Решение № 121058418, 18.06.2024, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/2489/23

провадження № 2/650/247/24

РІШЕННЯ

іменем України

18 червня 2024 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі головуючого Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого звернулася ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Буджиганчук (Мартиненко) Євдокія Юріївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів,

встановив:

07 листопада 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить з урахуванням клопотання від 14 березня 2024 року визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 04.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною, який зареєстрований в реєстрі за № 5724 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»" заборгованості в розмірі 17470,00 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" (код ЄДРОПУ 36799749) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) безпідставно отримані кошти в розмірі 7348,35 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" (код ЄДРОПУ 43577608) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) безпідставно отримані кошти в розмірі 536,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ"(код ЄДРОПУ 36799749) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" (код ЄДРОПУ 43577608) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 10800,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 04.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною (далі приватний нотаріус) вчинено вищевказаний виконавчий напис згідно з яким з позивача стягнуто зазначену суму заборгованості.

Вважає виконавчий напис незаконним з таких підстав: відповідності до статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, приватний нотаріус вчинив виконавчий напис без надання йому оригіналу нотаріально завіреного кредитного договору оформленого згідно зі статтями 207, 208 ЦК України, та у відповідності до статті 88 Закону нотаріус вчинив виконавчий напис без надання йому документів, які підтверджують безспірність заборгованості.

Перелік документів, якими мала бути підтверджена безспірність заборгованості позичальника перед кредитором за для можливості вчинення виконавчого напису, затверджена у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року № 662, було визнано незаконним та нечинним постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року № 826/20084/14.

Тому положення вказаного пункту не підлягали застосуванню при вчиненні нотаріального напису приватним нотаріусом.

У відзиві на позовну заяву, поданому 04 січня 2024 року, представник ТОВ «Вердикт Капітал», просить відмовити у задоволені позовних вимог та вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу посилаючись на їх необґрунтованість.

Відповідач в особі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заперечує, проти заявленої позивачем суми судових витрат у вигляді професійної правничої допомоги в розмірі 10800,00 грн, посилаючись на те, що справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є типовими, сама підготовка документів не потребує значного часу, а позовна заява є шаблонною тому заявлена сума не є співмірною зі складністю справи.

У відповіді на відзив наданого 10.01.2024 року представник позивача заперечує проти вимог відзиву, вказує, що відповідач не надав нотаріально завіреного договору, не спростував обґрунтованість суми за надання юридичної допомоги, просить позовні вимоги задовольнити та додатково стягнути 5000 грн за відповідь на відзив.

Відповідач в особі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заперечує, проти задоволення позовних вимог, вважає, що вимога про стягнення 7348,35 грн, які було стягнуто з позивача, має стосуватися лише ТОВ «Вердикт Капітал», оскільки саме на його користь було стягнуто з позивача вказану суму, як і інші суми зазначені позивачем, так ТОВ «Дебт Форс», взагалі будь яких коштів від позивача не отримував, тому в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Дебт Форс» просить відмовити, як і в стягненні суми на правничу допомогу, посилаючись на те, що справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є типовими, сама підготовка документів не потребує значного часу, а позовна заява є шаблонною тому заявлена сума не є співмірною зі складністю справи.

На судове засідання представник позивача не з`явилася, подала заяву в якій просила суд провести розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позов задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

На судове засідання представник відповідача в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

На судове засідання представник відповідача в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

На судове засідання треті особи не з`явилися, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомили.

За таких обставин, суд вважає можливим постановити рішення за наявними матеріалами справи.

Дослідивши письмові докази, перевіривши наведені обставини, суд вважає, що позов необхідно задовольнити повністю з огляду на таке.

04.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 5724 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»" заборгованості в розмірі 17470,00 грн.

Виконавчий напис вчинений на підставі: кредитного договору № 1215135 від 27 серпня 2019 року.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.12.2020 року ВП № 63960026 за вказаним виконавчим написом було відкрито виконавче провадження приватним виконавцем Виконавчого округу Херсонської області Баталіним Сергієм Сергійовичем.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит від 26.10.2023 року вих. № 13239 адвокату Білій Т.В. приватним виконавцем було повідомлено про розмір стягнутої суми заборгованості за вказаним виконавчим провадженням: 7348,35 грн заборгованість за виконавчим документом, 734,83 основна винагорода приватного виконавця, 500 грн витрати виконавчого провадження.

Наведені докази суд визнає належними та допустимими, адже вони отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечувались сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Зміст позовних вимог, підстави позову та встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли цивільні правовідносини з приводу виконання кредитного договору шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, які врегульовані положеннями статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (далі Закону), статей 15, 16, 207, 261, 526, 610, 1054 ЦК України, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Пунктами 1.1., 1.2. Порядку встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2.2. Порядку визначено, що у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Згідно з пунктами 3.1. 3.5. Порядку визначено, що: нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Статтею 87 Закону встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» встановлено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів, надаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника, із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Натомість, вказаний пункт, яким було доповнено Перелік, шляхом внесення змін до нього, згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року № 662, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року № 826/20084/14 було визнано незаконним та не чинним, про що мається відповідний запис у преамбулі Переліку.

Таким чином, зважаючи на набрання чинності постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року № 826/20084/14 з моменту її проголошення, та залишення її без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, Переліком з 22 лютого 2017 року не передбачено переліку документів, за якими стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Зважаючи на обов`язок нотаріуса у відповідності до частини другої статті 87 Закону при вчиненні виконавчого напису, вирішуючи питання про стягнення заборгованості в безспірному порядку, керуватися виключно переліком документів, що встановлений Кабінетом Міністрів України, слід ствердити, що вчинення виконавчого напису за відсутності такого переліку є незаконним.

Отже, враховуючи, що на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису, тобто станом на 04 грудня 2020 року, заяви про видачу якого були подані в порядку забезпечення стягнення заборгованості за кредитним договором, вказаний перелік документів не був встановлений Кабінетом Міністрів України для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, та нотаріусу не було надано нотаріально посвідченого кредитного договору у відповідності до пункту 1 Переліку, приватний нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис.

За умови відсутності у нотаріуса права вчиняти вказаний виконавчий напис із зазначених підстав не підлягають аналізу доводи позивача щодо ненадання відповідачем документів, що підтверджують безспірність заборгованості, адже нотаріус позбавлений був підстав проводити відповідну перевірку у відповідності до частини першої статті 88 Закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги пред`явлені до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» та визнати спірний виконавчий напис нотаріуса такими, що не підлягають виконанню повністю з тих підстав, що його вчинено нотаріусом, який не мав на це права.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих за виконавчим написом коштів у сумі 73348,35 грн суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит від 26.10.2023 року вих. № 13239 адвокату Білій Т.В. вбачається, що приватним виконавцем було фактично стягнуто заборгованість за виконавчим документом в розмірі 7348,35 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Правовий аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.

Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації, як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі №3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №757/42443/15-ц.

Отже, положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї, якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі №918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі №904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі, у виді розірвання договору. Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі №6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.

Оскільки спірний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню з моменту його вчинення, то стягнуті на підставі нього кошти підлягають поверненню, згідно з положеннями ст. 1212 ЦК України, оскільки підстава, на якій вони були отримані, відпала.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивач і в цій частині слід задовольнити у повному обсязі, та стягнути безпідставно отримані за виконавчим написом кошти у вказаній сумі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позов задоволено повністю, судові витрати у вигляді судового збору за подання позову, сплаченого у встановленому законом порядку, суд покладає на відповідача, а відтак вони підлягають відшкодуванню останнім.

Розглянувши заяву представника позивача про розподіл витрат на правничу допомогу, а також клопотання представників відповідачів про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу регламентований статтею 137 ЦПК України, а представником позивача на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті відповідачем надано: Договір про надання правничої допомоги від 21 жовтня 2023 року № 44-пд/2023 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; додаток до вказаного договору №1 від 21 жовтня 2022 року до вказаного договору - вартість послуг адвоката (прайс-ліст); лист ОСОБА_1 від 21 жовтня 2023 року з проханням підготувати позовну заяву та всі процесуальні документи; звіт № 1 про надані послуги від 02 листопада 2023 року за вказаним договором на суму 10800 грн та звіт № 4 про надані послуги від 01 січня 2024 року за вказаним договором на суму 5000 грн.

Із вказаних документів вбачається, що адвокатом Білою Т.В. в межах даної цивільної справи було надано адвокатські послуги з приводу складення цивільного позову та заяви про розподіл судових витрат, надано позивачу консультацію щодо відповідних цивільних правовідносин, проведено правовий аналіз документів наданих позивачем та судової практики з подібних правовідносин, було складено інші процесуальні документи.

Витрати на вказану професійну правничу допомогу позивачем не понесені, оскільки сторони домовились про їх сплату після розгляду справи.

У клопотанні про зменшення розміру судових витрат представник відповідача посилається на не співмірність наданих адвокатом послуг зі складністю справи, часом витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, вказуючи при цьому, що зазначена справа не є складеною, всі процесуальні документи є шаблонними, справа не вимагає додаткового вивчення законодавства чи судової практики, справа має мінімальне значення для позивача.

У клопотанні про зменшення розміру судових витрат представник відповідача посилається на не співмірність наданих адвокатом послуг зі складністю справи, часом витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, вказуючи при цьому, що зазначена справа не є складною, всі процесуальні документи є шаблонними, зразки позову в великій кількості знаходяться у відкритому доступі, справа не вимагає додаткового вивчення законодавства чи судової практики.

Із вказаних документів вбачається, що представник позивача недотримався вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, адже ним не була доведена співмірність заявлених ним витрат на оплату послуг адвоката та із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт і наданих послуг (відповідний спір на сьогоднішній день є типовим щодо якого висловлено правову позицію, яка усталено застосовується судами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони (правовідносини між сторонами спору не вирішені, а лише з`ясовано питання щодо можливості застосування одного із способів стягнення заборгованості).

Отже, враховуючи наведене, користуючись наданими суду дискреційними повноваженнями при вирішенні питання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд дійшов висновку, що судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу заявлені до відшкодування представником позивача у сумі 8000 грн, яка обумовлена також необхідністю надання представником позивача додаткових (після підготовки та пред`явлення позову) юридичних послуг щодо складання відповідних процесуальних документів у відповідь на правову позицію, яку зайняли представники відповідачів.

Рішення про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами в даному випадку прийнято у відповідності до частини п`ятої статті 137 ЦПК України.

Підстав для відмови у стягненні відповідних витрат з відповідача повністю, як про це просить представник немає, оскільки представником позивача надані докази того, що адвокатом було виконано вказані роботи і надано відповідні послуги та вони сплачені позивачем адвокату. Судом вирішено питання лише про розмір правових витрат, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 12, 13, 141, 200, 209, 259, 263 265, 279, 280 - 289 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

вирішив:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якого звернулася ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Буджиганчук (Мартиненко) Євдокія Юріївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 04.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною, який зареєстрований в реєстрі за № 5724 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 17470,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код ЄДРОПУ 36799749) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) безпідставно отримані кошти в розмірі 7348,35 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРОПУ 43577608) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) безпідставно отримані кошти в розмірі 536,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код ЄДРОПУ 36799749) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРОПУ 43577608) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: ___ О.О. Сікора