Решение № 121057520, 16.08.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2024 року Чернігів Справа № 620/8363/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді БаргаміноїН.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом виконуючого обов`язки керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави до Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Виконуючий обов`язки керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області щодо не подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, з метою внесення об`єкта культурної спадщини: поселення «Топчіївка-1», охоронний номер пам`ятки 7337-Чр, який знаходиться на території Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; зобов`язання Олишівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області подати пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, про занесення об`єкта культурної спадщини: поселення «Топчіївка-1», охоронний номер пам`ятки 7337-Чр, який знаходиться на території Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч вищевказаних вимог законодавства України Олишівською селищною радою не вжито жодних заходів, спрямованих на подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Вказує, що невжиття селищною радою заходів щодо подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не сприяє запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпеченню захисту, збереженню, утриманню, відповідному користуванню, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосуванню та музеєфікації об`єкта культурної спадщини.

Відповідачем було подано відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятки археології - поселення «Топчіївка-1» № 7337-Чр, належить Чернігівській районній державній (військовій) адміністрації як органу державної влади власнику державного майна, так і володільцю облікової документації на пам`ятку археології поселення «Топчіївка-1», якому передано Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації відповідну документацію.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вказав, що Олишівська селищна рада відноситься до спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини на відповідній території, а тому до компетенції і обов`язку зазначеного органу належить забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території, у тому числі подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Відповідачем залишено поза увагою, що поселення «Топчіївка-1» віднесено до категорії пам`яток місцевого значення, розташоване на території Олишівської селищної ради, а отже, подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення пам`ятки до Реєстру належить саме до повноважень Відповідача, а не до повноважень Чернігівської РДА, як зазначив у відзиві відповідач.

Відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що об`єкт культурної спадщини: пам`ятка археології поселення «Топчіївка-1» знаходиться в межах адміністративно-територіальної одиниці - Чернігівський район Чернігівської області де виконавчу владу здійснює Чернігівська районна державна (військова) адміністрація.

Третьою особою пояснення щодо позову або відзиву подано не було.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 16.08.2024 було відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін; ухвалою суду від 16.08.2024 було відмовлено в задоволенні клопотання про заміну первісного відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно наказу Управління культури і туризму Чернігівської обласної державної адміністрації від 28.05.2009 № 87 до нововиявлених археологічних об`єктів культурної спадщини на території Олишівської селищної ради віднесено поселення «Топчїївка-1», 1 пол. 1 тис. н.е, охоронний № 7337-Чр, розташоване в с. Топчїївка Серединської сільської ради (а.с. 17-19).

Відповідно до листів Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 10.04.2023 №15-816/8, від 13.10.2023 № 15-2549/8 пропозиції щодо занесення вищевказаного археологічного об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України від Олишівської селищної ради до Департаменту не надходили (а.с. 16, 43).

Козелецькою окружною прокуратурою на адресу Олишівської селищної ради направлено запити від 25.04.2023 № 50-75-1494 вих-23, від 04.08.2023 № 50-75-2856 вих-23 про надання інформації щодо пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації про занесення поселення «Топчіївка-1» до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (а.с. 26, 28).

Згідно з листами Олишівської селищної ради від 02.05.2023 № 419, від 16.08.2023 № 818 облікова документація на поселення «Топчіївка-1» до Олишівської селищної ради не передавалась (а.с.27, 29).

Відповідно до листа Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 28.05.2024 № 15-1480/8 пропозиції щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України щойно виявленого об`єкту археологічної спадщини поселення «Топчіївка-1», охоронний № 7337-Чр від Олишівської селищної ради до Департаменту не надходило (а.с. 46).

Згідно з рішенням другої (позачергової) сесії 8 скликання Олишівської селищної ради від 18.12.2020 № 20-2/VІІІ Олишівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Серединської сільської ради (а.с. 39).

Згідно Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Чернігівської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, до вказаного реєстру об`єкт культурної спадщини поселення «Топчїївка-1» не внесений (а.с. 10-14).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до норм Закону України «Про прокуратуру» прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти(об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.

Згідно з статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, а згідно частини першої статті 11 Закону - виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з підпунктом 10 пункту «б» статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Виходячи з вищенаведених норм суд приходить до висновку, що у даному випадку саме на Олишівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області покладається обов`язок подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня (Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації) про занесення таких об`єктів до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Абзацом третім частини другої статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів визначає Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, затверджений наказом Міністерства культури України 11.03.2013 № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060 (далі Порядок № 158).

Відповідно до пункту 1 Розділу IV Порядку № 158 для розгляду питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру Ініціатором подаються Мінкультури такі документи: подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором; облікова документація.

Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку № 158 облікова документація складається на об`єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація).

У відповідності до пункту 3 розділу III Порядку № 158 облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото інтер`єрів, фото загроз (дії негативних чинників); акта стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 158 система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру).

Відповідно до пункту 5 Порядку визначення категорій пам`яток, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 452 від 22.05.2019, попередню оцінку відповідності об`єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що на відповідача покладається обов`язок виготовлення облікової документації на кожен із об`єктів культурної спадщини місцевого значення, що знаходяться на території Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня, яким є Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, про занесення таких об`єктів до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Отже, невиконання відповідачем обов`язку по виготовленню облікової документації на об`єкт культурної спадщини: поселення «Топчіївка-1», охоронний номер пам`ятки 7337-Чр, який знаходиться на території Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області та, відповідно, неподання пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня, Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, про занесення такого об`єкту до Державного реєстру нерухомих пам`яток України свідчить про бездіяльність відповідача, яку слід визнати протиправною.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позов виконуючого обов`язки керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області підлягає задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов виконуючого обов`язки керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області (вул. Євгенія Лоскота, 1, с-ще Козелець, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 17000, код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави до Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Чернігівська, 3, смт Олишівка, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 15575, код ЄДРПОУ 04412544), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації (вул. Коцюбинського, 70, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 02231672) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області щодо не подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, з метою внесення об`єкта культурної спадщини: поселення «Топчіївка-1», охоронний номер пам`ятки 7337-Чр, який знаходиться на території Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Зобов`язати Олишівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області подати пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, про занесення об`єкта культурної спадщини: поселення «Топчіївка-1», охоронний номер пам`ятки 7337-Чр, який знаходиться на території Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.08.2024.

Суддя Наталія БАРГАМІНА