поновлено Полстяній нарахування та виплату страхових щомісчних виплат.

Представник позивача звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплати заборгованості по страховим виплатам за період з 01.07.2016 по 31.01.2022.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.04.2024 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті заборгованісті по страховим виплатам за період з 01.07.2016 по 31.01.2022.

Фактично позивачу відмовлено у виплаті страхових виплат за минулий період.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Статтею 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб визначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до вимог ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому суд вказує, що законодавством чітко встановлено, що призначення, виплата, припинення виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням усім без виключення особам, в тому числі й особам, які вимушено перемістилися з тимчасово окупованих територій, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо соціального страхування на рівні з іншими громадянами України.

Припинення страхових виплат можливе лише за умови прийняття органом ФСС відповідного рішення та лише з підстав, визначених ст. 46 Закону № 1105-XIV.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві страхових виплат, передбачених діючим законодавством.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч.2 ст.46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суд зазначає, що у спірний період ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні не був запроваджено.

Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Стаття 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно статті 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов`язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції, до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (справа „Мюллер проти Австрії").

У рішенні від 08.07.2004 Ілашку та інші проти Молдови та Росії ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров`я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах Пічкур проти України, Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому страхової виплати незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.

Так, з аналізу норм статті 46 Закону № 1105-XIV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплат не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що інші випадки для припинення виплати страхових внесків повинні також бути передбачені саме законом.

Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, суд зауважує, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Відповідно до частин 5, 6 статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Суд зазначає, що втрата працездатності позивачу встановлена безстроково, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат.

На підставі зазначеного, суд приходить висновку, що відповідачем протиправно припинено страхові виплати позивачу.

Разом з тим, оскільки судом встановлено, що позивачу припинено страхову виплату на підставі постанов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Костянтинівці від 16.01.2017 № 0534/73604/24 «Про зняття з обліку потерпілого» та № 0534/73604/14032/25 «Про зняття з обліку страхового випадку», при цьому позивач не був обізнаний про наявність такої, суд вважає з необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати зазначень постанови.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі №200/13292/18-а.

Щодо постанови відділення від 01.07.2016 № 0534/73604/14032/23 «Про припинення щомісячної страхової виплати» виплати були припинені з 01.07.2016 через відсутність діючого рахунку в Ощадбанку суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 4 п. 1Постанови Кабінету Міністрів України від 05.112014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2016 № 167, починаючи з 01.07.2016 виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" в поточній редакції виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

В порядку касаційного перегляду постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2017 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 по справі №826/11272/16, Верховний суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 25.09.2018 прийняв постанову, в якій дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України, приймаючи оспорювані зміни до Постанови № 637, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки будь-яких обмежень прав громадян, зокрема, вільно переміщених осіб, пов`язаних із соціальними виплатами, не встановлено, також не вбачається також і не відповідність вказаної постанови вимогам Конституції України.

Так, Верховний суд зазначив, що обмеження права вибору банківської установи, що здійснює пенсійне обслуговування громадян, не можуть свідчити про незаконність оспорюваних змін до постанови Уряду, оскільки вона спрямована саме на збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, забезпечення виплати пенсій та соціальних допомог, недопущення застосування шахрайських схем і протиправних дій під час здійснення таких виплат, запобігання фінансуванню тероризму.

Оскільки внутрішньо переміщені особи, зокрема, потребують спеціального захисту з боку держави, надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбаченихзаконом, встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян, тому оспорюванні позивачем зміни до Постанови № 637 не можуть вважатися дискримінаційними в розумінні положень Закону № 5207-VI.

Так, в постанові від 21.08.2018 по справі №219/3611/17 Верховний суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «Без відкриття позивачем рахунку в установі - Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України , у відповідача відсутні правові підстави для виплати пенсії з 01.07.2016 року і заборгованість з виплати пенсії, яка повинна нараховуватися відповідачем щомісячно з 01.07.2016 року може бути виплаченою за умови відкриття позивачем рахунку в ПАТ Державний ощадний банк України».

Враховуючи викладене, необхідною умовою для забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача на відновлення страхових виплат є відкриття останнім банківського рахунку в АТ «Державний ощадний банк України».

В лютому 2022 року Позивач звернулася до Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області за продовженням щомісячних страхових виплат і з лютого 2022 року Позивач почала отримувати щомісячні страхові виплати на особистий банківський рахунок АТ «Державний ощадний банк України».

Виходячи з наведеного з урахуванням висновків викладених в постанові від 21.08.2018 по справі №219/3611/17 Верховний суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив позовні вимоги підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн. відповідно до квитанції від 17.06.2024.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 133, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністратвний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправними та скасувати постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Костянтинівці від 16.01.2017 № 0534/73604/24 «Про зняття з обліку потерпілого» та № 0534/73604/14032/25 «Про зняття з обліку страхового випадку».

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат за період з 01.07.2016 по 31.01.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , адреса реєстрації внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 ) заборгованість по страховим виплатам за період з 01.07.2016 по 31.01.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , адреса реєстрації внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968,96 гривень.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30.08.2024 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв