Решение № 120978078, 13.08.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2024 року Справа№200/3475/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просить суд:

- визнати дії відповідача неправомірними, скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.04.2024 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за його заявою від 02.04.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2024 врахувавши період з 01.10.2010-02.04.2024 до пільгового стажу позивача, що дає право на перерахунок з пенсії по інвалідності на пенсію за віком як шахтарю з розміром пенсії 80% від середньомісячного заробітку пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 8 Закону України № 345 «Про підвищення престижності шахтарської праці».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.04.2024 звернувся до органів ПФУ з заявою щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на підставі Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». 10.04.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було винесено рішення про відмову в переході на інший вид пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу провідних професій. Позивач вважає, що відповідачем невірно обраховано пільговий стаж для права на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки не зараховано період часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Тобто, час з дати отримання трудового каліцтва до дати звернення ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії має бути зарахований до відповідного пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», внаслідок чого мінімальний розмір пенсії ОСОБА_1 , вважається таким, що має стаж на підземних роботах не менше 15 років за Списком № 1 у розмірі 80 відсотків середнього заробітку шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, ОСОБА_1 . Позивач вважає, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням закону та перевищенням повноважень, є протиправним і порушує принципи рівності та гарантування прав і законних інтересів громадянина, об`єктивності та неупередженості суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою суду від 06.06.2024 про відкриття провадження в адміністративній справі розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що позивач перебуває на обліку з 16.04.2010 в Головному управлінні Пенсійного фонду в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності яка пов`язана з трудкалiцтво/профзахворювання (з актом Н1/П4) відповідно до України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 02.04.2024 ОСОБА_1 зернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на підставі Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 10.04.2024 №914550148103 ОСОБА_1 відмовлено в переході на інший вид пенсії, згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві розглянуті документи що містяться в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 , та вбачається, відсутність акту Н1/П4 трудкалiцтво/профзахворювання. Стаж на підземних роботах за Списком № 1 (пункти "а", "б", "в" розділу І підрозділу І), який можливо взяти в розрахунок становить 11 років 24 дні, тому права на мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менше 15 років за Списком № 1 у розмірі 80 відсотків середнього заробітку шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, ОСОБА_1 не має. У зв`язку з наведеним, вважає, що Головним управлінням правомірно винесено спірне рішення. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_2 .

Згідно акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 18.11.2009 форми Н-1 та акту розслідування нещасного випадку від 18.11.2009 форми Н-5 ОСОБА_1 отримав виробничу травму внаслідок нещасного випадку.

ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності у зв`язку із трудовим каліцтвом, безстроково, що довідкою серії 10 ААВ № 441046 від 06.06.2013.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Донецькій області з 16.04.2010 та отримує пенсію по інвалідності яка пов`язана з трудкалiцтво/профзахворювання (з актом Н1/П4) відповідно до України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

02.04.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на підставі Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 10.04.2024 О/р №914550148103, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в переході на інший вид пенсії, згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Вказано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві розглянуті документи що містяться в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 , та вбачається, відсутність акту Н1/П4 трудкалiцтво/профзахворювання. Стаж на підземних роботах за Списком № 1 (пункти "а", "б", "в" розділу І підрозділу І), який можливо взяти в розрахунок становить 11 років 24 дні, тому права на мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менше 15 років за Списком № 1 у розмірі 80 відсотків середнього заробітку шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, ОСОБА_1 не має. Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення про відмову в переході на інший вид пенсії згідно заяви ОСОБА_1 від 02.04.2024 № 2198 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу провідних професій.

Відповідно до наявної в матеріалах прави копії трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 на момент нещасного випадку, який стався на виробництві, позивач працював гірником очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті на підприємстві ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1» (запис №23).

Вказане також підтверджено довідкою ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 15.01.2024 №48.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до положень статті 5 Закону України № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Положення аналогічного змісту містяться у статті 14 Закону № 1788-XII.

За правилами ч. 5 ст. 114 Закону № 1058 у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону № 1788.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок № 637 також визначає особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

За приписами п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків: основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка, тому лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу (уточнюючі довідки, відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування тощо).

Порядок звернення за перерахунком пенсії регламентований статтею 44 Закону № 1058.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1ст. 40цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена ч. 2ст. 40 цього Закону для призначення пенсії.

За правилами ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям пенсійним органом рішення від 10.04.2024 № О/р № НОМЕР_4, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Відповідно до абз. 1 та 2 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону №1058-IV.

Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (абз. 3 ч. 1 статті 24 Закону

Положення аналогічного змісту викладені в частині 5 статті 56 Закону № 1788-XII, згідно з якою час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).

Відповідна гарантія встановлена також положеннями частини 4 статті 9 Закону України «Про охорону праці», якою передбачено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

Отже, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абз. 10 ч. 3ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності безстроково. Інвалідність була отримана в результаті трудового каліцтва внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 18.11.2009 форми Н-1, актом розслідування нещасного випадку від 18.11.2009 форми Н-5, довідкою серії 10 ААВ № 441046 від 06.06.2013.

Таким чином, документально підтверджено перебування позивача на інвалідності у зв`язку із трудовим каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до наявної в матеріалах прави копії трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 на момент нещасного випадку, який стався на виробництві, позивач працював гірником очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті на підприємстві ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1» (запис №23).

Вказане також підтверджено довідкою ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 15.01.2024 №48.

Отже, позивач має право на зарахування періоду перебування на інвалідності по дату звернення до пенсійного органу щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком до його стажу роботи для призначення пенсії (страхового стажу), а також до спеціального (пільгового) стажу.

Слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 9 «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII за працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Суд зазначає, що, абзац 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прямо не пов`язує право особи з інвалідністю на зарахування (не зарахування) до пільгового стажу періодів роботи коли він працював, маючи при цьому групу інвалідності, пов`язану з нещасним випадком на виробництві. Відтак, право особи з інвалідністю працювати на інших посадах не впливає на застосування частини 5 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 05 грудня 2019 року у справі № 185/8539/16-а, від 08 липня 2021 року у справі № 212/1743/17-а.

Як зазначено, зокрема, у спірному рішенні відповідача позивач з 16.04.2010 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності яка пов`язана з трудкалiцтво/профзахворювання (з актом Н1/П4) відповідно до України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У зв`язку з наведеним, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність акту Н1/П4 трудкалiцтво/профзахворювання, як підставі для незарахування періоду перебування на інвалідності по теперішній час, до пільгового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).

Крім того, Порядком №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, у необхідних випадках посадовими особами територіальних органів Пенсійного фонду України надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії (п.4.7 розділу VI, п.3.2 розділу ІІІ).

Таким чином, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов`язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії.

Всупереч наведеному, відповідачами не надано суду доказів щодо здійснення ними своїх повноважень в частині отримання додаткових документів/надання заявнику допомоги в їх отриманні.

Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №672/914/16-а та від 11.07.2019 у справі №127/1849/17 викладено висновки, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні чи перерахунку пенсії.

Отже, враховуючи викладене, позивач має право на зарахування періоду перебування на інвалідності по теперішній час, до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).

Проте, як вбачається з форми РС-право до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах не зараховано періоди з 01.06.2010 по теперішній час. Підстави незарахування зазначених періодів до стажу роботи позивача із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідачем ані у спірному рішенні, ані у відзиві на позовну заяву на зазначено.

Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у призначенні пенсії позивачу від 10.04.2024 О/р №914550148103 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.

Оскільки вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача охоплює вимогу про визнання протиправними дій відповідача, то в цій частині позову слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про врахування при обчисленні розміру пенсії 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суд зазначає, що вимога позивача в частині врахування при обчисленні розміру пенсії вимоги ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є передчасною, оскільки позивача ще не переведено на пенсію за віком на пільгових умовах та права позивача в цій частини не порушено.

Отже, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача частково.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як вже зазначалось судом, з форми РС-право вбачається, що до стажу роботи із шкідливими умовами позивача, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах не зараховано період з 01.06.2010 по теперішній час. В мотивувальній частині позовної заяви, представником позивача вказано, що період з 01.06.2010 по 02.04.2024 (по день звернення із заявою до пенсійного органу) мають бути зараховані також до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Проте, в позовних вимогах зазначено про період з 01.10.2010 по 02.04.2024.

Отже, з урахуванням наведеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві О/р №914550148103 від 10.04.2024 про відмову у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 02.04.2024 щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового стажу за списком № 1, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за провідною професією - гірник очисного забою 5 розряду підземний з повним робочим днем в шахті, періоду перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з 01.06.2010 по 02.04.2024.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн. відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві О/р № НОМЕР_4 від 10.04.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2024 щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового стажу за списком № 1, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за провідною професією - гірник очисного забою 5 розряду підземний з повним робочим днем в шахті, періоду перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з 01.06.2010 по 02.04.2024.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 600,00 грн.

Повне судове рішення складено 13.08.2024.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Загацька