Решение № 120938583, 05.08.2024, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/64/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2024 справа № 908/1082/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1082/24

за позовом Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Наш імпорт (вул. Північне шосе, буд. 69-А, м. Запоріжжя, 69006)

про стягнення 142863,75 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Наш імпорт про стягнення 142863,75 грн. пені за порушення строків поставки по договору № 286/3/23/18 від 02.02.2023.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 286/3/23/18 від 02.02.2023 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) щодо поставки товару у визначений договором строк, що стало підставою для нарахування та стягнення передбаченої договором пені. Позивач відзначив, що, шкода, яка спричиняється Міністерству оборони України є безпосередньо шкодою інтересам держави. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 193, 218, 222 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024 справу № 908/1082/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 16.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1082/24, присвоєно справі номер провадження 18/64/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1082/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 07.05.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Оскільки у позивача та відповідача наявні зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (підсистема Електронний суд), обмін документами з ними здійснювався в підсистемі Електронний суд.

Від відповідача 02.05.2024 судом отримано відзив на позов, в якому він підтвердив наведені у позові обставини прострочення поставки товару за Договором на 15 діб та заявив клопотання про зменшення неустойки на 90%.

Позивачем відповіді на відзив не надано.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/1082/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці з 15.07.2024 по 29.07.2024, рішення прийнято без його проголошення 05.08.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Міністерством оборони України (Замовник, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Наш Імпорт (Постачальник, відповідач у справі) 02.02.2023 укладений договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/18 (Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору предметом договору є Аксесуари для одягу (18420000-9) (Ремінь брючний тип 2, вид 2 (далі товар). Постачальник зобов`язується у 2023 році поставити Замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а Замовник забезпечити приймання та оплату товару. Номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги, згідно яких виготовляється товар, строк (терміни) виконання договору визначається вищенаведеною Специфікацією.

Згідно із Специфікацією ціна товару склала 23655000,00 грн. без ПДВ. Строки постачання товару: до 30.04.2023 включно.

За визначенням п.п. 4.1, 4.2 Договору, Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами у договорі. Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати Замовником поставлених йому партій товарів, протягом 30 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що місцем поставки товару (партій товару) є одержувачі Замовника (об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України), що зазначені у рознарядці та ростовці Міністерства оборони України, які є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1 та Додаток № 2).

Відповідно до п. 5.9 Договору датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем товару у Посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 Розділу ІІ), що затверджений наказом Міністерства оборони України від 19.07.2017 № 375.

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки (термін), встановлені договором (п. 6.3.1 Договору).

Пунктом 7.3.2 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Міноборони пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно поставленого товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 (п. 11.1 Договору).

На виконання умов Договору, відповідно до Посвідчення від 16.05.2023 №519, відповідач поставив на замовлення позивача товар у кількості 76500 шт., із запізненням на 15 діб (термін постачання до 30.04.2023 включно).

Згідно з актом № 3/453 приймального контролю від 16.05.2023 дефектів товару не виявлено.

Постачальником (відповідачем) виставлений рахунок-фактуру № 05/15/01 від 16.05.2023 на оплату товару у кількості 76500 шт. на суму 9524250,00 грн. без ПДВ.

У зв`язку зі прострочення терміну поставки позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 286/6543 від 11.10.2023 з вимогою оплати суми штрафних санкцій за прострочення поставки товару в розмірі 142863,75 грн. Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Сторонами укладений письмовий договір № 286/3/23/18 від 02.02.2023 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами у п. 1.3 Договору та Специфікації визначено строк поставки товару: до 30.04.2023 включно.

Матеріалами справи підтверджується, що поставку товару за Договором на суму 9524250,00 грн. здійснено 16.05.2023.

Отже, зважаючи на визначений сторонами у Договорі строк поставки до 30.04.2023, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару на 15 днів.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Верховний суд України зазначив у постановах від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Пунктом 7.3.2 Договору визначена відповідальність відповідача за порушення строків поставки товару у вигляді пені в розмірі 0,1% вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день такого прострочення.

Позивачем вимога про стягнення 142863,75 грн. пені заявлена за період 30.04.2023 по 16.05.2023, але фактично розрахована з 01.05.2023 по 15.05.2023 (15 к/дн прострочення) за несвоєчасно поставлений товар на суму 9524250,00 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та визнано розрахунок позивача правильним, отже вимога про стягнення пені у визначеній позивачем сумі 142863,75 грн. заявлена обґрунтовано.

Розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені на 90%, суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 90% відповідач посилається на те, що ТОВ Наш Імпорт зареєстроване у м. Запоріжжі, яке з самого початку військової агресії зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на підприємницьку діяльність. ТОВ Наш Імпорт виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил України, зокрема, з виготовлення форменого одягу; в період воєнного стану ТОВ Наш Імпорт щомісячно несе значні витрати на оплату податків для поповнення державного бюджету України; ТОВ Наш Імпорт прийняло значну кількість працівників, яких необхідно забезпечувати заробітною платою, з якої в свою чергу оплачуються обов`язкові збори до Державного бюджету України; незначне прострочення поставки не призвело до погіршення фінансового стану, ускладнення в діяльності чи завдання позивачу будь-яких збитків, жодних доказів про це не надано. Значну роль у підтриманні галузі обороноздатності держави виконує і ТОВ Наш Імпорт. Доказами цього є те, що ТОВ Наш Імпорт перед Міністерством оборони України підтвердило виконання завдань для потреб Збройних Сил України і з метою бронювання своїх працівників подало на розгляд лист 07/06/23/02 від 07.06.2023 з проханням розглянути пропозиції з бронювання військовозобов`язаних, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. В обґрунтування бронювання ТОВ Наш Імпорт зазначило, що виробляє військовий одяг для потреб Міністерства оборони України. ТОВ Наш Імпорт за 2022 та 2023 виконало та виконує більше тридцяти договорів для забезпечення потреб ЗСУ у речовому майні. Отже, на думку відповідача, вищевказане доводить, що ТОВ Наш Імпорт виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил України, і цим самим докладає значні зусилля і витрати для зміцнення обороноздатності країни. Це доводить важливість збереження ТОВ Наш Імпорт від тягаря надмірної неустойки як стратегічного підприємства для відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України з виконання завдань із задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, зокрема, з виготовлення форменого одягу. Фінансовий стан відповідача не є прибутковим і стягнення неустойки в заявленому розмірі матиме ще більш негативні наслідки для господарської діяльності. Стягнення заявленої неустойки було б достатньо, щоб виплатити частину єдиного податку у розмірі 2% від всього доходу ТОВ Наш Імпорт, заробітної плати працівникам або оплати єдиного внеску, тому стягнення такої суми неустойки матиме негативні наслідки для господарської діяльності ТОВ Наш Імпорт, направленої на збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни. Відповідач вважає, що винятковий характер порушення строків поставки за спірним Договором і соціальна значущість підприємства є доведеними, що також слід враховувати для вирішення питання про зменшення неустойки. Відповідач відзначив, що позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв`язку із незначним простроченням поставки за договором. Сума заявленої неустойки в розмірі 142863,75 грн. є надмірним тягарем для відповідача, який виконав свої зобов`язання повністю, а прострочення поставки товару є незначним.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак за умови незастосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст.ст. 86, 236-238 ГПК).

З огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, вжиття останнім всіх заходів до виконання зобов`язання, незначності прострочення поставки, суд дійшов висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 286/3/23/18 від 02.02.2023 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) відповідачем здійснено поставку позивачу товару, зі сторони позивача відсутні претензії щодо якості й комплектності поставленого товару. Крім того, прострочення поставки товару становить незначний період.

Позивач не навів доводів та доказів стосовно того, які ним отримані наслідки, якщо такі були, або які він поніс інші втрати внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Також судом враховано, що ТОВ "Наш імпорт" виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил України. Відповідач, як на момент укладення договору, так і на момент здійснення поставки знаходився у м. Запоріжжі, яке з самого початку військової агресії зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на його підприємницьку діяльність.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи сторін, а також беручи до уваги інтереси позивача, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших наслідків порушення зобов`язання відповідачем, незначність прострочення виконання зобов`язання, зважаючи на військову агресію Російської Федерації на території України та суспільну необхідність господарської діяльності ТОВ "Наш імпорт", а також виходячи з загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд визнав за можливе зменшити розмір пені на підставі ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України на 50% до 71431,88 грн.

З підстав наведених вище таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір покладається у повному обсязі на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Наш імпорт (вул. Північне шосе, буд. 69-А, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код 44591756) на користь Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168; ідентифікаційний код 00034022) 71431,88 грн. (сімдесят одну тисячу чотириста тридцять оду грн. 88 коп.) пені та 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 12.08.2024.

Суддя В.В. Левкут