Решение № 120969082, 12.08.2024, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1272/24

Провадження №2-а/443/22/24

РІШЕННЯ

іменем України

12 серпня 2024 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, інспектора поліції відділення поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області Шередька Юрія Романовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області, інспектора поліції відділення поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області Шередька Ю.Р., в якій просить скасувати постанову серія ББА №300105 від 17.07.2024 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити.

Обґрунтування позовних вимог.

В обґрунтуваннясвоїх вимогщодо предметаспору позивачпокликається нате,що 17.07.2024 інспекторомВідділення поліції№1Львівського районноговідділу поліції№ 1ГУНП уЛьвівській областістаршим лейтенантомполіції ШередькоЮ.Р.винесено постанову серіяББА №300105у справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнядорожнього рухузафіксоване нев автоматичномурежимі,передбачене ч.2ст.122КУпАП танакладено штрафу розмірі510грн.У постановіВідповідач стверджує,що позивачем порушеноп.14.6.правил дорожньогоруху (далі-ПДР)та п.8.5.1.ПДР,однак зазначенапостанова винесенанеправомірно,безпідставно таз істотнимпорушенням права такожнорм процесуальногоправа,не відповідаєобставинам справита вимогамзакону,а томупідлягає скасуваннюз оглядуна наступне. 17.07.2024, він рухався на автомобілі «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку із роботою та повертався до свого місця проживання в с. Бережниця, Стрийського району, Львівської області. Близько 17 год 25 хв на трасі М-06 Київ-ЧОП, працівниками поліції було зупинено його транспортний засіб та повідомлено, що причина зупинки порушення ним ПДР а саме п. 14.6., також сказали надати документи на право керування транспортним засобом для ознайомлення. Враховуючи, що останнім пред`явлених працівниками поліції порушень ПДР вчинено не було, він повідомив це працівників поліції, та те що документи на право керування транспортним засобом та інші необхідні документи передбачені п. 2.1. ПДР в нього наявні і безперешкодно будуть надані працівникам поліції, однак попросив надати відповідні докази інкримінованого порушення ПДР за яке його зупинили та можливо буде складання в подальшому постанова, на що працівники поліції ніяк не відреагували та пішли до свого службового автомобіля. Після декількох хвилин очікування працівники поліції повернулись та повідомили, що також ним порушено п.8.5.1 ПДР на що їм знову було повідомлено що вказаних правопорушень вчинено не було. В подальшому працівники поліції запитали чи погоджуєтьсяч він з приводу вказаного порушення ПДР та чи будуть пред`явлені ним документи, на що останній відповів повторно, що не здійснював вказаного порушення. Для уникнення конфліктної ситуації з працівниками поліції, надав на ознайомлення наявне в програмі «ДІЯ» посвідчення водія. Працівник поліції, після отримання його даних, які були переписані ним, повідомив що на ОСОБА_1 буде складено оскаржувану постанову за вказане вище правопорушення. Враховуючи, що останній просив працівників поліції надати відповідні докази скоєння ним вказаних правопорушень ПДР працівники поліції повідомили, що вони виносять вказану постанову, з якою він не погоджуюється, на власний розсуд та без відповідних доказі і не звертали уваги на те що він вказані порушення ПДР не здійснював. Про порушення стосовно нього справи, розгляду вказаної справи у відповідності до чинного законодавства України, надання пояснень/клопотань та ознайомлення з наявними у поліцейського доказів, було проігноровано працівником поліції в повній мірі. Також не було надано/запропоновано скористатись правовою допомогою. Вважає, що відповідачем винесено оскаржувану постанову із істотним порушенням його прав та правових гарантій, а також ігнорування норм чинного законодавства.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області ОСОБА_2 від 23.07.2024 відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву /а.с.14-16/.

Зазначена ухвала була доставлена до електронного кабінету Головного управління Національної поліції у Львівській області 23.07.2024 /а.с.17 на звороті/.

У вказаний в ухвалі суду строк відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву без поважних причин.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст.22 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи /у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження/ фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту пільг.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив, наступні обставини.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.07.2024 серія ББА № 300105, ОСОБА_1 17.07.2024 о 17 год 25 хв на автодорозі М-06 Київ-Чоп здійснив обгін транспортного засобу ближче 100 м до пішохіного переходу, не виконавши вимоги дорожньої розмітки, чим порушив вимоги п. 8.5.1 ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн /а.с.12/.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв`язку з незгодою позивача з рішенням суб`єкта владних повноважень про порушення позивачем Правил дорожнього руху та накладення, у зв`язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зіст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Пунктом 11 частини першоїстатті 23 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію"(далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону УкраїниПро дорожній рухвід 30.06.1993 № 3353, встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306(із змінами та доповненнями, далі -ПДР).

Пунктами 8.5.1 ПДРвстановлено, що горизонтальна дорожня розміткавстановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом34.1цих Правил.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративним правопорушенням є перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно до положень ч. 2 ст.122КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Слід зазначити, що положенням п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа, реалізує своє право на захист від пред`явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено те, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п.1ст.247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Приписами ст. 251 КУпАП, встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 258 КУпАП встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 283цього Кодексу.

Стаття 280 КУпАП передбачає обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме: орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз положень зазначених статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно дост. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому, суд зазначає, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення не лише у випадку фіксації правопорушення здійсненої у автоматичному режимі, а й у інших випадках, оскільки ч. 3ст. 283 КУпАПпрямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режими, визначені частиною четвертою вказаної статті.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17 (адміністративне провадження № К/9901/1403/17), яка враховується судом при вирішенні цих правовідносин.

Більше того, в оскаржуваній постанові зазначено, у пцнкті 7 не зазаначено, які саме документи додаються до даної постанови. Також відсутній відеозапис процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення в матеріалах справи. Факт вчинення порушенняПДР, за який настає відповідальність на підставі ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 122 КУпАП, позивач не визнає.

Як встановлено судом, будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 122 КУпАП, окрім самої спірної постанови, відповідачем не надано.

Відтак, в оскаржуваній постанові відсутні докази, що свідчать про вчинення позивачем 17.07.2024 порушення вимог ПДР, відповідно до положень статті 251 КУпАП.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 у справі № 338/855/17.

Суд зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, наявності факту порушення ОСОБА_1 п. 8.5.1. ПДР, а саме те, що він здійснив обгін транспортного засобу ближче 100 м до пішохіного переходу, не виконавши вимоги дорожньої розмітки.

Таким чином, відповідачем, на якого законом покладений обов`язок щодо збирання доказів правопорушення та на якого покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не надано суду докази, які б безпосередньо свідчили про наявність події правопорушення, яка б була підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене вище, скоєння ОСОБА_1 оскаржуваного адміністративного правопорушення є недоведеним, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності шляхом винесення спірної постанови не може вважатися законним і обґрунтованим.

За таких обставин, оскільки відповідачем не надано вагомих доказів на підтвердження того, що позивач допустив правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, а відповідно до ч.2 ст.77КАС України, вадміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщовін заперечуєпроти адміністративногопозову, суд дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Крім цього, суд враховує роз`яснення, викладені у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно з якими зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Зважаючи на вимоги частини 5 статті 242 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2020 року в справі №742/2298/17 зробив висновок про те, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.

Суд звертає увагу на те, що позивачкою визначено двох відповідачів Головне управління Національної поліції у Львівській області та інспектора поліції відділення поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області Шередька Ю.Р.

З огляду на приписи статей 2, 4 КАС України та статті 222 КУпАП, а також на правовий висновок Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17, суд доходить переконання, що інспектор відідлення поліції №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області Шередько Ю.Р. є неналежними відповідачем у цій справі, відтак в частині позовних вимог до цього відповідача слід відмовити.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 18 березня 2020 року (провадження №11-1287апп18, справа № 543/775/17) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) про те, що у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2020, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 13730.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 605, 60 грн на користь позивача.

Керуючись ст. ст.5,6,77, 139,241-250,286 КАС України, суд-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.07.2024 серія ББА № 300105 щодо накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу.

Закрити справупро адміністративнеправопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора поліції відділення поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області Шередька Юрія Романовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Г.Равлінко