Решение № 121089021, 20.08.2024, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/12429/23

Провадження №: 2/336/830/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого судді Щасливої О.В.

розглянувши в порядку спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредитування,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредитування.

В заяві вказує, що 4 квітня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZPO0AE00000409, за умовами якого позичальнику надані кредитні кошти у розмірі 34 782,19 доларів США, зі сплатою відсотків в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, строком до 4 липня 2012 року.

12 липня 2012 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, у відповідності до якої зменшено суму заборгованості, продовжено строк погашення заборгованості до 7 червня 2015 року та визначено графік погашення кредитних коштів з урахуванням відсотків та інших платежів, передбачених договором.

Позивач свої зобов`язання виконав шляхом надання кредитних коштів у розмірі, визначеному договором.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору відповідачу направлено вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, яка залишена без уваги.

Зобов`язання за кредитним договором було забезпечено договорами поруки від 12 липня 2012 року, укладеними між акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» Романовим О.І. та ОСОБА_3 , відповідно до умов яких у разі невиконання умов кредитного договору боржники відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору поручителям також було направлено вимоги про дострокове повернення кредитних коштів з урахуванням відсотків та інших платежів, які залишені боржниками без задоволення.

Відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо погашення заборгованості не виконала, станом на 15 листопада 2023 року у неї виникла заборгованість у розмірі 34 641,02 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту становила 9011,81 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 11 644,92 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом обчислювалася 563,70 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором становила 13 420,59 доларів США.

Фінансова установа на свій розсуд просить лише частину заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 428,27 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9011,81 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 11 644,92 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 563,70 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором за період з 13 серпня 2018 року по 31 січня 2019 року у розмірі 5207,84 доларів США, стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Крім того, просить про покладення на відповідачів судового збору в сумі 11 515 грн. 35 коп., попередньо сплаченого позивачем.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу від 24.11.2023 року справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В.

Ухвалою судді від 30.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання, в розумінні положень ст.279 ЦПК України, не надходило.

Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив, за змістом якого вона не визнає позовні вимоги у повному обсязі, оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему «Електроний суд», вона як учасник справи у цій системі не зареєстрована, в порушення вимог ст. 43 ЦПК позивачем не надано доказів направлення всім учасникам справи поданих документів в паперовій формі з описом вкладення. Також посилається на відсутність належних документів, що підтверджують розмір заборгованості, оскільки наданий розрахунок заборгованості є одностороннім арифметичним розрахунком, оформленим з порушенням діючого законодавства, і не може свідчити про наявність заборгованості та її розмір, виписка з особового рахунку до матеріалів справи не долучена.

У зв"язку з викладеним просить відмовити у задоволенні позову з цих підстав.

Крім того, у своєму відзиві посилається на порушення позивачем позовної давності звернення до суду з заявленими вимогами, вказуючи на те, що строк дії договору простирався до 12.07.2012 року, фінансова установа звернулась з вимогами лише у листопаді 2023 року, тобто понад 16 років з моменту припинення дії договору, що є також підставою для відмови у задоволені позову.

В свою чергу, представником позивача надано відповідь на відзив, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів відповідача ОСОБА_1 , оскільки фінансовою установою дотримані всі вимоги законодавства, дано підтвердження направлення всіх документів учасникам справи в паперовій формі, дотримано строки звернення до суду з заявленим вимогами, договором передбачено, що він діє до повного його виконання (п. 5.1), враховуючи що відповідачем не виконані умови договору до теперішнього часу, звернення до суду обґрунтовано.

На підставі викладеного просить задовольнити вимогу у повному обсязі та стягнути з боржників заборгованість в іноземній валюті.

До відповіді на відзив преджставник прозиивача надав виписку по особовому рахунку боржника на підтвердження суми заборгованості,

Суд, з"ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Даний спір виник у сфері договірних зобов`язань та регулюється нормами загального цивільного законодавства та умовами укладеного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 4 квітня 2027 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZPO0AE00000409, за умовами якого позичальнику надані кредитні кошти у розмірі 34 782,19 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості, за використання фінансового інструменту у розмірі 1% виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за використання фінансового інструменту у розмірі 0,14% виданого кредиту щомісяця, строком до 2 липня 2012 року (п. 7.1 договору).

Погашення коштів здійснюється щомісячними платежами у сумі 610,86 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (а.с. 48-50).

Відповідно п. 5.1 договір діє в обсязі виданих позивальнику коштів до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Позивач свої зобов`язання виконав шляхом надання кредитних коштів на придбання автомобіля у розмірі 25 000 грн. (а.с. 51) та надав кошти на сплату страхових платежів у розмірі 9525,42 доларів США, передбаченому пунктом 7.1 цього договору.

за умовами якої зменшено суму заборгованості, продовжено строк погашення заборгованості до 07 червня 2015 року та визначено графік погашення кредитних коштів з урахуванням відсотків та інших платежів, передбачених договором.

Додатковою угодою сторонами погоджена позовна давність тривалістю 50 (п`ятдесят) років (а.с. 52, 53).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 208 ЦК України за загальним правилом у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною і юридичною особою, а договір між сторонами не становить виключення з цього правила.

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір, яким є і договір між сторонами, укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

З системного аналізу наведених положень цивільного законодавства випливає, що законом до договору кредитування встановлено обов`язковість письмової форми, про дотримання якої свідчить підпис сторін.

Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено договором поруки без номеру від 12.07.2012 року, укладеним з ОСОБА_2 , за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за невиконання зобов`язань в тому ж розмірі, що і боржник, як солідарні боржники (п. 2, 4 договору поруки) (а.с. 54).

Також, зобов`язання за кредитним договором забезпечено договором поруки без номеру від 12.07.2012 року, укладеним з ОСОБА_3 , за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за невиконання зобов`язань в тому ж розмірі, що і боржник, як солідарні боржники (п. 2, 4 договору поруки) (а.с. 55).

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору боржнику ОСОБА_1 направлено повідомлення № 30.1.0.0/2-70404ZPO0L151 від 04.09.2023 року про повернення кредитних коштів (а.с. 20-22). Аналогічні повідомлення були направлені боржникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 23-28), які залишені ними без виконання.

Цивільним кодексом України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три року (ст. 256, 257 ЦК України).

Відповідач заперечує дотримання позивачем цих строків, посилаючись на звернення позоивача до суду з цим позовом за спливом встановленої законом давності.

Суд не погоджкється з означеними твердженнями, виходячи з таких міркувань.

Статтею 259 ЦК України внормовано зміну тривалості позовної давності.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, про що укладється договір у письмовій формі (ч. 1. ст. 259 ЦК України).

З наведених положень закону випливає, що загальна позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за договором між сторонами, проте ця давність не може бути скорочена за домовленістю сторін (ч. 2 ст. 259 ЦК України), тобто сторони можуть збільшувати тривалість позовної давності, але не можеуть її зменшувати.

Як випливає з додаткової угоди від 12.07.2012 року до кредитного договору № ZPO0AE00000409 від 04.04.2007 року, Позовна давність по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафів) за даним договором встановлюється сторонами тривалістю в п"ятдесят років (п. 7 додаткової угоди від 12.07.2012 року на а. с. 52, зворотний бік).

Означена угода скріплена підписом сторін, її положення ніким з учасників угоди не оспорені, не визнані судом недійсними, тому вона як невід№ємна частина договорує дійсною і підлягає виконання.

У зв"язку з викладеним суд доходить переконання, що, звернувшись до суду з цим позовом 24 листопада 2023 року, позивач не порушив встановлену сторонами давність звернення за судовим захистом порушеного права .

Вирішуючи вимоги позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У зв`язку з викладеним є очевидним, що у разі укладення договору у письмовій формі усі його умови повинні бути викладеними в договорі та підписаними сторонами.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідач виконувала перелічені зобов`язання неналежним чином, внаслідок чого станом на 15.11.2023 року у неї виникла заборгованість у розмірі 34 641,02 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9011,81 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 11 644,92 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 563,70 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором 13 420,59 доларів США.

Однак, фінансова установа на свій розсуд просить лише частину заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 428,27 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9011,81 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 11 644,92 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 563,70 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором за період з 13.08.2018 року по 31.01.2019 року у розмірі 5207,84 доларів США.

Суд, не погоджується з доводами відповідача щодо недотримання норм Цивільного процесуального кодексу України при зверненні до суду з позовом в електронній формі.

Відповідно до частини 7 статті 43 ЦК України встановлено, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Так, дійсно позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі, який подано за допомогою підсистеми «Електронний суд», в якому вказав на відсутність реєстрації відповідачів в підсистемі «Електронний суд», на що і вказував відповідач у своєму відзиві.

На виконання наведеної норми, позивачем надано підтвердження направлення відповідачам усіх документів у паперовій формі засобами поштового зв`язку з описом вкладенням (а.с. 65 зворотня сторона, 66 та 66 зворотня сторона).

Щодо посилання відповідача, що документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», і це є виписка по рахунку, а не розрахунок заборгованості, який наданий позивачем.

Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 №578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Банківська виписка має статус первинного документу.

Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до вищевказаних норм виписка по особовою рахунку відносяться до первиних документів.

Таким чином, відповідачка обставини, вказані в позовній заяві, жодним чином не спростовувала. Будь-яких заперечень щодо користування наданими кредитними коштами, розмір її заборгованості не надала.

Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Надані суду договори поруки, укладені між позивачем та співвідповідачами 12 липня 2012 року, вказують на характер правовідносин сторін, дає суду підстави для покладення солідарної відповідальності за порушення обов`язків, що передбачені основним договором.

Враховуючи, що відповідачі не виконали взяті на себе зобов`язання, не повернули кредитні кошти у строк, встановлений договором, заборгованість підлягає стягненню з відповідачів у повному обсязі в солідарному порядку.

Судовий збір, попередньо сплачений позивачем, у відповідності до правил цивіль-ного процесуального законодавства має бути стягнутий з відповідачів його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 611, 1050, 1054 ЦК Украї-ни, ст.ст. 4, 12, 77-82, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» у рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № ZPO0AE00000409 від 04.04.2007 року 26 428,27 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9011,81 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 11 644,92 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 563,70 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором за період з 13.08.2018 року по 31.01.2019 року - 5207,84 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» по 3838 грн. 44 коп.витрат зі сплати судового збору, а всього 11 515 грн. 32 коп. (3838 грн. 44 коп. х 3).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 20 серпня 2024 року.

Суддя О.В. Щаслива