Решение № 121063409, 01.08.2024, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/3596/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., представника відповідача - адвоката Школьного В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що 23 травня 2019 року ТОВ « «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали між собою договір позики №4314487 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту» умов, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.2 Договору кредиту, Кредитодавець надає Позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 6000 гривень, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів в день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від суми позики. Сторони визначили, що строк позики (строк Договору) складає 30 днів, із відповідною базовою процентною ставкою 1,60 % в день та розміром акційних процентів акційних Процентів 1,04% в день. Сторонами відповідно до умов п.2 Договору визначено, що розмір процентів на прострочену строк користування коштами понад строки Договору) складають 2,70% в день. Кредитодавцем умови договору були виконані в повному обсязі. Разом з тим відповідач умови договору не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість за договором. Між Товариством з обмеженою відповідальністю « «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Профіт Капітал» Фактор) 10 липня 2020 року укладено договір факторингу № 10072020 (далі Договір факторингу). Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу Первісний кредитор зобов`язується передати Новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а Новий кредитор зобов`язується їх прийняти. Пунктом 2.1.3 Договору факторингу визначено, що Право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги у формі, наведеної в відповідних додатках до цього Договору. 15 жовтня 2020 року між сторонами за Договором Факторингу було підписано Реєстр прав вимоги № 107, відповідно до котрого право вимоги за Договором позики № 4314487 від 23.05.2019 року перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал», починаючи з 15.10.2020 року.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» заборгованість в розмірі 14153,17 грн., яка складається з:

-заборгованості за тілом кредиту - 6000,00 грн.;

-заборгованості за процентами - 2880,00 грн.;

-заборгованість за процентами на прострочену позику - 3000,00 грн.

-заборгованість за 3% річних - 485,29 грн.;

-заборгованість за інфляційними витратами - 1787,88грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки суму сплаченого судового збору в розмірі 2481,00 грн., а також судові витрати професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, в позовній заяві позивач просив слухати справу у відсутності свого представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Оспорюючи позовні вимоги, представник відповідачки послався на те, що доказів на перерахування грошових коштів, в тому числі платіжних доручень до позову не додано і суду не надано, вказаний позивачем рахунок не належить відповідачці, яка грошових коштів не отримувала, отже, не має обов`язку повернення суми коштів, зазначену в позовній заяві. Звертаючись до суду із позовною заявою, як на підтвердження своїх вимог позивачем - ТОВ «ФК «Профіт Капітал» - до позову додано копію договору факторингу від 10.07.2020 №10072020, укладеного між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Відповідно до п.1.1 Договору, клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Також до позову додано копію реєстру прав вимоги підписаний та скріплений печатками TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал», повідомлення про відступлення права вимоги за договором за договором №10072020 від 10 липня 2020 року, копію акту повернення права вимоги, копію додаткової угоди № до Договору факторингу №10072020 від 10.07.2020 року, витяг з Реєстру боржників прав вимог №107 від 15.10.2020 року до Договору факторингу №10072020 від 10.07.2020р. Проте, зазначені документи не містить ані дат їх складання, не заповнені та взагалі не містять відомостей того, що права вимоги за договором позики №4314487 від 23.05.2019 було передано позивачу, тобто ТОВ «Профіт Капітал», а витяг з Реєстру прав вимоги №107 від 15.10.2020 року є неналежним доказом у справі, оскільки вказаних обставин не підтверджує. Посилаючись на ці обставини представник відповідачки - адвокат Школьний В.А. - просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши письмові докази по справі, з`ясувавши правові позиції сторін, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 травня 2019 року ТОВ « «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали між собою договір позики №4314487 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.2 Договору кредиту, Кредитодавець надає Позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 6000 гривень, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів в день закінчення Строку Позики або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від суми позики. Сторони визначили, що строк позики (строк Договору) складає 30 днів, із відповідною базовою процентною ставкою 1,60 % в день та розміром акційних процентів акційних Процентів 1,04% в день. Сторонами відповідно до умов п.2 Договору визначено, що розмір процентів на прострочену строк користування коштами понад строки Договору) складають 2,70% в день.

Згідно з п. 5 Договору кредиту визначено, що цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Відповідно до п. 4.2. Договору кредиту Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mvcredit.ua/ru/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.

Відповідно до п. 8.4 Правил якщо під час дії особливих умов виконання Договору, встановлених для Позичальника в рамках програми лояльності (у тому числі право сплати Процентів акційних) Позичальник порушить взяті на себе договірні зобов`язання, такі особливі умови виконання Договору втрачають силу, що означає, що нараховані згідно умов Договору Проценти підлягають сплаті Позичальником в повному об`ємі за весь період дії Договору згідно умов Договору і незалежно від пропонованих особливих умов Програми лояльності.

Кредитодавець на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 6000,00 грн строком на 30 днів, а Позичальник відповідно зобов`язався повернути його разом з іншими платежами згідно з умовами цього Договору.

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Оспорюючи позовні вимоги, представник відповідачки послався на те, що доказів на перерахування грошових коштів, в тому числі платіжних доручень до позову не додано і суду не надано, вказаний позивачем рахунок не належить відповідачці, яка грошових коштів не отримувала, отже, не має обов`язку повернення суми коштів, зазначену в позовній заяві.

Разом з тим, суд вважає встановленим, що 23.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БАНК» ( «Безпечне Агенство Необхідних Кредитів») та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 4314487 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 1 Закону України «Про електронну комерцію».

З огляду на положення розділу 3. Інформаційно-телекомунікаційна система товариства та Правил надання грошових коштів у Позику, укладення договору здійснюється в Інформаційно - телекомунікаційній системі покроково, шляхом проходження наступних обов`язкових етапів: вибір фінансової послуги, в якій споживач зацікавлений, за доступними параметрами (головна сторінка на Сайті Товариства); ідентифікація Споживача шляхом надання Товариству інформації та персональних даних, які необхідні для верифікації та укладення правочину (сторінка в Інформаційно-телекомунікаційній системі, що містить поля, які Заявник заповнює самостійно і несе відповідальність за повноту, точність і достовірність наданих ним даних); Заявник має можливість змінювати зміст наданої ним інформації, яка Верифікується відповідно до цих Правил, до моменту прийняття Оферти. Результатом цього етапу є створення Особистого кабінету - розділу на сайті Позикодавця, який є частиною облікової та реєструючої системи Товариства, до якого цій особі тимчасово надається цілодобовий захищений доступ. Заявник користується в наступному створеному Особистим кабінетом без обмеження кількості разів, у тому числі для укладення договорів з Товариством, розміщення оферти у вигляді інформації та згенерованого за обраними Заявником параметрами змісту договору позики із істотними умовами та реквізитами, що передбачено законодавством, та надання її заявнику для вивчення і прийняття рішення. Оферта включає перенаправлення ( відсилання) до передбаченої п.п. 3.1 -3.9 цих Правил інформації та документів про Товариство на послуги, які ним надається історійка на Сайті Товариства, на якій розміщена відповідна інформація та документи для ознайомлення) до яких заявнику надається безперешкодний доступ, у тому числі шляхом переходу по відповідному зовнішньому відсиланню( ар.с.9-17).

Заявнику надається можливість обрати варіант згоди прийняти пропозицію укласти Договір (Оферту) або відмовитись від цієї Оферти. Для укладення договору підписання електронного повідомлення Заявнику надсилається на електронну пошту Одноразовий ідентифікатор. Прийняття заявником Оферти (Акцепт) та підписання ним електронного договору здійснюється шляхом надсилання електронного повідомлення в електронній формі, про прийняття (акцепт) пропозиції, яка розміщена у цьому розділі. Після підписання Заявником Електронного договору формується одноразовий ідентифікатор підпису Товариства, який є результатом обробки даних, наданих Заявником, та послідовності підтвердження погодження усіх етапів укладення Електронного договору в Інформаційно-телекомунікаційній системі. Сформовані таким чином підписи накладаються на електронний договір. Договір зберігається з електронному вигляді в Особистому кабінеті Позичальника; На підтвердження вчинення електронного правочину Товариство направляє Позичальнику на електронну пошту електронний договір.

З матеріалів справа вбачається, що ОСОБА_1 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов одноразовий ідентифікатор, відображений у реквізитах договору: х5DRWQYВuw, за допомогою якого відбулось укладення електронного договору ( ар.с.8).

Без отримання листа на адресу електронної пошти, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Договір позики між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений.

Також слід зауважити, що в матеріалах справи наявна інформація про номер телефону відповідачки, який використовувався при укладені договору та діє по теперішній час, оскільки зазначений ОСОБА_1 як актуальний засіб зв`язку.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:

-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення,

Слід також зазначити, що частиною 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» передбачено, що ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації та процедури автентифікації відповідно до схем електронної ідентифікації.

Оскільки, TOB «1 БАНК» є власником (держателем) інформаційно- комунікаційної системи, ідентифікація особи відбувається саме TOB «1 БАНК», а тому видача довідок про ідентифікацію особи здійснюється одноособово та за підписом уповноваженої на це посадової особи TOB «1 БАНК»

Таким чином, надана довідка TOB «1 БАНК» про укладення договору (Ідентифікацію) є допустимим, належним доказом в розумінні ст. ст. 77-81 ЦПК України ( ар.с.8).

Оспорюючи позовні вимоги, позивачка також вказала, що з наданих доказів неможливо встановити чи належить зазначена картка саме відповідачці.

Разом з тим, позивачкою було надано копію договору Позики № 4314487 від 23.05.2019 року, який був укладений за результатом процедури ідентифікації та верифікації особи позичальника та підписано за допомогою одноразового ідентифікатора, який відповідачка отримала на електронну пошту.

Саме під час процедури ідентифікації, позичальником було вказано картковий рахунок, на який особа має бажання отримати суму коштів у позику, а також такий картковий рахунок було вказано в договорі позики №4314487 від 23.05.2019 року та у додатку №1 до цього договору та вказано саме банківську картку під номером НОМЕР_1 .

При укладенні Договору позики сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та зарахування кошів у сумі 6000,00 грн відбулось на номер рахунку Відповідача № НОМЕР_1 . Підтвердженням переказу коштів є копія договору та інформація про переказ коштів, яку надало ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАМ ФІНЕКСПРЕС», яка надає послуги відповідно до чинного законодавства та ліцензії НБУ від 29.01.2016р. № 37 на переказ коштів без відкриття рахунків (Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії НОМЕР_2 від 21.05.2015 року) .

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, TOB «1 БАНК» було надано інформацію про переказ коштів, яка відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме:

- містить дату і місце складання документу (19.07.2023 року, м. Київ, Гарматна, буд. 4, поверх 5. офіс 1-2):

- назву підприємства (ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФІНЕКСПРЕС): зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (23.05.2019 року, сума 6000,00 гри (шість тисяч грн 00 коп), відбувся успішний переказ на картку № НОМЕР_1 . Номер платежу 63694224164073893811530370); посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (підписано директором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФІНЕКСПРЕС Оксана Губіна):

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (підписано директором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФІНЕКСПРЕС Оксана Губіна за допомогою електронного цифрового підпису.

Тому суд, задовольняючи позовні вимоги, виходить з того, що належність відповідачці ОСОБА_1 карткового рахунку, як і факт укладення між сторонами договору кредиту, доведена наданими суду належними та допустимим доказами.

Що стосується позиції відповідачки в тій частині, що доказів на перерахування грошових коштів, в тому числі платіжних доручень до позову не додано і суду не надано, то суд погоджується з позицією позивача, який зазначив, що, оскільки ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПРЕС" не здійснювала операції з готівковими грошима, а перекази коштів здійснювалися виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод банками-екваєрами, від яких фактично надходили на картки клієнтів кошти для переказу, передбачено надходження від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» загальних сум поповнення, а не окремих транзакцій, у зв`язку з чим виділити транзакції як окремі платежі у банківській виписці не є можливим( ар.с.19).

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ПК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 639 ЦК України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 3 статті 207 ЦК України чітко визначає, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, а згідно з п.2 ч.1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем, або під впливом тяжкої обставини.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частини третя та п`ята статті 203 ЦК України передбачають, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності з ст. ст. 526, 527, 623 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання. В разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання боржником він зобов`язаний відшкодувати кредитору завдані цим збитки. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з неповерненням заборгованості за Договором кредиту та відповідно до розрахунку на 15 жовтня 2020 року (дата відступлення права вимоги) заборгованість становить 11880,00 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 6000,00 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими Базовими процентами - 2880,00 грн.; заборгованість на нарахованими та несплаченими Процентами на прострочену позику - 3000,00 грн.( ар.с.24,25).

10 липня 2020 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВ НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Проф Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Профіт Капітал» / Фактор) укладено договір факторингу № 10072020 (далі Договір факторингу, ар. с. 26-29).

Відповідно до п. 1.1 Договору факторингу Первісний кредитор зобов`язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а Новий кредитор зобов`язується їх прийняти (ар.с.26-29).

Пунктом 2.13. Договору факторингу визначено, що право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги у формі, наведеної відповідних додатках до цього Договору( ар.с.30-32,33,39,40, 41).

15 жовтня 2020 року між сторонами за Договором Факторингу було підписано Реєстр прав вимог № 107, відповідно до якого право вимоги за Договором позики № 4314487 від 23.05.2019 рою перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» ( ар.с.20-21, 43,102-105).

Отже, право вимоги за Договором кредиту перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за Реєстром передачі прав вимоги № 107, починаючи з 15.10.2020 року.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням умов укладеного між сторонами кредитного договору з вини відповідачки були порушені права позивача, які підлягають судовому захисту.

Розмір заборгованості відповідачки становить 11880,00 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 6000,00 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими Базовими процентами - 2880,00 грн.; заборгованість на нарахованими та несплаченими Процентами на прострочену позику - 3000,00 грн.( ар.с.24,25).

Позивач вправі здійснити нарахування 3% річних - 485, 29 гривень; заборгованість за інфляційними витратами - 1787,88 гривень.

Отже загальна сума заборгованості відповідачки станом на 03 листопада 2023 року, включаючи тіло кредиту, проценти, 3% річних та інфляційні витрати становить 14153 гривні 17 копійок ( ар. с. 24, 25), які підлягають стягненню з відповідачки.

Що ж стосується стягнення витрат на правову допомогу в сумі 10000 гривень, то в цій частині суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги, стягнувши на користь повивача 3000 гривень витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5).

Відповідно до ч.З ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, шо такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015, висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014 тощо). За змістом зазначених судових рішень заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002).

З врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором в сумі 14153 гривні 17 копійок, 2481 гривню повернення судового збору та 3000 гривень витрат на професійну правову допомогу, відмовивши в іншій частині за безпідставністю позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України, ст. ст. 1, 14 Закону України «Про електронну ідентифікацію і електронні довірчі послуги», ст. ст.1, 12 Закону України «Про електронну комерцію», розділом 3. Інформаційно-телекомунікаційна система товариства та Правил надання грошових коштів у Позику, Законом України «Про бухгалтерський облік», ст. ст. 1047,202,205,639,207,204, 1050,610,612, 526, 527, 620,509,626, 1054,1051,215, 203 ЦК України, ст. ст. 137, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_1 ( рнокпп НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал»( код ЄДРПОУ 39992082) заборгованість за кредитним договором в сумі 14153 гривні 17 копійок, 2481 гривню повернення судового збору та 3000 гривень витрат на професійну правову допомогу, відмовивши в іншій частині за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко