Приговор № 120907624, 09.08.2024, Яремчанський міський суд

Справа № 354/1545/23

Провадження № 1-кп/354/41/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2024 року м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче кримінальне провадження № 12023091110000151 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Анисів Чернігівської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, не одруженого, на утриманні нікого не має, не працює, раніше судимого: 27.01.2023 Ічнянським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років обмеження волі із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,-

встановив:

ОСОБА_4 , будучи раніше судимим 27.01.2023р. Ічнянським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років обмеження волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік, на шлях виправлення та перевиховання не став, правильних висновків для себе не зробив і в період випробувального терміну, вчинив новий умисний злочин, а саме: умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, за наступних обставин.

Так, 28.08.2023 близько 01 години 00 хвилин, ОСОБА_4 доставлений працівниками поліції у приміщення поліцейської станції розташованої на 2 паркінгу ТК " Буковель ", що в с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області , де поліцейські управління патрульної поліції, які відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу, перебуваючи у форменому одязі, виконуючи свої службові обов`язки по охороні публічного порядку та нагляду за безпекою дорожнього руху, встановлювали особу ОСОБА_4 з метою складання відносно нього адміністративних протоколів за вчинені ним адміністративні правопорушення.

В подальшому ОСОБА_4 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, розуміючи, що перед ним знаходиться працівник поліції, який при цьому був одягнутий у формений одяг із знаками розпізнавання та виконував покладені на нього Законом України «Про Національну поліцію» обов`язки, з метою умисного заподіяння тілесних ушкоджень працівнику поліції, що знаходився поблизу нього, а саме інспектору взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Закарпатській області капралу поліції ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс один удар кулаком правої руки по обличчю ОСОБА_6 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин обличчя у вигляді синця та набряку, які згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Окрім цього, ОСОБА_4 , 28.08.2023 близько 04 години 00 хвилин, перебував у приміщенні поліцейської станції розташованої на 2 паркінгу ТК " Буковель ", що в с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області , спільно із працівниками управління патрульної поліції, які відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу, перебували у форменому одязі, виконуючи свої службові обов`язки по охороні публічного порядку та нагляду за безпекою дорожнього руху.

ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи у стані алкогольного сп`яніння, розуміючи, що перед ним знаходиться працівник поліції, який при цьому був одягнутий у формений одяг із знаками розпізнавання та виконував покладені на нього Законом України «Про Національну поліцію» обов`язки, з метою умисного заподіяння тілесних ушкоджень працівнику поліції, що знаходився поблизу нього, а саме інспектору взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Івано-Франківській області лейтенанту поліції ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс один удар лобною частиною голови по обличчю ОСОБА_5 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин обличчя у вигляді синця та набряку та крововиливу під слизову оболонку лівої щоки, які згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Будучи допитаним у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 , винуватим себе у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро кається.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні, погодився з кваліфікацією вчинених ним діянь, а інші учасники кримінального провадження не мають жодних заперечень щодо встановлених обставин, при цьому, позиція учасників кримінального провадження є добровільною, суд вважає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення і винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше судимий, не працює, не одружений, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем навчання характеризується позитивно. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире розкаяння, добровільне відшкодування спричиненої шкоди. Обставинами, які обтяжують покарання, суд визнає рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, обставини справи та особу винного у їх сукупності, а також позицію потерпілих, яким відшкодовано шкоду та останні не мають претензій до обвинуваченого.

Також суд враховує, що відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами покарання» у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Враховуючи вищенаведене, особу ОСОБА_4 , суд вважає, що виправлення і перевиховання останнього можливе при застосуванні покарання у виді обмеження волі, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно вимог ч. 1 ст. 71 КК України суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Оскільки ОСОБА_4 вчинив злочин в період іспитового строку, встановленого вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27.01.2023р., то суд призначає остаточне покарання за сукупністю вироків у відповідності до ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутого за попереднім вироком покарання.

Крім того, ухвалою слідчого судді від 30.08.2023 року відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави 40260грн.

04.09.2023року ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв"язку із внесенням суми застави.

Частиною 11 ст.182 КПК України передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою КабінетуМіністрів України від 11.01.2012 року №15 (у редакції постанови КМУ від 18.01.2012 року№27), та змінами, що вносяться до вказаного порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу передбачений й порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінально - процесуальним кодексом України.

Враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено, запобіжний захід у вигляді застави не був порушений в ході розгляду справи, то запобіжний захід у вигляді застави підлягає продовженню до набрання вироком законної сили, а внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю після набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає зарахуванню строк перебування його під вартою під час досудового розслідування з часу фактичного затримання 28.08.2023р. до дня звільнення з-під варти із розрахунку одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100?КПК України.

Керуючись ст.ст. 373-375 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України, та призначити покарання у виді 2 років 6 місяців обмеження волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27.01.2023р., у виді шести місяців обмеження волі і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк три роки. Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання. На підставі ч.1 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк тримання під вартою з 28.08.2023р. до дня звільнення під заставу, тобто 04.09.2023р. із розрахунку одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі. Запобіжний захід у вигляді застави застосований до ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін. Заставу, внесену платником ОСОБА_7 в сумі 40260 (сорок тисяч двісті шістдесят) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Івано-Франківській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647; Отримувач: ТУ ДСАУ у Івано-Франківській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача(МФО) 820172, номер рахунку (IBAN): UA158201720355259002000002265; призначення платежу - застава за « ОСОБА_4 » у кримінальному провадженні №12023091110000151 за ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2023 року- повернути заставодавцю ОСОБА_7 , відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироком законної сили. Речові докази, долучені до матеріалів справи - зберігати в матеріалах справи. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддя: ОСОБА_1