№ 121196021, 22.08.2024, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6157/24

Провадження 3/524/2263/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2024 суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області Обревко Ліна Олександрівна, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовий в/ч НОМЕР_1 , водій, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,

за частиною 1статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

До Автозаводського районного суду м.Кременчука надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, зазначено, що 26.05.2024 року о 16 год. 51 хв. в м.Кременчуці по просекту Лесі Українки, 71, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_3 у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком № 105 лікаря-нарколога КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування», чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Гармаш М.Ю. в судове засідання не з`явився, надав до суду письмове клопотання про закриття адміністративного провадження, мотивуючи його тим, що лікарем наркологом було порушено Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», в частині не проведення лабораторних досліджень, та не встановлено ознак клінічної картини стану сп`яніння, не відібрано контрольного зразку біологічного середовища, а використано лише результат Драгеру. Окрім цього, вказував, що вказаний огляд на стан сп`яніння повинен був бути проведений не працівниками поліції, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем з застосуванням положень ст. 266-1 КУпАП. В зв`язку з вище викладеним просив закрити справу у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. При цьому, вказав, що у разі відмови в задоволенні клопотання в частині закриття провадження, застосувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до вимогст. 129 Конституції України,ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності можливість своєчасно дізнатись про день та час судового засідання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована УкраїноюЗаконом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно дост. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. При розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбаченест. 130 КУпАП, законом не встановлено обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно суду не надано права у разі ухилення від явки на виклик судді цю особу піддати приводу органом внутрішніх справ (Національною поліцією).

Враховуючи викладене та вимогист. 268 КУпАП, суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 , з урахуванням письмового клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Гармаша М.Ю.

Розглянувши справу, дослідивши наявні у справі докази, суддя встановив наступне.

Відповідно до п.2.9.а ПДР України водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Частиною 1ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначеност. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затвердженийПостановою КМУ №1103 від 17.12.2008.

Відповідно до ст.266 КУпАПпередбачено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженоїНаказом МВС України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затвердженийПостановою КМУ №1103 від 17.12.2008у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №714915 від 26.05.2024 ОСОБА_1 при наданні пояснень по суті правопорушення зазначено «відмовився». Дане твердження підтверджено записом з боді камер поліцейського, де при складанні протоколу про адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_1 відмовився від отримання тимчасового посвідчення та від підпису у протоколі, мотивуючи це тим, що з поліцейськими неможливо домовитись.

З Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 105 від 26.05.2024, що складений лікарем КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» ОСОБА_2 вбачається, що гр. ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Із долучених до протоколу про адміністративне правопорушення та переглянутих судом в судовому засіданні відеозаписів вбачається, що на них зафіксовано рух транспортного засобу ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_3 . Після встановлення особи, працівником поліції прийнято рішення щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 121 КУпАП, при цьому було роз`яснено права ОСОБА_1 , та за результатами якого прийнято рішення про накладення штрафу в сумі 510,00 грн., з яким ОСОБА_1 погодився. В подальшому, в зв`язку з тим, що у поліцейського виникла підозра, що громадянин перебуває в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній надав згоду. Після двох проведених спроб виявлення стану сп`яніння за допомогою газоаналізатора, що не закінчились успіхом, оскільки прилад показував завищену норму проміле, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до лікарні, на що останній знову ж таки погодився. Вже, перебуваючи у лікаря нарколога в кабінеті лікарні, ОСОБА_1 надав згоду на проходження огляду. Після цього, лікарем було вирішено провести огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора, результат якого виявився 3,31 проміле, з чим ОСОБА_1 не погодився, на що лікар запропонував пройти через деякий час повторно огляд газоаналізатором, на що ОСОБА_1 надав свою згоду. Через деякий час ОСОБА_1 пройшов повторно огляд на стан сп`яніння, результат якого виявився 2,21 проміле, з чим ОСОБА_1 погодився. Ніякого тиску ні зі сторони лікаря, ні зі сторони поліцейських на гр. ОСОБА_1 не здійснювалось, а навпаки останні сприяли його волі щодо повторного огляду та чекали вказаного часу. В подальшому, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 130 КУпАП, який ОСОБА_1 відмовився підписувати.

Відповідно до п. 2, 3, 4, 10, 13 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затвердженийПостановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008(в редакції станом на 28.04.2024) огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря -фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (всільській місцевості за відсутності лікаря -фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а вразі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність). Лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

У п. 7, 8 розділу III Інструкції встановлено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Відповідно п.п. 10, 12, 13, 14 розділу ІІІ Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Якщо водійучасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений.

Тобто, аналізуючи матеріали справи, суддя, у даному випадку, приходить до переконання, що посилання захисника на обов`язкове проведення лабораторного та клінічного дослідження при встановлення стану алкогольного сп`яніння, не знайшло свого підтвердження, адже відповідно до п. 7 розділу III Інструкції встановлено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове, а не для визначення стану алкогольного сп`яніння. Наявність в Інструкції норми, яка містить перелік видів біологічного середовища, які, окрім сечі, можуть бути відібрані, жодним чином не означає, що це є альтернатива для особи, яка проходить огляд на стан сп`яніння, обирати вид біологічного середовища, яке йому зручно здавати. Вказана альтернатива встановлена для тих випадків, коли відсутня реальна об`єктивна можливість здати якийсь із зазначених видів біологічного середовища. У всякому разі, огляд на стан сп`яніння проводиться лікарем медичного закладу, у який доставлений водій транспортного засобу, та лише лікар може визначити вид зразків біологічного середовища, необхідних для лабораторного дослідження. При цьому, враховується, які саме зразки біологічного середовища можна дослідити у цьому закладі охорони здоров`я.

Окрім цього,слід зазначити щовідповідно доп.15вказаної Інструкціїза результатамиогляду настан сп`яніннята лабораторнимидослідженнями встановлюєтьсядіагноз,який вноситьсядо актумедичного огляду,який складається в одному примірнику, та залишається в закладі охорони здоров`я (п.19 Інструкції). На витребування копії акту медичного огляду, клопотання ні від особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ні від захисника до суду не надходило.

Щодо посилання захисника на необхідність в даному випадку застосування норм ст. 266-1 КУпАП замість ст. 266 КУпАП, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби унормовано положеннями Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч. 1 статті 24 цього Закону початком проходження військової служби вважається: (1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; (2) день зарахування до списків особового складу військової частини(військового навчального закладу,установи тощо) -для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом,у тому числі військовозобов`язаних,які проходять збори,та резервістів під час мобілізації; (3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу,військового навчального підрозділу закладу вищої освіти-для громадян,які не проходили військову службу,та військовозобов`язаних; (4) день відправлення у військову частину з відповідного районного(міського)територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України,відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України -для громадян,призваних на військову службу під час мобілізації,на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; (5) день зарахування до списків особового складу військової частини-для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом,зараховані підчас такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; (6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно ч. 4 ст. 24 цього Закону військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: (1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого(навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); (2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; (3) поза військовою частиною,якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира(начальника); (4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; (5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Кодекс проадміністративні правопорушенняУкраїни встатті 15(ч.1-ч.3)встановив,що військовослужбовці,військовозобов`язані тарезервісти підчас проходженнязборів,а такожособи начальницькогоскладу Національногоантикорупційного бюроУкраїни,Бюро економічноїбезпеки України,рядового іначальницького складуДержавної кримінально-виконавчоїслужби України,служби цивільногозахисту,Державного бюророзслідувань,поліцейські несутьвідповідальність заадміністративні правопорушенняза дисциплінарнимистатутами.За порушенняправил,норм істандартів,що стосуютьсязабезпечення безпекидорожнього руху,санітарних норм,правил полювання,рибальства таохорони рибнихзапасів,митних правил,вчинення правопорушень,пов`язаних зкорупцією,вчинення домашньогонасильства,насильства заознакою статі,невиконання терміновогозаборонного приписуабо неповідомленняпро місцесвого тимчасовогоперебування уразі винесеннятермінового заборонногоприпису,порушення тишів громадськихмісцях,неправомірне використаннядержавного майна,незаконне зберіганняспеціальних технічнихзасобів негласногоотримання інформації,невжиття заходівщодо окремоїухвали суду,ухилення відвиконання законнихвимог прокурора,порушення законодавствапро державнутаємницю,порушення порядкуобліку,зберігання івикористання документівта іншихматеріальних носіївінформації,що містятьслужбову інформацію,зазначені особинесуть адміністративнувідповідальність назагальних підставах.До зазначенихосіб неможе бутизастосовано громадськіроботи,виправні роботи,адміністративний арешт.У разіпритягнення такихосіб довідповідальності завчинення домашньогонасильства,насильства заознакою статінаправлення особи,яка вчинилатаке насильство,на проходженняпрограми дляосіб,які вчинилидомашнє насильствочи насильствоза ознакоюстаті,здійснюється назагальних підставах. Інші, крім зазначених участині першійцієї статті,особи,на якихпоширюється діядисциплінарних статутівабо спеціальнихположень продисципліну,у випадках,прямо передбаченихними,несуть завчинення адміністративнихправопорушень дисциплінарнувідповідальність,а вінших випадках-адміністративну відповідальністьна загальнихпідставах. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбаченихглавою 13-Бцього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Із переглянутого судом відеозапису встановлено, що гр. ОСОБА_1 дійсно повідомляв поліцейським, що є військовослужбовцем, при цьому військового квитка не надавав, на виклику служби ВСП не наполягав. Із наданого захисником клопотання вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ та проходить військову службу на посаді водія у в/ч НОМЕР_1 . Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення транспортний засіб ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 , даних про те, що автомобіль стоїть на обліку в ЗСУ у суду не має.

З урахуванням вище викладеного та ст. 15 КУпАП, поліцейськими було враховано статус суб`єкта відповідальності, і вчинене правопорушення підлягає правому регулюванню за правилами глави 10 «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку» КУпАП, на підставі якої працівниками поліції був складений адміністративний протокол за порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху.

На підставі вище викладеного, сумнівів в обґрунтованості складеного протоколу (а.с.1) чи долучених до протоколу додатків, а саме: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.05.2024 року(а.с.2), висновокм щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного , наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 105 від 26.05.2024 року(а.с. 3), письмовим зобов`язанням ОСОБА_1 (а.с. 4), рапортом (а.. 5), копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2244019 від 26.05.2024 року(а.с. 6), довідка старшого інспектора ВАП БПП в м.юКременчук про те, що ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП не притягувався, отримував посвідчення водія (а.с. 7), дисками з відеозаписами (а.с.8), у суду не має, вони узгоджуються між собою та доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення «поза розумним сумнівом».

Будь-яких підстав не довіряти наведеним вище доказам суд не вбачає, оскільки вони не викликають сумнівів у їх достовірності і допустимості, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи про адміністративне правопорушення, об`єктивно узгоджуються між собою, взаємодоповнюють один одного та повністю у своїй сукупності відтворюють картину вчиненого.

Жодних даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, суду не надано.

Підстав вважати ці докази такими, що отримані з порушенням встановленого законом порядку, і давали б підстави визнавати встановлені обставини недійсними, у суду відсутні.

При накладенні адміністративного стягнення суддя враховує наступне.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Гармаш М.Ю. просив суд застосувати норми ст.69 КК Українита накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, що буде достатнім та повною мірою досягне мети адміністративного стягнення у відповідності дост. 23 КУпАП.

Відповідно достатті 23 КУпАПадміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкція ч.1 ст.130 КУпАПпередбачає адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

УКУпАПвідсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте чиннийКримінальний кодекс Українимає відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України).

Разом із тим застосування ст.69 КК Українитакож обумовлено певними умовами, а саме призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом можливе за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.

Як обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 наведено те, що він проходить військову службу з метою протидії України військовій агресії російської федерації.

На думку суду наведена обставина не є переконливим мотивом наявності підстав для застосування положеньст.69 КК Україниз урахуванням принципу справедливості покарання й відповідності його меті виправлення особи та запобігання вчиненню нових правопорушень як ним, так і іншими особами.

За змістом ч.1ст. 69 КК, при вирішенні питання про можливість застосування більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті, суд повинен установити кілька обставин (не менш як дві), що пом`якшують покарання, та мотивувати, як саме вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення.

При цьому застосування зазначеної норми матеріального закону не є обов`язковим для суду, а є його дискреційним повноваженням (судового розсуду). Тобто можливість вибору одного з юридично дозволених варіантів правозастосовного рішення, що є умовою ефективного правозастосування норм права суб`єктами застосування для прийняття правильного, законного та обґрунтованого рішення.

Проте, наведені обставини не є достатніми та переконливими для не застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Крім того, при вирішенні питання щодо можливості застосування під час розгляду справи за нормамиКУпАПположеньКК України, які, на думку сторони захисту, мають кореспондуватися як найбільш близькі галузі права, суд зауважує, що відповідно до ч.4ст. 3 КК Українизастосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Відповідно дост. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

При накладенні адміністративного стягнення, враховуючи характер скоєного правопорушення, яке оцінюється як грубе, оскільки діяльність пов`язана з керуванням транспортним засобомджерелом підвищеної небезпеки, даних щодо особи ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем ЗСУ, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, вважаю необхідним накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде цілком відповідати обставинам справи, та, у свою чергу, сприятиме профілактиці даного виду правопорушень.

Згідно ізст. 40-1 КУпАПсудовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі п.5 ч.2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн.

Керуючись ст. ст.40-1,283,284,307,308 КУпАП, суд

постановив:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Штраф підлягає добровільній сплаті протягом 15 днів з дня вручення копії постанови.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу в розмірі 34000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 - 605,60 грн. судового збору в дохід держави, стягував : ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106;).

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Постанова набирає чинності після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовий в/ч НОМЕР_1 , водій, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Стягувач в частині стягнення судового збору: Територіальне управління державної судової адміністрації в Полтавській області, код ЄДРПОУ 26304855, адреса: 36000, м.Полтава, вул. Соборності, 17.

Стягувач в частині стягнення штрафу: Батальйон патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, адреса: 39631, м.Кременчук, проїзд Захисників Азовсталі, 3.

Суддя Ліна ОБРЕВКО