Постановление суда № 120955536, 12.08.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

. 12 серпня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/6654/24Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років) позивача з 16.05.2022 по 20.05.2023, премії у розмірі 505% від посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01. 2023;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років) з 05.03.2022 по 22.04.2023, премії у розмірі 505% від посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Під час здійснення підготовчого провадження у справі судом досліджено клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.

В обґрунтування зазначеного клопотання зазначено, що відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Закон № 2352-ІХ набув чинності 19.07.2022. При цьому у зазначеній статті роз`яснено, офіційне тлумачення положення частини другої статті 233 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013, № 9-рп/2013 від 15.10.2013, відповідно до якого в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. При цьому у зазначеній статті роз`яснено, офіційне тлумачення положення частини другої статті 233 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 8- рп/2013 від 15.10.2013, № 9-рп/2013 від 15.10.2013, відповідно до якого- в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1,12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Позивач не отримував письмового повідомлення щодо алгоритму розрахунку його грошового забезпечення за спірний період, а відтак не міг своєчасно дізнатись про те, що останнє обчислюється неправомірно. Позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності Відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу фактично стало відомо про порушення свого права.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 у справі № 1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а.

У рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2011 від 14.12.2011 зазначено, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Крім того, гарантії права на справедливий суд, встановлені Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, прийнятим 16.12.1966 Генеральною Асамблеєю ООН. Так, відповідно до статей 2, 14 вказаного Міжнародного пакту, кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов`язується забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні; забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими органами або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту; всі особи є рівними перед судами і трибуналами; кожен має право при визначенні його прав та обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Важливість захисту права на доступ до суду також підкреслюється тим, що вказане питання включено до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки, затвердженою Президента України від 11.06.2021 № 231/2021, в якій зазначено, що перешкоди в доступі до суду віднесено до основних проблем у сфері правосуддя.

З огляду на вищезазначене, також вважаю за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім того, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Саме вказана правова позицію викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.023 у справі №640/8348/21.

Оцінюючи повідомлені представником позивача обставини, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

З огляду на повідомлені позивачем обставини, зважаючи на наявність у позивача права на звернення до суду, беручи до уваги, що позивач не отримував повідомлення про всі суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку на звернення до суду з цим позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 47, 167, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цим позовом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

СуддяА.О. Чеснокова